Рішення № 139849674, 14.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40764/25

Провадження № 2/127/9866/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №4258193 від 30 грудня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість у загальному розмірі 26 000 грн, яка, відповідно до позову, складається з 4 000 грн основної суми кредиту, 7 000 грн процентів, нарахованих первісним кредитодавцем, та 15 000 грн процентів, нарахованих позивачем після набуття права вимоги.

Також позивач просив стягнути з відповідачки судові витрати, у тому числі 2422,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що 30 грудня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено договір №4258193 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн строком на 360 днів, з визначеним договором порядком нарахування процентів за користування кредитом.

Позивач зазначив, що договір укладено в електронній формі із застосуванням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, після проходження позичальником процедури реєстрації, ідентифікації та підтвердження волевиявлення, з використанням одноразового ідентифікатора «82875».

Позивач посилався на положення договору, паспорта споживчого кредиту та правил надання фінансових послуг, відповідно до яких за договором передбачалася пільгова процентна ставка 0,01 відсотка на день за умови виконання визначених договором умов, а у разі їх невиконання стандартна процентна ставка.

Позивач також посилався на документи, відповідно до яких грошові кошти в сумі 4 000 грн були перераховані безготівково на платіжну картку, реквізити якої були зазначені під час оформлення кредиту.

На підтвердження здійснення переказу позивачем надано документи платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до боржників, у тому числі до відповідачки за договором №4258193 від 30 грудня 2023 року.

Позивач зазначив, що відповідно до умов договору факторингу йому передано право вимоги щодо сплати основної суми боргу та нарахованих за договором процентів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором №4258193 станом на 26 липня 2024 року заборгованість за тілом кредиту становила 4 000 грн, за процентами 7 000 грн, штрафні санкції не нараховувалися.

Із розрахунку вбачається, що 30 грудня 2023 року на суму кредиту 4 000 грн було нараховано проценти за ставкою 0,01 відсотка на день, а з 9 січня 2024 року застосовано передбачену договором стандартну ставку 2,5 відсотка на день.

Станом на 8 березня 2024 року розмір нарахованих процентів становив 7 000 грн.

Позивач зазначив, що штрафні санкції за договором ним не нараховувалися.

Після набуття права вимоги позивачем, починаючи з 27 липня 2024 року, відповідно до поданого ним розрахунку, було нараховано проценти за користування кредитом за 150 календарних днів у загальному розмірі 15 000 грн.

Позивач зазначає, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги у порядку та спосіб, передбачені законодавством та умовами договору, шляхом направлення повідомлення через особистий кабінет та/або засобами електронного зв`язку.

Позивач вважає, що до нього перейшло право вимоги у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент відступлення, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у заявленому розмірі.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.01.2026 відкрито провадження у даній цивільній справі та ухвалено здійснювати судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачка та її представник проти позову заперечили та подали до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідачка зазначила, що кредитного договору не укладала, кредитних коштів не отримувала, а її персональні дані могли бути використані третіми особами.

На підтвердження зазначених обставин відповідачка послалася на наявність кримінального провадження №12023020020001132, досудове розслідування у якому, за її твердженням, триває.

Крім того, відповідачка зазначила, що відповідно до законодавства максимальний розмір денної процентної ставки за договором споживчого кредиту становить 1 відсоток, у зв`язку з чим вважала нарахування процентів у розмірі 2,5 відсотка незаконним.

Також відповідачка заперечувала проти стягнення процентів після набуття позивачем права вимоги та зазначала про застосування положень законодавства щодо звільнення позичальника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання в умовах воєнного стану.

Окремо представник відповідачки подав клопотання про поновлення строку на подання нових доказів та долучення до матеріалів справи копії позовної заяви ТОВ «Споживчий Центр» з додатками у цивільній справі №127/20280/26.

У зазначеному клопотанні представник відповідачки послався на те, що предметом позову у справі №127/20280/26 також є кредитні кошти в сумі 4 000 грн, які, за твердженнями ТОВ «Споживчий Центр», були надані відповідачці 30 грудня 2023 року.

Представник відповідачки зазначив, що відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» 30 грудня 2023 року на рахунок відповідачки надійшли кошти лише один раз у сумі 4 000 грн.

Позивач, у свою чергу, звернувся до суду з клопотанням про оприлюднення доказів на виконання ухвали суду від 13 січня 2026 року, якою за його клопотанням у АТ КБ «ПриватБанк» витребувано інформацію щодо належності відповідачці платіжної картки № НОМЕР_1 та щодо зарахування на неї 4 000 грн у період з 30 грудня 2023 року протягом наступних п`яти календарних днів за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

28 травня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду надав інформацію, відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , при цьому рахунок зазначено як № НОМЕР_4 .

Банком також повідомлено про зарахування на відповідний рахунок 30 грудня 2023 року коштів у сумі 4 000 грн із призначенням платежу «IPAY_CREDIT_MC1, Bande...».

В судовому засіданні представник позивача Лисенко Д.В. підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, заперечення та надані представником докази відхилити за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник відповідача адвокат Мишковська Т.М. в судовому засідання заперечила проти заявлених позовних вимог та просила у задоволенні позову відмовити врахувавши викладенні у відзиві на позовну заяву та наданні докази.

Суд дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши надані сторонами пояснення, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтями 6, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Водночас відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» правочин, вчинений в електронній формі, має юридичні наслідки, а електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Із наданих позивачем документів вбачається, що під час оформлення кредиту була здійснена процедура реєстрації та ідентифікації користувача, після чого відповідачкою було підтверджено умови кредитування шляхом використання одноразового ідентифікатора «82875».

Отже, сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а договір №4258193 від 30 грудня 2023 року укладений у передбаченій законом формі.

Посилання відповідачки на те, що кредитний договір вона не укладала, суд оцінює критично.

Саме по собі заперечення особи щодо укладення електронного договору та посилання на можливе використання її персональних даних третіми особами не спростовує факту укладення договору за умови, що кредитодавцем надано відомості щодо процедури реєстрації, ідентифікації та підписання договору одноразовим ідентифікатором, а також підтверджено факт надання кредитних коштів.

Матеріалами справи підтверджується не лише укладення електронного договору із застосуванням одноразового ідентифікатора, а й фактичне зарахування 30 грудня 2023 року на рахунок, відкритий на ім`я відповідачки, грошових коштів у розмірі 4 000 грн.

При цьому відповідачкою не надано належних та допустимих доказів того, що зазначена банківська операція не стосується кредитних правовідносин, які є предметом спору у цій справі.

Посилання на кримінальне провадження №12023020020001132 також не спростовує встановлених судом обставин.

Сам факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування не є доказом того, що саме за договором №4258193 кредитні кошти були отримані сторонньою особою, що відповідачка не здійснювала дій з укладення договору або що подані позивачем документи є недостовірними.

Вироку суду або іншого судового рішення, яким встановлено факт вчинення щодо відповідачки шахрайських дій саме при укладенні договору №4258193, суду не надано.

Також суд враховує, що згідно з інформацією АТ КБ «ПриватБанк» 4 000 грн були зараховані саме на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Посилання представника відповідачки на наявність іншої цивільної справи №127/20280/26 також не є доказом того, що кошти в сумі 4 000 грн за договором №4258193 не були надані відповідачці.

Предметом розгляду у цій справі є конкретний договір №4258193 від 30 грудня 2023 року, а тому суд оцінює докази саме щодо виникнення та виконання зобов`язань за цим договором.

Сам факт того, що інший кредитодавець у іншій цивільній справі заявляє вимогу про стягнення коштів за іншим кредитним договором, не встановлює обставин укладення або невиконання договору, який є предметом розгляду у цій справі.

Наведені відповідачкою обставини не спростовують доказів позивача щодо укладення договору та отримання кредитних коштів.

Щодо розміру процентів суд зазначає таке.

Договір про споживчий кредит укладений 30 грудня 2023 року, тобто після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Цим Законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема встановлено поняття денної процентної ставки та її максимальний розмір.

За загальним правилом частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток.

Разом із тим пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону законодавець встановив спеціальний перехідний режим, відповідно до якого протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом №3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 відсотка, а протягом наступних 120 днів 1,5 відсотка.

Таким чином, доводи відповідачки про застосування максимального розміру денної процентної ставки 1 відсоток з моменту укладення договору є необґрунтованими.

Водночас умови договору та розрахунок заборгованості підлягають застосуванню лише в межах імперативних обмежень, установлених законом.

Суд не може покласти в основу рішення розрахунок процентів у частині, що перевищує встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що первісним кредитодавцем до моменту відступлення права вимоги нараховано 7 000 грн процентів.

При цьому нарахування здійснювалося за пільговою ставкою 0,01 відсотка на день протягом перших десяти днів, після чого відповідно до умов договору застосовано ставку 2,5 відсотка на день.

У цій частині розрахунок не перевищує законодавчого обмеження, яке діяло в перші 120 днів після набрання чинності Законом №3498-IX.

За таких обставин 7 000 грн процентів, нарахованих первісним кредитодавцем, є складовою заборгованості, право вимоги щодо якої перейшло до позивача на підставі договору факторингу.

Щодо 15 000 грн процентів, нарахованих позивачем після набуття права вимоги, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути 15 000 грн, виходячи із застосування ставки 2,5 відсотка на день протягом 150 календарних днів, починаючи з 27 липня 2024 року.

Однак такий розрахунок у повному обсязі не відповідає імперативним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

З 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 відсотка, а з 20 серпня 2024 року 1 відсоток.

Таким чином, за період з 27 липня 2024 року протягом 150 календарних днів проценти підлягають обчисленню виходячи з: 25 календарних днів ? 1,5 відсотка від 4 000 грн = 25 ? 60 грн = 1 500 грн; 125 календарних днів ? 1 відсоток від 4 000 грн = 125 ? 40 грн = 5 000 грн.

Загальний розмір процентів за цей період становить 6 500 грн.

Отже, вимога про стягнення 15 000 грн процентів підлягає задоволенню частково у розмірі 6 500 грн.

Всього обґрунтований розмір заборгованості відповідачки перед позивачем становить: 4 000 грн основна сума кредиту; 7 000 грн проценти, нараховані первісним кредитодавцем; 6 500 грн проценти, нараховані позивачем після набуття права вимоги, що разом складає 17 500 грн.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти другій стороні за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Судом встановлено, що 26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу №26/07/2024, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за договором №4258193.

Відомості щодо відповідачки включені до реєстру боржників, право вимоги за яким передавалося фактору.

Доказів недійсності договору факторингу, припинення права вимоги первісного кредитора до моменту його відступлення або іншої обставини, яка б перешкоджала переходу права вимоги до позивача, відповідачкою не надано.

Тому суд доходить висновку, що позивач є належним кредитором за спірним зобов`язанням.

Посилання відповідачки на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України суд також оцінює критично.

Зазначена норма передбачає звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 Цивільного кодексу України та від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а також передбачає списання відповідних платежів.

У даній справі позивач не заявляє до стягнення штраф, пеню чи іншу неустойку.

Предметом стягнення є основна сума кредиту та проценти за користування кредитом, передбачені умовами кредитного договору.

Тому положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України не є правовою підставою для звільнення відповідачки від повернення основної суми кредиту та сплати передбачених законом і договором процентів у межах допустимого розміру.

Разом із тим заявлена позивачем вимога щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України після набрання рішенням законної сили не є самостійною грошовою вимогою, визначеною в позовній заяві в конкретному розмірі.

Відповідні правові наслідки виконання рішення суду визначаються законом на стадії виконання рішення з урахуванням чинного на відповідний момент законодавства.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заперечень відповідачки щодо основної суми боргу та договірних процентів з посиланням на положення про звільнення від відповідальності за прострочення.

Щодо доводів відповідачки про неналежність доказів надання кредиту суд зазначає, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.

У цій справі сукупність доказів електронний кредитний договір, документи щодо проходження процедури його укладення та підписання одноразовим ідентифікатором, документи щодо переказу кредитних коштів, банківська інформація про зарахування 4 000 грн на рахунок відповідачки, розрахунок заборгованості та договір факторингу є взаємопов`язаною та достатньою для встановлення виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

Надана АТ КБ «ПриватБанк» інформація підтверджує, що картка/рахунок, на який 30 грудня 2023 року зараховано 4 000 грн, належить відповідачці.

Той факт, що у банківському повідомленні призначення платежу наведено у скороченому вигляді, сам по собі не спростовує інших доказів у справі щодо здійснення платежу за кредитною операцією.

Відповідачка не надала доказів повернення отриманих коштів, здійснення платежів за договором або припинення кредитного зобов`язання.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач довів виникнення у відповідачки обов`язку щодо повернення 4 000 грн отриманого кредиту та сплати процентів за користування ним.

Щодо клопотання відповідачки про поновлення строку на подання доказів суд зазначає, що подані документи підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Водночас наведені у них відомості не спростовують установлених у цій справі обставин щодо укладення договору №4258193 та отримання відповідачкою грошових коштів.

Наявність іншого кредитного правовідношення та розгляд іншої цивільної справи не є преюдиційним встановленням відсутності зобов`язань відповідачки перед позивачем у цій справі.

Отже, доводи відповідачки та її представника про те, що кредитні кошти за спірним договором вона не отримувала, суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, та розподіляються між сторонами з урахуванням результатів розгляду справи.

Позивачем заявлено до відшкодування 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження чого подано договір про надання правничої допомоги, рахунок, акт та детальний опис виконаних робіт.

Саме по собі посилання представника відповідачки на те, що справа розглядається у спрощеному позовному провадженні та є типовою, не є достатньою підставою для повної відмови у відшкодуванні документально підтверджених витрат.

Разом із тим, враховуючи часткове задоволення позову, обсяг виконаної представником позивача роботи, характер спірних правовідносин, кількість поданих процесуальних документів, необхідність витребування доказів та складність питання щодо застосування законодавства про споживче кредитування, суд вважає пропорційним та обґрунтованим відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 730,77 грн.

З огляду на часткове задоволення позову судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Частка задоволених позовних вимог становить 17 500 грн із заявлених 26000 грн, тобто 67,3077 відсотка.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 630,46 грн судового збору.

Керуючись статтями 3, 6, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 536, 549, 598, 599, 610, 611, 625, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за договором №4258193 від 30 грудня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 17 500 (сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень, з яких 4 000 (чотири тисячі) гривень заборгованість за основною сумою кредиту; 7000 (сім тисяч) гривень заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитодавцем; 6 500 (шість тисяч п`ятсот) гривень проценти за користування кредитом, нараховані після набуття позивачем права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судовий збір у розмірі 1 630 (одна тисяча шістсот тридцять) гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 730 (шість тисяч сімсот тридцять) гривень 77 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 04052, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 32 В, приміщення 154.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 14.09.2026.

Суддя: