Рішення № 139846530, 17.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6792/26

Провадження № 2/711/3640/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», в особі свого представника Докукіної Д.В., звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №493592-КС-001 про надання кредиту від 20.03.2024р. в загальній сумі 12 900,36 грн. та судових витрат по справі у розмірі 2 662,40 грн. (документи сформовано та подано через систему «Електронний суд»).

В обґрунтування позову вказує, що 20.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №493592-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику (відповідачу) грошові кошти у розмірі 4 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (яка зазначена Позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів.

Оскільки відповідач не виконав умови договору №493592-КС-001 від 20.03.2024р., то станом на 08.06.2026р. за ним обліковується заборгованість в загальній сумі 12 900,36 грн., з яких: 4 000 грн. сума прострочених платежів по тілу кредиту; 8 300,36 грн. сума прострочених платежів про процентах; 600 грн. сума прострочених платежів за комісією.

А тому, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором №493592-КС-001 про надання кредиту від 20.03.2024р. в загальній сумі 12 900,36 грн. та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.06.2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано в АТ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо емітування банківської картки на ім`я ОСОБА_1 та виписку про рух коштів по такому рахунку.

21.07.2026р. на виконання ухвали суду від 30.06.2026р. на адресу суду надійшла від АТ «ПРИВАТБАНК» витребувана судом інформація.

В судове засідання представник позивача ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» не з`явився, однак в позовній заяві, а саме в п. 6, 7 просили розглядати справу без участі представника позивача та не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання також не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом судової повістки електронну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві (судова повістка доставлена до електронної скриньки 01.07.2026р.), а також шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на веб-сайті суду.

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України та зі згоди позивача, викладеної у позовній заяві, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.03.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №493592-КС-001 про надання кредиту (далі Кредитний договір), за яким позивач надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 4 000 грн. на умовах зворотності та платності. Вказаним договором визначено, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 4 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Розділом 2 Кредитного договору передбачено, що кредит надається строком на 16 тижнів. Термін дії Договору до 10.07.2024 року. Стандартна процентна ставка за Кредитом 2% в день, фіксована. Знижена процентна ставка 1,15958554, фіксована. Комісія за надання кредиту: 600 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 8 400 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 12 126,10 процентів. Денна процентна ставка становить 0,97% (п.п. 2.1, 2.3, 2.5, 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2.11, 2.12, 2.14 договору).

20.03.2024 року на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 (№ НОМЕР_2 ) перераховано кредитні кошти в сумі 4 000 грн., що вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» /а.с. 41/ та підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_2 , який був емітований на ім`я ОСОБА_1 , наданою АТ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду.

Оскільки відповідач в добровільному порядку та у строки, визначені Кредитним договором, не виконав своїх кредитних зобов`язань, оскільки від дати початку кредитування не здійснював платежів на повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом, в зв`язку з чим, станом на 08.06.2026 року має заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальній сумі 12900,36грн., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо виконання грошового зобов`язання, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України «Про споживче кредитування» та положеннями укладеного між сторонами Кредитного договору.

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Кредитному договорі і він користувався такими кредитними коштами, однак допустив порушення своїх зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати комісії та процентів за користування кредитом.

Отже, враховуючи ту обставину, що в порушення умов Кредитного договору відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 4000грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 8 300,36 грн., а також заборгованості за комісією в розмірі 600 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення на загальну суму 12 900,36 грн.

При цьому, щодо нарахованої комісії, то слід зазначити наступне. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Згідно п. 2.5. Договору №493592-КС-001 сторони погодили комісію за видачу кредиту у розмірі 600 грн., яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором №493592-КС-001 відповідачем не сплачувалися кошти на погашення комісії за видачу кредиту, в зв`язку з чим заборгованість по комісії в розмірі 600 грн. підлягає до стягнення із відповідача на користь позивача.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором в розмірі 12 900,36 грн. підлягають до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в розмірі 2 662,40грн. /а.с. 1/.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 133, 141, 223, 263-265, 268, 272-279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 3, 207, 525, 526, 530, 611, 625 - 628, 633, 638, 1054, 1055, 1049, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Лесі Українки, 26, оф. 411) заборгованість за Договором №493592-КС-001 від 20.03.2024р. в розмірі 12 900,36 грн. та судовий збір в розмірі 2 269,70 грн., а всього 15 562,76 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 17 вересня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко