Рішення № 139859084, 18.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026м. ДніпроСправа № 904/4123/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір

за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 621 060 грн 46 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованість в сумі 621 060 грн 46 коп., з яких: 513 927 грн 49 коп. - основний борг, 18 335 грн 67 коп. - інфляційні втрати, 4 794 грн 33 коп. - 3% річних, 48 028 грн 05 коп.- пеня, 35 974 грн 92 коп.- 7% штрафу.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії № 2100 від 26.11.2021 в частині своєчасної оплати за використану електричну енергію.

Ухвалою господарського суду від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

27.07.2026 від Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує, що відповідачем зроблений контррозрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, згідно з яким інфляційні втрати складають 17 803, 41 грн.; 3 % річних 4 785, 89 грн.; пеня - 47 940, 75 грн. Та зазначено, що відповідач визнає наявну заборгованість за Договором купівлі-продажу теплової енергії від 26.11.2021р. з урахуванням здійсненого контррозрахунку та просить вирішити питання про повернення позивачеві з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову (у урахуванням суми задоволених позовних вимог та понижуючого коефіцієнту).

29.07.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що при здійсненні розрахунку Позивачем було застосовано індекс інфляції за травень 2026 року (100,9), адже на час здійснення розрахунку індекс інфляції на червень 2026 (99,9) ще не був відомий. Щодо стягнення 7% штрафу відповідач взагалі не наводить своїх доводів та міркувань, так і не надав свого контррозрахунку. Такі дії свідчать про визнання позовних вимог в цій частині в повному обсязі. Щодо вимоги відповідача застосувати понижуючий коефіцієнт 0,8 для судового збору позивач зазначає, що позивач прийняв рішення подавати позовну заяву засобами поштового зв`язку і сплатив повну суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви. Отже, це саме право позивача визначати яким саме чином буде подана позовна заява.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору купівлі-продажу теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

26.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація, продавець, позивач) та комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупець, споживач, відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 2100 (а.с. 10-12).

За умовами п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених додатком № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною на потреби опалення в опалювальний сезон (п. 2.1 договору).

Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 договору споживач, окрім іншого, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати за отриману теплову енергію.

Пунктом 5.1 договору визначено, що облік споживання споживачем теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку, у разі їх відсутності розрахунковим способом.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно з чинним законодавством (п. 6.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії (п. 6.3 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому разі до повного виконання споживачем своїх фінансових зобов`язань (п. 10.1 договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не було письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір купівлі-продажу теплової енергії № 2100 від 26.11.2021 був чинним протягом спірного періоду.

На виконання умов договору, позивач у період листопад 2025 - березень 2026 року поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 513 927 грн 49 коп.

На підтвердження зазначеного факту АТ "Криворізька теплоцентраль" суду надано акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):

для "інших споживачів" (нежитлові приміщення):

- № 58726 від 30.11.2025 за листопад 2025 року відповідно до якого поставлено 1,41 Гкал теплової енергії па суму 9 978,13 грн. з ПДВ;

- № 68843 від 31.12.2025 Відповідачу у грудні 2025 року відповідно до якого поставлено 3,13 Гкал теплової енергії на суму 22 854,96 гри. з ПДВ;

- № 486 від 31.01.2026 Відповідачу у січні 2026 року відповідно до якого поставлено 3,88 Гкал теплової енергії на суму 27 714,55 гри. з ПДВ;

- № 4369 від 28.02.2026 Відповідачу у лютому 2026 року відповідно до якого поставлено 3,62 Гкал теплової енергії па суму 26 028,97 грн. з ПДВ;

- № 8360 від 31.03.2026 Відповідачу у березні 2026 року відповідно до якого поставлено 1,97 Гкал теплової енергії на суму 14 658,49 грн. з ПДВ.

для "населення":

- № 58743 від 30.11.2025 Відповідачу у листопаді 2025 року поставлено 24,34 Гкал теплової енергії на суму 41 418,98 гри. з ПДВ;

- № 68862 від 31.12.2025 Відповідачу у грудні 2025 року поставлено 54,22 Гкал теплової енергії на суму 92 265,31 гри. з ПДВ;

- № 501 від 31.01.2026 Відповідачу у січні 2026 року поставлено 67,21 Гкал теплової ; енергії на суму 114 370,18 гри. з ПДВ;

- № 4355 від 28.02.2026 Відповідачу у лютому 2026 року поставлено 62,61 Гкал теплової енергії на суму 106 542,43 гри. з ПДВ;

- № 8376 від 31.03.2026 Відповідачу у березні 2026 року поставлено 34,14 Гкал теплової енергії на суму 58 095,49 грн. з ПДВ.

Зазначені акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) містять посилання на договір №2100 від 31.12.2025 та підписи сторін, скріплені печатками підприємств.

Також позивачем були виставлені відповідачеві рахунки-фактури на оплату: на загальну сумі 513 927 грн 49 коп.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №2100 купівлі-продажу теплової енергії від 26.11.2021 у сумі 513 927 грн 47 коп., відповідачем не сплачена.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі на загальну сумі 513 927 грн 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 18 335 грн 67 коп., 3 % річних у розмірі 4794 грн 33 коп., пеню у розмірі 48 028 грн 05 коп., 35 974 грн. 92 коп. 7% штрафу, що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 6.3 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту споживачем теплову енергію здійснюється до 20 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії, строку виконання зобов`язання є таким, що настав.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 513 927 грн 49 коп. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

В подальшому від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог позивача.

З приводу вказаної заяви відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина 1 статті 191 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частини 6 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Господарський суд встановив, що заява про визнання позову підписано представником відповідача Демченко А.Г., який діє на підставі довіреності № 2 від 31.12.2025, якою надано право в тому числі визнання позову.

Суд відзначає, що визнання відповідачем позову за встановлених судом обставин, не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб, у зв`язку з чим приймається судом.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 513 927 грн 49 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.7 договору сторони погодили, що за порушення строків оплати Споживачем за отриману теплову енергію, з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 48 028 грн 05 коп. за загальний період із 21.12.2025 до 17.06.2026, 35 974 грн. 92 коп. 7% штрафу, 4794 грн 33 коп. 3% річних за період з 21.12.2025 по 17.06.2026 та інфляційні втрати за період з 21.12.2025 року по 17.06.2026 року у розмірі 18 335 грн 67 коп.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 7% штрафу судом помилок не виявлено.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені та 3% річних судом встановлено, що вони здійснені без урахування останнім вимог статей 253-254 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу.

За розрахунком суду до стягнення з відповідача підлягають пеня у розмірі 47 940 грн 74 коп. за загальний період з 23.12.2025 по 17.06.2026 та 4 792 грн. 69 коп. 3 % річних за загальний період з 23.12.2025 по 17.06.2026, 17 803 грн. 41 коп. інфляційних втрат за період січня 2026 по червень 2026. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 513 927 грн 49 коп. - основного боргу, 47 940 грн 74 коп. пені, 4 792 грн. 69 коп. 3 % річних, 17 803 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 35 974 грн. 92 коп. 7% штрафу.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачеві 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 4 653 грн 29 коп., оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було подано заяву про визнання позову.

В іншій частині витрати по сплаті судового збору судом покладаються на відповідача у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, що встановлено судом та не заперечувалося останнім під час розгляду справи; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 653 грн 30 коп.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, 9, ЄДРПОУ 03342184) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 513 927 грн 49 коп. - основного боргу, 47 940 грн 74 коп. пені, 4 792 грн. 69 коп. 3 % річних, 17 803 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 35 974 грн. 92 коп. 7% штрафу та 4653 грн 30 коп. - витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути Акціонерному товариству "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 653 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят три) грн 29 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 19198 від 26.06.2026 року.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.09.2026

Суддя І.А. Рудь