Рішення № 139855471, 18.09.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2557/26

2/154/1530/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18.09.2026 Володимирський міський суд Волинської області під головуванням судді Пустовойт Т.В., при секретарі судового засідання Мазій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2389679 від 14 травня 2020 року в розмірі 13 940 грн, а також судових витрат, які складаються зі сплаченого судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 14 травня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №2389679, відповідно до якого позичальнику надано кредит у сумі 4 250 грн строком на 30 днів. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши кредитні кошти на зазначену відповідачем платіжну картку, однак ОСОБА_1 у встановлений договором строк отримані кошти не повернув та проценти не сплатив.

За розрахунком первісного кредитора заборгованість за договором становить 13 940 грн, з яких 4 250 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 9 690 грн заборгованість за процентами.

08.02.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2389679 від 14 травня 2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив усі судові засідання проводити без участі його та зазначив, що проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце його проведення, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його участі не подавав, відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог та доказів на їх спростування до суду не подав.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про розгляд справи, його неявку без повідомлення причин, неподання ним відзиву та відсутність заперечень представника позивача проти такого порядку розгляду, суд, керуючись ст. 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд установив такі фактичні обставини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

14 травня 2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2389679 про надання фінансового кредиту.

Згідно з пунктом 1.3 договору сума кредиту становила 4 250 грн.

Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредиту становив 30 днів. Датою повернення кредиту відповідно до графіка платежів було визначено 13 червня 2020.

Пунктом 1.5 договору передбачено фіксований тип процентної ставки.

Згідно з пунктом 1.5.1 договору знижена процентна ставка становить 1,62 % на день від суми кредиту та застосовується у межах строку надання кредиту за умови повного погашення кредитної заборгованості у визначений договором строк або протягом трьох календарних днів після його закінчення.

Відповідно до пункту 1.5.2 договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % на день від суми кредиту та застосовується, зокрема, у межах строку надання кредиту, якщо споживач не виконав умов для застосування зниженої процентної ставки, а також у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

Пунктом 3.1 договору визначено, що нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

Отже, умови щодо розміру процентної ставки, підстав її застосування, порядку та граничного строку нарахування були безпосередньо включені до індивідуального кредитного договору.

З матеріалів справи також установлено, що кредитний договір укладений дистанційно за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця.

За умовами пункту 2.1 договору кошти надавалися у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 .

Позивачем надано договір №2389679, додаток №1 до нього, довідку про ідентифікацію відповідача та лист-повідомлення платіжного провайдера про перерахування кредитних коштів. У позовній заяві також зазначено, що саме картка № НОМЕР_1 була повідомлена позичальником для отримання кредиту.

З довідки про ідентифікацію вбачається, що при укладенні договору використано одноразовий ідентифікатор А611202, датою і часом його використання зазначено 14.05.2020 , а номером мобільного телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор, номер, повідомлений ОСОБА_1 .

Листом платіжного провайдера підтверджено проведення 14 травня 2020 року операції з переказу 4 250 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Таким чином, письмові та електронні докази в їх сукупності підтверджують як укладення відповідачем договору №2389679, так і фактичне отримання ним кредитних коштів.

За карткою обліку договору №2389679 первісним кредитором здійснено нарахування процентів за стандартною ставкою 1,90 % на день.Розмір щоденного нарахування становив: 4 250 грн ? 1,90 % = 80,75 грн.

З огляду на те, що відповідач не виконав умови пункту 1.5.1 договору щодо своєчасного повного погашення заборгованості, до кредитних правовідносин відповідно до прямо погодженого сторонами пункту 1.5.2 застосовано стандартну процентну ставку.

Проценти за ставкою 1,90 % нараховувалися протягом первісних 30 днів кредитування та передбаченого договором обмеженого 90-денного періоду після виникнення прострочення.

Загальна кількість днів, за які здійснено нарахування, становить 120 днів, а сума процентів:80,75 грн ? 120 днів = 9 690 грн.

Починаючи після закінчення передбаченого договором 90-денного періоду прострочення додаткові проценти первісним кредитором не нараховувалися, а загальна сума заборгованості залишалася незмінною 13 940 грн.

Таким чином, розрахунок заборгованості є арифметично узгодженим з умовами договору та складається з: 4 250 грн основний борг; 9 690 грн проценти

Доказів здійснення відповідачем будь-яких платежів на погашення зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Також судом установлено, що 08 лютого 2021ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021.

Відповідно до умов цього договору первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у Реєстрі боржників.

З витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги вбачається, що до переліку переданих вимог включено вимогу до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за договором №2389679 від 14.05.2020, дата закінчення договору 13.06.2020, сума заборгованості 13 940 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено перехід до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача саме за спірним кредитним договором та саме у заявленому до стягнення розмірі. Позивачем також долучено договір відступлення, витяг з Реєстру боржників, акт приймання-передачі Реєстру та документ про оплату купівельної ціни.

Правова оцінка встановлених обставин

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, встановлених договором.

Щодо форми та укладення електронного кредитного договору

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття іншою стороною.

Статтею 12 цього Закону допускається підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 виходив із того, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, за наявності доказів електронної ідентифікації особи є належно укладеним електронним правочином та за правовими наслідками прирівнюється до договору у письмовій формі.

У цій справі укладення договору підтверджується не лише його текстом, а й довідкою про ідентифікацію, застосуванням одноразового ідентифікатора, зазначенням особистих анкетних даних відповідача, його номера телефону та реквізитів платіжної картки, а також фактичним переказом коштів на зазначену при укладенні договору картку.

Відповідач жодного з цих доказів не спростував, факту укладення договору або отримання кредиту не заперечив.

Суд враховує, що умовами саме індивідуального договору №2389679 сторони конкретно погодили як знижену, так і стандартну процентну ставку, умови застосування кожної з них та максимально допустимий період нарахування стандартної ставки у разі прострочення.

Ці умови викладені чітко та однозначно.

З договору вбачається, що застосування стандартної ставки 1,90 % у період прострочення не має безстрокового характеру і не поставлено у залежність від невизначеного моменту фактичного повернення боргу, а прямо обмежене сторонами 90 календарними днями поспіль із моменту виникнення прострочення.

Первісний кредитор дотримався цього обмеження: після спливу зазначеного періоду процентів не нараховував.

Суд також враховує актуальний правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23, провадження №61-4595сво25, відповідно до якого за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не вправі без заявленої споживачем вимоги самостійно визнати умову договору недійсною, змінити її та лише з цієї підстави зменшити погоджений сторонами розмір процентів. Водночас нечіткі чи двозначні умови договору підлягають тлумаченню на користь споживача.

У даному випадку відповідач не заявив вимог щодо недійсності, нікчемності або несправедливості пунктів 1.5.1, 1.5.2 чи 3.1 договору, не заперечував проти їх застосування, не оспорив розрахунок заборгованості та не подав власного контррозрахунку.

При цьому спірні умови договору щодо ставки 1,90 %, підстав її застосування і граничного 90-денного періоду прострочення є визначеними та не містять внутрішньої суперечності, яка потребувала б тлумачення на користь споживача.

Отже, суд не вбачає правових підстав для зміни погодженого сторонами порядку нарахування процентів або самостійного зменшення їх розміру.

Нарахування здійснене за період 2020 року, тобто задовго до введення в Україні воєнного стану, тому спеціальні обмеження, встановлені пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо відповідальності позичальника в період воєнного стану, на спірне нарахування не поширюються. Верховний Суд також роз`яснює, що пункт 18 ЦК стосується саме платежів, пов`язаних із простроченням у період воєнного стану, та платежів, нарахованих починаючи з 24 лютого 2022 року.

Таким чином, заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 9 690 грн відповідає умовам договору та наданому позивачем розрахунку.

Щодо переходу права вимоги

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Надані суду договір відступлення прав вимоги №ККАУ-08022021 від 08.02.2021, Реєстр боржників та акт його приймання-передачі містять достатні відомості, які дозволяють індивідуалізувати боржника, кредитний договір та розмір переданої вимоги.

Тому суд доходить висновку, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є належним кредитором ОСОБА_1 за договором №2389679.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом ст. 76, 77, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач на підтвердження вимог надав кредитний договір, додаток до нього, довідку про ідентифікацію, доказ переказу кредитних коштів, картку обліку договору з детальним розрахунком, договір відступлення прав вимоги, Реєстр боржників та інші документи.

Натомість відповідач відзиву та будь-яких доказів, які спростовували б факт отримання кредиту, розмір боргу, правильність розрахунку чи перехід права вимоги, суду не подав.

Саме по собі неприбуття відповідача та неподання ним відзиву не звільняє суд від обов`язку перевірити позовні вимоги, однак після такої перевірки судом не встановлено обставин, які б спростовували надані позивачем докази або свідчили про неправильність заявленого розміру боргу.

Отже, вимога про стягнення з ОСОБА_1 13 940 грн заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №36428 від 12.06.2026.

З огляду на повне задоволення позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107.

Пунктом 2.3 договору визначено, що вартість правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8 000 грн без ПДВ.

08 червня 2026 року сторонами підписано Акт №2727 наданих послуг правової (правничої) допомоги, відповідно до якого правнича допомога надавалася саме у справі щодо боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором №2389679, а загальна вартість послуг становить 8 000 грн.

Детальним описом послуг до Акта №2727 підтверджено виконання адвокатом таких робіт: усна консультація клієнта 30 хвилин; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години; погодження правової позиції 30 хвилин; складення позовної заяви 3 години 30 хвилин; подання заяви до суду один документ. Загальний обсяг роботи становить 6 годин 30 хвилин. Позивач у позовній заяві також заявив саме про фіксовану вартість правничої допомоги 8 000 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат.

За змістом ст. 137 ЦПК України розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

Відповідач у справі розміру витрат на правничу допомогу не заперечував, клопотання про їх зменшення не заявляв та доказів їх неспівмірності не надав.

При цьому заявлені витрати підтверджені договором, актом наданих послуг і детальним описом виконаних робіт, безпосередньо пов`язаних із підготовкою та розглядом цієї справи.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному заявленому розмірі 8 000 грн.

Керуючись ст. 3, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 280282, 354 ЦПК України, ст. 11, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 626629, 638, 1048, 1049, 1054, 512, 514, 516 ЦК України, ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, рахунок НОМЕР_3 , банк отримувача **АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», заборгованість за кредитним договором №2389679 від 14 травня 2020 року в загальному розмірі 13 940 (тринадцять тисяч дев`ятсот сорок) грн, з яких:4 250грн заборгованість за основною сумою кредиту; 9 690 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві),40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч)грн.

Заочне рішення може бути переглянуто Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя: Тетяна Пустовойт