Рішення № 139849631, 15.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/36537/24

Провадження № 2/127/5393/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 вересня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачі є співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та кожному з них належить по 9/40 частки зазначеного домоволодіння.

Позивачі зазначають, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були їх батьками, кожному з яких належало по 9/40 частки домоволодіння за вказаною адресою, померли ІНФОРМАЦІЯ_1 та 04 листопада 2021 року відповідно.

Після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у Третій Вінницькій державній нотаріальній конторі 26 листопада 2021 року відкрито спадкові справи №68736228 та №68736241.

ОСОБА_1 набула право власності на 9/40 частки домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2-1739 від 18 вересня 2023 року, спадкова справа №569/2021, що підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 346995585.

ОСОБА_2 набула право власності на 9/40 частки домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №2-834 від 22 травня 2024 року, спадкова справа №570/2021, що підтверджується, зокрема, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 379717534.

Таким чином, у власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває в сукупності 9/20 частки домоволодіння.

Інша частка домоволодіння, а саме 11/20, належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 16 листопада 1979 року.

Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцем його майна є ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №86/2009, заведеної Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7.

Позивачі вказують, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , використовується співвласниками домоволодіння, однак порядок користування земельною ділянкою між ними належним чином не визначений, у зв`язку з чим виникла необхідність у встановленні такого порядку в судовому порядку.

У позовній заяві позивачі просили встановити порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1034 кв.м., кадастровий номер 0510136600:02:007:0147, між співвласниками домоволодіння відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 листопада 2024 року відкрито провадження у цивільній справі №127/36537/24 за вказаним позовом, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Цією ж ухвалою судом було витребувано з Першої Вінницької державної нотаріальної контори витяг зі Спадкового реєстру щодо спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 , а також, за наявності, належним чином засвідчену копію спадкової справи щодо майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, судом витребувано з КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційну справу на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2025 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

10 березня 2025 року до суду надійшло клопотання судового експерта Данилюка Валерія Олександровича про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а саме матеріалів вимірювання кварталу №357 КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», а також про надання дозволу на залучення спеціаліста МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури» для проведення геодезичних робіт.

Судом вказане клопотання задоволено, експерту надано додаткові матеріали та продовжено строк проведення експертизи.

14 липня 2025 року матеріали цивільної справи були повернуті до суду без проведення експертизи, оскільки під час виїзду експерта за місцем розташування спірного домоволодіння ОСОБА_7 , яка є дружиною відповідача, повідомила про недопуск експерта на земельну ділянку для проведення необхідних вимірювань.

У зв`язку з цим судом поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У подальшому судом було вирішено питання щодо проведення судової земельно-технічної експертизи повторно, матеріали справи направлено до ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

20 лютого 2026 року проведено огляд земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за участю представника позивачів ОСОБА_8 та представника відповідача ОСОБА_7 .

30 березня 2026 року експертом отримано результати топографо-геодезичних робіт, виконаних МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування та архітектури».

06 квітня 2026 року ТОВ «Подільський центр судових експертиз» складено висновок судової земельно-технічної експертизи №842.

Згідно з висновком експерта №842 від 06 квітня 2026 року експертом досліджено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , визначено її фактичну площу, фактичний порядок користування та досліджено технічну можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками відповідно до належних їм часток у праві власності на домоволодіння.

Експертом встановлено фактичну площу земельної ділянки 1021,0 кв.м. та визначено фактичне користування земельною ділянкою співвласниками домоволодіння. За результатами дослідження експертом запропоновано декілька варіантів встановлення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням часток співвласників у праві власності на домоволодіння.

У висновку експерта також зазначено, що технічної можливості встановити порядок користування земельною ділянкою площею 600,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників 9/40, 9/40 та 11/20, не встановлено, а варіанти порядку користування саме цією площею експертом не визначалися.

18 травня 2026 року представник позивачів адвокат Покоєвич Артем Олексійович підтримав заяву про зміну предмета позову. Судом прийнято зміну предмета позову відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України, підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

З урахуванням зміни предмета позову позивачі просять суд встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 1034 кв.м., кадастровий номер 0510136600:02:007:0147, за адресою: АДРЕСА_1 , між співвласниками домоволодіння відповідно до варіанту №1 висновку судової земельно-технічної експертизи №842 від 06 квітня 2026 року.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької міської ради Богдан Шутак подав до суду письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

У письмових поясненнях Вінницької міської ради зазначено, що за результатами опрацювання наявних у міській раді матеріалів рішення міської ради про передачу у власність або користування земельної ділянки площею 0,1037 га за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено.

Водночас у матеріалах міської ради наявне рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №298 від 18 травня 1979 року, відповідно до якого за ОСОБА_6 була закріплена земельна ділянка площею 600 кв.м.

Також у письмових поясненнях зазначено, що технічний паспорт на домоволодіння містить відомості щодо площі земельної ділянки та примітки стосовно норми землекористування, а наявні документи містять відмінні від заявленої позивачами площі земельної ділянки.

Вінницька міська рада вказала, що позивачами не надано належних документів, які б підтверджували закріплення за домоволодінням саме земельної ділянки площею 0,1037 га.

Представник позивачів у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької міської ради підтримав подані раніше письмові пояснення, в яких просив врахувати викладену ним позицію під час розгляду справи та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву до суду не подав.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України судом проведено заочний розгляд справи та ухвалено заочне рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини, врегульовані нормами Цивільного та Земельного кодексів України, щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, саме на позивачів покладається обов`язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу заявлених вимог, у тому числі обставин щодо існування земельної ділянки саме тієї площі, щодо якої вони просять суд встановити порядок користування, її правового режиму, меж, а також правових підстав користування нею співвласниками домоволодіння.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , кожному з яких належить по 9/40 частки домоволодіння.

Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом №2-1739 від 18 вересня 2023 року, спадкова справа №569/2021, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 346995585, щодо набуття ОСОБА_1 права власності на 9/40 частки домоволодіння, а також свідоцтвом про право на спадщину за законом №2-834 від 22 травня 2024 року, спадкова справа №570/2021, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер 379717534, щодо набуття ОСОБА_2 права власності на 9/40 частки домоволодіння.

Інша частка домоволодіння, а саме 11/20, належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_1 від 16 листопада 1979 року, а після його смерті спадкоємцем є ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №86/2009 Першої Вінницької державної нотаріальної контори.

Таким чином, між сторонами існують правовідносини, пов`язані із користуванням земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, співвласниками якого є позивачі та відповідач.

Разом з тим сам факт набуття права власності на частки у домоволодінні не звільняє позивачів від необхідності довести обсяг земельних прав, реалізацію яких вони просять забезпечити шляхом встановлення судом порядку користування конкретною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 79 ЗК України земельна ділянка є частиною земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. За частиною четвертою цієї статті земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Зазначені положення у взаємозв`язку з вимогами статей 7681 ЦПК України свідчать про те, що при вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою суд повинен встановити не лише факт розташування домоволодіння на певній території, але й об`єкт, щодо якого фактично вирішується спір, його площу, межі та правову підставу користування ним.

Згідно з частиною першою статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку.

Водночас положення статті 88 ЗК України застосовуються за умови встановлення того, що відповідна земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності або існують належно підтверджені права співвласників на її користування.

Відповідно до статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають, зокрема, земельні ділянки співвласників жилого будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.

Разом із тим предметом розгляду у цій справі є не питання визнання за позивачами права власності на земельну ділянку, не питання формування нової земельної ділянки та не питання визначення права власності на землю, а саме встановлення порядку користування земельною ділянкою конкретної площі 1034 кв.м., кадастровий номер 0510136600:02:007:0147.

Тому для задоволення заявленої вимоги суду необхідно встановити, що земельна ділянка саме такої площі та з такими ідентифікуючими ознаками є тим об`єктом, право користування яким належить співвласникам домоволодіння та порядок користування яким може бути встановлений судом.

Із матеріалів справи вбачається, що така обставина належними та достатніми доказами не підтверджена.

Зокрема, відповідно до письмових пояснень Вінницької міської ради, за результатами опрацювання наявних у міській раді матеріалів рішення про передачу у власність або користування земельної ділянки площею 0,1037 га за адресою: АДРЕСА_1 , не виявлено.

Натомість у матеріалах, наданих Вінницькою міською радою, міститься рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №298 від 18 травня 1979 року, яким за ОСОБА_6 була закріплена земельна ділянка площею 600 кв.м.

Отже, наявні в матеріалах справи документи підтверджують існування у попереднього власника ОСОБА_6 певного права щодо земельної ділянки площею 600 кв.м., однак не підтверджують існування земельної ділянки площею 1034 кв.м., на якій, за твердженням позивачів, необхідно встановити порядок користування.

При цьому суд звертає увагу, що саме по собі посилання позивачів на кадастровий номер 0510136600:02:007:0147 не замінює доказів щодо правової підстави набуття співвласниками права власності чи права користування земельною ділянкою відповідної площі, оскільки у цій справі спірним є саме обсяг земельної ділянки, порядок користування якою позивачі просять встановити.

Вказаний висновок узгоджується з положеннями статті 79-1 ЗК України, відповідно до яких формування земельної ділянки передбачає визначення її площі та меж, а також із положеннями статті 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести обставини, на які вона посилається.

Особливого значення у цій справі набуває висновок судової земельно-технічної експертизи №842 від 06 квітня 2026 року, складений судовим експертом Данилюком Валерієм Олександровичем.

Суд оцінює зазначений висновок у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки відповідно до статті 89 ЦПК України жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з висновком експерта №842 під час проведення дослідження встановлено фактичну площу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 1021,0 кв.м.

Таким чином, фактична площа земельної ділянки, визначена спеціалістом за результатами проведених вимірювань, становить 1021,0 кв.м., що на 13 кв.м. менше від площі 1034 кв.м., щодо якої позивачі просять встановити порядок користування.

Зазначена розбіжність не є лише арифметичною, оскільки площа земельної ділянки є істотною характеристикою об`єкта, щодо якого заявлена вимога про встановлення порядку користування.

Більше того, матеріали справи містять і інші відомості щодо площі земельної ділянки.

Так, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №298 від 18 травня 1979 року містить відомості про закріплення за ОСОБА_6 земельної ділянки площею 600 кв.м.

Водночас у матеріалах технічної інвентаризації та інших документах, досліджених експертом, наявні відомості про інші площі земельної території, що історично використовувалася у складі домоволодіння.

Зокрема, у висновку експерта №842 зазначено, що відповідно до історичних матеріалів рішення 1979 року загальна площа земельної території становила 1135 кв.м., з яких 600 кв.м. були пов`язані із користуванням ОСОБА_6 .

Отже, у справі наявні відомості про різні площі земельної території 600 кв.м., 1135 кв.м., 1034 кв.м. та фактично виміряну експертом площу 1021,0 кв.м., які не є тотожними між собою.

При цьому належного документа, який би встановлював саме земельну ділянку площею 1034 кв.м. як об`єкт права позивачів та відповідача і визначав її межі та правовий режим, суду не надано.

Суд також враховує, що висновок експерта №842 не встановлює права власності чи права користування земельною ділянкою за сторонами, а вирішує питання спеціального характеру щодо фактичних параметрів земельної території, можливості встановлення порядку її користування та технічних варіантів такого користування.

Зокрема, експертом встановлено, що фактично ОСОБА_9 використовує 532,0 кв.м., а позивачі разом 489,0 кв.м., при цьому спільно використовуваної земельної ділянки між сторонами не встановлено, наявні окремі хвіртки та внутрішні огорожі.

Експертом також визначено ідеальні площі відповідно до часток співвласників у домоволодінні: для частки 11/20 561,0 кв.м., для кожної з часток 9/40 по 230,0 кв.м.

Відповідно до варіанту №1 висновку експерта передбачено спільне користування окремими частинами земельної ділянки та визначено площі, що фактично передаються у користування кожному зі співвласників.

За варіантом №1 загальна площа фактично визначеної експертом земельної ділянки становить 1021,0 кв.м., при цьому у користування Вансовича припадає 532,5 кв.м., ОСОБА_1 244,0 кв.м., ОСОБА_2 244,5 кв.м.

Таким чином, запропонований експертом варіант №1 стосується фактично визначеної експертом земельної території площею 1021,0 кв.м., а не земельної ділянки площею 1034 кв.м., яку зазначено позивачами у зміненій позовній вимозі.

Сам по собі висновок експерта про технічну можливість встановлення певного порядку користування земельною територією не може бути підставою для висновку про належність сторонам права на земельну ділянку певної площі, якщо така площа та правова підстава користування не підтверджені правовстановлюючими чи іншими належними доказами.

Висновок експерта має доказове значення лише в межах поставлених перед експертом питань та проведеного ним спеціального дослідження і не замінює правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

При цьому експерт не встановлював та не міг встановлювати належність земельної ділянки площею 1034 кв.м. конкретним особам, оскільки вирішення питань права не належить до компетенції судового експерта.

Суд також враховує, що відповідно до висновку експерта №842 технічної можливості встановити порядок користування земельною ділянкою площею 600,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників 9/40, 9/40 та 11/20, не встановлено, а відповідні варіанти порядку користування саме цією площею експертом не запропоновані.

Таким чином, висновок експерта одночасно підтверджує наявність декількох різних вихідних параметрів земельної території та не встановлює юридичного зв`язку між площею 1034 кв.м., заявленою позивачами, і конкретним правом співвласників на земельну ділянку.

Суд бере до уваги, що відповідно до статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна право на земельну ділянку переходить у визначених законом межах та на умовах, установлених цією нормою. При цьому обсяг прав набувача на земельну ділянку пов`язується з правами попереднього власника на відповідну земельну ділянку.

У цій справі наявні документи підтверджують право попереднього власника ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 600 кв.м., однак доказів того, що попередньому власнику належало право на земельну ділянку площею саме 1034 кв.м., матеріали справи не містять.

Водночас положення статті 120 ЗК України не можуть тлумачитися як такі, що автоматично створюють у набувача права власності на домоволодіння право на будь-яку площу земельної території, яка фактично використовується навколо будинку, незалежно від правової підстави такого користування та встановлених меж земельної ділянки.

Таке тлумачення суперечило б положенням статей 79 та 79-1 ЗК України, відповідно до яких земельна ділянка є індивідуально визначеним об`єктом цивільних прав із установленою площею та межами.

Згідно з частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Частиною другою статті 358 ЦК України передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а у разі неможливості цього має право вимагати відповідної матеріальної компенсації.

Зазначені положення цивільного законодавства узгоджуються з положеннями статті 88 ЗК України, відповідно до яких у разі недосягнення співвласниками згоди щодо користування земельною ділянкою порядок її користування може бути визначений судом.

Разом із тим судове встановлення порядку користування земельною ділянкою не є способом первинного набуття права на земельну ділянку та не може підміняти собою процедуру формування земельної ділянки, її передачі у власність чи користування або державної реєстрації відповідного речового права.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо характеру спорів про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Так, у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №686/6888/15-ц зазначено, що при вирішенні спору про встановлення порядку користування земельною ділянкою суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників у нерухомому майні, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо погодженого або встановленого порядку користування немає, суд установлює порядок користування з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 вересня 2022 року у справі №127/19203/17, де зазначено, що у разі відсутності погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою суд може визначити його з урахуванням часток співвласників у нерухомому майні, фактичного порядку користування та необхідності забезпечення вільного користування належним кожному співвласнику майном.

Разом із тим Верховний Суд звертав увагу, що при вирішенні питання про встановлення порядку користування необхідно встановити дійсний розмір земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, та оцінити, чи не порушує запропонований варіант права інших співвласників.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №636/1088/15-ц суд касаційної інстанції погодився з відмовою у встановленні порядку користування земельною ділянкою за запропонованим експертом варіантом у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження дійсного розміру земельної ділянки, оскільки площа, з якої виходив експерт, відповідними доказами не підтверджувалася. Верховний Суд також виходив з того, що запропонований порядок користування не повинен призводити до обмеження прав співвласників на користування їхнім майном.

Таким чином, наведена практика Верховного Суду не дає підстав вважати, що сам по собі висновок земельно-технічної експертизи про можливість технічного розподілу фактично використовуваної території є достатньою підставою для задоволення позову, якщо не встановлено належним чином об`єкт, щодо якого встановлюється порядок користування, та його правовий режим.

У цій справі судом встановлено, що позивачі після зміни предмета позову просять встановити порядок користування земельною ділянкою площею саме 1034 кв.м., кадастровий номер 0510136600:02:007:0147.

Разом з тим доказами у справі не підтверджено, що саме земельна ділянка площею 1034 кв.м. є земельною ділянкою, право користування якою належить сторонам та щодо якої може бути встановлений порядок користування.

Навпаки, матеріали справи містять рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №298 від 18 травня 1979 року про закріплення за попереднім власником земельної ділянки площею 600 кв.м., тоді як висновком експерта №842 фактична площа земельної території визначена у розмірі 1021,0 кв.м.

При цьому різниця між заявленими позивачами 1034 кв.м. та фактично встановленими експертом 1021,0 кв.м. становить 13 кв.м., а доказів, які б пояснювали правову природу цієї різниці та підтверджували право співвласників на користування додатковими 13 кв.м., суду не надано.

Не підтверджено також, що площа 1034 кв.м. відповідає площі земельної ділянки, яка була надана попередньому власнику або перейшла до нього чи його спадкоємців у порядку, передбаченому земельним законодавством.

Суд не заперечує того, що позивачі як співвласники домоволодіння мають певні права щодо користування земельною ділянкою, необхідною для розміщення та обслуговування належної їм нерухомості. Однак предметом цієї справи є не абстрактне право користування земельною територією, а встановлення конкретного порядку користування конкретною земельною ділянкою площею 1034 кв.м.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд не вправі вийти за межі заявлених вимог.

Тому суд не може замість заявленої позивачами земельної ділянки площею 1034 кв.м. встановити порядок користування земельною ділянкою фактичною площею 1021,0 кв.м., встановленою експертом, оскільки це означало б вирішення спору щодо іншого об`єкта та фактичну зміну предмета заявленої вимоги.

Так само суд не може встановити порядок користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., оскільки така вимога позивачами не заявлена, а висновком експерта №842 прямо зазначено про відсутність технічної можливості встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 600 кв.м. відповідно до часток співвласників.

Суд також не може покласти в основу рішення сам лише кадастровий номер земельної ділянки без належного підтвердження її площі та правового зв`язку цієї земельної ділянки із правами сторін, оскільки кадастровий номер індивідуалізує земельну ділянку, однак не усуває необхідності доказування підстав виникнення та обсягу речових прав на неї.

Суд бере до уваги і позицію Вінницької міської ради, яка як третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору заперечила проти задоволення позову та зазначила про відсутність у міській раді рішення щодо передачі у власність або користування земельної ділянки площею 0,1037 га за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому суд не розцінює відсутність такого рішення як самостійну та безумовну підставу для відмови в позові, оскільки питання правонаступництва прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом права власності на домоволодіння має вирішуватися з урахуванням конкретних правовстановлюючих документів та положень статті 120 ЗК України.

Однак у сукупності з іншими доказами рішенням виконкому №298 від 18 травня 1979 року, матеріалами технічної інвентаризації, даними щодо історичної площі земельної території та висновком експерта №842 письмові пояснення Вінницької міської ради підтверджують відсутність належного документального підтвердження саме тієї площі земельної ділянки, яку позивачі визначили предметом своєї позовної вимоги.

Оцінюючи висновок експерта №842 у сукупності з іншими доказами, суд не має підстав ставити під сумнів проведене експертом фактичне вимірювання земельної території та запропоновані ним технічні варіанти користування.

Разом з тим зазначений висновок не підтверджує правову підставу користування земельною ділянкою площею 1034 кв.м. та не усуває суперечностей між різними документальними відомостями щодо площі земельної території.

Отже, висновок експерта №842 може бути використаний судом для встановлення фактичних та технічних обставин, однак не може бути використаний як доказ виникнення у сторін права на земельну ділянку площею 1034 кв.м., оскільки питання права не є предметом експертного дослідження.

Суд також враховує, що запропонований експертом варіант №1 не відповідає ідеальним часткам співвласників у математичному значенні, оскільки передбачає відхилення від ідеальних площ, зумовлені фактичним користуванням, розташуванням будівель та необхідністю забезпечення доступу до них. Саме по собі таке відхилення могло б бути допустимим при встановленні порядку користування земельною ділянкою, однак лише за умови доведеності того, що визначений об`єкт земельних прав є належним предметом такого користування.

У цій справі така умова не дотримана.

Таким чином, позивачами не доведено сукупність обставин, необхідних для задоволення заявленої вимоги, а саме що земельна ділянка площею 1034 кв.м., кадастровий номер 0510136600:02:007:0147, є земельною ділянкою, щодо якої між сторонами існують права користування, які можуть бути розподілені судом у запропонований позивачами спосіб.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою площею 1034 кв.м. за варіантом №1 висновку експерта №842 від 06 квітня 2026 року є недоведеними.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ураховуючи наведене, оцінюючи надані сторонами докази за правилами статей 7681, 89 ЦПК України у їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що позивачами не доведено наявності правових та фактичних підстав для встановлення порядку користування саме земельною ділянкою площею 1034 кв.м. за варіантом №1 висновку судової земельно-технічної експертизи №842 від 06 квітня 2026 року.

З огляду на те, що відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, встановлення порядку користування іншою земельною ділянкою, іншої площі або за іншим варіантом, ніж заявлено позивачами, не відповідає межам даного позову.

За таких обставин позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору Вінницької міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Відмова у задоволенні позову в даній справі не позбавляє співвласників домоволодіння права врегулювати порядок користування земельною ділянкою шляхом досягнення відповідної домовленості або звернутися до суду з іншими вимогами за наявності належно визначеного та підтвердженого об`єкта земельних прав і відповідних доказів, однак у межах заявлених у цій справі вимог підстав для їх задоволення судом не встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 88, 120 ЗК України, ст.319 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 189, 197, 280, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Вінницька міська рада, про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачами.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 22 березня 2004 року, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 /

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 29 липня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 /

Відповідач ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницька міська рада, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50.

Повний текст заочного рішення суду виготовлено 15.09.2026.

Суддя: