Ухвала суду № 139849567, 16.09.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1915/26

Провадження № 1-кп/147/723/26

УХВАЛА

16 вересня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 із участю секретаря за участю: ОСОБА_2 прокурораОСОБА_3 обвинуваченого захисникаОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.05.2026 за №12026020120000072 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.4 ст. 410 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 07.05.2026 за №12026020120000072 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч.4 ст. 410 КК України.

Прокурор звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання прокурора обґрунтоване тим, що, шостого травня 2026 року близько 20 год. 45 хв. військовослужбовець військової військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на території тимчасового розташування роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою самовільного залишення військової частини, з мотивів використання як засобу для втечі, діючи таємно, незаконно, в умовах воєнного стану, через незачинені двері проник до салону автомобіля марки УАЗ-3163-030 військовий спеціальний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору (піксельний камуфляж), належний військовій частині НОМЕР_1 , ринкова вартість якого становила 193 181,75 грн (сто дев`яносто три тисячі сто вісімдесят одну грн 75 коп.), та який є засобом пересування і військовим майном, де всупереч волі власника, за допомогою ключів, які були залишені в замку запалювання, завів двигун і розпочав рух на вказаному транспортному засобі в напрямку с. Ладижинські Хутори Гайсинського району Вінницької області, чим здійснив викрадення даного транспортного засобу, після чого покинув територію військової частини на даному автомобілі. Вищевказаний автомобіль незаконно перебував у володінні ОСОБА_4 до невстановленого досудовим розслідуванням часу, але не пізніше ніж до 18 год. 19 хв. 07.05.2026, коли даний автомобіль був виявлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 на автомобільній дорозі за адресою: вул. Шевченка с. Ладижинські Хутори Гайсинського району Вінницької області. Крім того, 07.05.2026 у період часу з 17 год. 15 хв. по 18 год. 20 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи на території неогороженого подвір`я по АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заволодіння майном, з мотивів використання як засобу для втечі, діючи таємно, незаконно, повторно, в умовах воєнного стану, через незачинені двері проник до салону автомобіля марки марки ВАЗ 21120, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний ОСОБА_6 , ринкова вартівсть якого, станом на 07.05.2026 складала 86 603,20 грн, де всупереч волі власника, за допомогою ключів, які були залишені в замку запалювання, заволодів даним транспортним засобом, завів двигун і розпочав рух на вказаному транспортному засобі в напрямку с. Теплик Гайсинського району Вінницької області, після чого у період часу з 18 год. 00 хв. по 19 год. 00 хв. 07.05.2026 залишив даний автомобіль на подвір`ї домогосподарства АДРЕСА_3 . Своїми протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 21 389, 90 грн (двадцять одна тисяча триста вісімдесят дев`ять грн 90 коп.), що складають вартість відновлювально-ремонтних робіт автомобіля відповідно до механічних пошкоджень лакофарбове покриття з правого боку на передньому крилі, передніх та задніх дверях, праве дзеркало заднього огляду, дверна ручка задніх дверей.

Таким чином, ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України - незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України - викрадення військовослужбовцем військового майна (засобу пересування), вчиненого в умовах воєнного стану.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.05.2026 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було продовжено ухвалою слідчого судді від 04.08.2026 до 02 жовтня 2026 року включно. Сторона обвинувачення вважає, що існують достатні підстави вважати, що обвинувачений переховуватиметься від суду, може впливати на свідків, потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Зокрема, санкція ч. 4 ст. 410 КК України передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. Санкція ч. 2 ст. 289 КК України передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від від п`яти до восьми років. Таким чином, відповідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України класифікується як тяжкий злочин. ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, тому існує ризик переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Можливість незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків обгрунтовується тим, що згідно ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою створення сприятливих для себе умов. До того ж враховуючи особу обвинуваченого є висока імовірність, що він перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, а саме уникатиме явки до суду на судові засідання, що зумовить необхідність застосування до нього додаткових заходів забезпечення кримінального провадження, залучення додаткових сил та засобів, спрямованих на його відшукання, забезпечення явки, у зв`язку з чим, уповільнить розгляд кримінального провадження, затягне Існування ризику можливості вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, обгрунтовується тим, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень різної тяжкості, востаннє засуджений 21.05.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 289, ст. 69 КК України до шести місяців арешту, на підставі ч. 7 ст. 72 КК України та ч. 5 ст. 72 КК України вважається таким, що відбув призначене покарання повністю. Вказані ризики не зменшилися та є достатніми для переконання, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Тому просив продовжити обвинуваченому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів

В судовому засіданні прокурор оголосив зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підтримав його та просив його задовольнити.

Обвинувачений та його захисник адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Обвинувачений вказав, що наміру переховуватися від суду немає, має власне житло та на його утриманні перебувають двоє дітей. Зауважив, що визначений розмір застави сплатити не має змоги, оскільки в рамках цього ж кримінального провадження на його майно та рахунки накладено арешт.

Захисник обвинуваченого зазначила, що ризики вказані прокурором не обгрунтовані та не доведені, тому просила запобіжний захід скасувати.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором письмове клопотання, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.05.2026 до ОСОБА_4 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, до 05 липня 2026 року включно, визначено розмір застави в сумі 832000,00 гривень, який в подальшому було продовжено, останній раз ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 04.08.2026 на строк шістдесят днів до 02.10.2026 року та залишено без змін раніше визначений розмір застави в сумі 832000,00 гривень.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи домашній арешт та тримання під вартою (статті 131,176,181,183 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від від десяти до п`ятнадцяти років, та тяжкого злочину вчиненого повторно. Водночас суд зазначає, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду.

Також, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, а також незаконно впливати на інших учасників провадження, суд враховує стадію розгляду кримінального провадження, а саме, те, що справа перебуває на початку стадії судового розгляду де свідки та потерпілий не допитані, письмові докази не досліджені, думка обвинуваченого не з`ясована, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою створення сприятливих для себе умов.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов до висновку про продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об`єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 ., який є військовослужбовцем, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальні правопорушення вчинені під час правового режиму воєнного стану, обставини та характер вчинення останнього, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого, перебування справи на стадії судового розгляду, тобто коли свідки, потерпілий та обвинувачений не допитані у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

Відомостей, які б вказували про неможливість перебування обвинуваченого в місцях тримання під вартою, зокрема, за станом здоров`я судом не здобуто.

Крім цього, під час проведення судового засідання судом не здобуто відомостей, щодо міцних соціальних зав`язків, матеріального стану чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України. Твердження обвинуваченого про наявність на його утримані дітей та житла, будь-якими доказами не підтверджені

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність у даному випадку виключних обставин, передбачених ч.4 ст.183 КПК України, які дають підстави не визначати розмір застави, суд, відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, шкоду завдану потерпілим, майновий і сімейний стан підозрюваного ОСОБА_4 та встановлені вище ризики.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.05.2026, обвинуваченому ОСОБА_4 визначено розмір застави у межах передбаченого законом за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

З урахуванням викладеного, попередньо визначений ОСОБА_4 розмір застави залишити без змін.

Водночас суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків, його вік і стан здоров`я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 197, 331, 372, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 16 вересня 2026 року по 14 листопада 2026 року включно.

Залишити без змін визначений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.05.2026 розмір застави у сумі 250 (двохсот п`ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832000 (вісімсот тридцять дві тисячі) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії цієї ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401; призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки, визначені ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 09.05.2026.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити на час дії цієї ухвали.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.

Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 08:45 год 17.09.2026.

Суддя ОСОБА_1