Рішення № 139856944, 18.09.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1086/25

2/530/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

18.09.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Ситник О.В., секретаря Тараненко Т.І., представника позивача Фермерського господарства "Комишанське плюс", адвоката Мальченка Дениса Володимировича, представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Бибика Володимира Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Фермерського господарства "Комишанське плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ФГ Комишанське Плюс адвокат Мальченко Д.В. звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 20.03.2023 року зареєстрованого № 306, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Глушенко Вячеславом Васильовичем, за яким ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського 5321386400:00:051:0040 .

З позову вбачається, що ОСОБА_2 була власником земельної ділянки кадастровий номер 5321386400:00:051:0040. 03 вересня 2019 між ОСОБА_2 та ФГ Комишанське плюс укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321386400:00:051:0040. Згідно умов, договір укладено на 49 років (п. 8 Договору).

20.03.2023 року ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 своєму сину ОСОБА_3 про що укладено 20.03.2023 року до договір дарування земельної ділянки, який посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Глушенко В.В.. В свою чергу ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 4, 8970 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040. Дарувальником по даному договору є мати позивача ОСОБА_2 , яка володіла земельною ділянкою на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія ІІ-ПЛ № 033559 виданий 19.12.2001 року, видавник Тарасівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка площею 4,897 га , кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , інше речове право зареєстроване (право оренди земельної ділянки) 03.09.2019 року за № 33083641, орендар ФГ «Комишанське плюс» код ЄДРПОУ 35603839 строк дії договору 49 років. Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 станом на дату подання даного позову перебуває в оренді ФГ «Комишанське плюс».

Представник позивача зазначає ,що до укладення договору дарування із своїм сином даної земельної ділянки ОСОБА_2 неодноразово зверталася до суду з позовними заявами до Фермерського господарства "Комишанське плюс" з метою припинення орендних відносин. Позивачем надані матеріали відповідних цивільних справ: "04" листопада 2019 р. Зіньківським районним судом Полтавської області відкрито провадження у справі № 530/1432/19 за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Комишанське плюс", Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, про визнання Договору оренди землі б/н, від «03» вересня 2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Комишанське плюс» недійсним, зобов`язання вчинити певну дію та скасування державної реєстрації. 20.04.2022 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "22" квітня 2022 р. по справі № 530/1432/19 позовну заяву ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Комишанське плюс" залишено без розгляду.

"25" квітня 2022 р. Зіньківським районним судом Полтавської області відкрито провадження у справі № 530/324/22 до за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Комишанське плюс", Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та повернення земельної ділянки. 20.06.2023 року від представника позивача адвоката Бибик В.А. до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "21" червня 2023 р по справі № 530/324/22 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Крім того, ОСОБА_2 не було виконано вимоги, щодо оплати експертизи, що підтверджується наявним в матеріалах справи клопотанням експерта. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "07" травня 2021 р по справі № 530/764/21 позовну заяву ОСОБА_2 до Фермерського господарства Комишанське плюс, Великобудищанської громади Миргородського району Полтавської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації залишено без руху. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "08" червня 2021 р. по справі № 530/764/21 позовну заяву повернуто позивачу.

Позовні заяви ОСОБА_2 до ФГ «Комишанське» по справах № 530/1432/19, № 530/324/22, № 530/764/21 були подані безпідставно, не підкріплені належними та допустимими доказами. Жодних підстав для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та повернення земельної ділянки ОСОБА_2 не мала.

До матеріалів даного позову надано висновок експерта зі справи № 530/1432/19 згідно якого підпис на договорі оренди землі від 15.11.2016 року щодо земельної ділянки № 5321386400:00:051:0009 виконаний ОСОБА_1 .

Також, Зіньківським районним судом Полтавської області розглядалася справа № 530/581/23. Позивачем був ОСОБА_1 , відповідач по справі - ФГ Комишанське плюс з вимогами - про розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення державної реєстрації іншого речового права , оскільки він був новим власни ком земельної ділянки .

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , до Фермерського господарства «Комишанське плюс» про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено в повному обсязі. Проте, за касаційною скаргою Фермерського господарства «Комишанське плюс» на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2025 року по справі № 530/581/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження по справі та зупинив дію рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року, залишеного без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2025 року, до закінчення касаційного провадження у справі.

Вказане підтверджується ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2025 року по справі № 530/581/23.

В рамках справи № 530/581/23 оглянуто оригінал Договору оренди землі від 03.09.2019 року, запис про право оренди 33083641, судом в судовому засіданні , який знаходився у цивільній справі № 530/324/22 за позовом ОСОБА_2 до ФГ Комишнянське плюс , Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та повернення земельної ділянки. Розгляд справи закінчився ухвалою про залишення позову без розгляду за заявою сторони позивача. (справа № 530/324/22, провадження 2/530/22/23).

Згідно п. 40 Договору оренди землі від 03.09.2019 року, запис про право оренди 33083641 , перехід права власності на орендовану земельну ділянку к. н. 5321386400:00:051:0040 до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач зазначає, що ФГ «Комишанське плюс», як орендар земельної ділянки кадастровий номер 5321386400:00:051:0040, належним чином виконувало всі умови Договору оренди землі від 03.09.2019 року, зокрема вчасно сплачувало орендну плату і використовувало земельну ділянку кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 виключно за цільовим призначенням.

Договір дарування земельної ділянки від 20.03.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Глушенко В.В. був укладений не з метою настання правових наслідків набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, а з метою припинення дії Договору оренди землі від 03.09.2019 року, об`єкт оренди земельна ділянка кадастровий номер: 5321386400:00:051:0040.

Метою укладення оскаржуваного договору дарування було саме розірвання відповідного договору оренди земельної ділянки кадастровий № 5321386400:00:051:0040 та не пов`язане з настанням реальних наслідків.

Позивач стверджує, що Договір дарування був укладений з метою ухилення від виконання умов Договору оренди землі від 03.09.2019 року, тому, існують підстави для визнання його недійсним у судовому порядку.

Прохав суд врахувати, що надані Позивачем докази - матеріали цивільних справ доводять, що Відповідач - ОСОБА_2 намагалася будь-яким способом уникнути виконання зобов`язань за укладеним договором оренди землі. Коли остаточно Відповідач прийшла до висновку про неможливість розірвати договір оренди з підстав його неукладеності нею було вчинено оспорюваний правочин. ( дарування)

Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з позовом до суду в якому просив ухвалити рішення яким визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки від 20.03.2023 року зареєстрованого № 306, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Глушенко Вячеславом Васильовичем, за яким ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського 5321386400:00:051:0040.

Ухвалою суду від 01 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

23.09.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов з якого вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5321386400:00:051:0040. Згідно договору дарування від 20.03.2023 посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Глушенко В.В. відповідач ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 4,8970 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тарасівської сільської ради Зіньківського (Полтавського) району Полтавської області з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040.

Дарувальником по даному договору є мати відповідача - ОСОБА_2 ,яка володіла земельною ділянкою на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ПЛ № 033559 виданий 19.12.2001 року видавник Тарасівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області. Позивач посилається на те, що даний договір дарування є недійсним з питань його фіктивності , оскільки ОСОБА_2 неодноразово мала намір припинити договірні відносини із позивачем подаючи відповідні позови ,а саме спірна ділянка була предметом судового розгляду у справах № 530/1432/19, № 530/764/21, № 530/324/22 за наслідками яких вказані позови були залишені без розгляду за заявою ОСОБА_2 .

На думку позивача укладення відповідного договору є фіктивним ,а саме не з метою настання правових наслідків набуття права власності ОСОБА_1 ,а спрямований на припинення договору оренди землі від 03.09.2019 року. Позивач вважає, що даний договір був укладений з метою ухилення від виконання умов договору оренди землі від 03.09.2019 року, при цьому не зазначає які саме умови договору ОСОБА_2 не виконує. Оскільки вона є орендодавцем і основна її умова це отримання орендної плати .

Матеріали справи не містять доказів щодо невиконання договору оренди ОСОБА_2 .. Згідно рішення Зіньківського районного суду від 12.06.2024 року залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28.01.2025 року та постановою ВС від 12.08.2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .. Договір оренди земельної ділянки від 03.09.2019 року укладений між ОСОБА_2 та ФГ Комишанське плюс відносно земельної ділянки площею 4,8970 га з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040, припинено державну реєстрацію іншого речового права права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням права користування на земельну ділянку, площею 4,8970 га, з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040, номер запису про інше речове право в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 33083641 від 03.09.2019 року.

Причиною розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040 є недобросовісність поведінки позивача в цілому.

(Прохає звернути увагу суду на даказ щодо недобросовісної поведінки ФГ як позивача у цій справі - що у Зіньківському районному суді Полтавської області також на даний час перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 № 530/1425/24 про визнання недійсним договору купівлі - продажу його особистої земельної ділянки ,витребування майна та скасування державної реєстрації. В обгрунтування позову зазначено що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,4487 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з кадастровим номером 5321386400:00:051:0009. Вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 володіє на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ПЛ № 033560 виданий 19.12.2001 року видавник Тарасівська сільська рада Зіньківського району. Вказана земельна ділянка перебувала в користуванні відповідача ПСП Комишанське ( код ЄДРПОУ 30794436) на підставі договору оренди землі від 15.11.2016 року. Строк дії договору складає 49 років. Згідно п.1 угоди про розірвання договору оренди землі від б/н 13.01.2023 року сторони дійшли згоди розірвати договір оренди землі б/н від 15.11.2016 року. Згідно п.3 угоди своїми підписами сторони підтверджують факт повного розрахунку за договором оренди землі б/н від 15.11.2016 року та відсутність взаємних претензій. ОСОБА_1 у відзиві в даній справі вказує, що дана справа на даний час не розглінута , але він зазначає, що зараз що вказану угоду ОСОБА_1 не укладав і не підписував ,не погоджував і жодної інформації ,що зазначена в ній. Подальші дії невідомих йому осіб призвели до позбавлення його права власності на належну земельну ділянку ,а саме укладення договору купівлі продажу земельної ділянки від 03.03.2023 року. В преамбулі вказаного договору зазначено ,що громадянин України ОСОБА_1 продавець та ОСОБА_4 від імені якої діє ОСОБА_5 надалі покупець. Згідно п.1 договору продавець продав ,а покупець купила земельну ділянку площею 2,4487 га з кадастровим номером 5321386400:00:051:0009, цільове призначення ( використання) земельної ділянки 01.03 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно п.2.1 договору продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 67000 грн які отримані продавцем від представника покупця. Вказаний договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2023 року посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Борох Л.В. ОСОБА_1 даний договір не укладав ,його зміст йому не відомий ,кошти за продаж ні від представника покупця ОСОБА_5 чи інших осіб не отримував взагалі. До приватного нотаріуса Борох Л.В. не приїздив ,вказаних осіб ніколи не бачив.

Тобто , група осіб за попередньою змовою шахрайським шляхом позбавила ОСОБА_1 права власності на належну йому земельну ділянку . У зв`язку з чим він звернувся до органів поліції з заявою. Згідно витягу з ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження № 12024175490000100 від 02.05.2024 року за ч.1 ст.358 КК України. )

Щодо вимог по даному позову прохає звернути увагу суду на той факт , що Зіньківським районним судом Полтавської області розглядалась справа № 530/581/23 за позовом ОСОБА_1 до ФГ Комишанське Плюс про розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0532138640:00:051:0040 , тобто спірної земельної ділянки яка фігурує у даному позові ,позовні вимоги було задоволено ,яке постановою Полтавського апеляційного суду від 28.01.2025 року залишено без змін, а постановою ВС від 12.08.2025 року касаційну скаргу ФГ Комишанське Плюс залищено без задоволення. Прохає звернути увагу , що остання крапка у спорі вже поставлена рішенням Верховного суду , оскільки позивач в позові вказує, що Верховний суд зупинив виконання рішення, а на даний час це застаріла інформація .

В постанові ВС від 12.08.2025 року суд встановив обставини, що не підлягають доказуванню і які стосуються даної справи. Зокрема в мотивувальній частині зазначено, що позивач ОСОБА_1 є новим власником земельної ділянки, перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону ,відповідачем належними та допустимими доказами такі обставини не спростовано. Враховуючи зазначене просив відмовити в задоволенні позовних вимог ( а.с.94-97).

Ухвалою суду від 07.01.2026 року призначено по справі судовий розгляд ( а.с.127).

В судове засідання в режимі відеоконференції з`явились представник позивача ФГ Комишанське плюс адвокат Мальченко Д.В ,який позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та прохав задовольнити вимоги. На запитання суду щодо п. 40 Договору оренди землі від 03.09.2019 року який був укладений між попереднім власником земельної ділянки з кадастровим номером 0532138640:00:051:0040 , ОСОБА_2 та ФГ Комишанське плюс , в якому зазначено що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи , - є підставою для зміни умов договору або розірвання договору , чи дійсно такий пунк був у договорі при укладенні договору оренди - відповів що так був , він особисто не займався розробкою проекту такого договору , це був типовий договір , та передбачав такі умови.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бибик В.А. позовні вимоги не визнав послався на відзив, який приєднано до матеріалів справи та зазначив, що ОСОБА_1 будучи власником земельної ділянки кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 згідно договору дарування вирішив реалізувати механізм, який надає йому право власності земельної ділянки. ФГ Комишанське Плюс жодних мотивів, що договір є фіктивним не надавав ,а лише після залишення в силі рішення суду апеляційним судом представник ФГ Комишанське Плюс адвокат Мальченко Д.В. з метою спроби реалізувати своє прав через пів року - 03.06.2025 року звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування. Перехід права власності між ОСОБА_2 матір`ю та сином ОСОБА_1 відбувся правомірно. Вказав, що відповідно до п. 40 Договору оренди - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи ,а також реорганізація юридичної особи-орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Тому твердження сторони позивача щодо фіктивності договору дарування є абсурдним, оскільки в постанові ВС від 12.08.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 є новим власником земельної ділянки ,перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону ,відповідачем належними та допустимими доказами такі обставини не спростовано, що відповідно до вимог ст.12,81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася ,належним чином повідомлена.

Вислухавши учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, зважаючи на наступне.

Кожна особа відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській , цивільній справі та адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді іншої справи , у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини , якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено , що 03.09.2019 року між ОСОБА_2 та ФГ Комишанське Плюс укладено договір оренди землі, щодо земельної ділянки кадастровий номер 5321386400:00:051:0040. Згідно умов, договір укладено на 49 років (п. 8 Договору) ( а.с.8-9).

Пунктом 40 договору оренди встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно земельна ділянка площею 4, 897 га, кадастровий номер 5321386400:00:051:0040, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 , інше речове право зареєстроване (право оренди земельної ділянки) 03 вересня 2019 року, орендар ФГ «Комишнянське плюс», код ЄДРПОУ 35603839, строк договору 49 років ( а.с.10-11).

20.03.2023 року мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подарувала сину земельну ділянку безоплатно у власність площею 4, 897 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040 ,яка належала дарувальнику ОСОБА_2 на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю Серія ІІ-ПЛ № 033559 який був виданий 19.12.2001 року , видавник Тарасівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області.

Відповідно до п. 5 Договору дарування земельної ділянки який був посвідчений приватним нотаріусом Глушенком В.В. обдаровуваному відомо про речове право ( оренду) на земельну ділянку яке належить ФГ «Комишнянське плюс» , код платника податків за ЄДРПОУ 35603839 , номер запису про речове право за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 33083641 від 03.09.2019 року , строк дії речового права сорок дев`ять років ( а.с. 49-50) .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.

Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанови Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, від 18 квітня 2022 року в справі 520/1185/16-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто правовим наслідком недійсності договору є за своєю суттю «нівелювання» правового результату, породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанови Верховного Суду від 10 липня 2024 року в справі № 201/3274/21, від 22 листопада 2023 року в справі № 128/1878/20).

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду від 28.07.2021 в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів, або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (див. постанову Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Верховний Суд у постановах від 12.02.2026 року по справі №727/11505/23, від 03.10.2018 року по справі №759/17065/14-ц зробив висновок щодо застосування статті 229 ЦК України та вказав, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.

Під час розгляду справи встановлено судом, що представник позивача адвокат Мальченко Д.В. посилається на те, що ОСОБА_2 неодноразово зверталася до суду з позовними заявами до ФГ Комишанське плюс з метою припинення договірних відносин цієї земельної ділянки , ще до того як подарувала її синові.

"04" листопада 2019 р. Зіньківським районним судом Полтавської області відкрито провадження у справі № 530/1432/19 за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Комишанське плюс", Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, про визнання Договору оренди землі б/н, від «03» вересня 2019 року укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Комишанське плюс» недійсним, зобов`язання вчинити певну дію та скасування державної реєстрації. 20.04.2022 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "22" квітня 2022 р. по справі № 530/1432/19 позовну заяву ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Комишанське плюс" залишено без розгляду.

"25" квітня 2022 р. Зіньківським районним судом Полтавської області відкрито провадження у справі № 530/324/22 до за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства "Комишанське плюс", Мартинівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, про скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та повернення земельної ділянки. 20.06.2023 року від представника позивача адвоката Бибика В.А. до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "21" червня 2023 р по справі № 530/324/22 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Крім того, ОСОБА_2 не було виконано вимоги, щодо оплати експертизи, що підтверджується наявним в матеріалах справи клопотанням експерта.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "07" травня 2021 р по справі № 530/764/21 позовну заяву ОСОБА_2 до Фермерського господарства Комишанське плюс, Великобудищанської громади Миргородського району Полтавської області про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації залишено без руху.

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від "08" червня 2021 р. по справі № 530/764/21 позовну заяву повернуто позивачу.

Позовні заяви ОСОБА_2 до ФГ «Комишанське» по справах № 530/1432/19, № 530/324/22, № 530/764/21 були подані безпідставно, не підкріплені належними та допустимими доказами. Жодних підстав для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та повернення земельної ділянки ОСОБА_2 не мала.

Слід зауважити, що ОСОБА_2 звертаючись неодноразово з позовними заявами до ФГ Комишанське плюс з метою припинення договірних відносин процесуальні норми закону не порушувала .

Крім цього суд бере до уваги те що у справі № 530/581/23 за позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Фермерського господарства "Комишанське плюс", місце знаходження: с.Комиші, вул.Жовтнева, 87, Охтирського району, Сумської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки, - Зіньківським районним судом Полтавської області від 12.06.2024 року було ухвалено рішення яким Договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2019 року укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Комишанське плюс", код ЄДРПОУ 35603839 відносно земельної ділянки площею 4,8970 га ,кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 розірвано. Припинено державну реєстрацію іншого речового права- право оренди земельної ділянки, з одночасним припиненням права користування на земельну ділянку площею 4,8970 з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040 ,номер запису про інше речове право в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 33083641 від 03.09.2019 року.

В подальшому постановою Полтавського апеляційного суду від 28.01.2025 року рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 12.06.2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.08.2025 року Касаційну скаргу Фермерського господарства «Комишанське плюс» залишино без задоволення. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 12 червня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2025 року залишино без змін.

Суд бере до уваги той факт, що на даний час Договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2019 року укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Комишанське плюс", код ЄДРПОУ 35603839 відносно земельної ділянки площею 4,8970 га ,кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 розірвано. В мотивувальній частині постанови від 12.08.2025 року Верховний Суд зазначив, що позивач ОСОБА_1 є новим власником земельної ділянки, перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону, відповідачем належними та допустимими доказами такі обставини не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).

Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення, про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).

Отже, що стосується спірного договору дарування, то суд зазначає, що ОСОБА_2 будучи власником земельної ділянки кадастровий номер 5321386400:00:051:0040 20.03.2023 року подарувала земельну ділянку своєму сину ОСОБА_1 про що укладено договір дарування земельної ділянки від 20.03.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Глушенко В.В., в свою чергу ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку площею 4, 8970 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області з кадастровим номером 5321386400:00:051:0040, перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1ст.722 ЦК України).

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідно до змісту вказаної статті фіктивним є правочин, що вчиняється без наміру створити юридичні наслідки, які складають зміст цього правочину. Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або обох сторін правочину. Однак фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки.

За умовами ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З роз`яснень, які містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року №, вбачається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин, та у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину недійсним, повинен довести суду відсутність в усіх учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215ЦК України) обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Під час розгляду справи, судом не встановлено, що укладаючи договір дарування як ОСОБА_2 , так і її син ОСОБА_1 , не мали на меті встановлення правових наслідків, перехід права власності на земельну ділянку відбувся відповідно до вимог закону, що встановлено постановою ВС від 12.08.2025 року та доказуванню не підлягає.

Також суд звертає увагу на той факт , що у договорі оренди земельної ділянки від 03.09.2019 року який був укладений ще з попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_2 та ФГ Комишанське плюс , по добрій волі від обох сторін був вказаний пункт 40 , де передбачався можливим розірвання договору оренди в разі переходу права власності на орендовану земельну ділянку , ОСОБА_2 скористалась своїм правом щодо розпорядження своєї власності та подарувала земельну ділянку своєму синові , суд беручи це до уваги зазначає, що подарувавши земельну ділянку ОСОБА_2 не мала на увазі ухилитись від виконання умов договору чи спеціально подарувала щоб розірвати договір оренди , оскільки можливість розірвання договору оренди земельної ділянки при переході права власності на майно було закладено в умовах договору , про що було зазначено у п. 40 Договору оренди , умови якого не визнані недійсними .

З огляду на це представник позивача не довів що у сторін спірного договору був умисел та намір створити реальні правові наслідки, земельна ділянка передана у межах закону та зареєстрована право власності за ОСОБА_1 ,тому у суду не має підстав вважати, що оспорюваний правочин є фіктивним .

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому, так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що позов Фермерського господарства "Комишанське плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування задоволенню не підлягає.

Приймаючи таке рішення, суд виходить з того, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для звернення до суду з позовом, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень з боку відповідача прав позивача, які підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову було відмовлено, то вимога позивача про стягнення судових витрат задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 13, 18, 81, 83, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "Комишанське плюс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору даруванняземельної ділянки від 20.03.2023 року зареєстрованого № 306, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Глушенко Вячеславом Васильовичем, за яким ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського 5321386400:00:051:0040 відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач Фермерське господарство "Комишанське плюс", місце знаходження: с. Комиші, вул. Жовтнева, 87, Охтирського району, Сумської області, код ЄДРПОУ 35603839;

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 .

СуддяО. В. Ситник