Рішення № 139855196, 17.09.2026, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 486/1325/26

Провадження № 2/507/952/2026

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2026 р. Любашівський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді - Дармакуки Т.П.

при секретарі судового засідання Копищик М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Любашівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач товариство із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 27 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3571794, відповідно до умов якого Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4500 грн., які відповідач зобов`язався повернути та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у термін встановлений договором.

21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККАУ-21092021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором про надання фінансового кредиту №3571794 від 27.01.2021 року.

Оскільки відповідачем не виконано зобов`язання по кредитному договору, тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором у розмірі 14 669 грн. 55 коп. та судові витрати.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та зазначила , що після отримання нею кредиту минуло вже шість років, вона загубила телефон, тому не знала на який рахунок погашати борг, а позивач її не повідомляв про необхідність погашення боргу. Вказуючи на те, що минули строки позовної давності, просила відмовити у задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Південноукраїнського міського суду Одеської області від 20 липня 2026 року дану справу передано до Любашівського районного суду Одеської області на розгляд, за підсудністю (а.с.55).

Ухвалою від 13 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному порядку із викликом сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 27.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 3571794, відповідно до умов якого Товариство передало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 4500 грн. строком на 29 днів, які відповідач зобов`язався повернути та сплатити проценти у розмірі 1,9 % в день.

21 вересня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККАУ-21092021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 3571794 від 27 .01.2021 року.

Всупереч умов кредитного договору, відповідач не виконав свої зобов`язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.

Станом на дату відступлення право вимоги, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» виникла заборгованість за кредитним договором №3571794 від 27 січня 2021 року в розмірі 14669 грн. 55 коп., з яких: 4498,55 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту та 10171 грн. заборгованість за відсотками.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України)

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом встановлено, що ТОВ «ФК «Kредит-Капітал» відповідно до Договору про факторингу набуло право вимоги до відповідача за договором № 3571794 від 27 січня 2021 року.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»..

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір № 3571794 від 27.01.2021 року укладено в електронній формі та підписано сторонами електронним підписом, внаслідок чого у сторін виникли права та обов`язки.

Умови кредитного договору щодо надання кредитних коштів виконані, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та не оспорюється відповідачем.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач умови кредитного договору не виконав.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості підтверджується умовами кредитного договору і не спростована відповідачем в установленому законом порядку. Отже, відповідачем не виконано грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин з таких підстав.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01.07.2023 року.

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинний на момент звернення з позовною заявою) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено на законодавчому рівні, а з 24.02.2022 року перебіг строків позовної давності зупинено.

Відновлення строків позовної давності відбулось згідно з Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434). Закон №4434 виключив з ЦК України п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення». Закон №4434 був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, який набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Отже, якщо боржник прострочив виконання зобов`язань у період дії зупинки строків позовної давності, то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 04 вересня 2025 року, відтак, наслідки спливу строків позовної давності до стягнення заборгованості у цій справі не можуть бути застосовані судом.

За таких обставин, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а тому підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Виходячи з наведеного, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, є необґрунтованими; заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором № 3571794 від 27.01.2021 року належним чином не виконав, про що свідчить наявність заборгованості, доказів на спростування доводів позивача та суми заборгованості відповідач суду не надав, у зв`язку з чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 14669 грн. 55 коп.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням позивач сплатив 2662 грн. 40 коп. судового збору , що підтверджується платіжною інструкцією (а.с.8).

Вимоги позивача задоволені повністю, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач в позові зазначає, що витрати на професійну правову допомогу складають 8000 грн. Із урахуванням критеріїв співмірності складності справи, ціни позову та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн. є завищеними та не достатньо обґрунтованими. Отже, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. 00 коп.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.133, 141, 258-259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства із обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 3571794 від 27 січня 2021 року у розмірі 14669 грн. 55 коп. та судові витрати в розмірі 6662 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса місцезнаходження: 79029, Львівська область, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корп. 28, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: Т.П. Дармакука