Рішення № 139855959, 18.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21669/25

Провадження № 2-а/357/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Кардаш О. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Малиневський П. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив: 1. Визнати протиправними та скасувати постанови Департаменту патрульної поліції серії 4АВ № 04591558 від 18.01.2024 та серії 4АВ № 05398544 від 28.03.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. 2. Провадження у справах про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18 січня 2024 року інспектором Департаменту патрульної поліції винесено постанову серії 4АВ № 04591558 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Згідно із цією постановою, 18.01.2024 року о 10:21 за адресою М06 КиївЧоп 247134 зафіксовано, що особа, яка керувала транспортним засобом OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів. Цим порушено підпункт «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху (далі ПДР). Відповідальність за таке порушення передбачена частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). У зв`язку із цим постановлено притягнути власника транспортного засобу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Позивач), до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Однак зазначеного правопорушення Позивач не вчиняв. Це підтверджується заявою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У заяві він визнає факт перебування 18.01.2024 року о 10:21 за кермом автомобіля OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою М06 КиївЧоп 247134, під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП (про це правопорушення йдеться у постанові серії 4АВ № 04591558 від 18.01.2024 року). Також ОСОБА_2 підтверджує, що Позивач не перебував за кермом транспортного засобу на момент вчинення адміністративного правопорушення, оскільки транспортний засіб знаходився у користуванні ОСОБА_2 . Штраф за вказане правопорушення сплачено за його дорученням. У зв`язку із цим він не заперечує проти притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення та надає на це згоду. Зазначена інформація також узгоджується з фотографіями з місця події, на яких видно, що за кермом автомобіля перебуває особа чоловічої статі похилого віку. Крім того, 28 березня 2024 року інспектором Департаменту патрульної поліції винесено постанову серії 4АВ № 05398544 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Згідно із цією постановою, 28.03.2024 року о 17:13 за адресою М06 КиївЧоп 394318 зафіксовано, що особа, яка керувала транспортним засобом OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів. Цим порушено підпункт «б» пункту 12.9 ПДР. Відповідальність за таке порушення передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП. У зв`язку із цим постановлено притягнути Позивача як власника транспортного засобу до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Однак зазначеного правопорушення Позивач також не вчиняв, що підтверджується заявою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У заяві вона визнає факт перебування 28.03.2024 року о 17:13 за кермом автомобіля OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою М06 КиївЧоп 394318, під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП (про це правопорушення йдеться у постанові серії 4АВ № 05398544 від 28.03.2024 року). Також ОСОБА_3 підтверджує, що Позивач не перебував за кермом транспортного засобу на момент вчинення адміністративного правопорушення, оскільки транспортний засіб знаходився у її користуванні. Штраф за вказане правопорушення сплачено нею особисто. У зв`язку із цим вона не заперечує проти притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення та надає на це згоду. Зазначена інформація також узгоджується з фотографіями з місця події, на яких видно, що за кермом автомобіля перебуває особа жіночої статі. Копії постанов Позивач вперше отримав 02.12.2025 року. До цього часу копії зазначених постанов Позивачу не надсилалися, що підтверджується листом Департаменту патрульної поліції від 21.11.2025 року. 12 грудня 2025 року Позивач направив до Департаменту патрульної поліції заяву (повідомлення) про перебування транспортного засобу у володінні або користуванні іншої особи на момент вчинення адміністративного правопорушення. У заяві він просив поновити строк на подання такої заяви (повідомлення), звільнити Позивача від адміністративної відповідальності, внести зміни до постанов щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), вжити інших заходів, спрямованих на приведення обставин згаданих правопорушень у відповідність до фактичних обставин, а вже сплачені штрафи не повертати. До заяви додано зображення з камери з місця події від 18.01.2024 року та копію заяви ОСОБА_2 від 08.12.2025 року, а також зображення з камери від 28.03.2024 року та копію заяви ОСОБА_3 від 08.12.2025 року. 19 грудня 2025 року Позивач отримав листа Департаменту патрульної поліції, датованого 18.12.2025 року, яким Відповідач відмовив у задоволенні заяви Позивача, посилаючись на те, що постанови набрали законної сили ще у 2024 році, а 20-денний строк для подання відомостей про іншу особу сплив. Однак із такою поведінкою Відповідача Позивач не погоджується, вважає, що вказані постанови є незаконними та підлягають скасуванню.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025, головуючим суддею визначено Кошеля Б.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 06 січня 2026 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом 16.01.2026 р. за вх.№2922 отримано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача Коляда В. Г., який діє на підставі довіреності, просив залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. У відзиві зазначив, що постанову від 18.01.2024 серії 4АВ № 04591558 та постанову від 28.03.2024 серія 4АВ № 05398544 винесено відповідно до вимог чинного законодавства України та надіслано на адресу реєстрації заявника, зазначену у ЄДРТЗ. Відповідно до змісту постанови серії 4АВ № 04591558 винесеною 18.01.2024 року, факт вчинення адміністративного правопорушення мав місце 18.01.2024 року о 10 год. 21 хв., за адресою: М-06 Київ-Чоп 247 км. + 134 м., особа, яка керувала транспортним засобом OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 28 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно до змісту постанови серії 4АВ № 05398544 винесеною 28.03.2024 року, факт вчинення адміністративного правопорушення мав місце 28.03.2024 року о 17 год. 13 хв., за адресою: М-06 Київ-Чоп 394 км.+ 318м., особа, яка керувала транспортним засобом OPEL ZAFIRA. номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ № 04591558 винесеною 18.01.2024 року виніс інспектор ДПП Прокопович Леся Василівна та постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ № 05398544 винесеною 28.03.2024 року, виніс інспектор ДПП Говзан Вікторія Василівна, на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система). Правопорушення були зафіксовані технічними засобами «Expert-FS Е75053467» та «Каскад 145-1220», які відповідають вимогам ДСТУ 8809:2018 «Метрологія. Прилади контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото- і відеофіксації. Вимірювачі швидкості руху транспортних засобів дистанційні, вимірювачі просторово- часових параметрів місцеположення транспортних засобів дистанційні. Метрологічні та технічні вимоги». Технічні засоби «Expert-FS», «Каскад» мають сертифікати відповідності, інформація щодо яких міститься в постановах. Позивач посилається на те, що він не керував даним транспортним засобом, а відповідальність повинна нести особа, яка користувалась транспортним засобом на момент вчинення правопорушення та транспортний засіб не знаходився у його користуванні, що не відповідає дійсності. Доводи Позивача є необгрунтованими та недоцільними для застосування в сфері фіксації порушень Правил дорожнього руху в автоматичному режимі. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VIII від 14 липня 2015 року було доповнено КУпАП статтями щодо порядку притягнення осіб до адміністративної відповідальності за правопорушення зафіксовані в автоматичному режимі, а також внесені зміни до інших профільних законів. Відповідними змінами КУпАП доповнено статтею 14'2, якою впроваджено поняття відповідальної особи, на яку покладено відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі. В примітці до статті 122 КУпАП зазначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14'2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279^ цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі. Згідно з позовною заявою Позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , який було зафіксовано в автоматичному режимі: відповідно до постанови серії 4АВ № 04591558 від 18.01.2024 о 10 год. 21 хв. за адресою: М-06 Київ-Чоп, 247+134 км, зі швидкістю руху 78 км/год; відповідно до постанови серії 4АВ № 05398544 від 28.03.2024 о 17 год. 13 хв. за адресою: М-06 Київ-Чоп, 394+318 км, зі швидкістю руху 73 км/год. Позивач є відповідальною особою у розумінні законодавства, а саме фізичною особою, за якою зареєстровано зазначений транспортний засіб. З огляду на викладене, доводи Позивача про те, що він не вчиняв адміністративні правопорушення та підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, є безпідставними. Передаючи транспортний засіб у користування третій особі, Позивач повинен був усвідомлювати можливі правові наслідки таких дій, зокрема притягнення до відповідальності як відповідальної особи. Разом з тим Позивач у позовній заяві зазначає, що про існування вказаних постанов він нібито не знав та вперше отримав їх копії лише 02.12.2025 року, а до цього часу копії постанов йому не надсилалися. Водночас у тій самій позовній заяві Позивач указує, що штрафи за обома постановами були сплачені іншими особами за його дорученням, при цьому відомості про належного користувача транспортного засобу до відповідних реєстрів внесені не були. Таким чином, з урахуванням того, що транспортний засіб зареєстрований виключно за Позивачем, а штрафи за постановою серії 4АВ № 04591558 від 18.01.2024 року було сплачено 18.01.2024 року, тобто у день вчинення адміністративного правопорушення та за постановою серія 4АВ № 05398544 від 28.03.2024 року було сплачено 04.04.2024 року (що підтверджується витягом із сервісу перевірки адміністративних правопорушень, доданим до відзиву), твердження Позивача про необізнаність із винесеними постановами є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Відповідно до статті 2793 КУпАП та Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833, особа, яка фактично керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, має право протягом 20 календарних днів з дня вчинення правопорушення або з дня набрання постановою законної сили звернутися до уповноваженого підрозділу Національної поліції із заявою про визнання факту правопорушення та надання згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності. Згідно з пунктом 4 зазначеного Порядку така заява подається особисто в письмовій формі або через офіційний вебсайт Міністерства внутрішніх справ України за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису. Станом на 12.12.2025 року строки для подання відповідної заяви за постановами серії 4АВ № 04591558 від 18.01.2024 та серії 4АВ № 05398544 від 28.03.2024 закінчилися. З урахуванням наведеного, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, здійснено з дотриманням вимог законодавства України, а підстави для звільнення його від адміністративної відповідальності відсутні. Статтею 279'3 КУпАП регламентує можливість звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14'2 цього Кодексу від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Однією з підстав звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 142 цього Кодексу від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі є встановлення належного користувача транспортного засобу. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів» від 14 листопада 2018 р. № 1197 визначено процедуру внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу.

Представник позивача адвокат Малиневський П. П. направив до суду відповідь на відзив, яка була зареєстрована канцелярією суду 04.02.2026 р. за вх.№7226, в якій зазначив, що оскільки Відповідач не спростував твердження Позивача про те, що за кермом була інша особа, всі сумніви щодо доведеності вини трактуються на користь Позивача (ст. 62 Конституції України). Таким чином, відзив Відповідача зводиться до формального цитування норм закону, при цьому головний процесуальний обов`язок довести факт належного вручення постанови та факт керування транспортним засобом саме Позивачем Відповідачем не виконано.

Судом 16.02.2026 р. за вх.№9680 отримано заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача Коляда В. Г. зазначив, що сам Позивач зазначає, що передав належний йому транспортний засіб у користування іншим особам, які фактично користувалися ним 18.01.2024 та 28.03.2024 року у дні вчинення адміністративних правопорушень. Водночас ні Позивач, як власник транспортного засобу, ні треті особи не звернулися у встановленому законом порядку із заявою про зміну відповідальної особи за вчинення правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху у передбачений строк. Як зазначалося вище, відповідна заява була подана лише 12.12.2025 року, тобто з пропуском встановленого строку. При цьому власнику транспортного засобу було відомо про винесення постанов, що підтверджується сплатою штрафів у пільговий період. Постанови про адміністративні правопорушення були винесені відносно Позивача як власника транспортного засобу, оскільки саме він є відповідальною особою, на яку зареєстровано транспортний засіб.

Відповідно до вимог чинного законодавства, адміністративна відповідальність за порушення, зафіксовані в автоматичному режимі, покладається на власника транспортного засобу або на особу, на яку зареєстрований транспортний засіб, як на належного користувача у момент вчинення правопорушення. У даному випадку таким користувачем є Позивач, оскільки він не користувався послугою «шеринг», не передавав цифрові копії документів (зокрема технічного паспорта) третім особам та не надав доказів таких дій у позовній заяві.

Від учасників справи не надходило клопотань щодо розгляду справи з повідомленням ( викликом ) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 ст. 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, приписами КАС України визначено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому всі інші справи можуть розглядатися судом як за правилами спрощеного позовного провадження, так і за правилами загального, у разі, якщо через складність або інші обставини таких справ недоцільно здійснювати їх розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що дослідження доказів здійснюється судом не залежно від того в порядку якого позовного провадження здійснюється розгляд справи, чи то в порядку письмового провадження, чи то у відкритому судовому засіданні.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.283-2 КАС України суд розглядає позов у письмовому провадженні протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі, а за ініціативою суду чи клопотанням сторони - з проведенням судового засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначив, що винесені постанови Департаменту патрульної поліції серії 4АВ № 04591558 від 18.01.2024 та серії 4АВ № 05398544 від 28.03.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 122 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.

Судом встановлено та визнається сторонами, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до змісту постанови серії 4АВ № 04591558 від 18 січня 2024 року, 18.01.2024 о 10 год. 21 хв. за адресою M-06 Київ-Чоп 247+134, особа, яка керувала транспортним засобом OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 28 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Постанову про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 4АВ № 04591558 винесеною 18.01.2024 року виніс інспектор ДПП Прокопович Леся Василівна на підставі інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Правопорушення були зафіксовані технічним засобом «Expert-FS Е75053467».

Також, згідно постанови серії 4АВ № 05398544 від 28.03.2024, винесеної інспектором ДПП Говзан В. В., 28.03.2024 о 17 год. 13 хв., за адресою: М-06 Київ-Чоп 394 км.+ 318м., особа, яка керувала транспортним засобом OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 23 км/год, чим порушила пункт 12.9. б) Правил дорожнього руху України. За дане правопорушення відповідальну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частини 1 статті 122 Кодексом України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Правопорушення були зафіксовані технічним засобом «Каскад 145-1220».

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-ХІІ, встановлюють «Правила дорожнього руху» (затв. постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306 із змінами та доповненнями).

У силу положень ч.5 ст.14 Закону №3353-ХІІ, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За змістом п.п.1.3,1.9 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За визначенням ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (пункти 1.1, 1.9 Правил).

Згідно із пунктом 1.3 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.9 Правил дорожнього руху від 10.10.2001 року №1306 водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

За правилами частини 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У Примітці до статті 122 КУпАП установлено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, відповідно до частин 1, 3 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Згідно статті 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили.

Суд зазначає, та звертає увагу на те, що передумовою звільнення особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 КУпАП, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, є саме внесення змін до відповідних постанов в частині суб`єкта правопорушення, що однак не створює правових підстав для визнання протиправними постанов Департаменту та їх скасування.

Разом з цим, виходячи з положень частини 2 статті 291 КУпАП та пункту 2 частини 2 Розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі затверджена Наказом МВС України від 13.01.2020 року №13, направлення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, за місцезнаходження відповідної юридичної особи, за якою зареєстровано транспортні засоби, впливає на порядок набрання чинності цими постановами.

Водночас, не дотримання Департаментом правил щодо надсилання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, не підтверджує неправомірність винесення постанови, а також наявність підстав для її скасування в судовому порядку.

Отже, з системного аналізу наведених вище норм Кодексу України про адміністративні правопорушення слідує, що за адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

При цьому, слід зауважити про те, що така особа може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише в 2-х випадках:

- якщо надасть документальне підтвердження того факту, що до моменту вчинення адміністративного правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, які належать її транспортному засобу;

- якщо особа, яка фактично керувала транспортним засобом і вчинила адміністративне правопорушення на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 14-2 КУпАП статусу відповідальної особи може набути і належний користувач транспортного засобу, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Для набуття статусу відповідальної особи належним користувачем, необхідна наявність двох обов`язкових умов:

- підтвердження того, що особа дійсно є належним користувачем даного транспортного засобу;

- внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів про належного користувача відповідного транспортного засобу.

В даному випадку судом, відповідно до відповіді ДПП НПУ від 18.12.2025 р. за №36108-2025 встановлено, що згідно з даними ЄДРТЗ транспортний засіб OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про належного користувача вказаного транспортного засобу не внесені, та 16.05.2024 перереєстровано на іншу особу, а правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП були вчинені 18.01.2024 та 28.03.2024

В даному випадку відповідальною особою транспортного засобу OPEL ZAFIRA, номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням вище наведених приписів законодавства України, є особа за якою було зареєстровано указаний транспортний засіб, тобто ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що сам по собі факт передачі позивачем зазначеного автомобіля іншим особам фактично не звільняє позивача від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, оскільки, як вже було зазначено вище, таке звільнення можливе лише тільки після вчинення обов`язкових дій, які передбачені положеннями ст. 14-2, 279-3 КУпАП.

При цьому, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Позивач є власником транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, а тому при передачі його в користування третім особам має бути зацікавлений та вжити всіх можливих заходів для забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху.

В той же час, позивачем не надано суду жодних доказів дотримання ним умов звільнення від адміністративної відповідальності, як власника вказаного автомобіля, які прямо передбачені вищенаведеними положеннями ст.279-3 КУпАП, і не посилається на факт вчинення дій, які, згідно із цією статтею, необхідно було вчинити для звільнення його від відповідальності.

Так, відповідно до положення ст. 279-3 КУпАП - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили:

ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач в установлений строк звертався до компетентних органів з питання вибуття транспортного засобу з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу.

Разом з цим, як встановлено судом, що 12 грудня 2025 року адвокат Малиневський П. П., який діяв в інтересах ОСОБА_4 , направив до Департаменту патрульної поліції заяву (повідомлення) про перебування транспортного засобу у володінні або користуванні іншої особи на момент вчинення адміністративного правопорушення. У заяві він просив поновити строк на подання такої заяви (повідомлення), звільнити Позивача від адміністративної відповідальності, внести зміни до постанов щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), вжити інших заходів, спрямованих на приведення обставин згаданих правопорушень у відповідність до фактичних обставин, а вже сплачені штрафи не повертати. До заяви додано зображення з камери з місця події від 18.01.2024 року та копію заяви ОСОБА_2 від 08.12.2025 року, а також зображення з камери від 28.03.2024 року та копію заяви ОСОБА_3 від 08.12.2025 року.

08.12.2025 ОСОБА_2 звернувся до Департаменту патрульної поліції з заявою, в якій останній визнає факт перебування 18.01.2024 року о 10:21 за кермом автомобіля OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою М06 КиївЧоп 247134, під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. Також підтверджує, що автомобіль належить ОСОБА_1 , однак останній не перебував за кермом транспортного засобу на момент вчинення адміністративного правопорушення, оскільки транспортний засіб знаходився у користуванні ОСОБА_2 . Штраф за вказане правопорушення сплачено за його дорученням. У зв`язку із цим він не заперечує проти притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення та надає на це згоду.

Також, 08.12.2025 ОСОБА_3 звернулася до Департаменту патрульної поліції з заявою, в якій остання визнає факт перебування 28.03.2024 року о 17:13 за кермом автомобіля OPEL ZAFIRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою М06 КиївЧоп 394318, під час вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП. Також підтвердила, що автомобіль належить ОСОБА_1 , однак останній не перебував за кермом транспортного засобу на момент вчинення адміністративного правопорушення, оскільки транспортний засіб знаходився у її користуванні. Штраф за вказане правопорушення сплачено нею особисто. У зв`язку із цим вона не заперечує проти притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення вказаного правопорушення та надає на це згоду.

Отже, як встановлено судом позивачем не було подано заяву в порядку та у строки передбачені ст. ст. 279-3 КУпАП.

Слід звернути увагу на той факт, що заяви були подані до Департаменту патрульної поліції 12.12.2025, правопорушення були вчинені 18.01.2024 та 28.03.2024, тобто, заява подана поза межами встановленого строку ст. 279-3 КУпАП.

Суд зауважує, що згідно із приписами пункту 4 Порядку звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року № 833 (далі Порядок №833), заявник подає заяву особисто в письмовому вигляді українською мовою (заповнюється машинодруком або від руки розбірливо без виправлень) за умови його ідентифікації та незалежно від місця реєстрації безоплатно до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції. Типовий зразок заяви розміщується на офіційних веб - сайтах МВС та Національної поліції.

Заява також може бути подана через офіційний веб - сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Таким чином, законодавством передбачено лише два можливих способи звернення особи, яка допустила адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, до уповноваженого підрозділу Національної поліції - особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС за умови електронної ідентифікації особи з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Судом встановлено, що позивач особисто не звертався до уповноваженого підрозділу Національної поліції - особисто до уповноваженого підрозділу (підрозділів) Національної поліції або через офіційний веб - сайт МВС

Наявність в матеріалах справи заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення їх до адміністративної відповідальності не дає підстав для висновку, що подана заява відповідає вимогам ст. ст. 279-3 КУпАП.

Матеріали справи не містять в собі доказів на підтвердження звернення власника ТЗ до відповідача з додержанням вимог Порядку та імперативних приписів статті 279-3 КУпАП України, які останнім не було дотримано, що підтверджується установленими обставинами.

Дослідивши наявні матеріали справи у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів дотримання умов звільнення його від адміністративної відповідальності як власника вказаного транспортного засобу, які передбачені вищенаведеними положеннями статті 279-3 КпАП України.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах FALK v. THE NETHERLANDS, Lutz v. Germany, OHalloran and Francis v. the United Kingdom.

Так, в рішенні по справі FALK v. THE NETHERLANDS, Арр. № 66273/01, 19 October, 2004, суть якого зводиться до оскарження заявником рішення про накладення штрафу із зазначенням імені та адреси особи, яка керувала на момент вчинення правопорушення його автомобілем, Європейський Суд з прав людини указує на те, що, незважаючи на заборону презумпції права або факту, вони повинні бути пропорційні меті, переслідуваної державою. Мета оспорюваного правила про об`єктивну відповідальність власника автотранспортного засобу, що міститься в законі про адміністративне виконання правил дорожнього руху, полягає в ефективному забезпеченні дорожньої безпеки та створенні умов, при яких порушення правил дорожнього руху не залишаються безкарними в випадках, коли неможливо установити особу, котра керувала автомобілем.

У рішенні Європейського Суду з прав людини з у справі Lutz v. Germany, 25 August 1987, App. 9912/82 суд зазначив, що притягнення до відповідальності порушників правил дорожнього руху в адміністративному порядку, тобто визнання таких порушень адміністративними не суперечитиме вимогам Конвенції. «Враховуючи велику кількість незначних правопорушень особливо правил дорожнього руху,- характер яких не настільки небезпечний, щоб накладати на порушників кримінальне покарання, Держави учасниці мають вагомі підстави для введення такої системи, яка розвантажує їх суди від більшості подібних справ. Переслідування і покарання за незначні правопорушення в адміністративному порядку не суперечить Конвенції при умові, що зацікавлені особи можуть оскаржити ухвалене проти них рішення в суд, де діють гарантії статті 6 Конвенції (див, зокрема, п. 57 Рішення).

Крім того, під час розгляду справи OHalloran and Francis v. the United Kingdom, App. № 15809/02 and 25624/02, 29 June 2007, яка стосувалась оскарженню передбаченої британським законом необхідності надання властям зареєстрованими власниками транспортного засобу про особу, яка реально керувала автомобілем в момент, коли поліцейська камера спостереження зафіксувала перевищення автомобілем установленої швидкості. Цей обов`язок на думку позивачів є порушенням права не давати самозвинувачувальних показань і так званої привілеї проти самозвинувачення, а тим самим і принципів справедливого судового розгляду, закріплених в статті 6 Європейської конвенції з прав людини. Однак, Велика палата Європейського Суду з прав людини визнала, що у справі не було допущено жодного порушення вимог статті 6 Конвенції та вказала про те, що усі, хто володіють або керують автомобілем, знають, що тим самим вони визнають певний режим регулювання. Цей режим діє не тому, що володіння чи управління автомобілем - це привілей чи пільга, що дарується державою, але тому, що володіння автомобілями та їх використання загальновизнано можуть призводити до тяжких тілесних ушкоджень. Можна сказати, що ті, хто приймають рішення володіти або управляти автомобілем, беруть на себе певні обов`язки і зобов`язання, які є частиною регулятивного режиму щодо автотранспортних засобів (див, зокрема, п.57 згаданого рішення).

Суд зазначає, що застосування засобів автоматичної фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є правомірним та таким, що не порушує прав і основоположних свобод людини (власників транспортних засобів) з урахуванням такого:

1) порядок притягнення до такої відповідальності визначений законодавчо, а саме - Законом України від 14.07.2015 № 596-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»;

2) введені обмеження переслідують легітимну мету держави, яка полягає у забезпеченні однієї з найважливіших форм громадської безпеки - безпеки дорожнього руху. її змістом є запобігання або усунення шкідливих для життя та здоров`я людини, власності наслідків, що можуть бути заподіяні використанням транспорту;

3) необхідність убезпечення суспільства від шкідливих наслідків, що виникають унаслідок експлуатації транспортних засобів, зумовлена Конституцією України, зокрема, положеннями статті 3, згідно із якою «людина, її життя і здоров`я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Захист закріплених життєво важливих інтересів, а також задоволення потреб на безпечне переміщення учасників дорожнього руху реалізується правотворчою і правозастосовною діяльністю уповноважених державних органів. Задля забезпечення дотримання установлених правил руху транспорту та пішоходів державою використовуються певні методи, одним із яких є накладення адміністративних стягнень за вчинені правопорушення, у тому числі такі, що зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою технічних засобів.

Лише за ці правопорушення до адміністративної відповідальності притягується фізична або юридична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. В усіх інших випадках стягнення накладається безпосередньо на ту особу, що керувала транспортним засобом у момент учинення правопорушення;

4) особа, яка притягається до відповідальності за порушення правил дорожнього руху, виявлене в автоматичному режимі, має можливість звернутися до підрозділу Національної поліції в порядку, визначеному статтею 279 КУпАП, для звільнення від адміністративної відповідальності у разі, якщо транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу, а також якщо особа, котра фактично керувала транспортним засобом на момент учинення вказаного проступку, звернеться з відповідною заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, законодавством передбачено можливість оскарження накладеного стягнення як в адміністративному порядку - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), так і в судовому - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України із забезпеченням гарантій, закріплених у статтях 6 і 7 Конвенції.

Ураховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, що мають значення для справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не доведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частини друга статті 77 КАС України).

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на викладене вище, ураховуючи встановлені обставини даної справи та досліджені судом докази, суд дійшов висновку, що при винесені оскаржуваних постанов про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач не порушив норми чинного законодавства, у діях позивача, наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувані постанови є правомірними та скасуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 9, 19-20, ч.1 ст. 77, ст. ст. 90, 242, 244-246, 250, 255, 268-272, 283-2, 293, 295 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Постанови серії 4АВ № 04591558 від 18.01.2024 та серії 4АВ № 05398544 від 28.03.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП України залишити без змін.

Понесені судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції; адреса: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048; ЄДРПОУ: 40108646.

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2026 року.

СуддяБ. І. Кошель