Вирок № 139846912, 17.08.2026, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/344/25

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька,67а м. м. Перемишляни Львівський район Львівська область Україна 81200

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 м.Перемишляни

Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

з участю прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілих: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілих: адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перемишляни кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №12024140000001163 від 15.11.2024 року щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 , 15.11.2024 року, о 07 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Scoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним автодорогою Львів-Івано-Франківськ, у напрямку до м. Львова в с. Шпильчина Львівського району Львівської області, грубо порушив вимоги РОЗДІЛУ 1 п. 1.5, п. 1.10, Розділу 2 п.2.3. б),Розділу 12 п.12.3, Розділу 13 п.13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що ОСОБА_9 будучи не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції до попутного автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався попереду нього, що призвело до попутного зіткнення із вказаним автомобілем.

В результаті порушення водієм ОСОБА_9 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», ОСОБА_10 загинув на місці пригоди, а пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Під час судового засідання сторони подали 2 угоди про відшкодування потерпілим шкоди завданої кримінальним правопорушенням від 11.03.2026 року, укладену між ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , згідно якої:

- Обвинувачений ОСОБА_9 у повному обсязі визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, щиро кається у вчиненому, потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 просять застосувати до обвинуваченого ОСОБА_9 покарання, що не пов`язане із позбавленням волі;

- Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтверджують, що вони, або будь-які інші особи в інтересах потерпілих, з моменту повного відшкодування їм шкоди в п.2 Розділу ІІІ даної угоди, не матимуть в подальшому будь-яких претензій майнового та морального характеру до ОСОБА_9 з приводу заподіяної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також те, що останні не будуть звертатись до суду з позовом до ОСОБА_9 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.286 КК України обвинувачений ОСОБА_9 визнав повністю, за обставин викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо не карати, врахувати позицію викладену в угоді про відшкодування потерпілим шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 його вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю та об`єктивно стверджується іншими зібраними по справі доказами, проте суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував у обвинуваченого, а також інших учасників процесу, чи правильно вони розуміють зміст фактичних обставин справи, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам процесу, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Крім цього потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заявили цивільні позова, згідно яких просять на кожного солідарно із ПАТ «Національна страхова компанія «Оранта» та ОСОБА_9 матеріальну та моральну шкоду, пов`язану із запоідянням злочину.

До суду надійшли заяви потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про залишення цивільних позовів без розгляду.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , підтвердили укладення угод між ними та обвинуваченим ОСОБА_9 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, та просили призначити останньому покарання, що не пов`язане із позбавленням волі.

Таким чином, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у порушенні правил безпеки дорожнього руху України, у результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_10 та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 , тобто обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, доведена повністю.

Відповідно до ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно вимоги УІАП ГУНП у Львівській області, характеристики, відповіді Перемишлянської ЦРЛ, встановлено, що ОСОБА_9 не притягався до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності у сфері безпеки дорожнього руху притягався 8 разів, за наркологічною та психіатричною допомогою не звертався.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, проте неодноразово притягався до адміністративної відповідальності у сфері безпеки дорожнього руху, суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Як пом`якшуючу обставину суд враховує щире каяття та відшкодування завданої шкоди, обтяжуючих обставин покарання немає. Тому суд вважає за необхідне призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, із позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2024 року, накладено арешт на автомобіль марки Scoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2024 року, накладено арешт на автомобіль марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно ч.4 ст.174 КПК України - суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.11.2024 року, до ОСОБА_9 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 15 січня 2025 року, з утриманням у ДУ «Львівська установа виконання покарань №19», з визначенням застави у вигляді 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960,00 гривень, даний розмір застави 19 листопада 2024 року внесено та ОСОБА_9 звільнено з-під варти.

Відповідно до частиною одинадцятою статті 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

В силу вимог статті 368 КПК України питання про повернення застави суд має вирішити під час винесення вироку по справі.

Під час перебування під заставою ОСОБА_9 умови запобіжного заходу не порушував, внесена застава у дохід держави не зверталась.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе після вступу вироку в законну силу, заставу у розмірі 211 960,00 грн. повернути ОСОБА_9 .

Відповідно до ст.124 КПК України судові витрати понесені державою на залучення експерта з підлягають стягненню з ОСОБА_9 .

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. 70, 71, 72 КК України, суд

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом терміном на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України - звільнити ОСОБА_9 від відбуття призначеного покарання з іспитовим строком на 3 роки.

На підставі ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_9 протягом іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2024 року, на автомобіль марки Scoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та повернути його власнику ОСОБА_9 .

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 19.11.2024 року, на автомобіль марки Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_9 11 979,50 грн. витрат за проведення судових експертиз.

Повернути ОСОБА_9 заставу у розмірі 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960,00 гривень, яка була накладена ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18.11.2024 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_9 та ПАТ «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - залишити без розгляду.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_9 та ПАТ «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» - залишити без розгляду.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1