Рішення № 139857740, 18.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8069/26

Номер провадження2/711/4212/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

03 серпня 2026 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 9680,22 грн та судові витрати (вхідний №33642/26, а.с.1-11).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 04 березня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 491936-КС-001 про надання кредиту (далі Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаними у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Позивач свої зобов`язання за Договором кредиту виконав та надав позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , котру він вказав при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

Проте до теперішнього часу позичальник свої зобов`язання за договором № 491936-КС-001 від 04.03.2024 про надання кредиту належним чином не виконав чим порушив зобов`язання, встановлені договором.

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за Договором кредиту, тому, станом на 23.07.2026, утворилась заборгованість в розмірі 9680,22 грн, що складається зі: суми прострочених платежів по тілу кредиту 3000 грн; суми прострочених платежів по процентах 6230,22 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 450 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 0,00 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання кредиту №491936-КС-001 від 04.03.2024 у загальній сумі 9680,22 грн, а також судові витрати.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 08 год 30 хв 18 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.84-85).

Представник позивача Докукіна Д.В. у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Докукіної Д.В. у підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 01.09.2026 (а.с.88 зворот, 89 зворот). Водночас, у п.6-7 прохальної частини позовної заяви від 31.07.2026, представник позивача Докукіна Д.В. просила суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, а також не заперечила проти ухвалення заочного рішення (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 18 вересня 2026 року о 08 год 30 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 18 вересня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 04.03.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) № 491936-КС-001 (далі Кредитний договір).

Пунктами 2.1, 2.3-2.14 Кредитного договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Строк, на який надається кредит становить 16 тижнів.

Стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000% - фіксована.

Знижена процентна ставка за кредитом в день - 1,16683334% - фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за надання кредиту - 450 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Загальний розмір наданого кредиту 3000 грн.

Термін дії договору - до 24.06.2024.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 6320,00 грн.

Загальні витрати за кредитом - 3320,00 грн;

Орієнтовна реальна річна процентна ставка 12412,89 процентів.

Денна процентна ставка - 0,98 процентів.

Дата видачі кредиту 04.03.2024.

Дата повернення кредиту 24.06.2024.

Мета отримання кредиту для придбання товарів (робіт, послуг), для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1. договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.

Крім того, п.3.2 Кредитного договору передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору.

Пунктом 3.2.2 Кредитного договору встановлено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

У 3.2.3 Кредитного договору обумовлено, що сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Зокрема, у цьому пункті Кредитного договору сторони обумовили, що повернення кредиту, відсотків та комісії мало б відбуватися періодично, починаючи з 18.03.2024 до 24.06.2024.

Також зі вступної частини Кредитного договору суд встановив, що цей договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Із п.8 Кредитного договору суд встановив, що у розділі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: UA-8246, а також номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 (а.с.23-27).

Із візуальної форми послідовності дій клієнта, що підготовлена ТОВ «Бізнес позика», суд встановив, що 04.03.2024 о 17:52:21 год відбувся вхід відповідача ОСОБА_1 як клієнта ТОВ «Бізнес позика» до особистого кабінету; о 18:09:04 год 04.03.2024 ОСОБА_1 підписав Кредитний договір (а.с.38).

Також суд встановив, що 04.03.2024 о 18:09 год ТОВ «Профітгід» здійснило трансакцію на замовлення ТОВ «Бізнес позика» щодо перерахування ОСОБА_1 3000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_3 в АТ «Універсал Банк» з призначенням платежу: перерахунок коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 491936-КС-001 від 04.03.2024 (а.с.40).

Із довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-38785 від 04.09.2026, суд встановив, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 цією банківською установою було емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , на яку 04.03.2024 о 08 год 09 хв 21 сек було зараховано грошові кошти в сумі 3000 грн, що відповідає розміру кредиту, який обумовлений сторонами у п.2.1 Кредитного договору (а.с.95-99).

Із дослідженого в судовому засіданні Паспорту споживчого кредиту суд встановив, що цей письмовий доказ містить інформацію та контактні дані ТОВ «Бізнес позика» як кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника, порядок повернення кредиту, а також електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором: UA-5847 (а.с.21-22).

Із розрахунку заборгованості за кредитом суд встановив, що починаючи з 04.03.2024 і до 25.03.2024, щодня позивачем відповідачу нараховувались відсотки за користування кредитом в сумі 35,01 грн; починаючи з 26.03.2024 і до 24.06.2024 розмір відсотків щоденно кредитодавцем нараховувався з призми 60 грн; надалі сума боргу зі сплати відсотків, що, станом на 24.06.2024, становила 6230,22 грн лишається незмінною.

Також з означеного розрахунку заборгованості, що підготовлений позивачем, суд встановив, що, станом на 24.07.2026, сукупна заборгованість відповідача перед позивачем згідно Кредитного договору становить 9680,22 що складається зі: суми прострочених платежів по тілу кредиту 3000 грн; суми прострочених платежів по процентах 6230,22 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією 450 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦК України 0,00 грн.

Крім того з означеного засобу доказування суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 не здійснював кредитодавцю погашення ані тіла кредиту, ані відсотків, ані комісії протягом усього строку кредитування (а.с.13-19).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частинами 1,2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого правочину на зазначених у ньому умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: UA-8246.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Бізнес позика» грошових коштів у сумі 3000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов означеного кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 і відображена у п.2.1 Кредитного договору № 491936-КС-001 від 04.03.2024, була отримана відповідачем шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк».

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором кредитодавцю ТОВ «Бізнес позика», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 6230,22 грн, суд зазначає наступне.

Пунктами 2.1, 2.3-2.14 Кредитного договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Строк, на який надається кредит становить 16 тижнів.

Стандартна процентна ставка за кредитом в день 2,00000000% - фіксована.

Знижена процентна ставка за кредитом в день - 1,16683334% - фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за надання кредиту - 450 грн. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Загальний розмір наданого кредиту 3000 грн.

Термін дії договору - до 24.06.2024.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 6320,00 грн.

Загальні витрати за кредитом - 3320,00 грн;

Орієнтовна реальна річна процентна ставка 12412,89 процентів.

Денна процентна ставка - 0,98 процентів.

Дата видачі кредиту 04.03.2024.

Дата повернення кредиту 24.06.2024.

Мета отримання кредиту для придбання товарів (робіт, послуг), для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом.

Пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1. договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору.

Крім того, п.3.2 Кредитного договору передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору.

Пунктом 3.2.2 Кредитного договору встановлено, що сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення терміну дії договору.

У 3.2.3 Кредитного договору обумовлено, що сторони на момент укладення договору встановили наступний графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка. Зокрема, у цьому пункті Кредитного договору сторони обумовили, що повернення кредиту, відсотків та комісії мало б відбуватися періодично, починаючи з 18.03.2024 до 24.06.2024.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно з огляду на таке.

Як встановлено судом з аналізу розрахунку заборгованості (а.с.13-19), кредитодавець ТОВ «Бізнес позика» здійснило нарахування відповідачу відсотків з призми 1,16683334%/день у період часу з 04.03.2024 до 25.03.2024 включно, а починаючи з 26.03.2024 і до 24.06.2024 з призми 2,00000000%/день, а саме:

1)за період з 04.03.2024 до 25.03.2024: 770,22 грн (3000 грн х 1,16683334= 35,01 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 35,01 грн х 22 дні (кількість днів між 04.03.2024 до 25.03.2024) = 770,22 грн));

2)за період з 25.03.2024 до 24.06.2024: 5460 грн (3000 грн х 2,00000000 = 60 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 60 грн х 91 день (кількість днів між 26.03.2024 до 24.06.2024 = 5460 грн)).

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальник позивачу як кредитодавцю в період дії Кредитного договору, за підрахунками позивача складає 6230,22 грн.

Проте ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2013, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Проте відповідно до п. 2.4 Кредитного договору розмір стандартної процентної ставки протягом всього строку кредиту становить 2,0%/день (стандартна процентна ставка).

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд, проаналізувавши умови Кредитного договору, в контексті щоденної відсоткової ставки за користування кредитом протягом строку кредиту, зокрема в період часу з 26.03.2024 до 24.06.2024, у взаємозв`язку з положеннями ч.5 ст.8, ч.5 ст.12 та п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», встановив, що умова п. 2.4 Кредитного договору щодо сплати щоденних відсотків за користування сумою кредиту протягом означеного строку (з 23.04.2024 до 24.06.2024) в розмірі 2,0%/день є нікчемною, оскільки порушує права відповідача як споживача кредитних послуг щодо відповідності умов Кредитного договору положенням Закону України «Про споживче кредитування» в контексті максимальної щоденної відсоткової ставки, що визначена цим нормативно-правовим актом, починаючи з 24.12.2023.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що за період часу з 23.04.2024 до 24.06.2024 включно, відсотки за користування відповідачем як споживачем сумою кредиту підлягають перерахунку з призми щоденної відсоткової ставки в розмірі 1,5 % замість 2,0%.

Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «Бізнес позика», згідно умов Кредитного договору, є наступним:

1)за період з 04.03.2024 до 25.03.2024: 770,22 грн (3000 грн х 1,16683334= 35,01 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 35,01 грн х 22 дні (кількість днів між 04.03.2024 до 25.03.2024) = 770,22 грн));

2)за період з 26.03.2024 до 22.04.2024: 1680 грн (3000 грн х 2,00000000 = 60 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 60 грн х 28 днів (кількість днів між 26.03.2024 до 22.04.2024 = 1680 грн)).

3)за період з 23.04.2024 до 24.06.2024: 2835 грн (3000 грн х 0,015 = 45 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 45 грн х 63 дні (кількість днів між 26.03.2024 до 24.06.2024 = 2835 грн)).

Отже, сукупний розмір відсотків, що підлягали сплаті позичальником кредитодавцю ТОВ «Бізнес позика», у період строку кредиту, протягом якого означений кредитодавець здійснював нарахування відсотків (з 04.03.2024 до 24.06.2024), з урахуванням положень ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», складає 5 285,22 грн.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 6230,22 грн, підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 5 285,22 грн.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за відсотками є частково обгрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню частково в сумі 5 285,22 грн.

Що стосується позовної вимоги про стягнення простроченої суми комісії в розмірі 450 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 3 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика».

Комісія за видачу кредиту: 450,00 грн (п.2.5 Кредитного договору).

У розділі 4 Паспорту споживчого кредиту від 04.03.2024 сторони Кредитного договору обумовили, що комісія за надання кредиту становить 450 грн (а.с.21 зворот).

Отже, підписанням Кредитного договору та Паспорту споживчого кредиту від 04.03.2024 без будь-яких застережень відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному Кредитному договорі та в Паспорті споживчого кредиту, в контексті сплати комісії за видачу кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Кредитного договору та наданого позивачем розрахунку заборгованості, дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін Кредитного договору зводилася до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісією за видачу кредиту в розмірі та умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладені Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язався прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договорами строк, а також сплатити комісію за видачу кредиту. З аналізу умов Кредитного договору суд встановив, що сукупний розмір комісії за надання кредиту сторони означеного правочину обумовили в розмірі 450 грн.

Отже, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами Кредитного договору щодо розміру комісії; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу комісії; позивачем доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин був укладений Кредитний договір та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати ним кредитодавцю розміру комісії за видачу кредиту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 450 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за видачу кредиту згідно умов Кредитного договору підлягає задоволенню.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання професійної правничої допомоги від 15.05.2026, що укладений між ТОВ «Бізнес позика» та адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» (а.с.73); 2) рахунку-фактури №05-491936-КС-001 від 15.05.2026 (а.с.76); 3) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000217 від 31.08.2017, яким документований адвокат Глуховецький О.С. (а.с.77); 4) витягу з Єдиного реєстру адвокатів України щодо внесення до ЄРАУ відомостей про адвоката Глуховецького О.С. (а.с.78).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Правовий баланс» в особі адвоката Глуховецького О.С. у справі щодо стягнення боргу за Кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір вартості наданих правових послуг суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», а справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «Бізнес позика» АО «Правовий баланс» в особі адвоката Глуховецького О.С. у даній справі зводилося до складання лише позовної заяви, що узгоджується з даними рахунку-фактури №05-491936-КС-001 від 15.05.2026 (а.с.76).

У зв`язку з цим суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 2500 грн., які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (підготовка позовної заяви без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.5 прохальної частини позовної заяви від 31.07.2026, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на сплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача на сплату судового збору складають 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №23308 від 30.07.2026 (а.с.12).

Водночас, оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором частково обгрунтованими і задовольнив їх на суму 8735,22 грн (3000 грн заборгованості за тілом кредиту, 5285,22 грн заборгованість за відсотками, та 450 грн заборгованість зі сплати комісії), що складає 90,24% від ціни позову (8735,22 грн / 9680,22 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 402,55 грн, тобто 90,24% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,9024).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 8735,22 грн, з яких: 3000 грн заборгованості за тілом кредиту, 5285,22 грн заборгованість за відсотками, та 450 грн заборгованість зі сплати комісії за надання кредиту. Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 402,55 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, а також 2500 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 527, 530, 599, 610, 626-628, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.8, 12, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 247, 264, 265, 280, 281, 282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором про надання кредиту №491936-КС-001 від 04 березня 2024 року в розмірі 8735 (вісім тисяч сімсот тридцять п`ять) гривень 22 (двадцять дві) копійки, з яких: 3 000 (три тисячі) гривень заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту), 5285 (п`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень 22 (двадцять дві) копійки заборгованість за відсотками, та 450 (чотириста п`ятдесят) гривень заборгованість за комісією за надання кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» 2402 (дві тисячі чотириста дві) гривні 55 (п`ятдесят п`ять) копійок судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) гривні 55 (п`ятдесят п`ять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 18 вересня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко