Ухвала суду № 139854005, 16.09.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6318/25

н/п2-з/490/105/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 авоката Рощина І.Г. про забезпечення позову в цивільній справі №490/6318/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва звернувся представник відповідача ОСОБА_1 - авокат Рощин І.Г. з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №490/6318/25 від 24.07.2026 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва, за яким приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем відкрито виконавче провадження №ВП 81694592, до набрання законної сили судовим рішенням, ухваленим за результатами перегляду заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.12.2025 у справі №490/6318/25.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 23 грудня 2025 року у справі №490/6318/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №2553248 від 30.12.2023 та № 73227481 від 21.10.2024 ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2553248 у розмірі 17 755,00 грн, заборгованість за кредитним договором № 73227481 у розмірі 9 075,45 грн, а також судовий збір у розмірі 2 399,48 грн, а всього 29 229,93 грн.

24.07.2026 Центральним районним судом м. Миколаєва на виконання заочного рішення видано виконавчий лист № 490/6318/25. В подальшому, 10.08.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем Степаном Вікторовичем на підставі зазначеного виконавчого листа відкрито виконавче провадження ВП №81694592, боржника зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, приватним виконавцем винесено окрему постанову, якою розраховано та стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця у розмірі 2 922,99 грн (10% від суми 29 229,93 грн, що підлягає стягненню). Того ж дня, 10.08.2026, постановою приватного виконавця накладено арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях у банківських установах, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, яка становить 32 607,42 грн.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 14.09.2026 року поновлено ОСОБА_2 строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рощина Івана Геннадійовича про перегляд заочного рішення від 23 грудня 2025 року у справі №490/6318/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за Кредитним договором. Призначено судове засідання на 19.10.2026 року на 09.25 год.

Представник відповідача посилається на положення статей 149, 150 ЦПК України та наполягає, що у разі не зупинення стягнення приватний виконавець продовжить вчинення виконавчих дій, у тому числі списання коштів з рахунків боржника та звернення стягнення на заробітну плату боржника, що у разі скасування заочного рішення за результатами його перегляду істотно ускладнить чи унеможливить поновлення порушених прав та інтересів відповідача, зокрема повернення стягнутих коштів.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.09.2026 року дану заяву передано на розгляд судді Гуденко О.А.

Ознайомившись із вказаною заявою, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до п.п.4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно із ч.ч.1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 6 ч. 1ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Слід зазначити, що жодною нормою ЦПК України та іншими законодавчими актами не передбачено зупинення стягнення на підставі виконавчого листа при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, а навпаки таке зупинення є повноваженнями державного виконавця.

Зі змісту ст.ст.149, 150 ЦПК України вбачається, що зупинення стягнення на підставі виконавчих документів можливо лише у разі оскарження боржником виконавчого документу, шляхом подачі відповідної позовної заяви.

Заявником позову до суду не подавалось, наміру подати будь-який позов не заявлено. Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, така подана заявником в зв`язку з подачею заяви про перегляд заочного рішення та прийняття судом цієї заяви до розгляду.

Однак, нормами ЦПК України не передбачено подання відповідачем заяви про забезпечення позову в такому випадку.

Крім того, ч. 2 ст. 149 ЦПК України чітко визначені стадії розгляду справи, на яких допускається забезпечення позову.

Норми ЦПК України не передбачають подачу відповідачем заяви про забезпечення позову після ухвалення заочного рішення та на стадії розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Слід зазначити, що в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» чітко передбачено, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Таким чином, заявлені вимоги щодо зупинення стягнення у виконавчому провадженні є такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Окрім того, заявником перед судом ставиться питання про перегляд заочного рішення суду, а не оскарження виконавчого документу, на підставі якого було відкрито виконавче провадження.

А тому, до даних правовідносин не може бути застосовано п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, отже заява про забезпечення позову, в порушення вимог ст. 151 ЦПК України не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також обґрунтування застування заходу забезпечення позову, який просить застосувати заявник.

Оскільки ОСОБА_1 позов до суду не подавався, наміру подати будь-який позов не заявлено, а перегляд заочного рішення суду за своєю правовою природою не є стадією розгляду справи, а є однією із форм перегляду судових рішень, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відсутні.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 01.10.2020 по справі № 524/188/18.

Крім того, у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 565/1607/23, провадження № 61-2438св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що зупинення виконання за виконавчим документом застосовується лише у разі розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та не може застосовуватися як захід забезпечення позову.

Крім того, Верховний Суд у даній постанові посилався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23), в якій зазначено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».

Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просив вжити у порядку забезпечення позову, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.81, 149-154, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 авоката Рощина І.Г. про забезпечення позову в цивільній справі №490/6318/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.А. Гуденко