Рішення № 139850189, 16.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/295/26

Провадження № 2/674/1186/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 вересня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

в складі: судді Посунько Г.А.

секретаря судового засідання Сисак К.М.

з участю представника відповідача Наталюка Н.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дунаївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

20 лютого 2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ "ФК "ЄАПБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" посилається в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту № 8946514 від 11 квітня 2025 року ТОВ "Авентус Україна" надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 5000,00 грн., строком на 360 днів - до 06 квітня 2026 року, з сплатою через кожних 30 днів процентів за користування кредитом: за стандартною процентною ставкою - в розмірі 1,00 % на день, за зниженою процентною ставкою - в розмірі 0,01 % на день. Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 20050,00 грн., в тому числі: кредит - 5000,00 грн., проценти за користування кредитом - 6000,00 грн., неустойка - 9050,00 грн.

24 грудня 2025 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 24122025/3, за умовами якого ТОВ "Авентус Україна" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги відносно боржників ТОВ "Авентус Україна", в тому числі відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року. Внаслідок цього ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.

На підставі викладеного позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 20050,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

25 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

16 квітня 2026 року в справі ухвалено заочне рішення.

02 червня 2026 року від представника відповідача Наталюка Н.М. надійшла заява про перегляд заочного рішення.

02 червня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення прийнято в провадження, призначено судове засідання, позивачеві встановлено строк для подання письмових пояснень.

07 липня 2026 року заочне рішення скасовано, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання, учасникам справи встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

В заяві про перегляд заочного рішення представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу. Таким чином на нього поширюються пільги, визначені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Отже, відповідачу не повинні нараховуватись штрафні санкції та проценти за користування кредитом.

В судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - позивач просить суд розглядати справу за відсутності їхнього представника, позов підтримує. Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти позову, посилаючись на доводи, викладені в заяві про перегляд заочного рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини

та визначив відповідно до них правовідносини.

Укладення кредитного договору.

11 квітня 2025 року між ТОВ "Авентус Україна" (кредитодавцем, товариством) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником, споживачем) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8946514 (надалі - кредитний договір), за умовами якого кредитодавець ТОВ "Авентус Україна" надав кредит позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.1 кредитного договору: укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток "CreditPlus" (за вибором споживача). Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок "CreditPlus" в порядку, передбаченому Договором та/або Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч. через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до особистого кабінету/мобільного застосунку "CreditPlus" та/або шляхом перевірки інших електронних даних, які вводить споживач та які забезпечують ідентифікацію в ІКС товариства. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/мобільного застосунку "CreditPlus".

Відповідно до п.1.2 кредитного договору: на умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 5000,00 гривень. Тип кредиту - кредит.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору: строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.1.5 кредитного договору: тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору: за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов - стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору: за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов - знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується за умови, якщо споживач до 11 травня 2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту № 8946514 від 11 квітня 2025 року): строк кредиту - з 11 квітня 2025 року до 06 квітня 2026 року.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.1046 - ст.1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч.1 ст.1056-1 ЦК України п роцентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно ч.2 ст.1056-1 ЦК України р озмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 - ч.6 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України д оговір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України я кщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" в ідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" е лектронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" я кщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 підписав кредитний договір № 8946514 від 11 квітня 2025 року електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора А3017, що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір № 8946514 від 11 квітня 2025 року, повністю погодився з всіма його умовами.

На підставі положень, визначених ст.1051 ЦК України, в установленому законом порядку позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не оспорював кредитний договір № 8946514 від 11 квітня 2025 року.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в установленому законом порядку між кредитодавцем ТОВ "Авентус Україна" та позичальником (відповідачем) ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8946514 від 11 квітня 2025 року.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема: розмір кредиту, строк кредиту, розмір процентів, які позичальник зобов`язаний сплатити за користування кредитом, тощо. Позичальник (відповідач) ОСОБА_1 погодився на укладення Договору на умовах, запропонованих кредитодавцем ТОВ "Авентус Україна", що підтверджено електронним підписом позичальника (відповідача), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора А3017.

Виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

11 квітня 2025 року на виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року кредитодавець ТОВ "Авентус Україна" надав позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 кредит в сумі 5000,00 грн. шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок позичальника.

Такий спосіб видачі кредиту сторони визначили в п.2.1 кредитного договору.

Так, відповідно до п.2.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 11 квітня 2025 року): кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-51хх-хххх-8603.

З інформаційного листа ТОВ "Пейтек Україна" від 31 грудня 2025 року № 20251231-1.1 вбачається, що ТОВ "Пейтек Україна" є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29 травня 2023 року № 21/990-РК), що переоформлена Національним банком України від 24 травня 2024 року (витяг Національного банку України з Державного реєстру фінансових установ про внесення 24 травня 2024 року запису до Державного реєстру фінансових установ про переоформлення ліцензій), товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Між ТОВ "Пейтек Україна" та ТОВ "Авентус Україна" було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 190122-1 від 19 січня 2022 року та Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_1 від 04 липня 2024 року. Відповідно до зазначених Договорів було успішно перераховано кошти на користь фізичних осіб (отримувачів) від ТОВ "Авентус Україна": порядковий номер - 899, на суму 5000 грн., номер транзакції в системі ТОВ "Пейтек Україна" - 5c5cdf05-5a09-4e6e-b7eb 1bacf3720bd1, номер транзакції в системі ТОВ "Авентус Україна" - 53681966, Session ID-031065029628, сайт торгівця - https://creditplus.ua, код авторизації - 19275, банк-сквайр - АТ "ПУМБ", дата і час створення - 11.04.2025 04:03:04, дата і час прийняття в роботу - 11.04.2025 04:03:06, дата і час виконання - 11.04.2025 04:03:06, електронний платіжний засіб - 4149-51хх-хххх-8603, призначення платежу - виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 8946514 від 2025-04-11.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що кредитодавець ТОВ "Авентус Україна" належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року, оскільки 11 квітня 2025 року перерахував грошові кошти кредиту в сумі 5000,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 хх-хххх-8603, яка належить позичальнику (відповідачу) ОСОБА_1 та яку він вказав в кредитному договорі.

Заміна кредитора у зобов`язанні.

24 грудня 2025 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 24122025/3, за умовами якого ТОВ "Авентус Україна" передало (відступило) ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги відносно боржників ТОВ "Авентус Україна", в тому числі відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно ч.2 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ч.3 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч.2 ст.1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ч.1 ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ч.2 ст.1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Згідно ч.3 ст.1082 ЦК України виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Заміна кредитора є внутрішньою зміною у зобов`язанні, а тому не впливає на обсяг прав та обов`язків сторін у зобов`язанні.

У разі існування (дійсності) боргового зобов`язання, у якому відбулося договірне відступлення права вимоги кредитора, визначеними законом способами захисту чи поновлення порушених прав боржника є висунення проти вимоги нового кредитора заперечень, які боржник мав проти первісного кредитора, або пред`явлення проти вимоги нового кредитора зустрічної вимоги до первісного кредитора. При цьому, в силу прямої вказівки закону саме первісний кредитор відповідає за недійсність переданої ним вимоги.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що в установленому законом порядку ТОВ "Авентус Україна" передало ТОВ "ФК "ЄАПБ" право вимоги відносно боржника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року.

Внаслідок цього позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" Фінтраст Капітал" набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року.

Заборгованість позичальника за кредитним договором.

В судовому засіданні встановлено, що позичальник (відповідач) ОСОБА_1 не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ", як кредитор, має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, який прострочив виконання зобов`язань, повернення суми заборгованості за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року, укладеним між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем ОСОБА_1 .

З розрахунку ТОВ "ФК "ЄАПБ" вбачається, що заборгованість позичальника (відповідача) ОСОБА_1 за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року становить 20050,00 грн., в тому числі: кредит - 5000,00 грн., проценти за користування кредитом - 6000,00 грн., неустойка - 9050,00 грн.

Заборгованість по кредиту в сумі 5000,00 грн. відповідає розміру виданого кредиту.

Між сторонами немає спору щодо розміру заборгованості по кредиту (тілу кредиту).

Заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 6000,00 грн. та неустойка в сумі 9050,00 грн. нараховані відповідно до умов кредитного договору.

Разом з тим, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно п.1 ст.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" д ія цього Закону поширюється на: 1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Згідно п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно ч.8 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану в Україні постійно продовжувався та діє до цього часу.

Отже, особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч.6 ст.2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

В постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 зазначено: Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 426/4264/19 зазначено: у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

В постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року в справі № 522/12270/15-ц та від 14 травня 2021 року в справі № 502/1438/18 зазначено: пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

З посвідчення офіцера, довідки Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 10 квітня 2026 року № 16, довідки Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 12 серпня 2026 року № 32 вбачається, що майор ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України з 18 квітня 2011 року по теперішній час.

Отже, відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 18 квітня 2011 року.

За таких обставин суд приходить до висновку, що як на дату укладення кредитного договору, так і в період виконання його умов, на відповідача ОСОБА_1 , як військовослужбовця, який перебуває на військовій службі на особливий період, поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто у відповідача відсутній обов`язок по сплаті неустойки та процентів за користування кредитом.

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року в частині вимог про стягнення кредиту (тіла кредиту) в сумі 5000,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного суд вважає, що вимоги позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 8946514 від 11 квітня 2025 року в частині вимог про стягнення процентів за користування кредитом в сумі 6000,00 грн. та неустойки в сумі 9050,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Про відшкодування судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про судовий збір" с удовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328 грн.

Позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" подав позовну заяву та всі інші процесуальні документи в електронній формі.

За подання позовної заяви позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн. (платіжна інструкція № 152435 від 17 лютого 2026 року).

Позивач ТОВ "ФК "ЄАПБ" пред`явив позов, ціна якого становить 20050,00 грн.

Суд задовольнив позов ТОВ "ФК "ЄАПБ" на суму 5000,00 грн., що становить 24,94 % від позовних вимог.

Суд відмовив в задоволенні позову ТОВ "ФК "ЄАПБ" на суму 15050,00 грн., що становить 75,06 % від позовних вимог.

На підставі викладеного суд вважає можливим стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" понесені останнім та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в сумі 664,00 грн., що становить 24,94 % від сплаченої суми судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В задоволенні решти вимог позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору в сумі 1998,40 грн., що становить 75,06 % від сплаченої суми судового збору, слід відмовити, пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено.

Керуючись ст.ст.11 - 16, 202, 203, 207, 215, 509 - 519, 524 - 533, 536, 598, 599, 610 - 612, 614, 624 - 629, 631, 638, 639, 1046 - 1056-1, 1077 - 1086 ЦК України, Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 року № 851-ІV, Законом України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року № 675-VIII, Законом України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" від 05 жовтня 2017 року № 2155-VІІІ, ст.ст.4 - 13, 81, 133, 141, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження по вул.Лісова,2 в м.Бровари Київської області 07400, код ЄДРПОУ - 35625014, IBAN № НОМЕР_4 в АТ "ТАСкомбанк",

заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 8946514 від 11 квітня 2025 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" та ОСОБА_1 , в сумі 5000,00 грн. (в тому числі: кредит - 5000,00 грн.) та витрати по сплаті судового збору в сумі 664,00 грн., всього - 5664,00 грн. (П`ять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 00 копійок).

В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 8946514 від 11 квітня 2025 року в сумі 15050,00 грн. (в тому числі: проценти за користування кредитом - 6000,00 грн., неустойка - 9050,00 грн.) та витрат по сплаті судового збору в сумі 1998,40 грн. - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я та найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів, місцезнаходження по вул.Лісова,2 в м.Бровари Київської області 07400, код ЄДРПОУ - 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Посунько Г.А.