Ухвала суду № 139851623, 17.09.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/17248/25

Провадження №2-п/932/27/26

УХВАЛА

іменем України

17.09.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Щербаченко А.В.,

представника заявника адвоката Забари А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 07.07.2026 у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника Забару А.В. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07.07.2026, яким його виселене з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

З рішенням не згоден та вважає його таким, що має бути скасоване.

Так, 05.02.1982 рішенням виконкому Бабушкінської райради народних депутатів м. Дніпропетровська №196 змінено умови договору найму на житлову площу з двох кімнат розміром 26,9 м2 квартири АДРЕСА_2 через зміну прізвища його матері ОСОБА_2 на ОСОБА_3 ; склад сім`ї чотири особи, в т.ч. чоловік ОСОБА_4 та сини ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вони мешкали там та десь у 1990 році мати отримала дозвіл на проживання у двох кімнатах квартири АДРЕСА_3 , і протягом усього часу вони мешкали в квартирі АДРЕСА_4 та двох кімнатах квартири АДРЕСА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_8 . Через це єдиним квартиронаймачем мав право залишитися виключно він ОСОБА_1 . У 2023 році він звернувся до Департаменту житлового господарства ДМА з заявою про надання дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , з метою подальшої приватизації квартири, однак йому було відмовлено в цьому через невідповідність площ зайнятих приміщень у попередньому договорі найму та технічному паспорті від 18.08.2022. Отримавши вказану відмову, він звернувся до суду з позовом про визнання права користування частиною квартири АДРЕСА_3 , але 07.08.2025 його позов залишено без розгляду. В подальшому в 2025 році вже Дніпровська міська рада звернулась до суду з позовом про його виселення з квартири АДРЕСА_3 .

Він не знав про існування судового процесу, тому не міг подати відзив чи бути присутнім під час розгляду справи. Так, він не отримував жодного смс-повідомлення, повістки, а також не знайшов оголошення про виклик на офіційному веб-сайті суду. У справі містяться відомості про надсилання йому листів, але у повідомленнях про повернення відсутня інформація про підстави повернення листів. Отже, не було належним чином доведено безпідставність його неявки в судові засідання.

Інформацію про наявність рішення він фактично отримав 21.07.2026 під час консультаційного візиту до адвоката з метою з`ясування питання щодо відкриття провадження за його позовом в іншій справі, та на сайті ЄДРСР було виявлене рішення про виселення його з квартири АДРЕСА_3 .

Також є наявними докази, які не враховані судом. Так, приблизно у 1990 році його мати ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , що на той час була квартиронаймачем квартири АДРЕСА_6 , а також квартиронаймачі, що проживали у спірній квартирі АДРЕСА_3 вирішили здійснити поділ нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 . За результатами усної домовленості його сім`я отримала 2 кімнати з квартири АДРЕСА_3 , а ОСОБА_9 кухню та санвузол. Вони займали цю площу з 1990 року і дотепер, що становить більше 30 років. У 2022 році на його замовлення було розроблено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_4 та згідно з планом квартири дві кімнати квартири АДРЕСА_3 входять до загальної площі квартири АДРЕСА_4 та використовуються для проживання. В свою чергу власниця квартири АДРЕСА_6 , що відділила кухню та санвузол з квартири АДРЕСА_3 , приватизувала майно та до приватизаційної площі квартири АДРЕСА_6 були включені кухня та санвузол квартири АДРЕСА_3 .

Отже, вважає, що квартира АДРЕСА_3 втратила свої ознаки як повноцінного нерухомого майна квартири, оскільки з усієї її площі фактично залишились лише дві житлові кімнати, в яких проживає він. Судом не досліджувалися технічні паспорти та можливість користування квартирою АДРЕСА_3 . Згідно з планом в технічному паспорті доступ до кімнат у квартирі АДРЕСА_3 , які він займає, можливий виключно через квартиру АДРЕСА_4 , і є недопустимим використання житлових площ квартири АДРЕСА_4 , де він є наймачем, з метою допуску, проживання та використання іншими особами в кімнатах квартири АДРЕСА_3 . На його думку, питання про виселення з квартири АДРЕСА_3 було прийнято передчасно, а виконання рішення суду може позбавити його можливості вільно користуватись та в майбутньому володіти житловою площею, що належить йому на законних підставах. Наведене ним можуть підтвердити свідки. Крім того, є незрозумілим, чому за більше ніж 30 років міська рада не цікавилася майном, не ініціювала процедури виселення.

Просив скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник заявника підтримала вимоги заяви, мотивуючи їх викладеними в ній доводами. На запитання суду пояснила, що рішення про користування площею квартири АДРЕСА_3 було самовільним рішенням мешканців квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 , прийнятим у 1990 році, і до виготовлення нового технічного паспорту на квартиру та звернення до Департаменту житлового господарства у 2023 році ОСОБА_1 не вчиняв дій з легалізації свого користування майном.

Представник Дніпровської міської ради в судове засідання не з`явився, будь-яких заяв або клопотань суду не спрямував.

Дослідивши матеріали справи та заяву, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Враховуючи, що повний текст заочного рішення виготовлено судом 17.07.2026, а заява про його перегляд подана 05.08.2026 через підсистему «Електронний суд», заявником не пропущено строку на подання такої заяви.

Згідно з положеннями ст.285 ЦПК України в заяві про перегляд заочного рішення повинні бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача. До заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.

Судом встановлено, що заочним рішенням суду від 07.07.2026 задоволені позовні вимоги Дніпровської міської ради та виселене ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення; з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради у відшкодування сплаченого судового збору стягнуто 3028,00 грн.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судові виклики відповідачеві ОСОБА_1 надсилалися на адресу його зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання: АДРЕСА_5 , адреса підтверджена відповіддю відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Дніпра від 26.11.2025 №3603, наданою на запит суду. Втім, листи повернуті до суду неврученими ОСОБА_1 Листи R067074787646, НОМЕР_1 , НОМЕР_2 не містять причин невручення листа адресатові, а листи R067082175234, R067101968801 містять позначку про відсутність адресата.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.05.2023 у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, вважати, що відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судове засідання з поважних причин, підстав немає.

Стосовно його доводів про те, що судом не досліджені докази, які мають значення для правильного вирішення справи, слід зазначити, що ОСОБА_1 ніяким чином в заяві про перегляд заочного рішення не послався на докази, якими він обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача, та не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень. Зазначені ним відомості про наявність усної домовленості користувачів квартир АДРЕСА_6 та АДРЕСА_4 про поділ між ними площі квартири АДРЕСА_3 , про довготривале фактичне користування квартирою родиною ОСОБА_1 , про виготовлення на його замовлення нового технічного паспорту тощо не створюють достатньої доказової бази для відмови в позові Дніпровської міської ради, оскільки жодним чином не підтверджують правомірності фактичного використання відповідачем майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади. Інші доводи відповідача зводяться до спонукання до переоцінки висновків суду, наведених у заочному рішенні, без підтвердження будь-якими належними та допустимими доказами.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення не містить заперечень проти вимог позивача, які б спростовували висновок суду та посилання на докази, якими б ці заперечення обґрунтовувалися.

Відповідно до ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є одночасно поважність причин неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, і ці обидві підстави в даному випадку відсутні, суд не має підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Згідно з ч.4 ст.287 ЦПК України в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Керуючись ст.ст.284,287,288 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 07.07.2026 у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особи без самостійних вимог щодо предмета спору: Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про виселення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України, до Дніпровського апеляційного суду. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 17.09.2026 та оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: В.С. Салькова