Рішення № 139851438, 19.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1690/26

Провадження № 2/761/7744/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

позивачки: ОСОБА_1

представників відповідачів: ОСОБА_2 , Сторожук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради про визнання відмови у приватизації незаконною та зобов`язання здійснити приватизацію, -

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, в якому просила визнати відмову у приватизації квартири незаконною та зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію та Київську міську раду здійснити приватизацію квартири (кімнати) АДРЕСА_1 за позивачем.

Ухвалою суду від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку загального позовного провадження.

Вказаний позов мотивований тим, що 3 жовтня 2005 року на підставі рішення кадрової комісії Київського слідчого ізолятора управління Державного департаменту України в м. Києві та Київській області від 29.09.2005 ОСОБА_3 , який є батьком позивачки, видано ордер на жиле приміщення № 20 серія А (кімната № 102). Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 761/37077/23 від 20.08.2024 визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування вищевказаним житловим приміщенням. Зауважує, що у період з 10 січня 1997 року до 1 березня 2002 року, а також із 4 жовтня 2017 року і дотепер вона зареєстрована та фактично проживає у спірному житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 . 03.12.2022 позивачем змінено прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».

6 грудня 2025 року позивачка через Центр надання адміністративних послуг Шевченківського району міста Києва звернулася до керівника органу приватизації Шевченківського району міста Києва із заявою про приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Проте письмовою відповіддю Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 1 січня 2026 року за вих. № 4 останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житло.

Підставою для відмови зазначено те, що позивачкою не долучено документів, які б свідчили про те, що вона є наймачем спірного житлового приміщення. Крім того відмову мотивовано тим, що позивачка не зареєстрована за вказаною адресою, а також не надала довідку щодо місця реєстрації та інформацію про те, чи використовувала вона право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду із зазначенням відомостей щодо використання житлових чеків в установах Ощадного банку України за період з 21 серпня 1994 року до 10 січня 1997 року.

Позивачка вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки нею було надано Витяг з реєстру територіальної громади від 13.01.2026, з якого убачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_2 . Крім того, у період з 21 серпня 1994 року, тобто з дня її народження, до 10 січня 1997 року вона не мала окремо зареєстрованого місця проживання. Водночас на той час її батьки були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на положення статті 17 Цивільного кодексу Української РСР, норми якого діяли у вищевказаний період, місцем проживання неповнолітніх дітей є місце проживання їхніх батьків, позивачка вважає, що її місцем проживання також вважалася адреса, за якою проживали та були зареєстровані її батьки.

У позові позивачка, посилаючись, серед іншого, на норми ст. 47 Конституції України, ст. 9, ЖК України, а також на вимоги Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», просила захистити свої порушені житлові права у зв`язку із чим і звернулась до суду із вказаним позовом.

07 квітня 2026 року до суду надійшов відзив Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що відповідно до даних Реєстру територіальної громади міста Києва станом на 25 грудня 2025 року позивачка не була зареєстрована за адресою спірного житлового приміщення. Крім того, на думку відповідача, позивачкою не надано належних доказів на підтвердження того, що саме вона є наймачем спірного житла. Відсутні документи: довідка про місце реєстрації, чи використовувалось право на безоплатну приватизацію державного житла та з Ощадних банків України щодо житлових чеків в період 1994-1997. З огляду на наведене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

15 квітня 2026 року Київська міська рада подала до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію, Київська міська рада зазначила, що відповідно до чинного законодавства України (станом на квітень 2026 року) приватизація службового житла не допускається, за винятком окремих категорій громадян, для яких законодавством передбачено можливість набуття такого житла у власність. Зокрема, до них належать військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, рятувальники (працівники ДСНС), а також особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач не підпадає під вищезазначену категорію осіб.

Крім того, Київська міська рада наголосила, що сам факт реєстрації місця проживання або проживання особи у відповідному житловому приміщенні не створює безумовного права на його приватизацію. Реалізація такого права можлива лише за умови дотримання встановленої законодавством процедури.

19.06.2026 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити в повному обсязі із викладених в позові підстав.

Представники відповідачів Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Київської міської ради проти вимог позову заперечували у повному обсязі.

Відповідач Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день, часі місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні у справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.

Згідно статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

У частині третій статті 9 ЖК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі Закон в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону, передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку.

Згідно п. 11 ст. 8 Закону спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 3 жовтня 2005 року на підставі рішення кадрової комісії Київського слідчого ізолятора управління Державного департаменту України в м. Києві та Київській області від 29.09.2005 (протокол № 36) ОСОБА_3 видано ордер № 20 серія А на право зайняття жилого приміщення жилою площею 16 кв.м., в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 23).

Згідно довідки від 30.11.1994 № 183/62, виданої ОСОБА_3 , останній разом із ОСОБА_6 (дружина) та ОСОБА_7 (донька) проживає за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 32).

Місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.10.2017 року являється кімната АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з реєстру Київської територіальної громади, довідкою про реєстрацію місця проживання особи, інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання, а також актом обстеження за вказаною адресою, затвердженого в.о. директора Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (а.с.22,27-29).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданого 03.12.2022 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с. 21).

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.02.2022 № 346 затверджено акт приймання-передачі гуртожитку на АДРЕСА_5 до комунальної власності територіальної громади міста Києва та до сфери управління Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с.110-115).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 761/37077/23 від 20.08.2024, яке набрало законної сили, визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування вищевказаним житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Згідно інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 16.01.2026 № 20/50, ОСОБА_6 - мати позивачки, була зареєстрована за вищевказаною адресою з 11.06.1993 по 01.03.2002 (а.с. 34).

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, єдиною особою, яка фактично проживає та користується кімнатою АДРЕСА_1 , є позивачка ОСОБА_1 .

Факт користування позивачкою зазначеним житловим приміщенням, зокрема, підтверджується договором про надання послуг від 02.03.2023 № 152, у якому ОСОБА_1 зазначено як наймача житлового приміщення (а.с. 3538), а також рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20.08.2024 у справі № 761/37077/23, яке набрало законної сили та не заперечується відповідачами.

Як убачається із довідок філії Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «Державний ощадний банк України» від 25.11.2025 № 25112025-30, № 25112025-31, 100.40/0166-23/173, від 27.11.2025 № 100.40/0124-05/152332/2025 та довідки Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 02.12.2025 № 615, позивач не реалізувала своє право на приватизацію житла, передбачене Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.99-102,103).

02 грудня 2025 року позивачка звернулася до керівника органу приватизації Шевченківського району м. Києва Кошманової Г.В. із письмовою заявою про оформлення та видачу свідоцтва про право власності на житло в порядку приватизації (а.с.72).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідачем надано письмову відповідь від 01.01.2026 вих. № 4, відповідно до якої Відділом (органом) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації розглянуто заяву позивача про надання адміністративної послуги «Оформлення та видача свідоцтва про право власності на житло», прийняту 06.12.2025 за реєстраційним № 63143-010302143-451-04, щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 та відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на житло (а.с.41-42).

Як вбачається зі змісту відповіді, підставами для відмови у приватизації спірного житлового приміщення відповідач визначив відсутність підтвердження того, що наймачем квартири є саме ОСОБА_1 , а також те, що, за даними Реєстру територіальної громади міста Києва, станом на 25.12.2025 позивачка не була зареєстрована за адресою спірної квартири.

Крім того, відповідач зазначив про неналежне оформлення заяви на приватизацію, посилаючись на відсутність у поданому пакеті документів довідок про місця реєстрації, інформації щодо використання позивачкою права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, а також відомостей Ощадного банку України щодо житлових чеків за період з 21.08.1994 по 10.01.1997.

При цьому, будь-яких інших підстав для відмови у приватизації квартири або у видачі свідоцтва про право власності на житло у зазначеній відповіді відповідачем не наведено.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Згідно з ч.10 ст. 8 Закону Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону).

Подібні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 26.12.2024 в справі №466/10214/21.

Згідно із ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Виходячи з аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами статей 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст.29 ЦК, місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право й у разі тимчасової відсутності, а отже і право на приватизацію разом з іншими членами сім`ї.

Умовою для проведення приватизації житла є обов`язкове постійне проживання осіб у житлі, яке підлягає приватизації.

На момент реєстрації позивачки у цій квартирі та звернення із заявою до органів приватизації, спірні правовідносини регламентувалися Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396 (надалі Положення).

Відповідно до 17, 18 Положення (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено наступне.

Громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Зразок бланка заяви наведено у додатку 2.

Громадянин подає до органів приватизації такі документи:заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. Громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають:витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла;копію договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла;форму первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз. За малолітніх та неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі. Форму журналу реєстрації заяв та прийнятих документів наведено у додатку 3.

У матеріалах справи наявна копія заяви позивачки, яка на відповідному бланку заяви 02.12.2025 звернулася до відповідача про оформлення і видачу свідоцтва про право власності на житло в порядку приватизації і в якій зазначено про посвідчення підпису керівником підприємства по обслуговуванню житла ОСОБА_8 (а.с.72).

Судом встановлено, що, заперечуючи проти позову, відповідач Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація фактично не має до позивачки інших зауважень, окрім як зауваження щодо відсутності підтвердження того, що наймачем є ОСОБА_1 ( посилаючись на додаток 2 Положення) та у пакеті документів відсутні довідки про місця реєстрації та інформація чи використано позивачем право на безоплатну приватизацію державного житла та з Ощадних банків України щодо житлових чеків в період з 21.08.1994 по 10.01.1997. (а.с.41-42).

Суд критично ставиться до таких доводів відповідача, оскільки, як вбачається з опису документів, поданих ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг 06 грудня 2025 року, разом із заявою про приватизацію квартири позивачкою було подано відповідні додатки, зокрема довідку про реєстрацію місця проживання, витяг з реєстру територіальної громади, інформаційні довідки про зареєстроване місце проживання. Факт прийняття зазначених документів підтверджується підписом адміністратора Центру надання адміністративних послуг Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Звягіної Я.Г. та відбитком печатки на відповідному описі документів (а.с. 40).

Відтак, твердження відповідача про неподання позивачкою довідки про реєстрацію місця проживання повністю спростовується матеріалами справи.

Щодо доводів про ненадання позивачкою інформації стосовно того, чи скористалася вона правом на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, а також інформації Ощадного банку України щодо використання житлових чеків за період з 21.08.1994 по 10.01.1997, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 12.09.2000, ОСОБА_3 є батьком позивачки ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_6 матір`ю (а.с. 20).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 761/37077/23, яке набрало законної сили, встановлено, що батько позивачки ОСОБА_3 з 11.06.1993 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 16.01.2026 № 20/50, мати позивачки ОСОБА_6 також була зареєстрована за вказаною адресою у період з 11.06.1993 по 01.03.2002.

Відповідно до статті 17 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла вказаний період, місцем проживання неповнолітніх осіб, які не досягли п`ятнадцятирічного віку, визнавалося місце проживання їхніх батьків (усиновителів) або опікунів.

Отже, з 21.08.1994 по 10.01.1997, у період неповноліття позивачки, її місцем проживання відповідно до законодавства, чинного на той час, визнавалося місце проживання її батьків, а саме: АДРЕСА_2 .

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва від 13.01.2026 №2026/000577038, довідки про реєстрацію місця проживання від 19.10.2019 № 10823391 судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за спірною адресою з 04.10.2017 та на день звернення до суду (а.с.22,27).

До заяви про приватизацію також долучені довідки з Ощадбанку (а.с.40).

Таким чином, на момент звернення позивачки із заявою про приватизацію 02.12.2025 вона була зареєстрована за адресою спірного житлового приміщення вже понад вісім років. А згідно опису документів, що надані до ЦНАП позивачкою для виконання адміністративної послуги (оформлення та видача свідоцтва про право власності), передбачені Положенням документи, були надані до заяви про приватизацію, а саме: копія рішення суду, ІД паспорт, РНОКПП, свідоцтво про народження, свідоцтво про зміну імені, довідка про реєстрацію місця проживання, витяг з РТГ, ордер, склад сім`ї, акт обстеження, довідка по реєстрацію 14 арк., довідка №615, 4 довідки з ОщадбанкуЮ, технічний паспорт, витяг з реєстру буд.діяльності, три інформаційні довідки про зареєстроване місце проживання 20 арк.(а.с.40, 135-143).

Водночас, згідно з довідкою Філії Головного управління по м. Києву та Київській області від 25.11.2025 № 25112025-30, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за зазначеною адресою не значиться у списку громадян, які мають право на приватизацію житла.

Наведене у сукупності свідчить про відсутність факту використання позивачкою у період з 21.08.1994 по 10.01.1997 права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, а тому доводи відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Судом встановлено, що вказані документи були долучені до заяви на приватизацію житла від 02.12.2025.

Зазначене спростовує висновок відповідача про відсутність як реєстрації позивачки за вказаною адресою, так і про відсутність довідки з місця реєстрації і підтвердження чи використовувалось право на безоплатну приватизацію державного житла та з Ощадних банків в України щодо житлових чеків , - що в сукупності свідчить про те, що наведені у письмовій відповіді від 01.01.2026 вих. № 4 обставини не відповідають фактичним даним і повністю спростовані підтвердженим належними доказами (а.с.41-42).

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що в даному випадку стороною відповідача не доведено наявність підстав для відмови здійсненні приватизації квартири, відповідно до випадків, передбачених законодавством: відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону).

Таким чином, дії відповідача порушують конституційне право позивача на приватизацію житла у встановленому законом порядку.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому судовий захист має здійснюватися у спосіб, визначений законом або договором, а в разі якщо законом чи договором не визначено ефективного способу захисту, суд може визначити такий спосіб, який не суперечить закону.

За змістом частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідачем є особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його суб`єктивне право, свободу чи інтерес, у зв`язку з чим до неї пред`явлено позовну вимогу. Визначення відповідача (відповідачів) у справі є правом та обов`язком позивача.

Водночас для вирішення питання щодо належного способу захисту суд має встановити, яке саме право чи інтерес позивача порушено, не визнано або оспорено, характер такого порушення, а також особу, на яку покладено обов`язок щодо відновлення порушеного права.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як визнання права, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та наслідків такого порушення. Обраний особою спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права чи інтересу, характеру його порушення та забезпечує його реальне відновлення.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20) зазначено, що у спорах, які виникають у зв`язку з приватизацією квартир (будинків) державного житлового фонду, належним способом захисту у разі порушення права на приватизацію є не визнання права власності на квартиру, а визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру з державного житлового фонду з покладенням обв`язкуна останнього оформити приватизацію житлового приміщення.

Аналогічний підхід викладено Верховним Судом у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21), у якій суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо зобов`язання органу приватизації провести приватизацію квартири.

Також суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18), відповідно до якого належним способом захисту права особи у спорі щодо приватизації житла є визнання неправомірною відмови органу приватизації у приватизації та зобов`язання такого органу провести приватизацію квартири.

Отже, з наведеного вбачається, що у спорах щодо реалізації права на приватизацію житла належним ефективним способом захисту є визнання незаконною (безпідставною) відмови органу приватизації та зобов`язання саме органу приватизації здійснити необхідні дії щодо приватизації відповідного житлового приміщення.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати незаконною відмову у приватизації квартири (кімнати) АДРЕСА_1 , та зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію та Київську міську раду здійснити приватизацію зазначеного житлового приміщення.

Разом із тим, вирішуючи питання щодо належності відповідачів, суд виходить із того, що обов`язок щодо здійснення приватизації державного житлового фонду покладено на відповідний орган приватизації. Саме цей орган приймає рішення за результатами розгляду документів, необхідних для приватизації житла, та здійснює передбачені законодавством дії, спрямовані на реалізацію права громадян на приватизацію.

З огляду на встановлені у справі обставини, таким органом приватизації у спірних правовідносинах є Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Таким чином, саме Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами, оскільки саме на цей орган покладено повноваження щодо вирішення питання про приватизацію спірного житлового приміщення та саме його відмова у приватизації є предметом оскарження.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відмова Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації у приватизації квартири (кімнати) № 102 за адресою: АДРЕСА_4 , є незаконною, а порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання належного органу приватизації Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити приватизацію зазначеного житлового приміщення за позивачкою - ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позовних вимог до Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Київської міської ради слід відмовити у зв`язку із їх безпідставністю до вказаних відповідачів.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які позивач посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, - знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд приходить до висновку про наявність правових підстав: визнати відмову Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлену листом від 01.01.2026 вихідний №4, в приватизації житла - квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , - незаконною.

Зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити приватизацію квартири (кімнати) АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 47 Конституції України, ст.ст. 9,62-65 ЖК України, ст. 345 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради про визнання відмови у приватизації незаконною та зобов`язання здійснити приватизацію, - задовольнити частково.

Визнати відмову Відділу (органу) приватизації державного житлового фонду Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлену листом від 01.01.2026 вихідний №4, в приватизації житла - квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , - незаконною.

Зобов`язати Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити приватизацію квартири (кімнати) АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників (сторін):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач: Управління житлово-комунального господарства Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ЄДРПОУ 37470160, адреса: 01054 м. Київ, бульвар Шевченка Тараса, 26/4.

Відповідач: Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37405111, адреса: 01030 м. Київ, вул. Богдана Хмельницького,24.

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36.

Повний текст складений 14.09.2026.

Суддя: