Рішення № 139855389, 09.09.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/8860/26

Провадження №2/523/5841/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд міста Одеси

у складі головуючої судді: Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Павлова О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Макаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 24 в місті Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/8860/26 за позовною заявою представника позивача Фендик Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» про стягнення витрат на сторонній догляд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Північ Транс» про стягнення витрат на сторонній догляд. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що 10.01.1993 року з вини працівника АТП - 15130 водія ОСОБА_3 , який керуючи автобусом «Ікарус 280», д/н НОМЕР_1 , який належав АТП - 15130, скоїв дорожньо транспортну пригоду, внаслідок якої позивач став інвалідом І групи довічно. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 14.07.1993 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 215 ч. 2 КК України та засуджено до чотирьох років позбавлення волі умовно з позбавленням права керування транспортним засобом строком на два роки. Автобусом, яким керував ОСОБА_3 , належав АТП-15130, правонаступником якого є ТОВ «Північ Транс».

Внаслідок отриманих травм позивачу було проведено ампутацію правої гомілки та оперативні втручання на лівій стопі. Надалі йому неодноразово встановлювалась І група інвалідності, безстроково, із зазначенням потреби у сторонньому догляді. Судово-медичною експертизою № 409, проведеною у 2025 році, встановлено 90 % втрати загальної працездатності внаслідок травм, отриманих 10 січня 1993 року. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 26 лютого 2026 року також підтверджено 90 % втрати професійної працездатності та потребу у сторонньому догляді.

Відповідно до статті 1195 ЦК України особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю стороннього догляду. Зазначені правовідносини мають триваючий характер, оскільки обов`язок з відшкодування витрат, пов`язаних із необхідністю догляду за потерпілим, виникає та існує протягом часу, коли така необхідність зберігається.

Позивач зазначає, що відповідач добровільно зазначені витрати не відшкодовує. У зв`язку з цим він просить суд задовольнити даний позов та винести рішення, яким стягнути з ТОВ «Північ Транс» 6485,25 грн, з яких 4323,50 грн. - витрати на сторонній догляд та 2161,75 грн. - витрати на побутове обслуговування.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд прийшов до висновку про проведення розгляду даної справи за участю сторін.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «Північ Транс» 6485,25 грн, з яких 4323,50 грн. - витрати на сторонній догляд та 2161,75 грн. - витрати на побутове обслуговування.

Представник відповідача ТОВ «Північ Транс» - Макаренко В.В. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову вказував на те, що в матеріалах справи відсутні докази правонаступництва АТП-15130. Разом із тим на неодноразово поставлене головуючою суддею питання про те, чи є ТОВ «Північ Транс» правонаступником АТП-15130, представник відповідача не надав однозначної відповіді, не зміг ані підтвердити, ані спростувати зазначену обставину. При цьому в ході розгляду справи представник відповідача не заперечував факту такого правонаступництва по суті та не навів суду будь-яких доказів на підтвердження протилежного.

Суд також враховує, що відомості щодо історії створення, реорганізації та зміни організаційно-правової форми підприємства є інформацією, яка міститься у відкритих джерелах та може бути перевірена за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, а також за іншими загальнодоступними відомостями мережі Інтернет.

Згідно приписів ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

За приписом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Правовідносини між сторонами є цивільно правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Вироком Суворовського районного Суду м. Одеси від 14 липня 1993 року по справі №1-288, водій ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 215 ч. 2 КК України та засуджений на 4 роки позбавлення волі умовно з позбавленням прав на керування транспортними засобами строком на 2 роки, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вищевказаного вироку.

Вироком Суворовського районного Суду м. Одеси від 14 липня 1993 року по справі №1-288 встановлено, що гр. Калініну, пасажиру автобуса Ікарус-280, в результаті ДТП нанесені тяжкі тілесні ушкодження.

З Експертного дослідження №975 (яке є матеріалом кримінальної справи №1-288) вбачається, що 14.01.93 р. ( ОСОБА_2 ) здійснено операцію - ампутацію правої гомілки на межі середньої третини та верхньої третини; 22.02.93 р. проведено некректомію (хірургічна операція на м`яких тканинах, головним завданням якої є видалення відмерлих тканин) V і IV пальців (лівої) стопи, зберігається некроз I пальця.

Згідно Витягу із акта огляду У МСЕК до довідки Сер. МСЕ №080882 серія 2 18 АЗ від 07.06.1993 року ОСОБА_2 Одеською Травматологічною спеціалізованою медико-соціальною експертною комісією встановлено І групу інвалідності за діагнозом МСЕК: ампутація культі правої гомілки, травматичне розмозження лівої стопи з деформацією; потребує стороннього догляду.

Згідно Витягу із акта огляду У МСЕК до довідки Сер. МСЕ №054394 серія 2 18 АЖ від 02.08.1995 року ОСОБА_2 Одеською обласною МСЕК повторно встановлено І групу інвалідності за діагнозом: ампутація культі правої гомілки, деформація лівої стопи; рекомендовані заходи по відновленню працездатності: Непрацездатен, потребує стороннього догляду.

Згідно Витягу із акта огляду У МСЕК до довідки Сер. МСЕ №031435 серія 2 18 ОА від 24.06.1998 року ОСОБА_2 Одеською Травматологічною спеціалізованою МСЕК повторно встановлено І групу інвалідності з діагнозом: ампутація культі правої гомілки, деформація лівої стопи з наявністю шкірного клапотя; рекомендовані заходи по відновленню працездатності: потребує стороннього догляду.

Згідно Витягу із акта огляду У МСЕК до довідки Сер. МСЕ №056993 серія 2 18 ОА Валерійовичу від 09.08.2000 Одеською року ОСОБА_4 спеціалізованою МСЕК повторно безстроково встановлено І групу інвалідності з діагнозом: ампутація верхньої третини правої гомілки. Посттравматична деформація лівої стопи з відсутністю 1,3,4, 5 пальців на рівні головок плюснових костей.

Судово-медичною експертизою № 409, проведеною ДСУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» у період з 21 листопада 2025 року по 17 грудня 2025 року, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено 90 відсотків втрати загальної працездатності внаслідок травм нижніх кінцівок, отриманих 10 січня 1993 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного експертного висновку.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 10474/26/961/Р від 26 лютого 2026 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за наслідками дорожньо-транспортної пригоди встановлено 90 відсотків втрати професійної працездатності та підтверджено потребу у сторонньому догляді, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеного рішення.

Таким чином, через дії водія ОСОБА_3 АТП-15130, правонаступником якого є ТОВ «Північ Транс», ОСОБА_2 отримав безстрокову інвалідність І групи та втратив працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася під час керування автобусом працівником АТП-15130 у зв`язку з виконанням ним трудових обов`язків, положення статей 1172 та 1187 ЦК України підлягають врахуванню при визначенні особи, на яку покладається обов`язок з відшкодування шкоди.

Водночас, з огляду на те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу було завдано шкоди здоров`ю, сталася 10 січня 1993 року, питання щодо виникнення первісного обов`язку з відшкодування шкоди підлягає оцінці з урахуванням законодавства, чинного на момент виникнення відповідних правовідносин.

Статтею 455 Цивільного кодексу Української РСР (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що в разі заподіяння каліцтва або іншого ушкодження здоров`я організація чи громадянин, відповідальні за шкоду, зобов`язані відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати витрати, викликані ушкодженням здоров`я, зокрема витрати на посилене харчування, протезування, сторонній догляд тощо.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Заявлені у цій справі вимоги стосуються відшкодування додаткових витрат на сторонній догляд та побутове обслуговування за квітень 2026 року, тобто прав та обов`язків, які виникли після набрання чинності ЦК України.

Згідно зі ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому, зокрема, додаткові витрати, викликані необхідністю стороннього догляду.

Отже, право позивача на відшкодування витрат, пов`язаних із необхідністю стороннього догляду, випливає як із положень законодавства, чинного на момент заподіяння шкоди, так і з положень чинного ЦК України щодо відшкодування додаткових витрат, які виникають у зв`язку з тривалими наслідками ушкодження здоров`я.

Судом встановлено, що факт отримання позивачем тяжких тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підтверджений вироком суду, а характер та наслідки отриманих травм, стійка втрата працездатності та необхідність стороннього догляду підтверджені медичними документами, судово-медичною експертизою та рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

При цьому зазначені документи підтверджують не лише факт встановлення позивачу інвалідності І групи, а й безперервний характер потреби у сторонньому догляді, яка існує з моменту отримання травм та зберігається на час розгляду справи.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»: якщо в потерпілого у зв`язку з ушкодженням здоров`я є потреба у додаткових витратах на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується із зазначенням їх тривалості висновком МСЕК, вони компенсуються Фондом відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Додаткові витрати потерпілих, на яких дія цього Закону не поширюється (потреба в них та їх тривалість мають підтверджуватися висновком судово-медичної експертизи), підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду, на підставі ст. 455 ЦК УРСР: б) розмір витрат на необхідний догляд за потерпілим установлюється залежно від характеру цього догляду (який при ушкодженні здоров`я у зв`язку з виконанням трудових обов`язків визначається МСЕК, а в інших випадках - судово-медичною експертизою) і не може бути меншим (на місяць) від: мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо); її половини - на постійний сторонній догляд; чверті - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо). Для інвалідів І групи висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається. Якщо потерпілий потребує допомоги кількох видів, йому відшкодовуються витрати на кожен із них незалежно від того, ким вона здійснюється.

Згідно статті 83 ЦК УРСР Позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

У Постанові від 17 грудня 2019 року по справі № 210/5259/16-ц Верховний Суд зазначив, що позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року № 6-24цс15.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач здійснив розрахунок заявленої до стягнення суми виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 8647,00 грн.

Позивач просить стягнути витрати за квітень 2026 року у розмірі 6485,25 грн, з яких 4323,50 грн. становить половина мінімальної заробітної плати, а 2161,75 грн. її чверть.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі 8647,00 грн.

Таким чином, розмір витрат на сторонній догляд за квітень 2026 року становить 4323,50 грн (8647,00 грн ? 1/2), а розмір витрат на побутове обслуговування 2161,75 грн (8647,00 грн ? 1/4).

Загальний розмір витрат, заявлених позивачем до відшкодування за квітень 2026 року, становить 6485,25 грн.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність у позивача права на відшкодування зазначених витрат або про припинення потреби у сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні.

За встановлених у справі обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування додаткових витрат, пов`язаних із необхідністю стороннього догляду та побутового обслуговування, а заявлений ним розрахунок є арифметично правильним та відповідає характеру встановленої потреби.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно приписів ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі встановлених, на підставі належним чином оцінених доказів, обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про доведеність позивачем викладених в позові обставин належними, достовірними та допустимими доказами, які в своїй сукупності є достатніми для задоволення позовних вимог та захисту порушеного права позивача в судовому порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, із відповідача ТОВ «Північ Транс» підлягає стягненню грошові кошти в розмірі 6485,25 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом І групи довічно та згідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 Серії НОМЕР_3 від 02.11.2022 року.

А тому, на виконання вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн., встановлений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ з урахуванням ставок судового збору станом на 01.01.2026 року.

Керуючись ст.ст. 5, 11, 15, 16, 22, 1172, 1187, 1195 ЦК України, ст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву представника позивача Фендик Олександра Сергійовича в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» про стягнення витрат на сторонній догляд задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 6485 /шість тисяч чотириста вісімдесят п`ять/ грн. 25 коп., з яких:

?4323 /чотири тисячі триста двадцять три/ грн. 5 коп. витрати на сторонній догляд за квітень 2026 року;

?2161 /дві тисячі сто шістдесят одна/ грн. 75 коп. витрати на побутове обслуговування за квітень 2026 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ Транс» на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 1331 /одна тисяча триста тридцять одна/ грн. 20коп.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Північ Транс», ЄДРПОУ 05523553, місцезнаходження 65025, м. Одеса, вул. Старокиївської дороги 21 км.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Пересипського

районного суду м. Одеси: І.О. Кремер