Рішення № 139859214, 09.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/828/26

Господарський суд Житомирської області

Суддя Нестерчук С. С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок"

про стягнення 943 722,74 грн

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Сергійчик А. О. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: адвокат Українець Ю. О.

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області (далі - Суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 943 722,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків поставки товарів за Державним контрактом (Договором) про закупівлю №564/01-25-РМ від 16.01.2025, внаслідок чого позивач нарахував пеню - 670 078,96 грн та штраф - 273 643,78 грн.

Правові підстави: ст. 509, 526, 530, 610-612, 629, 663 Цивільного кодексу України.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач просить відмовити у задоволені позовних вимог повністю, а у разі встановлення Судом підстав для застосування відповідальності зменшити розмір неустойки до справедливого, розумного та співмірного розміру.

Заперечуючи проти позову, відповідач не заперечує факту порушення строків поставки товару, однак вважає заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій неспівмірним наслідкам допущеного порушення.

Відповідач зазначає, що зобов`язання за договором виконані ним у повному обсязі, товар поставлений та прийнятий позивачем без зауважень щодо його якості, комплектності чи відповідності технічним вимогам. При цьому позивач не заявляє вимог про відшкодування збитків та, на думку відповідача, не довів настання внаслідок прострочення поставки негативних майнових чи інших наслідків.

В обґрунтування причин порушення строків поставки відповідач посилається на об`єктивні обставини, пов`язані з виконанням договору в умовах воєнного стану, зокрема мобілізацію частини працівників, плинність та дефіцит кваліфікованих кадрів, необхідність навчання нових працівників, систематичні повітряні тривоги, перебої у постачанні комплектуючих і сировини та логістичні труднощі. За твердженням відповідача, незважаючи на ці обставини, він не ухилявся від виконання договору та після усунення відповідних перешкод виконав свої зобов`язання у повному обсязі.

Відповідач також посилається на свою добросовісну поведінку, відсутність доведених збитків у позивача та повне виконання основного зобов`язання як на обставини, що мають бути враховані Судом при оцінці співмірності неустойки.

Посилаючись на частину третю статті 551 ЦК України, відповідач просить у разі встановлення підстав для його відповідальності зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки, на його думку, їх стягнення у повному розмірі набуватиме карального характеру. На підтвердження наявності істотних обставин відповідач також зазначає, що продовжує виконувати державні контракти для потреб сектору безпеки і оборони, а надмірне фінансове навантаження може вплинути на можливість виконання таких зобов`язань.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

06.07.2026 через підсистему "Електронний суд" Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подало до Суду позовну заяву.

Ухвалою від 10.07.2026 Суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 18.08.2026.

23.07.2026 через підсистему "Електронний суд" відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№8920).

28.07.2026 через підсистему "Електронний суд" представник позивача подав відповідь на відзив (вх.№9122).

У судовому засіданні 18.08.2026 Суд заслухав пояснення представників сторін щодо суті позовних вимог, дослідив докази, наявні в матеріалах справи, та оголосив перерву до 09.09.2026.

У судовому засіданні 09.09.2026 Суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ІІ. Фактичні обставини справи

Дослідивши матеріали справи, Суд установив такі обставини.

16.01.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (Постачальник) укладено Державний контракт (Договір) про закупівлю №564/01-25-РМ (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити Замовнику "Капці казармені, тип 1, вид 2 (ДК 021:2015: 18810000-0 Взуття різне, крім спортивного та захисного)" (далі - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-12-27- 002543-a ), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору, загальна ціна Договору та ціна за за одиницю Товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1).

Відповідно до п. 4.1 Договору, Постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений Замовником у заявці на поставку складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - Заявка), але у будь якому випадку не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток № 1).

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки (у разі наявності), визначеної у Специфікації.

За умовами п. 8.2 Договору, у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 20 (двадцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та дії протягом строку, вказаного в Специфікації (п. 13.1 Договору).

Цей договір підписано та скріплено печатками сторін з використанням систем електронного документообігу.

Специфікацією (додаток № 1 до Договору) сторони погодили:

1) найменування товару - Капці казармені, тип 1, вид 2;

2) кількість - 100 000 пар;

3) ціна за одиницю без ПДВ - 108,30 грн;

4) загальна вартість з урахуванням усіх податків та зборів в т.ч. ПДВ - 12 996 000,00 грн.

Специфікацією сторони погодили поставку 100 000 пар товару, з яких:

45 000 пар не пізніше 20.06.2025 включно (окремими партіями 15 000, 8 000, 15 000 та 7 000 пар);

55 000 пар не пізніше 20.09.2025 включно (окремими партіями 20 000, 10 000, 15 000 та 10 000 пар).

Датою поставки Товару вважається дата, вказана отримувачем та у Акті приймання Товару згідно з Додатком №4 до Договору.

Відповідно до пункту 6 Специфікації, Договір набирає чинності з 01.01.2025, як зазначено у п. 13.1 Договору, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару до повного виконання.

20.01.2025 Замовник направив на електронну адресу Постачальника заявку на поставку товару №R000929 у кількості 45 000 пар із зазначенням періоду поставки 01.04.2025 - 20.06.2025 та адреси отримувачів.

Відповідач поставив товар у кількості 45 000 пар, що підтверджується актами приймання товару, підписаними обома сторонами, а саме:

- №182 від 21.06.2025 у кількості 8000 пар на загальну вартість 1 039 680,00 грн;

- №191 від 08.07.2025 у кількості 6920 пар на загальну вартість 899 323,20 грн;

- №655 від 28.08.2025 у кількості 15 000 пар на загальну вартість 1 949 400,00 грн;

- №357 від 09.09.2025 у кількості 15 000 пар на загальну вартість 1 949 400,00 грн;

- №239 від 15.09.2025 у кількості 80 пар на загальну вартість 10 396,80 грн.

Крім того, 20.01.2025 Замовник направив на електронну адресу Постачальника заявку на поставку №R000930-1 у кількості 38 500 пар із зазначенням періоду поставки 01.07.2025 - 20.09.2025 та адреси отримувачів та 28.08.2025 року оновлену заявку на поставку №R000930-2 у кількості 16 500 пар із зазначенням періоду поставки 01.07.2025 - 20.09.2025 та адреси отримувачів.

Відповідач поставив товар у кількості 55 000 пар, що підтверджується актами приймання товару, підписаними обома сторонами, а саме:

- №701 від 15.09.2025 у кількості 14 000 пар на загальну вартість 1 819 440,00 грн;

- №238 від 15.09.2025 у кількості 7000 пар на загальну вартість 909 720,00 грн;

- №376 від 17.09.2025 у кількості 10 500 пар на загальну вартість 1 364 580,00 грн;

- №271 від 19.09.2025 у кількості 7000 пар на загальну вартість 909 720,00 грн;

- №251 від 25.09.2025 у кількості 3000 пар на загальну вартість 389 880,00 грн;

- №770 від 30.09.2025 у кількості 6000 пар на загальну вартість 779 760,00 грн;

- №436 від 07.10.2025 у кількості 4500 пар на загальну вартість 584 820,00 грн;

- №297 від 10.10.2025 у кількості 3000 пар на загальну вартість 389 880,00 грн.

18.11.2025 замовник направив на електронну адресу відповідача повідомлення-вимогу про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) №564/01-25-РМ від 16.01.2025, у якій вимагав сплату штрафних санкцій у сумі 892 648,45 грн за порушення зобов`язання за заявкою на поставку товару №R000929.

У подальшому 01.12.2025 та 17.12.2025 замовник скерував на електронну пошту відповідача повідомлення-вимоги за цим Договором, у яких вимагав сплату штрафних санкцій у сумі 15 595,20 грн за порушення зобов`язання за заявкою на поставку товару №R000930-2 та 35 479,08 грн за порушення зобов`язання за заявкою на поставку товару №R000930-1.

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 Державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», яке визначено правонаступником усіх прав та обов`язків підприємства, що приєднується.

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" його правонаступнику державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України у разі реорганізації юридичної особи її майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. За змістом статті 107 ЦК України при реорганізації шляхом приєднання складається передавальний акт.

Отже, матеріалами справи підтверджується універсальне правонаступництво ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" щодо прав та обов`язків ДП МОУ "Державний оператор тилу", у тому числі тих, що виникли з Договору № 564/01-25-РМ від 16.01.2025.

Позивач нарахував відповідачу штрафні санкції за порушення строків поставки товару, а саме:

За заявкою № R000929 з кінцевим строком поставки 20.06.2025 пеню нараховано у сумі 619 004,68 грн, зокрема:

за актом № 191 від 08.07.2025 за 18 днів прострочення на суму товару 899 323,20 грн 32 375,64 грн;

за актом № 655 від 28.08.2025 за 69 днів на суму 1 949 400,00 грн 269 017,20 грн;

за актом № 357 від 09.09.2025 за 81 день на суму 1 949 400,00 грн 315 802,80 грн;

за актом № 239 від 15.09.2025 за 87 днів на суму 10 396,80 грн 1 809,04 грн.

За заявками № R000930-1 та № R000930-2 з кінцевим строком поставки 20.09.2025 пеню нараховано у сумі 51 074,28 грн, зокрема:

за актом № 770 від 30.09.2025 за 10 днів на суму 779 760,00 грн 15 595,20 грн;

за актом № 436 від 07.10.2025 за 17 днів на суму 584 820,00 грн 19 883,88 грн;

за актом № 297 від 10.10.2025 за 20 днів на суму 389 880,00 грн 15 595,20 грн.

Крім того, позивач нарахував штраф у розмірі 7 % за поставки, прострочення яких перевищило 20 календарних днів. До бази нарахування включено товар загальною вартістю 3 909 196,80 грн, поставлений за актами № 655 від 28.08.2025, № 357 від 09.09.2025 та поставкою від 15.09.2025. Розмір штрафу становить 273 643,78 грн.

ІV. МОТИВИ СУДУ

З огляду на встановлені фактичні обставини та доводи сторін, суд переходить до правової кваліфікації спірних відносин і визначення норм права, що підлягають застосуванню.

1. Норми права, які застосував Суд

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Відповідно до статті 627 ЦК України та з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Суд виходить з того, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на підставі укладеного договору, який за своєю правовою природою є договором поставки у розумінні статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України).

Приписами статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойка є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З огляду на принцип свободи договору, закріплений у статтях 6, 627, 628 ЦК України, сторони вправі передбачити у договорі майнову відповідальність за порушення строку виконання негрошового зобов`язання, у тому числі визначити неустойку у відсотках від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день прострочення.

За приписами частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеної у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

2. Оцінка Суду

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, Суд виходить з такого.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи зібрані у справі докази, Суд виходить із приписів статті 86 ГПК України, відповідно до яких суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному й безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду наперед визначеної сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, Суд виходить з таких міркувань.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій

Вирішуючи питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, Суд виходить з такого.

Умовами Договору та Специфікації сторони визначили конкретні строки виконання зобов`язання з поставки товару. Зокрема, товар у кількості 45 000 пар мав бути поставлений не пізніше 20.06.2025 включно, а товар у кількості 55 000 пар не пізніше 20.09.2025 включно.

Отже, встановлені сторонами строки поставки були чітко визначеними та не залежали від настання будь-яких додаткових умов після направлення Замовником відповідних заявок. Відповідно до статей 526, 530, 629 ЦК України відповідач був зобов`язаний виконати зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що за заявкою № R000929 товар у кількості 45 000 пар не був поставлений відповідачем у повному обсязі до 20.06.2025, зокрема із порушенням строків поставлено: 6 920 пар 08.07.2025, 15 000 пар 28.08.2025, 15 000 пар 09.09.2025 та 80 пар 15.09.2025, що підтверджується відповідними актами приймання товару №191, № 655, № 357, №239.

При цьому товар у кількості 8 000 пар був прийнятий 21.06.2025, тобто після спливу встановленого строку. Водночас позивач не включив цю поставку до розрахунку заявленої до стягнення пені. З огляду на принцип диспозитивності та розгляд справи в межах заявлених вимог Суд не здійснює нарахування штрафних санкцій щодо цієї партії товару самостійно.

Щодо товару з кінцевим строком поставки 20.09.2025 Суд установив, що до настання цього строку відповідач поставив 38 500 пар товару за актами № 701 від 15.09.2025, № 238 від 15.09.2025, № 376 від 17.09.2025 та № 271 від 19.09.2025.

Решта товару у кількості 16 500 пар поставлена після 20.09.2025, а саме: 3 000 пар 25.09.2025, 6 000 пар 30.09.2025, 4 500 пар 07.10.2025 та 3 000 пар 10.10.2025.

При цьому позивач заявив пеню лише щодо поставок за актами № 770 від 30.09.2025, № 436 від 07.10.2025 та № 297 від 10.10.2025. Щодо поставки 3 000 пар за актом № 251 від 25.09.2025 штрафні санкції в межах цього позову не нараховані, а тому Суд також не виходить за межі заявлених вимог.

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання в частині дотримання погоджених строків поставки підтверджується матеріалами справи. Більше того, сам відповідач у відзиві не заперечує факту поставки товару з порушенням окремих строків, заперечуючи переважно проти стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі та посилаючись на підстави для їх зменшення.

Відповідно до пункту 8.2 Договору за порушення строку поставки відповідач зобов`язався сплачувати пеню у розмірі 0,2 % від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення. При цьому сторони прямо погодили, що пеня нараховується за кожний повний день прострочення, включаючи день виконання порушеного зобов`язання, а за прострочення понад 20 календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вартості такого товару.

Суд враховує, що на момент виникнення спірного прострочення вже діяла стаття 121-1 Бюджетного кодексу України, якою спеціально врегульовано відповідальність за порушення зобов`язань, пов`язаних з оборонними закупівлями. Цією нормою передбачено, що за порушення строків виконання відповідного зобов`язання застосовується пеня 0,1 % за кожний день прострочення та штраф 7 % за прострочення понад 30 днів, якщо інше не передбачено законом чи договором. Стаття 121-1 Бюджетного кодексу України була введена Законом № 4225-IX, який набрав чинності 05.03.2025, тобто до виникнення спірного прострочення.

Отже, законодавство допускає встановлення договором іншого розміру та порядку застосування неустойки. У цьому випадку сторони реалізували відповідну диспозитивність та погодили в пункті 8.2 Договору пеню у розмірі 0,2 % і виникнення додаткового обов`язку зі сплати 7 % штрафу після перевищення прострочення 20 календарних днів.

Суд також враховує, що пункт 4 статті 17 Закону № 4196-IX передбачив незастосування до певних виконавців державних контрактів з оборонних закупівель положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України щодо 7 % штрафу. Водночас зазначена норма безпосередньо стосується законної санкції, встановленої статтею 231 ГК України. Вона не містить припису про недійсність або припинення дії погоджених сторонами умов договору про відповідальність. Крім того, з огляду на пункт 8.2 Договору сторони погодили пеню 0,2 % замість 0,1 % та штраф після 20, а не 30 днів прострочення.

Таким чином, оцінюючи правомірність нарахування пені та штрафу, Суд виходить із змісту пункту 8.2 Договору та чинного на момент виникнення прострочення нормативного регулювання, зокрема статей 6, 549, 551, 611, 629 ЦК України та статті 121-1 Бюджетного кодексу України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, Суд установив, що її нараховано відповідно до пункту 8.2 Договору на вартість товару, поставленого з порушенням установлених строків, за кожний повний день прострочення, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Так, за актом приймання товару № 191 від 08.07.2025 на суму 899 323,20 грн прострочення поставки становило 18 днів, у зв`язку з чим пеня складає 32 375,64 грн; за актом № 655 від 28.08.2025 на суму 1 949 400,00 грн 69 днів прострочення та 269 017,20 грн пені; за актом № 357 від 09.09.2025 на суму 1 949 400,00 грн 81 день прострочення та 315 802,80 грн пені; за актом № 239 від 15.09.2025 на суму 10 396,80 грн 87 днів прострочення та 1 809,04 грн пені.

За актом приймання товару № 770 від 30.09.2025 на суму 779 760,00 грн прострочення поставки становило 10 днів, у зв`язку з чим пеня складає 15 595,20 грн; за актом № 436 від 07.10.2025 на суму 584 820,00 грн 17 днів прострочення та 19 883,88 грн пені; за актом № 297 від 10.10.2025 на суму 389 880,00 грн 20 днів прострочення та 15 595,20 грн пені.

Отже, загальний розмір пені, нарахованої за наведеними актами приймання товару, становить 670 078,96 грн.

Крім того, за актами № 655 від 28.08.2025, № 357 від 09.09.2025 та № 239 від 15.09.2025 тривалість прострочення перевищила 20 календарних днів. Загальна вартість поставленого за цими актами товару становить 3 909 196,80 грн, тому відповідно до пункту 8.2 Договору розмір штрафу складає 273 643,78 грн (3 909 196,80 грн ? 7 %).

За таких обставин Суд доходить висновку, що позивач довів факт порушення відповідачем погоджених строків поставки та наявність передбачених пунктом 8.2 Договору підстав для нарахування 670 078,96 грн пені та 273 643,78 грн штрафу, тобто 943 722,74 грн штрафних санкцій.

Суд не встановив передбачених статтею 617 ЦК України підстав для звільнення відповідача від відповідальності.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій

Відповідач просить у разі встановлення підстав для застосування до нього відповідальності зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, посилаючись на повне виконання зобов`язань за Договором, прийняття позивачем товару без зауважень щодо його якості та комплектності, відсутність доведених збитків, а також на об`єктивні труднощі, які супроводжували виконання Договору в умовах воєнного стану. Зокрема, відповідач зазначає про мобілізацію частини працівників, плинність та дефіцит кваліфікованих кадрів, необхідність навчання новоприйнятих працівників, систематичні повітряні тривоги, перебої у постачанні комплектуючих та логістичні труднощі. Також відповідач звертає увагу на те, що продовжує виконувати державні контракти для потреб сектору безпеки і оборони. На підтвердження цих обставин до відзиву долучено, зокрема, договори за іншими державними закупівлями, довідку про плинність кадрів, наказ щодо дій працівників під час повітряної тривоги та сертифікат національного виробника.

Заперечуючи проти зменшення неустойки, позивач зазначає, що відповідач ще на стадії участі у закупівлі був обізнаний з умовами Договору, строками поставки та розміром відповідальності за їх порушення, добровільно прийняв відповідні договірні ризики та уклав Договір уже в умовах воєнного стану. Позивач також наголошує, що строки поставки надавали відповідачу значний проміжок часу для організації виробництва, а кадрові, логістичні проблеми, дії контрагентів та повітряні тривоги належать до ризиків, які відповідач як суб`єкт підприємницької діяльності мав враховувати при укладенні та виконанні Договору.

Вирішуючи клопотання відповідача, Суд виходить з такого.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23, неустойка має подвійну правову природу: є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та заходом відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та заходу відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Водночас застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципів розумності та справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру пред`явленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 та постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

При цьому Суд зазначає, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити з того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань; при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, своєю чергою, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14265/23, від 29.08.2024 у справі № 910/14264/23.

При цьому в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з приписами законодавства, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій з метою недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить із конкретних обставин. Такий підхід є усталеним у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

З урахуванням наведеного Суд зазначає, що чинним законодавством не визначений розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому це питання вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд погоджується з позивачем у тому, що наведені відповідачем виробничі, кадрові та логістичні труднощі не усувають факту порушення зобов`язання та не є підставою для звільнення його від відповідальності. Укладаючи Договір у період дії воєнного стану, відповідач мав оцінити власні можливості щодо його належного та своєчасного виконання й урахувати ризики здійснення господарської діяльності за таких умов.

Суд також враховує особливе призначення предмета закупівлі, оскільки товар придбавався для забезпечення потреб оборони держави. Відтак своєчасність виконання такого Договору має підвищене суспільне значення, що підлягає врахуванню при визначенні співмірного розміру відповідальності.

Разом із тим зазначені обставини не виключають застосування частини третьої статті 551 ЦК України, яка надає Суду право зменшити розмір неустойки з урахуванням усієї сукупності обставин конкретної справи.

У цьому випадку Суд бере до уваги, що відповідач повністю виконав основне зобов`язання за Договором та поставив увесь передбачений ним товар. Матеріали справи не містять доказів завдання позивачу внаслідок прострочення конкретних майнових збитків або настання інших майнових наслідків, співмірних із заявленою до стягнення сумою неустойки. Відсутність таких доказів не звільняє відповідача від відповідальності та окремо не є достатньою підставою для зменшення неустойки, однак підлягає врахуванню у сукупності з іншими встановленими обставинами при оцінці співмірності відповідальності наслідкам порушення.

Суд також враховує надані відповідачем докази виконання ним інших державних контрактів для потреб сектору безпеки і оборони. Ця обставина характеризує суспільне значення господарської діяльності відповідача і враховується Судом у сукупності з іншими встановленими обставинами при визначенні співмірного розміру неустойки. Водночас сам факт виконання відповідачем інших державних контрактів не усуває допущеного порушення строків поставки за спірним Договором та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

З огляду на наведені обставини у їх сукупності, виходячи із засад справедливості, добросовісності та пропорційності, Суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення штрафні санкції за прострочення поставки у розмірі 943 722,74 грн є надмірними порівняно з наслідками порушення та підлягають зменшенню.

Врахувавши характер і тривалість порушення, ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання, поведінку сторін, розмір нарахованої неустойки, а також необхідність дотримання справедливого балансу інтересів сторін, Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення обґрунтовано нарахованих пені і штрафу на 50 %.

Відтак пеня підлягає зменшенню до 335 039,48 грн, а штраф - до 136 821,89 грн, усього до стягнення 471 861,37 грн.

V. Висновки Суду

За результатами розгляду справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та застосувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, Суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення штрафні санкції є обґрунтованими у розмірі 943 722,74 грн. Водночас, з огляду на зменшення Судом розміру неустойки на 50 % на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З відповідача підлягає стягненню 471 861,37 грн неустойки, з яких 335 039,48 грн пені та 136 821,89 грн штрафу. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені та штрафу слід відмовити у зв`язку зі зменшенням Судом розміру неустойки відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.

VІ. Судові витрати

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів, та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 року у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 року у справі № 902/339/16.

Таким чином, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель":

- 335 039,48 грн (триста тридцять п`ять тисяч тридцять дев`ять гривень 48 копійок) - пені;

- 136 821,89 грн (сто тридцять шість тисяч вісімсот двадцять одна гривня 89 копійок) - штраф;

- 11 324,67 грн (одинадцять тисяч триста двадцять чотири гривні 67 копійок) - судові витрати зі сплати судового збору.

3. Відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення 471 861,37 грн.

Позивач: Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (р/р НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк"; ЄДРПОУ 44725823; вул. Автозаводська, буд. 2, м. Київ, Київська обл., 04074)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська промислова компанія "Крок" (код ЄДРПОУ 33309435; вул. Героїв Пожежних, буд. 122, м. Житомир, Житомирська обл., 10006)

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити це рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Після набрання рішення законної сили наказ може бути виданий за заявою стягувача, в якій має бути зазначена бажана форма його видачі (паперова або електронна).

Повне рішення складено 16.09.2026

Суддя С. НЕСТЕРЧУК