Рішення № 139854155, 17.09.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/435/26

Провадження №2/603/328/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 вересня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Галіяна І. М.,

секретар судового засідання Бішко І. М.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року в розмірі 18 956,30 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог зазначають, що 03.09.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ «Авентус Україна») і ОСОБА_1 в електронній формі та з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали кредитний договір № 7034084, за умовами якого відповідачу надано кредит на суму 4 200,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на її платіжну картку на строк 360 днів із встановленням плати за користування кредитом в розмірі 1,99 % в день. Однак, внаслідок порушення відповідачем умов вказаного кредитного договору, право грошової вимоги за яким перейшло до позивача за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, неповернення кредитних коштів, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» становить 18 956,30 грн. З огляду на наведені обставини просять стягнути із ОСОБА_1 вказаний розмір заборгованості, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн і 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 30.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів і витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію, що стосується вказаної справи.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в судове засідання не з`явився, разом із позовом заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи,17.09.2026 року повторно не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подала.

Положеннями ч. 4 ст. 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 17.09.2026 року постановлено провести заочний розгляд в цій справі та ухвалити заочне рішення.

Суд встановив такі обставини.

03.09.2023 року ТОВ «Авентус Україна» (далі товариство) і ОСОБА_1 (далі споживач) в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про надання споживчого кредиту № 7034084 (далі договір).

Як видно зі змісту п. 1.1 вказаного договору, укладення цього договору відбувалося за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний застосунок «CreditPlus».

У п. 1.2 договору передбачено, що на умовах, встановлених договором товариство зобов`язалось надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 4 200,00 грн. Строк кредиту 360 днів.

Згідно з п. п. 1.5 1.5.2 договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,493 % в день застосовується, якщо споживач до 03.10.2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. При цьому споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Згідно з п. 1.4 договору періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору. Графік платежів розрахований з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складала: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 34 288,80 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 33 661,95 грн (п. 1.8 договору).

За змістом п. 3.1. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Відповідно до п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 03.09.2023 року або 04.09.2023 року (п. 2.2 договору).

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, визначеними у п. 2.1. договору (п. 2.4 договору).

До договору про надання споживчого кредиту № 7034084 долучено копію таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору, підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

До позовної заяви також долучено копії паспорта споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, стандартизована форма), підписаного ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (нова редакція), затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року.

На підтвердження перерахунку відповідачу коштів до позовної заяви долучено довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 486 від 27.05.2024 року про успішність операції, згідно з якою 03.09.2023 року на картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в розмірі 4 200,00 грн (трансакція № 280372385).

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260731/50305-БТ від 04.08.2026 року ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 03.09.2023 року здійснено зарахування коштів у сумі 4 200,00 грн.

Відповідно до картки обліку договору (розрахунку заборгованості), наданої ТОВ «Авентус Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року станом на 26.05.2024 року складала 11 183,36 грн, з яких 4 200,00 грн тіло кредиту, 6 983,36 грн відсотки. Також зі змісту вказаного розрахунку відомо, що ОСОБА_1 11.10.2023 року здійснила платіж на погашення заборгованості за кредитом в сумі 376,00 грн, а 12.10.2023 року 330,00 грн, всього 706,00 грн. Відповідно до вказаного розрахунку відсотки за кредитом нараховані в період з 03.09.2023 року до 04.12.2023 року (93 дні) за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.

27.05.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) і позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (фактор) було укладено договір факторингу № 27.05/24-Ф, відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт зобов`язався відступити фактору право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

На підтвердження відступлення позивачу права вимоги за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року до позовної заяви долучено копії витягу з реєстру боржників від 27.05.2024 року (додатку № 1 до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року), акта прийому-передачі реєстру боржників від 27.05.2024 року за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, акта прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді від 27.05.2024 року за договором факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024 року, а також платіжних інструкцій №№ 420, 421, 424 від 31.05.2024 року.

Зі змісту вищевказаного витягу з реєстру боржників відомо, що ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7034084 на загальну суму 11 183,36 грн, з яких 4 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 983,36 грн заборгованість за відсотками.

Згідно з рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) від 25.11.2024 року змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал».

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року, складеною ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», позивач нарахував відсотки за кредитом в сумі 7 772,94 грн в період з 28.05.2024 року до 28.08.2024 року (93 дні) за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» потрібно задовольнити частково з огляду на такі підстави.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 6 та ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є: умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023 року), яким, серед іншого, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частинами чотири шість.

Так, у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 3498-ІХ від 22.11.2023 року) визначено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто, починаючи з 24.12.2023 року до 22.04.2024 року розмір денної процентної ставки не повинен бути більшим 2,5 %, з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року не більше 1,5 %, а з 21.08.2024 року не більше 1 %.

Відповідно до ч. 2 ст. 1055 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що ОСОБА_1 03.09.2023 року уклала з ТОВ «Авентус Україна» (первісний кредитор) кредитний договір № 7034084, право вимоги за яким надалі перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». За умовами вказаного кредитного договору відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 4 200,00 грн на умовах строковості, платності та зворотності. Однак, отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання за договором, внаслідок чого в неї виникла заборгованість.

Визначаючись із розміром заборгованості відповідача за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи відомо, що ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» у період

з 28.05.2024 року до 28.08.2024 року (93 дні) нарахувало відсотки за кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день ( 4 200,00 грн * 1,99 % * 93 = 7 772,94 грн).

Водночас з урахуванням п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року 1,5 %, а з 21.08.2024 року 1 %.

Отже, максимально можливий розмір нарахованих ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» процентів за період з 28.05.2024 року до 28.08.2024 року має становити 5 691,00 грн (4 200,00 грн * 1,5 % * 85 днів + 4 200,00 грн * 1 % * 8 днів).

Також суд бере до уваги, що первісний кредитор за період з 03.09.2023 року до 04.12.2023 року (93 дні) нараховував проценти за користування кредитом за стандартною процентною ставкою 1,99 % в день. Вказаний розмір відсотків узгоджується з вимогами Закону України «Про споживче кредитування». Заборгованість зі сплати відсотків за вказаний період становить 6 983,36 грн.

На підставі наведеного загальна сума відсотків, яка підлягає стягненню за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року, становить 12 674,36 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року в розмірі 16 874,36 грн, з яких: 4 200,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 12 674,36 грн заборгованість за процентами.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», серед іншого, просить стягнути з відповідача на користь товариства судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що видами адвокатської діяльності, серед іншого, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Суд установив, що до позовної заяви на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу долучено копії договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, заявки № 22081 від 15.06.2026 року на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 2259399 від 14.07.2026 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 9422/10 від 18.09.2020 року, акта № 22081 від 14.07.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, рахунка на оплату № 22081-14/07-2026 від 14.07.2026 року за договором № 10/12-2024 від 10.12.2024 року.

Так, за договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеним між адвокатом Столітнім М. М. і ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (клієнт), клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

Розділом 4 вказаного договору передбачено, серед іншого, порядок оплати послуг адвоката, обставини, які враховуються при визначені розміру гонорару. Згідно з п. 4.8 договору клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно з узгодженим та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду по справі законної сили.

В постанові від 31.07.2024 року в справі № 295/7967/23 Верховний Суд звернув увагу на те, що згідно з вимогами частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За змістом вказаних вимог закону розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Згідно з актом № 22081 від 14.07.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року адвокат Столітній М. М. надав ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» послуги професійної правничої допомоги загальною вартістю 10 000,00 грн.

Суд вважає, що позивач має право на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. Водночас суд зазначає, що у додатковій постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц) та постанові від 12.05.2020 року (справа № 904/4507/18) Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Водночас не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

За змістом ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21.

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 року в справі № 686/5757/23. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Суд звертає увагу на те, що до заявленої вартості наданої адвокатом Столітнім М. М. правничої допомоги включено представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях, вартістю 1 640,00 грн (п. 10 акта № 22081 від 14.07.2026 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024 року). Однак, як видно з матеріалів справи, представник позивача не брав участі в жодному судовому засіданні в цій справі та заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Також суд враховує, що вказана справа належить до категорії малозначних, обсяг документів, доданих до позовної заяви, є незначним, судова практика у справах цієї категорії є сталою і не потребувала значного часу для аналізу законодавства.

З огляду на вищевикладене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, враховуючи характер спірних правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивачу, складність справи, процесуальні дії сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розгляд справи без участі представника позивача, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки саме такий розмір суд вважає обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

З огляду на наведене, зважаючи на приписи ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» слід стягнути витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3 560,68 грн (4 000,00 грн * 16 874,36 грн / 18 956,30 грн), тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у силу вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 2 369,99 грн сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (2 662,40 грн * 16 874,36 грн / 18 956,30 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. 205, 207, 212, 512, 514, 526, 530, 610, 611, 625, 626-628, 638, 639, 1046, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1, 1077 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7034084 від 03.09.2023 року в розмірі 16 874 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн 36 (тридцять шість) коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев`ять) грн 99 (дев`яносто дев`ять) коп. сплаченого судового збору і 3 560 (три тисячі п`ятсот шістдесят) грн 68 (шістдесят вісім) коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. М. Галіян