Рішення № 139856171, 18.09.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1812/26

Провадження № 2/366/1488/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2026 с-ще Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Н.Слободян, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

Представник ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, який обґрунтовує тим, що 06.11.2025 з відповідачем укладено кредитний договір № 06.11.2025-100001927. За цим договором ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн на 217 днів, строк повернення кредиту 12.06.2026. Процентна ставка -1% в день, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів та 0,5% в день в наступні періоди. Комісія за надання кредиту 9% від суми кредиту (540 грн), комісія за обслуговування кредитної заборгованості 540 грн в кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим (встановлюється за обслуговування - за організацію і надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та відділеннях, забезпечення можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і у відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергових платежів, консультаційні послуги та інші послуги). ТОВ «Споживчий центр» виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн. Відповідач належним чином не виконував грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 22920,00 грн., яка складається з: 6000 грн заборгованість за тілом кредиту, 9300,00 грн проценти, 540 грн комісія за надання кредиту, 1080,00 грн комісія за обслуговування кредиту, 6000,00 грн відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України. Саме цю заборгованість позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Рух справи та процесуальні рішення

08.07.2026 позовна заява надійшла до суду та була передана на розгляд судді.

09.07.2026 ухвалою у справі відкрите провадження, вирішено розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом надіслання рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу його місця проживання (повернулась з відміткою про її отримання адресатом). Надіслав відзив 14.07.2026, де зазначив, що проходить військову служби та просив критично оцінити розрахунок позивача щодо заборгованості. Додав документи, які свідчать, що відповідач з 29.08.2025 проходить військову службу у лавах ЗСУ по мобілізації.

На підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 06.11.2025 ТОВ «Споживчий центр» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 06.11.2025-100001927, за умовами якого ТОВ «Споживчий центр» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000,00 грн на 217 днів (дата повернення 12.06.2026), а останній зобов`язався протягом повернути кредит у зазначений строк та сплатити за користування грошовими коштами: проценти -1% в день (застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів) та 0,5% в день в наступні періоди, комісію за надання кредиту 9% від суми кредиту (540 грн), комісію за обслуговування кредитної лінії 540 грн в кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим. (а.с. 12-19).

Вказаний договір підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором E524.

ТОВ «Споживчий центр» виконав своє грошове зобов`язання та надав відповідачу на картку, зазначену ним № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 6000,00 грн 06.11.2025, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026, де підтверджено успішність перерахування на зазначену картку (номер транзакції в системі iPay.ua НОМЕР_2 . (а.с. 20)

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 06.11.2025-100001927 станом на 01.07.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 22920,00 грн., яка складається з: 6000 грн заборгованість за тілом кредиту, 9300,00 грн проценти, 540 грн комісія за надання кредиту, 1080,00 грн комісія за обслуговування кредиту, 6000,00 грн відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України. (а.с. 21-23).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі. Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

ОСОБА_1 належним чином не виконував грошове зобов`язання за кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість, за розрахунком позивача, у сумі 22920,00 грн., яка складається з: 6000 грн заборгованість за тілом кредиту, 9300,00 грн проценти, 540 грн комісія за надання кредиту, 1080,00 грн комісія за обслуговування кредиту, 6000,00 грн відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідач за весь період не здійснив жодного платежу.

Відтак вимоги щодо стягнення тіла кредиту у сумі 6000,00 грн підлягають задоволенню, як і 540 грн комісії за надання кредиту, сплата якої узгоджена сторонами у договорі.

Щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом.

Судом встановлено, що відповідач з 29.08.2025 та по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 , що підтверджується відповідною довідкою командира військової частини. (а.с.56)

При цьому кредитний договір, за яким позивачем заявлено вимоги у цій справі, укладено 06.11.2025, тобто вже під час проходження відповідачем військової служби за призовом під час мобілізації.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом.

Аналогічний підхід щодо відсотків за креитом, отриманий особою, яка є військовослужбовцем, викладено у постанові КЦС ВС від 18.06.2026 у справі № 521/15568/24, де, зокрема, зазначено таке.

«Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Встановивши, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на час укладення договорів позики № 7764123 від 30 липня 2024 року, № 7820857 від 08 серпня 2024 року, № 7920807 від 28 серпня 2024 року на позивача поширювалися та поширюються на цей час пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом».

Оскільки на момент укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_1 уже проходив військову службу за призовом під час мобілізації та продовжує її проходити, нарахування процентів за користування кредитом за цим договором суперечить наведеним вимогам закону. Відтак заявлені позивачем до стягнення проценти за користування кредитом у сумі 9300,00 грн та відсотки, нараховані за ст. 625 ЦК України, у сумі 6000,00 грн з відповідача не підлягають.

Щодо комісії за обслуговування кредиту у сумі 1080,00 грн

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких встановлення у кредитних правовідносинах плати за обслуговування кредиту, ведення рахунку, інформування позичальника чи інші аналогічні платежі є неправомірним, якщо такі платежі не пов`язані з наданням окремої самостійної послуги, яка замовляється споживачем.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що дії кредитодавця, спрямовані на облік заборгованості, інформування позичальника про стан кредиту, прийняття платежів та супровід кредитного договору, є складовою виконання зобов`язання за кредитним договором і не можуть бути підставою для стягнення окремої плати.

Крім того, відсутність у договорі можливості відмови позичальника від такої «послуги» та відсутність доказів її фактичного надання свідчить про те, що відповідна комісія є нав`язаною умовою договору та фактично спрямована на збільшення вартості кредиту поза межами процентної ставки.

За змістом правових позицій Верховного Суду, у такому випадку відповідні платежі мають розцінюватися як приховані проценти або інші платежі, що не підлягають стягненню.

Фактично встановлення такої комісії призводить до подвійної оплати одних і тих самих дій кредитодавця: у складі процентів як плати за користування кредитом та окремо у вигляді комісії, що суперечить правовій природі кредитних правовідносин.

Іншого тлумачення умов договору суд не вбачає, а доводи позивача щодо правомірності стягнення зазначеної комісії не спростовують наведених висновків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 6540,00 грн, яка складається з: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 540,00 грн комісія за надання кредиту.

Щодо судових витрат

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пред`являючи позов, ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2662, 40 грн. Позов задоволено частково, у розмірі 28,53%, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 759,58 грн, а також 120,18 грн поштових витрат, пов?язаних з направленням позовної заяви відповідачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.11.2025-100001927 від 06.11.2025 у розмірі 6540,00 грн, яка складається з: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 540,00 грн комісії за надання кредиту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на оплату судового збору у розмірі 759,58 грн, а також 120,18 грн поштових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 18.09.2026.

Інформація про сторони

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133А. Код ЄДРПОУ: 37356833. МФО: 305299. UA103052990000026506026200756);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_4 ).

СУДДЯ Наталія СЛОБОДЯН