Рішення № 139846188, 15.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/26071/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України адвокат Безверський Р.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму витрат сплаченого відшкодування в розмірі 88 941 грн. 18 коп., суму витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 3 240 грн. 40 коп. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29 грудня 2020 року на автодорозі УстилугЛуцькРівне сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «RENAULT» під керуванням ОСОБА_2 (власник - ОСОБА_3 ) та автомобіля «KIA» під керуванням відповідача ОСОБА_1 , який, згідно з постановою поліції, порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення. На момент ДТП автомобіль «KIA» не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У зв`язку з цим Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), керуючись положеннями Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі заяви довіреної особи потерпілого здійснило регламентну виплату за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу, у розмірі 88 941 грн 18 коп. Крім того, для визначення розміру збитків МТСБУ понесло витрати на залучення суб`єкта оціночної діяльності та спеціалізованого підприємства на загальну суму 3 240 грн 40 коп. (оплата послуг аварійного комісара та розрахунок вартості відновлювального ремонту через систему «Аудатекс»). Оскільки відповідач є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, і на час аварії не мав поліса обов`язкового страхування, у позивача на підставі статті 1191 Цивільного кодексу України виникло право зворотної вимоги (регресу). У зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму виплаченого відшкодування, витрати на встановлення розміру шкоди та понесені судові витрати.

Представник відповідача адвокат Шендера О.М. у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала у повному обсязі та просила відмовити в їх задоволенні, посилаючись на пропуск Моторним (транспортним) страховим бюро України трирічного строку позовної давності. Обґрунтовуючи свою позицію, представник зазначила, що відповідно до частини шостої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов`язання тобто з дня здійснення страховиком регламентної виплати. Оскільки МТСБУ перерахувало кошти потерпілому 17 червня 2021 року, а з позовом до суду звернулося лише 24 листопада 2025 року, встановлений законом трирічний строк позовної давності є пропущеним. Крім того, у відзиві наведено фактичні обставини ДТП та зазначено, що рішенням Рівненського районного суду у справі № 570/3609/21 вже було повністю задоволено позов власника автомобіля «Renault» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди з урахуванням здійсненої МТСБУ виплати, при цьому під час розгляду тієї справи третя особа (МТСБУ) залучалася до участі та знала про обставини справи. У зв`язку з пропуском строку позовної давності відповідач просив застосувати наслідки його пропуску та відмовити в задоволенні позову МТСБУ повністю.

Представник позивача ОСОБА_4 у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності та звернув увагу суду на порушення відповідачем строку подання відзиву. Позивач зазначив, що відзив надійшов із значним запізненням без поважних на те причин, що є зловживанням процесуальними правами. Щодо суті спору представник МТСБУ наголосив, що хоча перебіг позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов`язання (здійснення регламентної виплати 17 червня 2021 року), цей строк не був пропущений з огляду на дію карантину та воєнного стану. Зокрема, на підставі прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строки позовної давності продовжувалися на період дії карантину (до 30 червня 2023 року) та воєнного стану, а в подальшому їх перебіг зупинявся до вересня 2025 року. З урахуванням цих законних підстав зупинення та продовження строків, позивач звернувся до суду в межах встановленого трирічного строку, а тому просив відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02 грудня 2025 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 23-24)

21 січня 2026 року від представника відповідача адвоката Шендери О.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з ознайомленням з матеріалами справи. (а.с. 32-34)

26 лютого 2026 року від представника відповідача адвоката Шендери О.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням на лікарняному. (а.с. 40-41)

25 березня 2026 року від представника відповідача адвоката Шендери О.М. надійшла заява про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що основне зобов`язання позивач виконав 17 червня 2021 року, що підтверджено копією платіжного доручення № 1031517, а з позовом він звернувся до суду 24 листопада 2025 року, тобто з пропуском трирічного строку, встановленого частиною шостою статті 261 ЦК України. (а.с. 44-48)

25 березня 2026 року від представника відповідача адвоката Шендери О.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просить поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву відповідачем; відмовити у позові у зв`язку з пропуском строку позовної давності. (а.с. 49-57)

26 березня 2026 року від представника позивача адвоката Безверського Р.В. надійшла відповідь на відзив, якій представник просить суд відхилити заперечення (відзив) представника відповідача проти позову як необґрунтовані і такі що подані з пропуском строку, та не брати їх до уваги при ухваленні рішення у справі № 569/26071/25; розглянути справу № 569/26071/25 без участі представника позивача у судовому засіданні та задовольнити позовні вимоги МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою в повному обсязі, про що ухвалити відповідне рішення. (а.с. 58-66)

28 квітня 2026 року від представника позивача адвоката Безверського Р.В. надійшла заява про розгляд справи без участі представника бюро. (а.с. 72-75)

29 квітня 2026 року від представника відповідача адвоката Шендери О.М. надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебування в іншому судовому засіданні. (а.с. 68-70)

27 травня 2026 року від представника відповідача адвоката Шендери О.М. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника, просить суд врахувати поданий відзив на позовну заяву та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 78)

16 липня 2026 року від представника позивача адвоката Безверського Р.В. надійшло клопотання про прискорення розгляду справи. (а.с. 80-83)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Судом встановлено, що 29 грудня 2020 року близько 16 години 45 хвилин на 140 км + 800 м автодороги сполученням Устилуг-Луцьк-Рівне (в межах села Зоря Рівненського району Рівненської області) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «KIA CEED» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 (відповідача у справі), автомобіля «Volkswagen Golf» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 та автомобіля «Renault Trafic» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6 (власник транспортного засобу- ОСОБА_3 ).

Вказані обставини дорожньо-транспортної пригоди, вини відповідача у її вчиненні, а також наявності заподіяної майнової шкоди підтверджуються матеріалами справи, зокрема:

- Постановою заступника начальника СВ ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 26 лютого 2021 року про закриття кримінального провадження № 12020180180001127 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, якою зафіксовано порушення водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху (пункт 14.6 підпункт «а» ПДР України) (а.с. 8-9);

- Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення;

- Висновком про вартість матеріального збитку до звіту про оцінку транспортного засобу № 21/4182 від 13 квітня 2021 року, згідно з яким загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Renault Trafic» ОСОБА_3 , становить 195 544 грн 41 коп. (а.с. 16-19)

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб «KIA CEED» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , не був забезпечений чинним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується довідкою до наказу № 1 від 15 червня 2021 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих. Водночас пошкоджений автомобіль «Renault Trafic» реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 на час ДТП був забезпечений полісом обов`язкового страхування № 201673337. (а.с. 13)

У зв`язку з відсутністю у винної особи договору обов`язкового страхування, уповноважена особа потерпілого власника звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Для встановлення розміру заподіяної шкоди МТСБУ залучило суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 та спеціалізоване підприємство ТОВ «Аудатекс Україна». Згідно з витягом зі звіту про оцінку, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault» (з урахуванням зносу) склала 92 181 грн 58 коп.

Витрати МТСБУ на встановлення розміру заподіяної шкоди склали 3 240 грн 40 коп., що підтверджується: платіжною інструкцією № 1030080 від 06 травня 2021 року на суму 1 630 грн 00 коп. (оплата послуг аварійного комісара ФОП ОСОБА_7 ); платіжною інструкцією № 1030207 від 12 травня 2021 року на суму 1 610 грн 40 коп. (оплата послуг ТОВ «Аудатекс Україна»).

17 червня 2021 року МТСБУ на підставі пункту 1 частини першої статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило регламентну виплату довіреній особі потерпілого в розмірі 88 941 грн 18 коп. за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу, що підтверджується платіжною інструкцією № 1031517 від 17 червня 2021 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 13 липня 2022 року у справі № 570/3609/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 (за участю третьої особи МТСБУ) про відшкодування майнової шкоди, з урахуванням виплаченого МТСБУ страхового відшкодування, позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь потерпілого залишок невідшкодованих матеріальних збитків у сумі 32 603 грн 23 коп., а також судові та витрати на правову допомогу.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з деліктних зобов`язань та інституту регресу у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме щодо права позивача, який здійснив регламентну виплату потерпілому за винну особу, що не мала договору страхування, на зворотову вимогу (регрес) до заподіювача шкоди про стягнення виплачених сум та пов`язаних витрат.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Нормами статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Спеціальні норми щодо регулювання даних правовідносин містить Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист.

У постанові від 04 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Судом встановлено, що заподіювачем майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є відповідач ОСОБА_1 , вина якого у скоєнні ДТП підтверджена постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 11 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП. На момент вчинення аварії цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу «KIA CEED» не була застрахована за договором обов`язкового страхування, що відповідно до пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зумовило виникнення обов`язку МТСБУ здійснити регламентну виплату за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Реалізуючи свої зобов`язання, позивач правомірно здійснив виплату страхового відшкодування потерпілому (в особі довіреної особи) у розмірі 88 941 грн 18 коп., а також поніс необхідні витрати на встановлення розміру заподіяної шкоди на загальну суму 3 240 грн 40 коп., що підтверджується належними та допустимими доказами (платіжними інструкціями та розрахунками). З огляду на положення статті 1191 Цивільного кодексу України та приписи спеціального законодавства, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, набуває право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування та пов`язаних із цим витрат.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (ст. 257 ЦК України). Відповідно до ст. 261 ЦК України /Початок перебігу позовної давності/: 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. 2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. 3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. 4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. 5. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. 6. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання, з чим погоджується відповідач. Таким чином, перебіг строку позовної давності у Позивача починається з моменту виконання ним основного зобов`язання, тобто після здійснення позивачем виплат на користь потерпілих осіб.

Статтею 263 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила) на весь час існування цих обставин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID 19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» набрав чинності 02.04.2020 року.

У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20.04.2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2. 24.02.2022 року строком на 30 діб в Україні введений воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні».

Пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон України від 08.11.2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» набрав чинності 30.01.2024 року. Законом України від 14.05.2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) продовжено від початку воєнного стану 24.02.2022 року по 29.01.2024 року, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025 року. З огляду на це, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 року до 04.09.2025 року перебіг строку звернення до суду зупинявся. З огляду на приписи ст. ст. 256, 257 ЦК України, на встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з 12.03.2020 року, та набрання чинності Законом України від 30.03.2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину - 02.04.2020 року, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також на встановлені судом обставини, а саме, дату звернення МТСБУ із даним позовом 02.12.2025, трирічний строк позовної давності, в силу п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (18.08.2025 року) не сплив та продовжувався на строк дії карантину (до 30.06.2023 року), а надалі до 29.01.2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 року до 04.09.2025 року перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Оцінюючи доводи представника відповідача про пропуск трирічного строку позовної давності, суд зазначає, що хоча перебіг позовної давності за регресними вимогами відповідно до частини шостої статті 261 ЦК України починається з дня виконання основного зобов`язання (17 червня 2021 року), з урахуванням норм законодавства про зупинення та продовження строків позовної давності на період дії карантину та воєнного стану, строк звернення позивача до суду не був пропущеним. Позов пред`явлено в межах встановленого законом строку, а тому заперечення відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності є необґрунтованими.

Посилання сторони захисту на те, що рішенням Рівненського районного суду у справі № 570/3609/21 з ОСОБА_1 вже стягнуто збитки на користь власника автомобіля «Renault», не спростовує правомірності вимог МТСБУ. У тій справі стягувалася різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням, тоді як предметом розгляду у цій справі є регресна вимога самого фонду (МТСБУ) до особи, яка не мала поліса страхування і за рахунок якої була покрита завдана шкода.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

За практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає (постанова Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі № 752/18470/16-ц, провадження № 61-48409св18).

Суд зазначає, що позивач належним чином виконав процесуальний обов`язок щодо доказування та надав суду вичерпні, достатні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог, зокрема факту заподіяння шкоди, вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, відсутності у нього чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також здійснення МТСБУ регламентної виплати на користь потерпілої сторони та понесених витрат на визначення розміру збитків.

Водночас відповідач та його представник, заперечуючи проти позову та посилаючись на пропуск строку позовної давності, не спростували встановлені судом обставини та наявність законних підстав для зупинення й продовження перебігу строків позовної давності у період дії карантину та воєнного стану. Надані матеріали свідчать про те, що позов пред`явлено в межах строків, визначених цивільним законодавством України з урахуванням спеціальних прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд доходить висновку про повну обґрунтованість позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 10, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, статтями 1166, 1187, 1172, 1191, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

УХВАЛИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат за регламентною виплатою задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму витрат сплаченого відшкодування в розмірі 88 941 (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок одна) гривня 18 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму витрат на встановлення розміру заподіяної шкоди в розмірі 3 240 (три тисячі двісті сорок) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати по сплаті судового збору в сумі 344 (триста сорок чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: бульвар, Русанівський, буд. 8, м. Київ, 02653, ЄДРПОУ 21647131;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА