Рішення № 139852088, 03.09.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/13606/25

Номер провадження2/205/722/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючої судді Грони Д.С.,

за участю секретаря судового засідання Швидкої К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

08.09.2025 до суду надійшов позов Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 07.12.2007 року уклали договір про іпотечний кредит № DNUHG40000002172. Згідно договору Позивач зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 151500.00 грн на термін до 07.12.2027 р, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором № DNUHG40000002172. У зв`язку з порушенням виконання зобов`язань Відповідач станом на 15.08.2012 мав заборгованість за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 у загальному розмірі 356742,81 грн., яка складається з наступного: 147608,90 грн. заборгованість за кредитом, 145478,02 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 63655,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У зв`язку з зазначеним, Позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про звернення стягнення та виселення. Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року у справі №422/8788/12 позовні вимоги Банку задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 в розмірі 356 742,81 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 147608,90 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 145478,02 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 63655,89 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 . Рішення не оскаржене, набрало законної сили. Вищезгадане рішення суду до цього часу не виконане. У зв`язку з порушенням виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме непогашенням заборгованості згідно рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року у справі №422/8788/12, Відповідач має заборгованість з 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у загальному розмірі 225419,52 грн., яка складається з наступного: 52426,53 грн. - 3 % річних від простроченої суми. Крім того, індекс інфляції, який підлягає до стягнення з Відповідача на користь Позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за весь час прострочення виконання зобов`язання складає: 172992,99 грн. На підставі викладеного, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнути з Відповідача - ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: заборгованість у розмірі 225419,52 грн, яка складається з: 52426,53 грн - 3 % річних від простроченої суми за період 02.04.2017 по 23.02.2022; 172992,99 грн; інфляційне збільшення за період з квітня 2017 по лютий 2022 та судові витрати.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 10.09.2025 року провадження по справі відкрито, постановлено справу розглядати в загальному позовному провадженні.

04.11.2025 від представника відповідача Довженка О.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року у справі № 422/8788/12 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 було звернуто стягнення на предмет іпотеки зазначену квартиру, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 356742,81 грн. Суд визначив конкретний спосіб реалізації іпотеки шляхом здійснення процедури продажу предмету іпотеки будь-яким способом будь-якій особі покупцеві з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з дотриманням вимог ст.38 Закону України Про іпотеку. Рішення набрало законної сили, однак Позивач не здійснив дій, передбачених судовим рішенням, не ініціював реалізацію предмета іпотеки, не відкрив виконавче провадження та не скористався своїм правом на продаж майна. Цей факт підтверджено матеріалами цивільної справи № 422/8788/12. Таким чином, з моменту ухвалення рішення від 27.05.2015 р. Позивач мав реальну можливість задовольнити свої вимоги шляхом реалізації предмета іпотеки, але з власної бездіяльності цього не зробив. Натомість він неодноразово звертався до суду з новими вимогами, намагаючись фактично подвоїти відповідальність Відповідачки та стягнути кошти повторно за вже вирішеними зобов`язаннями, що є неприпустимим. Попри наявність рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2015 року по цивільній справі № 422/8788/12, АТ КБ «Приват Банк» неодноразово намагався повторно стягнути з Відповідачки заборгованість за цим же кредитним договором, тим самим намагаючись подвоїти відповідальність Відповідачки. Позивач, не реалізувавши надане рішенням суду право на продаж іпотечного майна, фактично сам позбавив себе можливості задовольнити вимоги, передбачені основним договором, і не може покладати наслідки власної бездіяльності на Відповідачку. Рішення суду від 27.05.2015 року має преюдиційну силу відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, а встановлені ним факти не підлягають повторному доказуванню. Питання про існування та розмір заборгованості вже було вирішено, тому повторне звернення банку до суду з вимогою про стягнення додаткових сум, які ґрунтуються на тому ж самому договорі, є порушенням принципу правової визначеності. Вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних не можуть бути задоволені ще й з огляду на їх акцесорний характер. Крім того, Позивач звернувся із даним позовом після спливу строку позовної давності, визначеного статтями 256, 257 та 261 ЦК України. З дня набрання рішенням суду законної сили минуло понад десять років. Жодних доказів поважності причин пропуску строку Позивач не надав, тому ще й згідно зі статтею 267 ЦК України у задоволенні позову слід відмовити. З огляду на викладене, очевидним є те, що Позивач протягом тривалого часу самостійно не виконував рішення суду і не скористався передбаченим законом механізмом задоволення своїх вимог. Тому повторне звернення з позовом з посиланням на прострочення виконання грошового зобов`язання є зловживанням процесуальними правами та спробою виправити власну бездіяльність шляхом нових судових позовів. На підставі викладеного вважає позовну заяву необґрунтованою.

17.11.2025 від представника позивача Кіріченко В.І. надійшла відповідь на відзив, згідно якої зазначила, що у зв`язку з порушенням виконання зобов`язань Відповідач станом на 15.08.2012 мав заборгованість за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 у загальному розмірі 356742,81 грн., яка складається з наступного: 147608,90 грн. заборгованість за кредитом, 145478,02 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом, 63655,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У зв`язку з зазначеним, Позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про звернення стягнення та виселення. Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року у справі №422/8788/12 позовні вимоги Банку задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 в розмірі 356 742,81 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 147608,90 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 145478,02 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором у розмірі 63655,89 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 . Рішення не оскаржене, набрало законної сили. На даний момент АТ КБ "ПриватБанк" позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду. Причинами є: - відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки - відсутність попиту покупців. Банк не може звернутись до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу та надати правовстановлюючі документи на вказане майно. В банка відсутні вказані документи, так як банк не є власником майна, а лише іпотекодержателем. Також банк не є особою, яка за законом має право отримати дублікати правовстановлюючих доментів, адже банк не є стороною угоди. Всі вищеперелічені обставини роблять неможливою реалізацію предмету іпотеки, у спосіб, що передбачений рішенням суду. Зауважує, що АТ КБ ПРИВАТБАНК звертався до суду про стягнення боргу та обрав передбачений законом та договором спосіб виконання рішення про стягнення боргу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу іншій особіпокупцеві, проте за вказаних обставин не має можливості ним скористатись. Також звертає увагу суду, що вказаний в рішенні порядок виконання не передбачає звернення до Державної виконавчої служби. В цьому випадку банк не є стягувачем, в розумінні Закону України «Про виконавче провадження», при цьому позбавлений можливості виконання рішення суду самостійно. Відповідач стверджує, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.05.2015 у справі № 422/8788/12 питання заборгованості вже вирішено, а Позивач намагається «подвоїти відповідальність». Цей довід є маніпулятивним. Рішенням від 27.05.2015 було звернуто стягнення на предмет іпотеки. Це є одним зі способів захисту прав кредитора, який має речовий (in rem) характер він спрямований на конкретне майно. Те, що Позивач не реалізував своє право на примусовий продаж іпотеки за рішенням 2015 року, ніяк не скасовує самого факту існування невиконаного грошового зобов`язання Відповідача перед Банком. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. На підставі викладеного, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача АТ«КБ «Приватбанк» Кізима О.В. надав заяву про проведення судового засідання без аудіо/відеофіксації, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Від її представника Довженка О.В. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідачки та її представника з урахуванням поданого раніше відзиву.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 07.12.2007 уклали договір про іпотечний кредит № DNUHG40000002172. Згідно договору Позивач зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 151500,00 грн на термін до 07.12.2027, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору. Згідно договору у випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, Відповідач сплачує Банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором № DNUHG40000002172.. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконав.

У зв`язку з порушенням виконання зобов`язань Відповідач станом на 15.08.2012 мав заборгованість за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 у загальному розмірі 356742,81 грн., яка складається з наступного: 147608,90 грн- заборгованість за кредитом, 145478,02 грн- заборгованість за процентами за користування кредитом, 63655,89 грн- пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. У зв`язку з зазначеним, Позивач був вимушений звернутись до суду з позовом про звернення стягнення та виселення. Так, рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року у справі №422/8788/12 позовні вимоги Банку задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 в розмірі 356 742,81 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 147608,90 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 145478,02 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 63655,89 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 . Рішення не оскаржене, набрало законної сили. Вищезгадане рішення суду до цього часу не виконане.

На підтвердження обставин у позові АТ КБ «Приватбанк» надало суду, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку НОМЕР_1 за період з 07.12.2007 по 29.08.2025; по рахунку НОМЕР_2 , договір про іпотечний кредит № DNUHG40000002172 від 07.12.2007, рішення суду від 27.05.2015.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач має заборгованість з 3% річних та інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 у загальному розмірі 225419,52 грн, яка складається з наступного: 52426,53 грн- 3% річних від простроченої суми; 172992,99 грн- індекс інфляції.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.

Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) урегульовані законодавством.У випадках, коли боржникпорушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, основною підставою для нарахування та стягнення з боржника, індексу інфляції та 3% річних, є тривале порушення права кредитора на своєчасне погашення боржником заборгованості за кредитним договором, яке полягає у наявності встановленого на підставі доказів у справі розміру непогашеної заборгованості та періоду, протягом якого тривало порушення прав кредитора боржником шляхом прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року у справі №422/8788/12 позовні вимоги Банку задоволено частково та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит №DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 в розмірі 356 742,81 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 147608,90 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 145478,02 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 63655,89 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1 .

Отже, звернувшись до суду у 2015 році з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач реалізував своє право на дострокове стягнення з позичальника суми кредитної заборгованості та змінив строк основного зобов`язання, у зв`язку з чим з цього часу втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та неустойку.

Тому доводи представника відповідача щодо пропущення банком строку звернення до суду з вимогами про стягнення основної заборгованості за кредитним договором, що у свою чергу тягне за собою неможливість стягнення 3% річних та індексу інфляції на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, як похідних вимог, суд вважає необґрунтованими.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором від 07.12.2007 року №DNUHG40000002172 відповідачем суду не надано. Також судом встановлено, що рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2007 про звернення стягнення на предмет іпотеки не виконано, предмет застави не реалізований. Тобто право позивача є порушеним.

Враховуючи ту обставину, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо повернення кредиту, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України АТ КБ "ПриватБанк" має право на стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов`язання.

У постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення індексу інфляції та 3% річних на суму заборгованості за період з 02.04.2017 по 23.02.2022. Позовна заява подана АТ КБ «ПриватБанк» 08.09.2025.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 № 211 від 11.03.2020 (зі змінами і доповненнями) та постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.

Водночас відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої коронавірусної хвороби (COVID-19) спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 на всій території України відмінено карантин з 24.00 год 00 хв 30.06.2023.

Отже карантин діяв на території України у період з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.12022 на усій території України введено воєнний стан із 05.30 год. 24.02.2022.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023).

Отже позовна давність за заявленими позовними вимогами, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину продовжена на строк дії правового режиму воєнного стану.

З огляду на зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» пред`явив даний позов у межах строку позовної давності.

Оскільки встановлений судовим рішенням розмір заборгованості відповідача за кредитним договором від 07 грудня 2007 року № DNUHG40000002172 складає 356742,81 грн, з яких: тіло кредиту складає 147608.90 грн, проценти за користування кредитом 145478,02 грн, 63655,89 пеня.

З приводу пені у розмірі 63655,89 грн. Пеня є неустойкою, тобто окремим видом відповідальності, а не грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 ЦК України. Верховний Суд неодноразово зазначав, що на суму неустойки (пені) 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються.

Відповідно на суму заборгованості 293086,92 грн слід нараховувати 3% річних та індекс інфляції

Три відсотки річних розраховуються за формулою:

Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Отже, 3% річних від суми заборгованості у розмірі 293 086,92 грн за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 складає 43095,82 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Розрахунок індексу інфляції здійснюється за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100) x (ІІ2 : 100) x (ІІ3 : 100) x ... (ІІZ : 100), де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) x (100,20 : 100) x (99,90 : 100) x (102,00 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.48492355.

Інфляційне збільшення за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 складає: 293 086,92 x 1.48492355- 293 086,92 =142125,04 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 за договором № DNUHG40000002172 від 07.12.2007 у загальному розмірі 185 220,86 грн, з яких: 142 125,04 грн індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 43 095,82 грн 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2705,03 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача пропорційної до задоволеної частини позовних вимог, необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2222,65 грн (185 220,86 х 2705,03:225 419,52=2222,65 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 за договором DNUHG40000002172 від 07.12.2007 у розмірі 185 220,86 (сто вісімдесят п`ять тисяч двісті двадцять грн 86 коп), з яких: 142 125,04 грн індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 43095,82 грн 3% річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2222,65 (дві тисячі двісті двадцять дві грн 65 коп).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 14.09.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК: юридична адреса: 01001, місто Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Денис ГРОНА