Ухвала суду № 139859263, 14.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/105/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.09.2026 Справа № 908/2100/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши заяву Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі

за позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРГУТ (вул. Перемоги, 131-В, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 40738341)

про стягнення 728 426 грн 05 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Мальченко А.Л., само представництво, витяг з ЄДР, посвідчення № 2169 від 06.01.2026

від відповідача: Ткаченко О.С., адвокат, ордер серія АР № 1277170 від 17.11.2025

УСТАНОВИВ:

Запорізька міська рада через систему Електронний суд звернулася до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРГУТ про стягнення дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2024 по 31.05.2026 в розмірі 728 426 грн 05 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2100/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Також 31.08.2026 позивачем сформована в підсистемі Електронний суд ЄСІТС заява про забезпечення позову.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2026, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.09.2026 призначено розгляд заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову у судовому засіданні з викликом сторін на 14.09.2026.

Судове засідання 14.09.2026 проводилось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

Позивач просив суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог в розмірі 728 426 грн 05 коп., шляхом накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, код ЄДРПОУ 40738341): будівля культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, що належить на праві власності ТОВ «ТУРГУТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, код ЄДРПОУ 40738341, реєстраційний номер ОНМ 616490423101), яка набута на підставі: договору купівлі-продажу, № 2645, від 11.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О.О.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що 11.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» набуло у власність об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, а саме: будівля культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 616490423101, далі нерухоме майно), що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 2645, від 11.10.2016 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 489442591 від 11.08.2026. Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130, площею 0,1903 га, з цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, та належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді (далі Позивач) на праві комунальної власності, відповідно до відомостей про масову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130, сформованих на офіційному вебсайті Держгеокадастру. Між Запорізькою міською радою та ТОВ «ТУРГУТ» за період 2024-2026 роки договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130 не обліковувався, що підтверджується листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 20.06.2026 №6325/01/01-07. Згідно інформації з листа Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради № 06.1-14/1154 від 15.06.2026 ТОВ «ТУРГУТ» (код ЄДРПОУ 40738341) протягом 2024 2025 років не здійснювало плати за землю, в 2026 році (станом на 01.06.2026) за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата юридичних осіб» до бюджету Запорізької міської територіальної громади в цілому сплачено 104 114,32 грн. Тобто, з моменту набуття права власності за період з 01.03.2024 по 31.05.2026 Відповідач користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130 без укладання договору оренди землі та не в повному обсязі сплачував плату за користування вказаною ділянкою. Наведене вище свідчить про безоплатне та безпідставне використання Відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130, площею 0,1903 га без правовстановлюючого документу, за період з 01.03.2024 по 31.05.2026, що є порушенням вимог ст. 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України) щодо платності використання землі. Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2645 від 11.10.2016 року, вартість об`єкта нерухомого майна: будівлі культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м. (номер об`єкта 616490423101), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, що належать на праві власності ТОВ «ТУРГУТ», на момент укладення договору становила 3 744 939,51 грн. (три мільйони сімсот сорок чотири тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять грн. 51 коп.) 22.07.2026 Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради направив до відповідача вимогу про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 728 426,05 грн. (лист від 21.07.2026 №01/02-11/1432). На день подачі позову вимога відповідачем не виконана. Позивач зазначає, що вказані обставини свідчать про те, що відповідач може розпорядитись своїм майном, зокрема, відчужити його на користь інших осіб. Отже, пред`явлення Запорізькою міською радою до суду позову про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, без його забезпечення, дозволить відповідачу вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень. З огляду на всі зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу є вкрай необхідним, оскільки його заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною, відповідач в добровільному порядку, після направлення вимоги про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, сплачує заборгованість не в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» заперечив проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Вказує, що станом на сьогодні договір оренди земельної ділянки не укладено, в тому числі не з вини відповідача, а через зволікання збоку ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо надання нормативно грошової оцінки земельної ділянки яка є умовою щодо укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, а в подальшому у зв`язку з військовою агресією росії проти України. Вперше ТОВ «ТУРГУТ» отримало витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130 - 31.01.2022 , за вих. № 2495/33-22 та нормативно грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки склала 7 121 444.66 грн. У грудні 2024 року Запорізька міська рада звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» про стягнення грошових коштів доходу отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді орендної плати за період з 01.01.2021 по 29.02.2024 року (справа № 908/3242/24). На підтвердження позовних вимог Запорізька міська рада надала витяг про нормативно грошову оцінку земельної ділянки витяг № HB 2300043232024 від 22.03.2024 року, відповідно до якого нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130 складає 11 293 277.38 грн. Тобто, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за два роки виросла більше чим на 4 мільйони гривень. При цьому нова технічна документації на спірну земельну ділянку не затверджувалась , нормативно грошова оцінка земель міста Запоріжжя не змінювалась з 30.06.2015 року № 7. Враховуючи застосування коефіцієнту індексації нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2024 рік могла скласти 8 382 794, 94 грн. ( із розрахунку 7 121 444.66 грн. нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2022 рік) х 1.051 (коефіцієнт індексації за 2023 рік) х 1,12 (коефіцієнт індексації за 2024 рік). ТОВ «Тургут» вважає, що витяг за 2024 рік про нормативно грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130 від 22.03.2024, де вартість складає 11 293 277.38 грн. є незаконними та підлягає скасуванню. Наразі оскарження такого витягу є предметом судового розгляду у справі № 280/1519/25, яка перебуває на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Відповідно, не погодження з розміром пред`явлених позовних вимог обумовлено з оскарженням витягу про НГО на якій ґрунтуються такі вимоги. Позивач повідомив суд, що рішення Господарського суду Запорізької області від 15.04.2025 року у справі № 908/3242/24, яке змінено Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2025, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тургут» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманого від безпідставно набутого майна за період 01.01.2021 по 29.02.2024 у сумі 687 018,83 грн., 8 244,22 грн судовий збір та судовий збір за подання апеляційної скарги на суму 12 366,33 грн. Рішення суду виконано у повному обсязі (докази чого надаємо). В подальшому, рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.02.2026 у справі № 908/3323/25 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 04.08.2017 по 31.12.2018 в розмірі 273 820 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот двадцять) грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн 84 коп. Рішення суду було залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2026 року. Рішення суду виконано відповідачем 26 та 27 серпня 2026 року. Відповідно вищевказані обставини свідчать про те, що відповідач наразі виконав усі рішення суду які набрали законної сили про стягнення грошових коштів на користь Запорізької міської ради. Щодо суті позовних вимог ЗМР у цій справі відповідач вказав, що вони ґрунтуються на витязі за 2024 рік, який оскаржується відповідачем в судовому порядку, відповідно ТОВ «Тургут», розуміючи свій обов`язок щодо сплати за користування земельною ділянкою з 01.01.2026 року добровільно сплачує такий податок на користь ЗМР із розрахунку витягу за 2022 рік , який є дійсним та з застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації НГО земельних ділянок (докази сплати надаємо). Проте, вимоги за спірний період не можуть визнатись відповідачем саме щодо розміру такої заборгованості, бо вона розрахована на витязі який оскаржується відповідачем в судовому порядку.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, оцінивши викладені у ній обставини, обґрунтованість та адекватність заходів забезпечення позову щодо яких подана заява, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

З положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Оцінюючи обґрунтованість та адекватність заходу забезпечення позову щодо якого прокурором подана відповідна заява, суд дійшов висновку, що невжиття заходу забезпечення позову може унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених (оспорюваних) прав та інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду.

Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 Суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції також зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.

Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду (від 10.10.2019 у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20).

Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога Запорізької міської ради, яка звернулася з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТУРГУТ дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 01.03.2024 по 31.05.2026 в розмірі 728 426 грн 05 коп.

Тобто, між сторонами існує спір щодо не сплати відповідачем плати за землю (орендної плати) за фактичне користування земельною ділянкою за кадастровим номером: 2310100000:05:010:0130 без укладання договору оренди землі та не в повному обсязі сплачував плату за користування вказаною ділянкою.

Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості.

У разі пред`явлення позову до боржника про стягнення грошових коштів, накладення арешту на грошові кошти та майно у межах ціни позову забезпечує у майбутньому виконання рішення суду.

Натомість, у разі незабезпечення такого позову, боржник має право у будь-який момент відчужити належні йому грошові кошти та майно.

Наявність такого необмеженого права боржника розпоряджатись своїм майном само по собі вже є доказом необхідності забезпечення майнового позову кредитора в межах ціни цього позову.

У постанові від 04.04.2023 у справі № 915/577/22 Верховний Суд зазначив:

Посилання скаржника на те, що матеріали справи не містять належних доказів, які б свідчили про намагання відповідача продати заставлене майно, знищити чи передати без згоди заставодержателя іншим особам, а також доказів, які б свідчили про нецільове використання відповідачем коштів, чи його намір взагалі не здійснювати погашення заборгованості за кредитним договором колегією суддів відхиляються, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 зазначено:

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Бездіяльність відповідача, яка виражається у невиконанні взятих на себе грошових зобов`язань, по суті є формою ухилення від виконання такого зобов`язання, яка свідчить про потенційну можливість ухилення останнього від виконання і судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/4669/21).

11.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» набуло у власність об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, а саме: будівля культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м. (реєстраційний номер ОНМ 616490423101), що підтверджується Договором купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 2645, від 11.10.2016 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 489442591 від 11.08.2026.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 2645 від 11.10.2016, вартість об`єкта нерухомого майна: будівлі культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м. (номер об`єкта 616490423101), розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ», на момент укладення договору становила 3 744 939 грн 51 коп.

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130, площею 0,1903 га, з цільовим призначенням: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, та належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді (далі Позивач) на праві комунальної власності, відповідно до відомостей про масову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130, сформованих на офіційному вебсайті Держгеокадастру. Між Запорізькою міською радою та ТОВ «Тургут» за період 2024-2026 роки договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:010:0130 не обліковувався, що підтверджується листом Департаменту управління активами Запорізької міської ради від 20.06.2026 №6325/01/01-07.

Враховуючи, що у відповідача відсутнє інше майно, крім вищезазначеного, накладення арешту на вказаний об`єкт в межах суми позовних вимог є мінімально необхідним заходом для забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Не накладення арешту на нерухоме майно відповідачів може призвести до передачі його в іпотеку пов`язаним юридичним особам, або взагалі його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України.

Водночас, накладення арешту на грошові кошти відповідача, за їх наявності, у такому розмірі здатне суттєво погіршити майновий стан останніх, у той час як накладення арешту на частину об`єктів нерухомого майна мінімально впливатиме на повсякденну роботу відповідача, не ускладнюючи його господарську діяльність.

Зазначений захід забезпечення позову не матиме наслідком припинення господарської діяльності відповідачів, використання об`єкту нерухомості, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачам майна чи зниження його вартості.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно відповідачів і предметом спору, співмірність і адекватність цих заходів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми позову.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з врахуванням предмета спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі Горнсбі проти Греції, від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Суд зауважує, що для співмірності із заявленими позовними вимогами накладення арешту на майно здійснюється у межах ціни позову.

Приймаючи до уваги, що вказані заходи забезпечення позову застосовується виключно до закінчення розгляду справи, з урахуванням обмежених строків судового розгляду, суд доходить висновку, що вжиття саме таких заходів є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав та законних інтересів відповідача, натомість забезпечить збереження балансу інтересів сторін, що узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

За таких обставин, з метою забезпечення реального захисту порушених прав та інтересів позивача, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню шляхом накладення арешту в межах суми позовних вимог в розмірі 728 426 грн 05 коп. на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Тургут» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, код ЄДРПОУ 40738341): будівля культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, код ЄДРПОУ 40738341, реєстраційний номер ОНМ 616490423101), яка набута на підставі: договору купівлі-продажу, № 2645, від 11.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О.О.

Також, суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими та спрямовані на збереження існуючого становища, з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.

Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову у справі № 908/2100/26 задовольнити.

З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/2100/26 законної сили, накласти арешт в межах суми позову 728 426 (сімсот двадцять вісім тисяч чотириста двадцять шість) грн 05 коп. на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, код ЄДРПОУ 40738341): будівля культурно-офісного центру літ.А-3, загальною площею 1508,5 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 131в, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ТУРГУТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 131-В, код ЄДРПОУ 40738341, реєстраційний номер ОНМ 616490423101), яка набута на підставі: договору купівлі-продажу, № 2645, від 11.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О.О.

Стягувачем за даною ухвалою є: Запорізька міська рада (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний номер юридичної особи 04053915)

Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю ТУРГУТ (вул. Перемоги, 131-В, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний номер юридичної особи 40738341)

Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати заявникові.

Дана ухвала відповідно до норм Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 14.09.2026, і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 14.09.2029.

Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.

Ухвала складена та підписана 18.09.2026.

Суддя С.С. Дроздова