Рішення № 139857997, 14.09.2026, Олександрівський районний суд Донецької області

Справа № 933/425/26

Провадження № 2/933/70/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участі:

відповідача - ОСОБА_1

секретаря судового

засідання - Осадчої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка цивільну справу за позовом представника позивача Маньковської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

23.03.2026 року до Олександрівського районного суду Донецької області надійшла позовна заява представника позивача Маньковської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

26.03.2026 року судом отримана інформація щодо місця проживання відповідача.

27.03.2026 року ухвалою судді було відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження на 24.04.2026 року.

В обґрунтування свого позову представник позивача зазначив, що 23.11.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 19416022, відповідно до умов якого позикодавець - ТОВ «ФК «Ірбіс» надав відповідачу кредит в розмірі 4200 гривень. Зазначає, що вказаний договір було укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису відповідача.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено договір факторингу №01092025/1, згідно умов якого ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ ФК «Позика» належні йому права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, у тому числі, до відповідача за кредитним договором №19416022. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 14910 грн, з яких: 4200 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10710 грн. - за відсотками.

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 19416022 від 23.11.2021 року в сумі 14910 гривень, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн.

24.04.2026 року відповідач у судове засідання не з`явилася, розгляд справи відкладено на 21.05.2026 року.

14.05.2026 року відповідачка надала до суду клопотання, відповідно до якого просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в позові у зв`язку з їх пропуском, тим паче, що цей кредит був нею сплачений в повному обсязі. Дійсно 23.11.2021 року нею був взятий мікрозайм в компанії «Кума», але зараз чомусь стала «Ірбіс», на строк 15 діб. Через 15 діб вона повернула проценти в розмірі 1470 грн. 07.12.2021 року, а 09.12.2021 року вона сплатила весь займ з новими процентами 4700 грн. = 4200 грн. тіло кредиту + 500 грн. проценти, про що надала виписку з банку про сплату (а.с.66-68).

19.05.2026 року представником позивача подано додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначено, що відповідачем не заперечується факт укладення (підписання) між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту № 19416022 від 23.11.2021 року та отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів у сумі 4200,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності вважає, що строк позовної давності за Договором про надання фінансового кредиту № 19416022 від 23.11.2021 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Відповідно до ЗУ № 4434-IX перебіг позовної давності відновився з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися з 04.09.2025 і спливе лише після спливу трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення.

Щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором № 19416022 від 23.11.2021 року представник позивача зазначає, що згідно з п. 4.2. Кредитного договору, Клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 21.02.2022 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

07.12.2021р. відповідачем було підписано Додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 19416022 від 23.11.2021 року, положеннями якого закріплено:

п.2.2. Відповідно до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк:

- наступного пільгового періоду за Договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 07.12.2021 по 06.01.2022.

- стандартного періоду за Договором складає: 46 календарних днів, який обчислюється з 07.01.2022 по 07.03.2022.

У доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості містить чітке, послідовне та деталізоване відображення порядку нарахування відсотків, що повністю узгоджується з п.3.2 Кредитного договору та п.2.2. Додаткового договору № 1 Договору про надання фінансового кредиту № 19416022, а саме: у пільгові періоди тривалістю 14 календарних днів з 23.11.2021 по 07.12.2021 та 30 календарних днів з 07.12.2021 по 06.01.2022 застосовано відсоткову ставку у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом, що становить 105,00 грн у грошовому виразі; у стандартний період тривалістю 46 календарних днів з 07.01.2022 по 07.03.2022 застосовано відсоткову ставку у розмірі 3 % за кожен день користування кредитом, що становить 126,00 грн у грошовому виразі.

Відповідачем додано виписку з банківського рахунку по картці № НОМЕР_2 і, за її твердженням, 09.12.2021 р. нею було здійснено погашення за спірним кредитним договором в сумі 4700,00 грн. Однак дана сума не відповідає розміру заборгованості відповідача станом на 09.12.2021р., яка складала 4410,00 грн, з яких 4200,00 грн. - тіло кредиту та 210,00 грн. - відсотки. Крім того, з наданої Відповідачем банківської виписки не зрозуміло призначення платежу та не можливо встановити на який рахунок було переведено кошти. Аналогічні операції вчинялися відповідачкою 07.12.2021 р. (чотири платежі) та 09.12.2021 р. (два платежі). Виходячи з розрахунку заборгованості, наданої первісним кредитором, на рахунок ТОВ «ФК «ІРБІС» від ОСОБА_1 надійшли лише кошти в сумі 1470,00 грн (платіж від 07.12.2021). Таким чином, можна прийти до висновку, що відповідач намагається видати здійснений нею платіж на рахунок іншого одержувача за платіж в рахунок погашення спірного кредитного договору. Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача, з урахуванням здійсненого 07.12.2021 погашення у сумі 1470,00 грн, становить 14910,00 грн, з яких 4200,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, а 10710,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.69-74).

21.05.2026 року розгляд справи відкладено на 12.06.2026 року для направлення наданих відповідачем документів щодо сплати кредиту.

12.06.2026 року розгляд справи відкладено для витребування відомостей щодо погашення заборгованості.

17.07.2026 року відповідач надала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з сімейними обставинами, розгляд справи відкладено на 14.09.2026 року.

05.08.2026 року на виконання ухвали суду від 12.06.2026 року надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк», що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ).

3 карти НОМЕР_4 були платежі:

09/12/2021 20:19:47 10/12/2021 P32 F DВ -4,724.51 UAH -4,701.00 -23.51 15,207.59 901879 6012 W0000043 UKR P 32 3i своєї картки

07/12/2021 15:10:30 08/12/2021 P32 F DB -1,477.35 UAH -1,470.00 -7.35 2,613.58 150848 6012 E0185015 UKR P 32 Зi своєї картки

Платежі здійснені через зовнішні мерчанти, кінцевого отримувача перевірити відсутня можливість.

Більше інформації по платежам відсутня по терміну давності ( а.с. 112,115)

Представник позивача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, при зверненні до суду позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі. Проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.6).

У судовому засіданні 21.05.2026 року відповідач позовні вимоги не визнала та просила долучити до матеріалів справи виписку з АТ КБ "ПриватБанк", у якій відображено, що відповідач погашала суму заборгованості та внесла грошові кошти: 09.12.2021 року у сумі 4701,00 грн. та 07.12.2021 року - 1470,00 грн. Крім того, просила застосували строк позовної давності.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, встановив наступне.

Судом установлено, що 23.11.2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 19416022.

Відповідно до п. 3.1 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 4200 грн з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 даного договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору.

Відповідно до п.3.2 вказаного договору за користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеного у п.4.2 цього договору та у межах нового стандартного періоду строку кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому пільговий період становить 14 календарних днів з 23.11.2021 по 07.12.2021, процентна ставка 2,5%, стандартний 76 календарних днів з 08.12.2021 по 21.02.2022, процентна ставка 3%.

Як вбачається із п.4.2 договору клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 21.02.2022 року, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства(а.с.33-38).

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта відповідачу було надано унікальний ідентифікатор 571329 (а.с.29).

Крім того, 07.12.2021 року між сторонами було укладено додатковий договір № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 19416022 від 23.11.2021 року, згідно з яким вони погодили внести зміни до договору, а саме: 2.2. Відповідно до п. 4.4. Договору та з урахуванням п. 2.1 цього Додаткового договору Товариство і Клієнт дійшли згоди, що строк:- Наступного пільгового періоду за Договором складає: 30 календарних днів, який обчислюється з 07.12.2021 по 06.01.2022.- Стандартного періоду за Договором складає: 46 календарних днів, який обчислюється з 07.01.2022 по 07.03.2022 (а.с.39-40).

Таким чином, встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Згідно з договором факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «Ірбіс» відступило ТОВ «ФК «Позика» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за кредитним договором № 19416022 від 23.11.2021 року (а.с.41-45).

Згідно з витягом з додатку № 1 до договору факторингу № 01092025/1 від 01.09.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 19416022 від 23.11.2021 становить 14910 грн, з яких: 4200 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10710 грн - за відсотками (а.с.27).

Первісний кредитор свої зобов`язання за договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 4200 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «УПР» №3152_251024113544 від 24-10-2025 року (а.с.47).

Відповідно до наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 19416022 від 23.11.2021 становить 14910 грн, з яких: 4200 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10710 грн - за відсотками (а.с.12-13).

З метою стягнення коштів за кредитним договором № 19416022 від 23.11.2021 року у примусовому порядку позивач звернувся до суду з цим позовом до відповідача.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України. за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України. за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України, визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та відповідні їм норми права, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення договору про надання фінансового кредиту № 19416022 від 23.11.2021 року на відповідних умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідачка грошові кошти за кредитним договором повернула, про що свідчать її показання у судовому засіданні, які підтверджені наданою нею випискою по рахунку на погашення сум у розмірі 4701,00 грн та 1470,00 грн, та інформацією наданою АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 12.06.2026 року.

Позивач визнав платіж на суму 1470,00 від 07.12.2026 року та належним не спростував, показання відповідачки, надані нею письмові докази та інформацію АТ КБ «ПриватБанк» про сплату кредитодавцю ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» за Кредитним договором № 19416022, 09.12.2021 року 4700 грн, та не довів наявність грошової заборгованості відповідача за кредитним договором № 19416022, укладеним між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІРБІС» та ОСОБА_1 .

Щодо посилання відповідача щодо пропущення позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ч. 3 до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Кредитний договір № 19416022 між сторонами був укладений 23.11.2021 р. зі строком дії, відповідно до п.11.1 Договору, до 21.02.2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

Таким чином, строк позовної давності, у межах якого первісний кредитор (як в подальшому і позивач) міг звернутися до суду за захистом своїх прав з дня коли він дізнався про його порушення за кредитним договором № 19416022 з 23.02.2022р. по 23.02.2025р.

15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19, згідно з яким, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст.257, 259, 362, 559, 681,728, 786,1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (№64/2022) воєнний стан було запроваджено з 24 лютого 2022 року, який у подальшому було не одноразово продовжено по теперішній час.

Таким чином, позивач звернувся до суду у межах позовної давності, тому у суду відсутні підстави для відмови у позові з цієї підстави.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за кредитним договором № 19416022 від 23.11.2021 року у загальному розмірі 14910,00 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 133-137, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 549, 1048, 1050, 1054, 1077, 1083 ЦК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог представника позивача Маньковської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.

Рішення ухвалено у приміщені суду та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 вересня 2026 року.

Повний текст рішення складено 18 вересня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА», місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочинська,17Б,ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.