Рішення № 139859328, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2026Справа № 910/4661/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська паливна компанія"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерного товариства Акціонерний банк РАДАБАНК

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ"

про розірвання договорів та визнання зобов`язань припиненими,

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 05.08.2026,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська паливна компанія" (далі - позивач, Товариство, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" (далі - відповідач, Підприємство) про:

- розірвання договору від 17.10.2025 №17-1/10.2025-з (ідентифікатор закупівлі № UA 2025-08-26-012916-a), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ та Державним спеціалізованим господарським підприємством ЛІСИ УКРАЇНИ, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин з 09.04.2026;

- розірвання договору від 17.10.2025 №17-2/10.2025-з (ідентифікатор закупівлі № UA 2025-08-27-002401-a), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ та Державним спеціалізованим господарським підприємством ЛІСИ УКРАЇНИ, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв`язку з істотною зміною обставин з 09.04.2026;

- визнання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ перед Державним спеціалізованим господарським підприємством ЛІСИ УКРАЇНИ за банківською гарантією №6124/15Г-Р/0-2, за вих. № 2170/29 від 16.10.2025 на загальну суму 3 148 126,20 грн, виданою АТ РАДА БАНК - припиненими;

- визнання зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ перед Державним спеціалізованим господарським підприємством ЛІСИ УКРАЇНИ за банківською гарантією №6124/15Г-Р/0-3, за вих. № 2171/29 від 16.10.2025 на загальну суму 1 254 450,59 грн, виданою АТ РАДА БАНК - припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/4661/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2026, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Акціонерне товариство Акціонерний банк РАДАБАНК та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

12.05.2026 через систему Електронний суд Підприємством до суду був поданий відзив на позовну заяву.

18.05.2026 через систему Електронний суд Товариством до суду була подана відповідь на відзив.

21.05.2026 через систему Електронний суд відповідачем до суду були подані додаткові пояснення у справі.

Підготовче засідання 28.05.2026 було відкладене на 11.06.2026, про що судом була постановлена відповідна ухвала суду.

09.06.2026 Товариством через систему Електронний суд до суду була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству Акціонерний банк РАДАБАНК здійснювати будь-які виплати за банківськими гарантіями: 1) №6124/15Г-Р/0-2, за вих. № 2170/29 від 16.10.2025 на загальну суму 3 148 126,20 грн, видана АТ РАДАБАНК 2) №6124/15Г-Р/0-3, за вих. № 2171/29 від 16.10.2025 на загальну суму 1 254 450,59 грн, видана АТ РАДАБАНК по будь-яким вимогам Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4661/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ до Державного спеціалізованого господарського підприємства ЛІСИ УКРАЇНИ про розірвання договорів та визнання зобов`язань припиненими.

Підприємством до суду 10.06.2026 через систему Електронний суд були подані письмові заперечення на заяву про забезпечення позову.

11.06.2026 позивачем до суду через систему Електронний суд було подане клопотання про долучення доказів із зазначенням додаткових обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

За наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову в підготовчому засіданні 11.06.2026 судом була постановлена відповідна ухвала.

Надалі в підготовчому засіданні 11.06.2026 сторонами не було висловлено заперечень щодо закриття підготовчого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 закрито підготовче провадження та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 02.07.2026.

02.07.2026 (сформовано 01.07.2026) позивачем до суду через систему Електронний суд було подано додаткові пояснення.

Відповідачем 02.07.2026 до суду через систему Електронний суд було подано заяву про відкладення судового засідання.

За наслідком судового засідання 02.07.2026 судом була постановлена ухвала про відкладення судового засідання на 27.07.2026.

У судовому засіданні 27.07.2026 судом була оголошена перерва перед судовими дебатами до 05.08.2026.

У судовому засіданні 05.08.2026 представник Компанії просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях.

Представник Підприємства заперечувала проти задоволення позову, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та письмових запереченнях.

У судовому засіданні 05.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників Департаменту і Товариства, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.10.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська паливна компанія», як постачальником, був укладений договір № 17-1/10.2025-з, за умовами якого позивач зобов`язався передавати у власність відповідача товар, який відповідач зобов`язався приймати та оплачувати.

Умовами пункту 1.1.1 1.1.2 договору № 17-1/10.2025-з сторони погодили, що товар - код ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин автомобільний та дизельне паливо). Назва, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість товару визначається у Специфікації (Додаток 1 до договору).

Поставка товару здійснюється дрібнооптовими партіями (наливом) протягом 3 робочих днів з дати отримання замовлення покупця по маршруту близько розташованих один від одного місць поставки товару (загальна відстань не більше ніж 70 км). Мінімальна партія поставки становить не менше 7000 літрів бензину автомобільного та/або дизельного палива (пункт 3.1 договору № 17-1/10.2025-з).

Відповідно до пункту 4.1 договору № 17-1/10.2025-з ціна договору складається з загальної вартості товару за договором та становить 52 268 774,50 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 10 453 754,90 грн, всього з ПДВ - 62 722 529,40 грн.

Додатковою угодою № від 21.11.2025 та додатковою угодою № 2 від 16.12.2025 сторонами були внесені зміни до пункту 4.1 договору № 17-1/10.2025-з, відповідно до яких: ціна договору складається з загальної вартості товару за договором та становить 50 387 748,85 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% -10 077 549,77 грн, всього з ПДВ - 60 465 298,62 грн.

Також 17.10.2025 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпатська паливна компанія», як постачальником, був укладений договір № 17-2/10.2025-з, за умовами якого позивач зобов`язався передавати у власність відповідача товар, який відповідач зобов`язався приймати та оплачувати. Вказаний правочин за своїм змістом є тотожній договору № 17-1/10.2025-з.

Відповідно до пункту 4.1 договору № 17-2/10.2025-з ціна договору складається з загальної вартості товару за Договором та становить 131 171 925,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 26 234 385,00 грн, всього з ПДВ - 157 406 310,00 грн (пункт 4.2 договору 17-2/10.2025-з).

Додатковою угодою № 1 від 21.11.2025 та додатковою угодою № 2 від 16.12.2025 сторонами були внесені зміни до пункту 4.1 договору № 17-1/10.2025-з, відповідно до яких: ціна договору складається з загальної вартості товару за договором та становить 126 374 819,70 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 25 274 963,94 грн, всього з ПДВ - 151 649 783,64 грн.

Пунктом 12.1 договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з передбачено, що постачальник для забезпечення виконання його зобов`язань за договором перед покупцем надає останньому, на момент підписання договору, оригінал банківської гарантії забезпечення виконання Договору (далі - Банківська гарантія), в розмірі 2% ціни договору в національній валюті України - гривні.

Так на виконання умов пункту 12.1 вказаних правочинів, з метою забезпечення виконання договору від 17.10.2025 №17-1/10.2025-3, АТ «АБ «РАДАБАНК» видана Гарантія виконання зобов`язань №6124/15Г-Р/0-3 на суму 1 254 450, 59 грн та з метою забезпечення виконання договору від 17.10.2025 №17-2/10.2025-3, АТ «АБ «РАДАБАНК» видана Гарантія виконання зобов`язань №6124/15Г-Р/0-2 на суму 3 148 126,20 грн.

Пунктом 6.3.4 договорів передбачено, що не пізніше 5-го числа кожного місяця за власний рахунок надавати Покупцеві документ, виданий Торгово-промисловою палатою України та/або її регіональними палатами, який має містити інформацію про ціни на дві дати (дату укладення Договору або останніх змін до Договору та дату видачі документу, що припадає на 1-5 число поточного календарного місяця), а також містити відсоток коливання ціни товару. У разі коливання ціни товару у бік зменшення Постачальник зобов`язаний зменшити ціну товару на відповідний відсоток коливання та укласти з Покупцем відповідну додаткову угоду до Договору.

На виконання вимог пункту 6.3.4. договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з Компанія, скеровуючи цінову довідку № 03/26 Харківської торгово-промисловою палатою від 05.01.2026 на адресу відповідача, просила Підприємство розглянути питання щодо внесення змін до договорів в частині збільшення ціни за одиницю товару пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (лист вих. № 05-01/1 від 05.01.2026).

Підприємство у відповідь на вказаний лист скерувало 06.01.2026 лист № 57/9.9-2026, в якому просило привести розрахунок ціни у відповідність до фактичного відсотка коливання ціни на ринку, встановивши ціни на рівні за договором №17-1/10.2025-з «Бензин автомобільний А-95-Євро5» 46,11 грн. з ПДВ (-0,68 %) та «Паливо дизельне Євро 5 (Л та З)» 48,06 грн. з ПДВ (+ 1,16 %) та за договором №17-2/10.2025-з «Бензин автомобільний А-95-Євро5» 45,75 грн. з ПДВ( 1,74%) та «Паливо дизельне Євро 5 (Л та З)» 47,91 грн. з ПДВ + 1,34 %.

Пунктом 4.2 договору 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з передбачено, що ціна договору включає в себе усі податки, збори та необхідні платежі, що сплачуються або мають бути сплачені згідно з законодавством України, а також витрати, пов`язані з поставкою товару, у тому числі завантаженням, розвантаженням та доставкою до місця поставки.

Згідно з пунктом 4.3 договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з ціна за одиницю товару, визначена сторонами на дату укладення договору, може бути змінена не раніше 30 календарних днів з дати укладення договору в порядку, визначеному договором, крім випадків зменшення ціни за одиницю товару.

Ціна договору може бути зменшена покупцем в односторонньому порядку у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця, у порядку, передбаченому договором (пункт 4.4 договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з).

Відповідно до пункту 4.5 договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з ціна за одиницю товару та ціна договору протягом строку його дії може бути змінена за згодою сторін, якщо інше не визначено договором та/або законодавством України, у порядку та випадках, передбачених законодавством України, у тому числі в сфері публічних закупівель, зокрема у разі:

4.5.1 Погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору або останнього внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару.

Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в Договорі на момент його укладення.

Коливання ціни товару на ринку в сторону збільшення має підтверджуватись довідкою ДП «Держзовнішінформ» або Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати (далі - ТПП) та обраховується по відношенню до середнього значення відповідних цін.

4.5.2. Погодження зміни ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та/або якості товару).

4.5.3. Зміни ціни в договорі у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку зі зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування.

07.01.2026 позивач звернувся із листом № 07-01/1 до Підприємства, в якому запропонував відповідачу розглянути питання щодо коригування ціни товару виключно на дизельне паливо за договорами у бік збільшення на відсоток коливання, визначений у ціновій довідці Харківської торгово-промислової палати від 05.01.2026 №03/26, що була надіслана замовнику листом від 05.01.2026 №05-01/1.

09.01.2026 між сторонами були укладені додаткові угоди № 3 до договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з, якими погоджені зміни до пункту 4.1 вказаних правочинів, а саме:

« 4.1. Ціна Договору складається з загальної вартості товару за Договором та становить 50 387 736,01 грн (п`ятдесят мільйонів триста вісімдесят сім тисяч сімсот тридцять шість гривень 01 копійка) без ПДВ, крім того ПДВ 20% -10 077 547,20 грн (десять мільйонів сімдесят сім тисяч п`ятсот сорок сім гривень 20 копійки), всього з ПДВ - 60 465 283,21 грн (шістдесят мільйонів чотириста шістдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят три гривні 21 копійка)» (договір № 17-1/10.2025-з) та

« 4.1 Ціна Договору складається з загальної вартості товару за Договором та становить 126 374 818,38 грн (сто двадцять шість мільйонів триста сімдесят чотири тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 38 копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 25 274 963,68 грн (двадцять п`ять мільйонів двісті сімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 68 копійки), всього з ПДВ - 151 649 782,06 грн (сто п`ятдесят один мільйон шістсот сорок дев`ять тисяч сімсот вісімдесят дві гривні 06 копійок)» (договір № 17-2/10.2025-з).

З 01.01.2026 відбулося підвищення ставок акцизного податку на пальне, встановлених пунктом 48 підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України, у зв`язку з набранням чинності змінами, внесеними Законом України від 18.07.2024 № 3878-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку».

Як наслідок, з 01.01.2026 ставки акцизного податку становлять: бензин - 300,8 євро/1000 л (замість 271,7 євро/1000 л у 2025 році), дизельне паливо - 253,8 євро/1000 л (замість 215,7 євро/1000 л у 2025 році).

З огляду на вказане 09.01.2026 позивач звернувся із листом № 09-1/3 до Підприємства, в якому зазначив, що керуючись пунктом 10.2 Розділу 10 договорів та підпунктом 6 пункту 19 Особливостей, просить розглянути питання про підвищення відпускної ціни на паливо дизельне Євро5 на 1,88897514 грн/л без ПДВ та бензин автомобільний А-95 Євро5 на 1,44276054 грн/л без ПДВ та внести зміни до договорів.

20.01.2026 Компанія звернулась до відповідача з листом №20-01/1, в якому повідомила Підприємство, що у разі невнесення змін до договорів з урахуванням збільшення ставок акцизного податку та валютного чинника, що істотно впливають на собівартість постачання пального, виконання договорів на первісних умовах призведе до їх економічної збитковості для постачальника та порушення балансу майнових інтересів сторін. За таких обставин ТОВ «КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ», керуючись умовами договорів, нормами Цивільного кодексу України та положеннями Особливостей, стверджувало, що буде вимушене розглянути питання щодо ініціювання розірвання договорів у встановленому законодавством порядку та звернення до суду в частині відшкодування збитків постачальника.

Відповідач скерував на адресу Компанії лист № 443/9.9-2026 від 23.01.2026 у відповідь на лист № 09-1/3 від 09.10.2026, в якому Підприємство зазначало, що ДП «Ліси України» готове розглянути питання перегляду ціни виключно на підставі підпункту?2 пункту?19 Особливостей, тобто у разі документально підтвердженого коливання ціни пального на ринку, з обов`язковим дотриманням умов пункту?6.3.4 договорів

У відповідь на вказаний лист 29.01.2026 Компанія скерувала лист № 29-01/1 тотожний за змістом із листом № 20-01/1, в якому позивач повторно повідомив Підприємство, що у разі невнесення змін до договорів з урахуванням збільшення ставок акцизного податку та валютного чинника, що істотно впливають на собівартість постачання пального, виконання договорів на первісних умовах призведе до їх економічної збитковості для постачальника та порушення балансу майнових інтересів сторін. За таких обставин ТОВ «КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ», керуючись умовами договорів, нормами Цивільного кодексу України та положеннями Особливостей, стверджувало, що буде вимушене розглянути питання щодо ініціювання розірвання договорів у встановленому законодавством порядку та звернення до суду в частині відшкодування збитків постачальника.

06.02.2026 Підприємство у листі № 751/9.9-2026, скерованому позивачу, зазначило, що підвищення ставок акцизного податку вже відображене у загальному коливанні ціни товару на ринку та враховується в межах механізму щомісячного перегляду ціни, передбаченого умовами договору. Таким чином, ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» залишало за собою право переглядати ціну за договором, у випадку збільшення акцизного податку, у порядку та на підставах, визначених підпунктом 2 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, визначених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

Також 10.03.2026 відповідачем був скерований лист № 1458/9.9-2026 на адресу Компанії, в якому Підприємство зазначило, що підвищення ціни до рівня, запропонованого у листах Компанії, призведе до перевищення 10% від початкової ціни договорів, що, у свою чергу, матиме наслідком порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель. У зв`язку з цим ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» вимушене відмовити у погодженні ініційованого позивачем підвищення ціни за обома договорами.

26.03.2026 Компанія листом № 26/03-26-1 повідомила відповідача про розірвання в односторонньому порядку з 09.04.2026 договору від 17.10.2025 №17-1/10.2025-з через порушення умов договору, користуючись правом на одностороннє розірвання, передбаченого пунктом 6.4.2 вказаного правочину.

Також, 26.03.2026 Компанія листом № 26/03-26-2 повідомила відповідача про розірвання в односторонньому порядку з 09.04.2026 договору від 17.10.2025 №17-2/10.2025-з через порушення умов договору, користуючись правом на одностороннє розірвання, передбаченого пунктом 6.4.2 вказаного правочину.

У відповідь на вказані листи 09.04.2026 Підприємство скерувало позивачу лист № 2457/9.9-2026, в якому відповідач зазначив, що ДП «Ліси України» заперечує правомірність одностороннього розірвання договорів за ініціативою ТОВ «КПК» та має намір провести претензійну роботу у зв`язку з неналежним виконанням постачальником своїх зобов`язань за договорами. Враховуючи спірні обставини, що зазначені ТОВ «КПК» як підстава для розірвання договорів, наявність невиконаних зобов`язань постачальника за ними, відповідач пропонував переглянути і відкликати рішення щодо розірвання, та повернутись до виконання договорів.

Посилаючись на наведені вище обставини, стверджуючи, що Підприємство не визнає факту розірвання договорів, Компанія звернулась із даним позовом до суду, в якому просило розірвати договори у зв`язку з істотною зміною обставин та застосувати наслідки розірвання договорів шляхом визнання припиненими зобов`язання за банківськими гарантіями.

ДП «Ліси України» заперечувало проти задоволення позовних вимог, стверджуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що зростання ціни мало непередбачуваний характер та не могло бути обґрунтовано враховане ним на момент укладення договорів. Посилання позивача на можливість зміни ціни договору до 50 % від початкової на підставі пункту 19 Особливостей в редакції Постанови 1067 на переконання відповідача є необґрунтованим, не відповідає чинному законодавству та усталеній практиці Верховного Суду, а відмова ДП «Ліси України» від перегляду ціни в межах, що перевищують 10 % від початкової ціни договору є законно обґрунтованою і не може бути підставою для розірвання договору на підставі положень частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України. За твердженнями Підприємства ані чинним законодавством, ані умовами договорів не передбачено можливості повернення банківської гарантії у випадку розірвання договору, тим більше за наявності спору між сторонами.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статей 626, 638 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Зміст договору згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України становлять (пункти), визначенні на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Спір між сторонами виник внаслідок не визнання відповідачем фактів, що мали місце як істотну зміну обставин, що зумовлює розірвання договорів, укладених між сторонами, які за своєю правовою природою є договорами поставки.

Згідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 10.1 договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з передбачено, що зміни у договір вчиняються за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору, якщо інше не визначено договором та/або законодавством України.

Істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання Сторонами зобов`язань за Договором в повному обсязі, крім випадків передбачених п. 19 Особливостей (пункт 10.2 договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з).

Згідно з пунктом 10.4 договору № 17-1/10.2025-з та договору 17-2/10.2025-з порядок зміни або розірвання договору (за винятком випадків односторонньої зміни/розірвання, визначених в договорі та/або законодавстві України):

10.4.1. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір (за винятком випадків односторонніх зміни/розірвання, визначених в Договорі та/або законодавстві України), повинна надіслати пропозиції про це другій Стороні. До пропозиції зміни істотних умов договору має бути додано документальне підтвердження (зокрема надане уповноваженими організаціями, установами, підприємствами) наявності підстав для таких змін.

10.4.2. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у строк 5 робочих днів після одержання пропозиції повідомляє другу Сторону про результати її розгляду.

10.4.3. У разі, якщо Сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована Сторона має право передати спір на вирішення в порядку, визначеному договором.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Компанія неодноразово, звертаючись із листами до відповідача, наполягаючи на внесенні змін до договору щодо ціни, вказувала на необхідність реалізації процедури розірвання договорів за відсутності рішення про зміну ціни (лист від 09.01.2026, лист від 20.01.2026, лист від 29.01.2026).

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що відповідачем не було погоджено зміну ціни товару за спірним договорами.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

З представлених суду документів вбачається, що на день укладення спірних договорів (17.10.2025) сторони, зокрема, Компанія, як постачальник, не могли передбачити коливання ціни на товар, поставка якого передбачена спірними правочинами.

Суд бере до уваги доводи позивача про те, що зростання цін на пальне протягом короткого проміжку часу є екстраординарною подією. Додатково коливання ціни у бік збільшення також підтверджується довідками Торгово-промислової палати, долученими до матеріалів справи.

Як вказано судом вище, з 01.01.2026 відбулося підвищення ставок акцизного податку на пальне, встановлених пунктом 48 підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» розділу XX «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Податкового кодексу України, у зв`язку з набранням чинності змінами, внесеними Законом України від 18.07.2024 № 3878-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо імплементації положень актів права Європейського Союзу щодо акцизного податку».

Як наслідок, з 01.01.2026 ставки акцизного податку становлять: бензин - 300,8 євро/1000 л (замість 271,7 євро/1000 л у 2025 році), дизельне паливо - 253,8 євро/1000 л (замість 215,7 євро/1000 л у 2025 році).

Крім того, 04.03.2026 Антимонопольним комітетом України на офіційному порталі (сайті) в мережі Інтернет за посиланням https://amcu.gov.ua/news/amku-zdiisniuie-zakhody-kontroliu-shchodo-sytuatsii-na-rynku-svitlykh-naftoproduktiv зазначив, що за останні дні світовий ринок нафти і нафтопродуктів продемонстрував істотне зростання котирувань. Збільшились ціни на пальне і в мережах АЗС нашої країни. Крім того, АМК України звернув увагу, що ціни на світлі нафтопродукти не підлягають державному регулюванню, український ринок світлих нафтопродуктів повністю залежить від імпорту нафтопродуктів, коливання світових цін позначаються й на вартості пального для споживачів. Підвищення вартості пального має загальноєвропейський характер і спостерігається не лише в Україні, тобто є загальновідомими, і не потребують доказування.

Наведене засвідчує факт того, що обставини, які безпосередньо впливають на ціну товару, не були відомі станом на 17.10.2025 сторонам та не могли бути прогнозовані ані позивачем, ані відповідачем.

При цьому, судом враховані ті обставини, що позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією переглянути ціну в спірним договорах, яка була відхилена Підприємством.

Суд врахував підстави відхилення Підприємством пропозиції внести зміни до договорів у частині ціни товару та дійшов висновку про те, що між сторонами склалася ситуація, в якій при всій турботливості та обачності обох сторін причини зміни істотної обставини не можуть бути врегульовані.

Згідно зі Специфікаціями до договорів з урахуванням додаткових угод №№ 1-3, які є невід`ємними частинами спірних правочинів, ціна бензину А-95 Євро5 38,69 грн/л без ПДВ та 38,80 грн/л без ПДВ, а ціна дизельного палива Євро5 40,05 грн/л без ПДВ та 39,925 грн/л без ПДВ, у той час як середнє арифметичне значення між усіма цінами за пропозиціями компаній-реалізаторів нафтопродукції станом на 05.01.2026 - 42,08 грн/л (бензин А-95 Євро5) та 40,83 грн/л (дизельне паливо Євро5); станом на 02.02.2026 - 43,83-44,58 грн/л (бензин А-95 Євро5) та 47,62-47,87 грн/л (дизельне паливо Євро5); станом на 03.03.2026 63,95 грн/л (бензин А-95 Євро5) та 69,58 грн/л (дизельне паливо Євро5); станом на 03.04.2026 57,43 грн/л (бензин А-95 Євро5) та 75,76 грн/л (дизельне паливо Євро5).

Беручи до уваги вказане, суд погоджується з доводами позивача про те, що виконання спірних договорів без врахування зміни ціни на товар може призвести до прямих збитків.

Договори про закупівлю за державні кошти мають на меті не лише забезпечення потреб замовника, а й реалізацію принципів максимальної економії та ефективності. Проте ці принципи не можуть реалізовуватися шляхом нівелювання принципів підприємницької діяльності. Виконання зобов`язання за ціною, що є значно нижчою за собівартість, що не можна було передбачити в момент укладення договорів, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/13557/21.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що «на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов`язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов`язання (абзац перший частини першої статті 651 ЦК України). Припис абзацу другого частини першої статті 652 ЦК України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду».

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними.

Отже, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов`язання таким чином, що виконання зобов`язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов`язання. Істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов`язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин). Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі №927/763/17.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись наведеним, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність визначених законодавцем умов для розірвання договору від 17.10.2025 №17- 1/10.2025-3 та договору від 17.10.2025 №17-2/10.2025-3 у зв`язку з істотною зміною обставин.

Водночас, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частини друга та третя статті 653 Цивільного кодексу України).

Беручи до уваги той факт, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо розірвання спірних договорів і такі договори визнанні судом такими, що підлягають розірванню в судовому порядку у зв`язку з істотною зміною обставин, суд дійшов висновку про безпідставність вимоги позивача про розірвання спірних договорів саме з 09.04.2026, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору від 17.10.2025 №17- 1/10.2025-3 та договору від 17.10.2025 №17-2/10.2025-3 у зв`язку з істотною зміною обставин підлягають частковому задоволенню.

Суд відзначає, що предмет спору щодо розірвання договорів з підстав істотної зміни обставин не вимагає від суду дослідження обсягу виконання спірних договорів, належного чи неналежного їх виконання обома сторонами, у зв`язку із чим доводи обох сторін з цих підстав не беруться судом до уваги.

Щодо вимоги про визнання припиненими зобов`язання за банківськими гарантіями суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судом, з метою забезпечення виконання договору від 17.10.2025 №17-1/10.2025-3, АТ «АБ «РАДАБАНК» видана Гарантія виконання зобов`язань №6124/15Г-Р/0-3 на суму 1 254 450, 59 грн та з метою забезпечення виконання договору від 17.10.2025 №17-2/10.2025-3, АТ «АБ «РАДАБАНК» видана Гарантія виконання зобов`язань №6124/15Г-Р/0-2 на суму 3 148 126,20 грн.

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (статті 598 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права.

Способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц). У цій справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості (пункт 66)».

У іншій справі Велика Палата Верховного Суду підтвердила цей висновок, зауваживши, що у разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту (пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, провадження № 12-20гс22).

У постанові від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах, що виникають з договору поруки, зауважила, що «вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами» (пункт 41).

Ураховуючи ці висновки Верховного Суду, беручи до уваги той факт, що суд дійшов висновку про розірвання договорів, у забезпечення виконання яких були надані спірні банківські гарантії, на момент подання цього позову спору щодо виконання банківських гарантій не існувало, суд дійшов висновку про те, що Компанією обраний належний спосіб захисту свого права в частині визнання припиненими зобов`язання за банківськими гарантіями, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що сторонами не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ Карпатська паливна компанія про розірвання договорів у зв`язку з істотною зміною обставин та визнання припиненими зобов`язання за банківськими гарантіями.

Згідно з приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська паливна компанія" про розірвання договорів та визнання зобов`язань припиненими задовольнити частково.

2. Розірвати договір від 17.10.2025 № 17-1/10.2025-з (ідентифікатор закупівлі № UA 2025-08-26-012916-а), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44842725) та Державним спеціалізованим господарським підприємством «ЛІСИ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44768034) у зв`язку з істотною зміною обставин.

3. Розірвати договір від 17.10.2025 № 17-2/10.2025-з (ідентифікатор закупівлі № UA 2025-08-27-002401-а), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44842725) та Державним спеціалізованим господарським підприємством «ЛІСИ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44768034) у зв`язку з істотною зміною обставин.

4. Визнати зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44842725) перед Державним спеціалізованим господарським підприємством «ЛІСИ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44768034) за банківською гарантією №6124/15Г-Р/0-2, за вих. № 2170/29 від 16.10.2025 на загальну суму 3 148 126,20 грн, виданою Акціонерним товариством «РАДА БАНК» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21322127) - припиненими.

5. Визнати зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44842725) перед Державним спеціалізованим господарським підприємством «ЛІСИ УКРАЇНИ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44768034) за банківською гарантією №6124/15Г-Р/0-3, за вих. № 2171/29 від 16.10.2025 на загальну суму 1 254 450,59 грн, виданою Акціонерним товариством «РАДА БАНК» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 21322127) - припиненими.

6. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" (01601, Україна, місто Київ, вулиця Руставелі Шота, будинок 9а; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44768034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська паливна компанія" Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська паливна компанія" (65098, Україна, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Стовпова, будинок 28 кабінет 313; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 44842725) судовий збір у розмірі 10 649,60 грн.

7. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 17.09.2026.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ