Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 456/2454/26
Провадження № 2/456/1723/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Валовін Ю. В. ,
з участю секретаря Байко В.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.
Позивач ТОВ «ФК «Ейс» в особі представника - директора Полякова О., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся в Стрийський міськрайонний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021 в розмірі 37 894,57 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що 14.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 491622938, за умовами якого відповідач повинен отримати кредит у розмірі 400,00 грн із зобов`язанням повернути кредитодавцю кредит та проценти за користування кредитом у встановлений договором термін. В подальшому відповідач ОСОБА_1 збільшила суму кредиту на загальну суму 22 000,00 грн. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та надало ОСОБА_1 кредитні кошти кількома траншами, однак відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору, не повернула суму кредиту та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 18/1118-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 183 від 28.06.2022 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, після чого до ТОВ «ФК «Ейс» перейшли права вимоги щодо заборгованостей до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021 у розмірі у розмірі 37 894,57 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 396,47 грн, заборгованість за процентами - 17 498,10 грн. Оскільки, всупереч умовам кредитного договору взяті на себе зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості та відсотків відповідач не виконала, тому позивач просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у запропонований судом строк відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором не подавала.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Заяви (клопотання) учасників справи.
Одночасно з поданням позовної заяви представник позивача клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та клопотання про витребування доказів в АТ «ОТП БАНК» наступну інформацію:
- чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка № НОМЕР_3;
- про факт зарахування коштів:
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 14.12.2021 до 19.12.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 14.12.2021 до 19.12.2021 в сумі 400,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 24.12.2021 до 29.12.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 28.12.2021 до 02.01.2022 в сумі 100,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 30.12.2021 до 04.01.2022 в сумі 450,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 01.01.2022 до 06.01.2022 в сумі 250,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 04.01.2022 до 09.01.2022 в сумі 1000,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_3; за період від 08.01.2022 до 13.01.2022 в сумі 19400,00 грн.; емітент Карти - АТ «ОТП БАНК»;
- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- чи є/був номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_3 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- у разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_3 за вищезазначені періоди, витребувати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вище згадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника);
- повного номера рахунка маска картки № НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- у випадку, якщо номер телефону НОМЕР_2 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою маска картки № НОМЕР_3 , витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою маска картки № НОМЕР_3 ;
- у випадку, якщо картковий рахунок - маска картки № НОМЕР_3 не належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска картки № НОМЕР_3 .
21.05.2026 відповідач ОСОБА_1 , скориставшись системою «Електронний суд», подала до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом у квітні 2026 року, тобто після спливу більше 4 років з моменту укладення договору та виникнення спірних правовідносин, що є підставою для відмови у позові.
Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників справи не надходило.
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 головуючим суддею у справі визначено суддю Валовін Ю.В.
На виконання вимог ч. 6, 8 ст. 187 ЦПК України, суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_1 , в результаті чого на запит суду із Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 04.06.2026. Крім того, частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою судового засідання від 04.06.2026 розгляд справи відкладено на 21.07.2026.
Ухвалою судового засідання від 21.07.2026 розгляд справи відкладено на 31.08.2026.
30.07.2026, 04.08.2026 АТ «ОТП БАНК» на виконання ухвали суду від 04.05.2026 надало витребувані судом докази.
Розгляд справи відбувся 31.08.2026 без участі сторін.
В судове засідання представник позивача Поляков О. не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити у задоволенні позову із врахуванням заяви про застосування позовної давності.
У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Касаційної цивільної палати Верховного Суду України від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) з урахуванням розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України слід розуміти так: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати в резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте в разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не збігатимуться, це не є порушенням прав сторін.
Враховуючи вищенаведене, розгляд справи відбувся 31.08.2026 без участі сторін, однак датою ухвалення рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, є дата складення повного судового рішення 07.09.2026, що не суперечить розумності положення ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідач ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів в кредит від 14.12.2021, в якій вказала свої персональні дані: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації/проживання, номер телефону, адресу електронної пошти, та номер банківської картки для перерахування коштів НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що 14.12.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 491622938 у формі електронного документа, згідно з умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн, перший транш за договором надається в сумі 400,00 грн строком на 14 днів (далі - Дисконтний період), який повинен бути повернутий до 28.12.2021.
Сторони погодили, що позичальник в будь-який час протягом Дисконтного періоду дії договору може збільшити суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті (п. 1.4 кредитного договору).
Крім того, відповідно до п. 1.8 кредитного договору встановлений строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена.
Згідно з довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що відповідач ОСОБА_1 здійснила підписання кредитного договору № 491622938 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV348ХЕ, який було відправлено позичальнику 14.12.2021 на номер телефону НОМЕР_2 .
Крім того, як вбачається з вказаної довідки відповідач ОСОБА_1 збільшила суму кредиту в період з 14.12.2021 по 08.01.2022 на загальну суму 22 000,00 грн, а також вчинила дії з метою продовження Дисконтного періоду до 23.05.2022, що полягали у сплаті нею процентів за користування кредитом 24.12.2021, 23.01.2022, 23.02.2022, 24.03.2022, 23.04.2022.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови кредитного договору № 491622938 від 14.12.2021 та надало відповідачу кредитні кошти на платіжну картку НОМЕР_3 кількома траншами: в розмірі 400,00 грн, 200,00 грн, 200,00 грн, 100,00 грн, 450,00 грн, 250,00 грн, 1 000,00 грн, 19 400,00 грн, що в загальній сумі становить 22 000,00 грн, що відповідно підтверджується платіжними дорученнями:
- № dd6311b1-f366-4d3f-a4d8-4d6f47e33c54від 14.12.2021 - перерахування 400,00 грн;
- № c332aac4-4258-42d2-9bf5-8fa36fca297f від 14.12.2021 - перерахування 200,00 грн,
- № 140a75dd-ab7b-4b5a-b828-aeb8480e5ba6 від 24.12.2021 - перерахування 200,00 грн,
- № a40f12a5-50f0-4002-94d3-5fc4a375cf12 від 28.12.2021 - перерахування 100,00 грн,
- № b544e657-edc9-47ff-896a-dbde21d9a7e7 від 30.12.2021 - перерахування 450,00 грн,
- № fb0df8f6-f12e-40ab-a697-3308e2b3bb10 від 01.01.2022 - перерахування 250,00 грн,
- № a9c6b525-c9ef-4070-9030-c73cb5760f2e від 04.01.2022 - перерахування 1 000,00 грн,
- № f489d4ad-0761-4d9b-804e-8f526041ea4d від 08.01.2022 - перерахування 19 400,00 грн.
Згідно з повідомленнями АТ «ОТП БАНК», які надійшли на адресу суду 30.07.2026, 04.08.2026, судом встановлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітована картка № НОМЕР_3 , на яку з 14.12.2021 по 08.01.2022 було здійснено зарахування коштів в розмірі 400,00 грн, 200,00 грн, 200,00 грн, 100,00 грн, 450,00 грн, 250,00 грн, 1 000,00 грн, 19 400,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за вказаний період. Крім того, у повідомленні зазначено, що номер телефону НОМЕР_2 знаходиться у анкетних даних ОСОБА_1 .
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 18/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) зобов`язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» (фактору) права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 8.2. договору факторингу строк його дії закінчується 28.11.2019, проте судом встановлено, що в подальшому сторони погодили продовжити строк дії договору рядом додаткових угод № 19, 27, 31, 32 до 31.12.2024.
Відповідно до п. 4.1. вказаного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Пунктом 1.4 договору факторингу визначено, що борг означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 183 від 28.06.2022 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (порядковий номер 133) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021 у розмірі 28 814,08 грн, з яких тіло кредиту - 20 396,47 грн, нараховані проценти - 17 498,10 грн.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, за яким ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) зобов`язується відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактору) права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. вказаного договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (порядковий номер 11 903) за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021 у розмірі 37 894,57 грн, з яких тіло кредиту - 20 396,47 грн, нараховані проценти - 17 498,10 грн.
11.07.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021.
Згідно з п. 1.2. вказаного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 1, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 14.07.2025 та витягу з реєстру боржників б/н до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 (порядковий номер 35 490) за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021 у розмірі 37 894,57 грн.
Відповідно до розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021, в розмірі 37 894,57 грн, яка складається з: простроченого тіла - 20 396,47 грн, прострочених відсотків - 17 498,10 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно із ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Щодо нарахованих процентів суд зазначає наступне.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
- виключно протягом 14 днів з 14.12.2021 по 28.12.2021 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 306,60 процентів річних, що становить 0,84% від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.9.1 кредитного договору);
- за умови продовження строку Дисконтного періоду, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 747,34 процентів річних, що становить 2,05% в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті (пункт 1.9.2 кредитного договору);
- якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 процентів річних, що становить 2,10% в день від суми кредиту за кожний день користування ним (пункт 1.9.3 кредитного договору).
Відповідно до пункту 1.12 кредитного договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання позичальником нових траншів та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження загального строку дії договору на наступних умовах:
- зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду (п. 1.12.1 кредитного договору);
- з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.12.2 кредитного договору).
Проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальником (п. 1.13 кредитного договору).
Системний аналіз зазначених пунктів договору дає підстави для висновку, що ними передбачено процентну ставку в Дисконтний період (30 днів), індивідуальну процентну ставку у разі пролонгації договору, базову процентну ставку та процентну ставку по закінченню Дисконтного періоду (протягом 90 днів).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 514 ЦК України закріплене правило, за яким обсяг прав, що передаються, визначається на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.
Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов?язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов?язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов?язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів та висновки суду за результатами розгляду справи.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано докази укладення електронного договору з урахуванням вимог ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», повну інформацію про отримання коштів позичальником, яка підтверджується витребуваними відомостями з АТ «ОТП БАНК», а також розрахунок заборгованості та перехід такої від первісного кредитора до фактора.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог та підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду.
Відповідно до розрахунків заборгованості та виписки з особового рахунку у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021, в розмірі 37 894,57 грн, яка складається з: простроченого тіла - 20 396,47 грн, прострочених відсотків - 17 498,10 грн.
Судом встановлено, що Дисконтний період, передбачений п. 1.7 кредитного договору, був продовжений відповідачем до 23.05.2022.
Згідно з розрахунком заборгованості, здійсненим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», протягом Дисконтного періоду з 14.12.2021 по 27.12.2021 нарахування процентів здійснювалося за дисконтною процентною ставкою 0,84%. В подальшому, у зв`язку з продовженням відповідачем Дисконтного періоду проценти нараховувалися за індивідуальною процентною ставкою 2,05%. Водночас, починаючи з 24.01.2022 по 23.05.2022 проценти нараховувалися за нижчими процентними ставками від індивідуальної процентної ставки, що свідчить про застосування кредитодавцем знижки на розмір індивідуальної процентної ставки.
Оскільки після закінчення Дисконтного періоду відповідач продовжила користуватися кредитом, первісний кредитор та правонаступник ТОВ «Таліон Плюс» на виконання пункту п. 1.12.2 кредитного договору здійснювали нарахування процентів протягом 90 днів після закінчення Дисконтного періоду до 20.08.2022.
Таким чином, судом встановлено, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору № 491622938 від 14.12.2021 та за процентними ставками, передбаченими цим договором.
Розмір спірної заборгованості за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021 відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків відповідач суду не надала. Зокрема, як встановлено судом вище, відповідач, підписуючи кредитний договір № 491622938 від 14.12.2021 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підтвердила свою згоду з усіма умовами кредитного договору, зокрема, із пунктами, які встановлюють порядок надання кредиту, пролонгації строку кредитування, нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Водночас, судом встановлено, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача згідно з реєстром прав вимоги № 183 від 28.06.2022 у розмірі 28 814,08 грн, з яких: тіло кредиту - 20 396,47 грн, нараховані проценти - 8 417,61 грн.
В свою чергу, відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Таліон Плюс», останній продовжив здійснення нарахування процентів з 29.06.2022 по 20.08.2022, відтак заборгованість за відсотками збільшилася з 8 417,61 грн до 17 498,10 грн.
Разом з тим, таке нарахування відсотків за кредитним договором ТОВ «Таліон Плюс» є безпідставним, оскільки згідно із п. 1.4 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 борг означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.
Відтак, подальше нарахування фактором відсотків, тобто збільшення боргу, не передбачено умовами договору факторингу.
З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» процентів за користування кредитом з 29.06.2022 по 20.08.2022 в розмірі 9 080,49 грн.
Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 щодо повернення ТОВ «ФК «ЕЙС» кредиту в сумі 20 396,47 грн та процентів за користування кредитом за період з 14.12.2021 по по 28.06.2022 в сумі 8 417,61 грн, що в загальній сумі становить 28 814,08 грн.
Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021, яка утворилася в період з 14.12.2021 по 20.08.2022.
ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором 30.04.2026.
Згідно з приписами статті 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України).
За загальним правилом, позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.
Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст.ст.263, 264 ЦК України.
Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Таким чином, початок продовження строку для звернення до суду пов`язується саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена до 30.06.2023.
Водночас Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, та цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі, Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон №3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025, виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Таким чином, в умовах дії карантину та воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 04.09.2025, відтак на момент звернення ТОВ «ФК «Ейс» 30.04.2026 з вказаним позовом позивачем не пропущено строк позовної давності, про застосування якого просить відповідач.
Враховуючи наведене, встановивши вказані вище обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021 у розмірі 28 814,08 грн, яка складається з 20 396,47 грн простроченої заборгованості за тілом кредиту та 8 417,61 грн процентів за користування кредитними коштами.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати у справі, які полягають у сплаті позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в сумі 2 024,42 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 7 000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025; додаткову угоду № 25770930807 від 01.09.2025; протокол погодження вартості послуг; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025.
Відтак, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених останнім витрат на професійну правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в загальній сумі 5 322,62 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 28 814,08 грн (тридцять сім тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривнi 57 копійок) заборгованості за кредитним договором № 491622938 від 14.12.2021, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 20 396,47 грн (двадцять тисяч триста дев`яносто шість гривень 47 копійок), заборгованість за відсотками - 8 417,61 грн (сімнадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім гривень 10 копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір в розмірі 2 024,42 грн (дві тисячі двадцять чотири гривні 42 копійки) пропорційно до задоволених вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 322,62 грн (п`ять тисяч триста двадцять дві гривні 62 копійки) пропорційно до задоволених вимог.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін у справі.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»: ідентифікаційний код 42986956; місцезнаходження: 02090, м. Київ, вулиця Поправки, будинок, 6, кабінет 13; рахунок: НОМЕР_6 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Юлія ВАЛОВІН
Судове рішення № 139850110, Стрийський міськрайонний суд Львівської області було прийнято 07.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 456/2454/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: