Рішення № 139847468, 17.09.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/628/26

Провадження № 2/602/467/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" вересня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі у тексті ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» або Товариство або позивач) 22.06.2026 через свого представника ОСОБА_2 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом доОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що 18.09.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладений кредитний договір про споживчий кредит №201242 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі 31765,00 гривень. У подальшому права вимоги, які виникли за даним кредитним договором, на підставі договору факторингу були передані позивачу. Відповідач не виконала належним чином своїх зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати нарахованих відсотків та комісії. На момент подання позовної заяви сума заборгованості відповідача за кредитним договоромстановить 33974,53 грн, з яких 31765,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 8,53 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 401,00 грн заборгованість по комісії та 1800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором за виключенням суми штрафних санкцій, всього - 32 174,53 грн. Також разом із заборгованістю за договором просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору при поданні позовної заяви в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 25.06.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначене судове засідання для розгляду справи по суті на 22.07.2026.

7 липня 2026 року відповідач подала до суду відзив, згідно з яким вона позов не визнає. Не заперечуючи щодо укладення кредитного договору з ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» 18.09.2025, відповідач вважає, що факт надання кредиту у сумі 31765,00 грн не доведено належними та допустимими доказами. Зокрема, на думку відповідача, позивач не довів наявність заборгованості за іншим кредитним договором №186169 від 02.06.2025, в рахунок погашення якої кредитодавцем спрямована частина суми кредитних коштів нового кредиту. У відзиві відповідач ставить питання законності разової комісії за надання кредиту, стосовно щомісячної комісії за обслуговування кредиту, то умови договору про таку комісію, на думку відповідача, слід визнати нікчемними за ініціативою суду, оскільки вказані умови договору порушують публічний порядок. Просить у позові відмовити повністю.

8 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, у якому зазначила про те, що сторони погодили надання кредиту позичальнику в різних формах, а саме: 26990,74 грн шляхом перерахування на погашення попереднього кредиту, заборгованість за яким існувала на момент укладення кредитного договору від 18.09.2025, що прямо передбачено цим договором; 4764,75 грн на сплату комісії; 9,51 грн безпосередньо на рахунок позичальника. Обґрунтовуючи можливість спрямування частини кредитних коштів на погашення заборгованості за раніше укладеним кредитним договором представник позивача покликається на положення ст. 601 ЦК України. Щодо нарахування комісій, то кредитним договором передбачено два самостійні види комісій: комісія за надання кредиту і комісія за управління та обслуговування кредиту. Комісія за надання кредиту є одноразовою винагородою за конкретну фінансову послугу, підготовку, організацію та надання кредиту, тобто є платою за окрему послугу, вартість якої погоджена сторонами та прямо включена до тіла кредиту, і була погашена безпосередньо за рахунок кредитних коштів в день укладення договору.

10 липня 2026 року відповідач подала до суду заперечення (на відповідь на відзив), у яких наведені аналогічні аргументи щодо недоведеності надання кредиту, викладені у відзиві.

13 липня 2026 року представник позивача ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення у справі, у яких повторені доводи, викладені у відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 22.07.2026 витребувано письмові докази в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», розгляд справи відкладено на 17.09.2026.

Представник позивача в судове засідання не прибула, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суду не повідомила, однак у позовній заяві просила суд розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, хоча про день, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення сторін, викладені ними у заявах по суті справи, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

Щодо укладення договору та виникнення спірних правовідносин

18 вересня 2025 року ОСОБА_1 дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписала Заяву на видачу кредиту № 100937783, у якій вказала свої персональні дані та просила Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (далі у тексті ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС») видати їй кредит у розмірі 31765,00 гривень строком на 365 днів на умовах, вказаних у цій Заяві та кредитному договорі, що підтверджується копією Заяви (а.с. 34).

Того ж дня, 18.09.2025, ОСОБА_1 дистанційно з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписала Паспорт споживчого кредиту, Договір про споживчий кредит № 201242 (Індивідуальну частину) з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС, та додаток до договору - Графік платежів за кредитним договором, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями зазначених документів (а.с. 24-27, 35-37).

Станом на 18.09.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (код ЄДРПОУ 40474269) було зареєстроване як фінансова установа та мало чинну ліцензію на надання коштів та банківських металів у кредит, що убачається зі змісту загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України «Комплексна інформаційна система Національного банку України» у мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, у передбаченому законодавством порядку ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали в письмовій формі в електронному вигляді Договір про споживчий кредит № 201242 від 18.09.2025 (далі у тексті Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між його сторонами виникли кредитні правовідносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування» та інших актів цивільного законодавства.

Щодо умов кредитного договору та надання кредитних коштів

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, договір, що укладається позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит, графіку платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит, що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua. Позичальник укладає договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, договір про споживчий кредит набуває чинності.

Згідно з п. 2.1 згаданого вище договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

За умовами Кредитного договору кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит (п. 2.2. Кредитного договору).

За п. 2.2.1 Кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 31765,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 26990,74 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 186169 від 02.06.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 9,51 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 4764,75 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних. Тип процентної ставки фіксована (п. 2.3 Кредитного договору).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п.2.4 Кредитного договору).

У термінах та визначеннях індивідуальної частини Кредитного договору зазначено, що комісія за управління та обслуговування кредиту це комісія, яку позичальник сплачує на користь кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо позичальник порушив (прострочив) строк сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом.

Комісія за надання кредиту складає 4764,75 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5 Кредитного договору).

Загальний строк кредитування за цим Договором складає 365 днів з 18.09.2025 (дата надання кредиту) по 18.09.2026 (п.2.6 Кредитного договору).

Строк, на який надається кредит, встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п. 2.6.1 Кредитного договору).

У Графіку платежів, який є додатком до Кредитного договору, передбачена щомісячна оплата за кредитним договором рівними частинами упродовж 12 місяців (ануїтетні платежі). До ануїтетного платежу включено погашення суми кредиту, процентів, комісії за надання кредиту, а також комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розмір якої становить 1,00 грн.

Пунктом 6.8 публічної частини договору про споживчий кредит в редакції, яка діє з 01.07.2024, затвердженої наказом ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» №26-од від 26.06.2024, і яка є невід`ємною (складовою) частиною Кредитного договору, передбачено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець має право у письмовій формі повідомити позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

В день укладення Кредитного договору на виконання його умов ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» здійснило переказ коштів у сумі 9,51 грн на платіжну картку відповідача, номер якої вона вказала у Кредитному договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» від 09.04.2026 за вих. №1668/09-04, а також банківською випискою про рух коштів, наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 38, 99-102).

На підтвердження надання кредитодавцем кредитних коштів у сумі 26990,74 грн, яка за умовами Кредитного договору мала бути спрямованав рахунок погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №186169 від 02.06.2025,позивачем до позовної заяви долучено довідку ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» про проведення взаємозаліку від 09.04.2026 № 1667/09-04 (а.с. 21).

Стосовно надання кредитних коштів у сумі 4764,75 грн, то умовами Кредитного договору передбачено, що вказана сума спрямовується на погашення заборгованості позичальника за комісією за надання кредиту. Тобто, за домовленістю сторін Кредитного договору така комісія фактично включена до тіла кредиту. Відтак, у день надання кредиту зобов`язання позичальника з її сплати припиняються належним виконанням та одночасно виникає зобов`язання з повернення відповідної суми кредиту.

З урахуванням наведеного вище, суд визнає встановленою ту обставину, що кредитодавець надав позичальнику кредит відповідно до умов укладеного договору.

Доводи відповідача про недоведеність факту існування непогашеної заборгованості за договором №186169 від 02.06.2025 у сумі 26990,74 грн спростовуються умовами укладеного Кредитного договору, у якому сторони, у т.ч. відповідач, безпосередньо погодили спрямувати зазначену суму на погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 186169 від 02.06.2025 укладеним з кредитодавцем. Про це також зазначено і в Паспорті споживчого кредиту, з яким перед підписанням Кредитного договору ознайомилася відповідач.

Добровільне укладення Кредитного договору відповідачем та погодження з його умовами, у т.ч. щодо способу надання кредиту, свідчить про визнання відповідачем непогашеної заборгованості перед кредитодавцем за договором №186169 від 02.06.2025 станом на дату укладення Кредитного договору та про її волевиявлення саме таким чином погасити зазначену заборгованість за рахунок кредитних коштів.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних позовних вимог є одним зі передбачених законом способів припинення зобов`язання. Наслідком такого зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

У контексті цієї справи це означає, що зобов`язання відповідача перед ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за кредитним договором №186169 від 02.06.2025 у сумі 26990,74 грн припинилося за рахунок зустрічного зобов`язання ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перед відповідачем щодо надання кредитних коштів за Кредитним договором у цій же сумі, яке було виконане кредитодавцем згідно з умовами Кредитного договору.

Відповідно, оскільки кредитодавець належним чином виконав своє зобов`язання щодо надання кредиту у цій частині, то у позичальника виник обов`язок повернути кредитні кошти, а у кредитодавця відповідне право вимоги.

Таким чином, заперечення відповідача про те, що позивачем не доведено факту видачі кредитних коштів у заявленому розмірі спростовуються матеріалами справи та доказами, які у них містяться.

Щодо заміни кредитора у спірному правовідношенні

В подальшому, 10.10.2025, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) підписали договір факторингу №10102025 (далі у тексті Договір факторингу), за п. 2.1 якого згідно умов цього договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 44-46).

У пункті 4.1. згаданого вище Договору факторингу сторони обумовили, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку №3.

6 січня 2026 року на виконання Договору факторингу ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» склали та підписали Акт приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 до Договору факторингу про те, що згідно з вимогами п.4.1 Договору факторингу Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр прав вимог від 06.01.2026, складений за формою згідно із Додатком № 1 до договору (а.с. 9).

У Реєстрі прав вимог №4 зазначені: П.І.Б. відповідача, її РНОКПП, номер та дата Кредитного договору, суми заборгованості за тілом кредиту, за відсотками та комісії, що підтверджується Витягом з Додатку № 1 до Договору факторингу, долученим позивачем до позовної заяви (а.с. 8).

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України (в редакції, яка діяла станом на дати укладення Договору факторингу та підписання вищезгаданого Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З наведених вище правових норм слідує, що договір факторингу є правочином, внаслідок якого відбувається заміна кредитора у зобов`язанні.

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Встановлено, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163) станом на 06.01.2026 було зареєстроване як фінансова установа та у нього була чинна ліцензія на діяльність фінансової компанії з факторингу що убачається зі змісту загальнодоступної інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті НБУ «Комплексна інформаційна система Національного банку України» в мережі Інтернет за посиланням: https://kis.bank.gov.ua/.

Отже, на момент укладення Договору факторингу сторони володіли спеціальною правоздатністю для вчинення відповідного правочину.

Таким чином суд встановив, що 06.01.2026 право вимоги за Кредитним договором перейшло від кредитодавця, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», до позивача.

Щодо обґрунтованості позовних вимог

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

До позовної заяви позивачем додано карту обліку виконання договору 201242 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», де наведено розрахунок заборгованості за Кредитним договором за період з 18.09.2025 по 06.01.2026 включно, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором складає: за тілом кредиту - 31765,00 грн; за процентами 8,53 грн; за комісією - 401,00 грн (а.с. 11-12).

Зі змісту наведеного розрахунку убачається, що відповідач за вказаний період часу не здійснювала жодних платежів на виконання Кредитного договору.

Суд, перевіривши правильність нарахувань сум заборгованостей за тілом кредиту та процентами у наведеному розрахунку заборгованості, дійшов висновку, що вони здійснені в розмірі, передбаченому Кредитним договором, та в межах строку кредитування, встановленого цим договором.

4 травня 2026 року позивач направив відповідачу досудову вимогу за вих. №25771526462 від 27.04.2026, у якій повідомив відповідача про перехід до позивача згідно з Договором факторингу права грошової вимоги, яке виникло на підставі Кредитного договору, та у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань вимагав їх виконання у 30-денний строк з моменту отримання відповідачем цієї вимоги (а.с. 22-23).

Таким чином, позивач у порядку, встановленому ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», скористався своїм правом, передбаченим Кредитним договором, вимагати дострокового повернення споживчого кредиту в повному обсязі.

Оскільки відповідач не виконала вимогу позивача та не усунула порушення умов Кредитного договору у запропонований період, то строк виконання кредитного зобов`язання було змінено і він вважається таким, що настав.

Не виконавши своїх зобов`язань по поверненню суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, відповідач порушила права позивача як кредитора у кредитному правовідношенні.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 31765,00 грн та процентів у сумі 8,53 грн, а всього у сумі 31773,53 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі у тексті Закон) загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, норми передбачають право банку встановлювати у кредитному договорі комісії, пов`язані як з наданням, так і з обслуговуванням кредиту.

Водночас Закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Частиною п`ятою статті 12 Закону встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Тобто, комісія за управління та обслуговування кредиту, яка визначена кредитним договором та включається до суми ануїтетного платежу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом, щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в виклала висновок щодо застосування норм права, згідно з яким якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі суд встановив, що умовами Кредитного договору передбачена необхідність внесення позичальником комісії за управління та обслуговування кредиту за зниженим тарифом (1,00 грн), а у випадку порушення (прострочення) ним строку сплати чергового платежу за стандартним (базовим) тарифом (200,00 грн).

При цьому, у Кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику, та за які кредитодавцем встановлена щомісячна комісія. Позивач також не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні Кредитного договору.

У зв`язку з цим, суд визнає слушними доводи відповідача щодо неправомірності нарахування кредитодавцем щомісячної комісії за управління та обслуговування кредиту, однак зазначає, що відповідні умови Кредитного договору не потрібно визнавати недійсними, оскільки їх недійсність прямо встановлена законом.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Відтак, з огляду на викладене вище, умови Кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за управління та обслуговування кредиту є нікчемними в силу положень частин першої та другої статті 11, а також частини п`ятої статті 12 Закону.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Таким чином суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України дійшов висновку про застосування у цій справі наслідків недійсності нікчемного правочину.

Оскільки до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення статті 216 ЦК України, то сума боргу підлягає зменшенню на суму комісії за управління кредитом.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року у справі № 750/11580/2.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комісією в сумі 401,00 грн слід відмовити.

Отже позов слід задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 гривень згідно з платіжною інструкцією в національній валюті № 44080 від 17.06.2026.

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 98,8% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 630,45 грн (2662,40 х 98,8%).

Щодо стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02, укладеного 20.01.2026 між Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (далі Адвокатське бюро або Адвокат) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (далі - Клієнт), згідно з умовами якого Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 14-15).

Додатковою угодою № 25771526462 від 20.04.2026 до вищезгаданого договору його сторони визначили, що Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій, зокрема, судів загальної юрисдикції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №201242 від 18.09.2025, ПІБ позичальника ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, Адвокатське бюро надало Клієнту такі послуги: 1) складання позовної заяви тривалістю 2 год вартістю 5000,00 грн; 2) вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника тривалістю 2 год вартістю 1000,00 грн; 3) підготовка та подання адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника тривалістю 1 год вартістю 500,00 грн; 4) підготовка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором на рахунок позичальника тривалістю 1 год вартістю 500,00 грн. Всього надано послуг на суму 7000,00 грн (а.с. 38 зворот).

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується понесення ним витрат на правову допомогу, пов`язану з цією справою, у сумі 7000,00 грн.

У відзиві відповідач виклала свої заперечення щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу. Вважає, що факт понесення таких витрат позивачем не підтверджено, оскільки: позовна заява підписана та подана не адвокатом, а представником по довіреності; суду не надано доказів оплати позивачем за надані послуги адвокату, а також ордера на представництво інтересів у суді. Заявлений розмір витрат є явно завищеним з огляду на характер цієї справи.

Аналізуючи заперечення відповідача щодо доведеності понесення позивачем витрат на правову допомогу, суд зауважує, що факт підписання та подання позовної заяви не безпосередньо самим адвокатом, а іншим представником юридичної особи, не спростовує надання цій юридичній особі послуг адвокатом з підготовки (складання) проекту такого процесуального документа з огляду на надані позивачем докази.

Окрім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19.

Стосовно того, що суду не наданий ордер адвоката/адвокатського бюро на представництво інтересів позивача у Лановецькому районному суді Тернопільської області, то суд звертає увагу відповідача на те, що адвокат не представляв інтереси позивача у суді і не брав участі у судових засіданнях. Згідно з наданими позивачем доказами адвокат надавав позивачу юридичні послуги зі складання процесуальних документів, складання та подання адвокатського запиту до установи банку.

Разом з тим, суд вважає слушними доводи відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат на правову допомогу, зокрема, зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Верховний Суд неодноразово висновував те, що при визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.

Так, у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року № 686/5757/23.

У цій справі суд, оцінюючи розумність розміру витрат на юридичну допомогу, заявлених до відшкодування, враховує складність цієї справи. Зокрема, те, що ця справа є малозначною (не складною) справою, розгляд якої проводився в спрощеному провадженні. Спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за договором споживчого кредитування; матеріали справи не містять великої кількості документів, на збирання і дослідження яких адвокат витратив би значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 гривень.

У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити як надмірних.

На підставі викладеного вище, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 244, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 201242від 18.09.2025 у розмірі 31773,53 грн (тридцять одну тисячу сімсот сімдесят три гривні 53 коп).

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2630,45 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а всього судових витрат на суму 5630,45 грн (п`ять тисяч шістсот тридцять гривень 45 коп.).

5. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 43541163.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: В. НАУМЧУК