Рішення № 139846158, 07.09.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/25979/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Жилінської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» про оформлення трудових відносин у разі виконання працівником роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» звернулася представник ОСОБА_1 адвокат Жилінська Тетяна Петрівна, в якій просить суд поновити строк на звернення з позовною заявою про вирішення трудового спору про оформлення трудових відносин у разі виконання працівником роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи; ухвалити рішення про оформлення трудових відносин ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП» та встановити період роботи ОСОБА_1 з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної у Рівненській області у періоді з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року без урахування фактично виплаченої заробітної плати та нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за зазначений період роботи; звільнити позивачку ОСОБА_1 від сплати судового збору у даній справі, або відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір»; судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_1 у липні 2024 року була фактично допущена до роботи на посаді машиніста крана на підприємстві «Металобаза, МСЦ ЧМ-1», яке є філією ТОВ «АВ Метал Груп», після подання заяви про прийняття на роботу та необхідних документів, проходження медичного огляду й інструктажу з техніки безпеки. Позивачка, за твердженнями сторони позову, виконувала трудові обов`язки з 23 липня 2024 року, підпорядковувалася керівництву підприємства та фактично перебувала у трудових відносинах із відповідачем, однак належного оформлення таких відносин у встановленому законом порядку здійснено не було. Зазначає, що 18 липня 2025 року позивачка була звільнена, однак при звільненні їй не було видано копію наказу про звільнення, не внесено відповідний запис до трудової книжки, а також не проведено належний розрахунок, зокрема не виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. Після звернення до Пенсійного фонду України позивачці стало відомо про відсутність відомостей щодо сплати відповідачем страхових внесків за відповідний період, у зв`язку з чим вона дійшла висновку про фактичне невизнання відповідачем трудових відносин. Посилаючись на фактичний допуск до роботи та виконання трудової функції без належного оформлення трудового договору, позивачка просить поновити строк звернення до суду, оформити трудові відносини з ТОВ «АВ Метал Груп» та встановити період її роботи з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року, а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за вказаний період у розмірі не нижче середньої заробітної плати у Рівненській області без урахування фактично виплачених сум, а також нарахувати та сплатити передбачені законодавством податки і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Крім того, позивачка просить звільнити її від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення рішення у справі, а судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись, зокрема, на відсутність належних та допустимих доказів існування трудових відносин між сторонами у заявлений позивачкою період. Зазначає, що ТОВ «АВ Метал Груп» не має у своїй структурі філії «Металобаза МСЦ ЧМ-1» як окремого суб`єкта, а всі працівники працевлаштовуються безпосередньо товариством. Окрім того, відповідач вважає, що позивачкою пропущено встановлений статтею 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, оскільки, на думку відповідача, про відсутність належного оформлення трудових відносин вона повинна була дізнатися ще після першого робочого дня, а відсутність відомостей про її працевлаштування та страхові внески могла бути встановлена нею значно раніше зверненням до Пенсійного фонду України у липні 2025 року. Відповідач також заперечує обґрунтованість заявлених позивачкою вимог майнового характеру, вказуючи на відсутність належного розрахунку належної до виплати заробітної плати, недоведеність повної зайнятості позивачки, а також необґрунтованість визначеного нею розміру середньої заробітної плати у Рівненській області. На думку відповідача, додані до позову розрахункові листки не є належними доказами та не підтверджують розмір і період виплат, а проведений позивачкою розрахунок містить арифметичну помилку. Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність у позовній заяві конкретних позовних вимог до зазначеного позивачкою другого відповідача та вважає, що наведена позивачкою судова практика Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин. Відповідач також ставить під сумнів достовірність письмових пояснень свідка ОСОБА_2 , який, за твердженням позивачки, бачив її за виконанням роботи, посилаючись на розташування його робочого місця, відстань до території підприємства та обмежену можливість безпосередньо спостерігати за робочим місцем позивачки. З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у відповіді на відзив позовні вимоги підтримала у повному обсязі та заперечила проти доводів відповідача, зазначивши, що у прийнятій судом уточненій позовній заяві відповідач 2 відсутній. Вказала, що позивачка була фактично допущена до роботи, у зв`язку з чим не могла знати про неналежне оформлення з нею трудових відносин, а необхідність перевірки відомостей про трудову діяльність у Реєстрі застрахованих осіб виникла у неї лише після звільнення та підозрілої поведінки роботодавця. Зазначила, що наказ про звільнення позивачці не вручався та до відзиву його копію відповідачем не долучено. Щодо розрахункових листків представник позивача вказала, що вони були видані роботодавцем та підтверджують обставини трудових відносин і виплати заробітної плати, а відсутність у позивачки документів за всі місяці роботи не може ставитися їй у провину, оскільки відповідна документація перебуває у володінні роботодавця. Зазначила, що доводи відповідача щодо неповної зайнятості та некоректності розрахунку заробітної плати не підтверджені належними доказами, зокрема штатним розписом, графіками роботи, списками працівників та документами бухгалтерського обліку. Наголосила, що позивачкою надано докази фактичного виконання роботи у відповідача, у тому числі письмові свідчення свідка, який за необхідності може бути допитаний судом, а ОСОБА_2 не є працівником відповідача. Зазначила, що інші особи, які працювали разом із позивачкою, побоюються надавати свідчення через можливість звільнення. Крім того, вказала, що Південно-східним регіональним управлінням Державної служби України з питань праці фактичної перевірки обставин, пов`язаних із працевлаштуванням позивачки, не проводилося, а відповідь була надана на підставі пояснень відповідача. На підставі викладеного представник позивача просила позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Представник відповідача у запереченнях на відповідь на відзив із доводами позивачки не погодився в повному обсязі та зазначив, що її твердження про неможливість знати про неоформлення трудових відносин лише з огляду на фактичний допуск до роботи не ґрунтуються на законодавстві, оскільки чинне трудове законодавство передбачає належне формалізоване оформлення трудових відносин. Представник відповідача вказав, що ненадання позивачці щорічної відпустки, можливість отримання нею відомостей за формою ОК-5 у будь-який час, а також інші обставини, наведені у відзиві, у сукупності свідчать про те, що позивачка раніше повинна була дізнатися про можливе порушення її трудових прав, а відтак пропустила встановлений законом строк звернення до суду, що є самостійною підставою для відмови у позові. Посилаючись на частину першу статті 233 КЗпП України, представник відповідача зазначив, що працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Також представник відповідача заперечив щодо заявленого позивачкою розміру заробітної плати, зазначивши, що він не підтверджений належними, допустимими та достатніми доказами, а надані роздруківки не містять необхідних реквізитів, не охоплюють увесь заявлений період та не підтверджують умов роботи позивачки на умовах повного чи неповного робочого часу. Крім того, зазначив, що розмір середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності в регіоні належними доказами також не підтверджений. Представник відповідача наголосив, що посилання позивачки на її слабшу позицію порівняно з роботодавцем та відсутність обов`язку зберігати відповідні документи не звільняють її від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У зв`язку з цим представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2025 року справа передана для розгляду судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків. (а.с. 40-42)

Представником позивача усунуто недоліки вказані в ухвалі від 05 грудня 2025 року у встановлений судом строк. (а.с. 43-88)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 15 грудня 2025 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 89-90)

Представник відповідача Родько О.А. подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. (а.с. 94-139)

Представник позивача адвокат Жилінська Т.П. подала до суду відповідь на відзив, у якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 141-146)

Від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. (а.с. 148-154)

Від представника позивача надійшла заява про виклик свідка ОСОБА_3 , який є працівником відповідача та може підтвердити обставини, викладені у позовній заяві, зокрема факт роботи позивачкм на посаді машиніста крана. (а.с. 156-157)

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ МЕТАЛ ГРУП» адвоката Родько Олексія Анатолійовича надійшла заява про проведення судового засідання межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «ВКЗ». (а.с. 159-165)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 лютого 2026 року заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. (а.с. 166-167)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті, крім того, задоволено заяви представника позивача про виклик свідків, а саме постановлено викликати в судове засідання в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 174)

Представник позивача ОСОБА_4 подала до суду заяву про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_5 , який, за твердженням заявника, може підтвердити обставини виконання позивачкою роботи на посаді машиніста крана. (а.с. 183-184)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 91 ЦПК України. (а.с. 185)

Представник позивача адвокат Жилінська Т.П. подала до суду клопотання у якому просить суд повторно викликати для допиту в судовому засіданн свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , а також викликати та допитати свідка ОСОБА_7 . (а.с. 191-192)

Крім того, представником позивача подано клопотання про долучення доказів. В обґрунтування клопотання зазначено, що у судовому засіданні 20 травня 2026 року позивачка ОСОБА_1 повідомила про наявність аудіозаписів розмов із роботодавцем, які мають значення для правильного вирішення спору. Вказані аудіозаписи не були подані разом із позовною заявою та не надавалися суду раніше з огляду на те, що позивачка віднайшла їх лише після подання позову. Представник позивача просила долучити до матеріалів справи подані аудіофайли як докази на підтвердження обставин, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог. (а.с. 193-195)

Представником позивача подано клопотання про проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням. (а.с. 196-198)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 01 червня 2026 року клопотання представника позивача адвоката Жилінської Т.П. про виклик свідків задоволено, постановлено викликати в судове засідання свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_3 за місцем роботи ТОВ «АВ метал груп», за місцезнаходженням філії за адресою: вул. Сковороди, буд. 23, м.Рівне, 33013; ОСОБА_2 , за місцем роботи ТОВ «ТСК ЗАХІД» за адресою: вул. Сковороди, буд. 23, м. Рівне, 33013; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» вручити його працівникам - ОСОБА_7 , ОСОБА_6 судові повістки про виклик їх у судове засідання у цій цивільній справі на 10 год. 30 хв. 02 липня 2026 року для допиту в якості свідків; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК ЗАХІД» вручити його працівнику ОСОБА_2 , судову повістку про виклик його у судове засідання у цій цивільній справі на 10 год. 30 хв. 02 липня 2026 року для допиту в якості свідка; попереджено директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» та ТОВ «ТСК ЗАХІД», що у разі невиконання ухвали суду, судом можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, передбачені ст. 144 ЦПК України; видано представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» - судові повістки на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 для її вручення відповідачем свідкам; клопотання представника позивача адвоката Жилінської Т.П. про долучення доказів задоволено та долучено до матеріалів справи аудіозаписи, які долучені до клопотання. (а.с. 204-206)

Від Директора ТОВ «АВ Метал Груп» надійшло повідомлення, у якому зазначено, що повістку ОСОБА_7 вручено, що підтверджено розпискою, а ОСОБА_6 не є працівником ТОВ «АВ Метал Груп». (а.с. 207)

Представник позивача адвокат Жилінська Т.П. подала до суду клопотання про долучення доказів, у яких просить суд долучити до матеріалів справи відеозаписи, які були зняті позивачкою на робочому місці з кабіни мостового крану під час виконання трудових обовязків. (а.с. 211-212)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2026 року постановлено здійснити привід в судове засідання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_2 ; здійснення приводу свідків доручено начальнику Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області. (а.с. 221-222)

Від начальника Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області надійшли результати виконання приводу, а саме зобов`язання на 2 арк. (а.с. 238-239)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що предметом спору є наявність або відсутність трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «АВ Метал Груп» у період з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року, а також пов`язані з цим вимоги про оформлення трудових відносин, встановлення періоду роботи та проведення відповідних нарахувань.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зазначила, що вона фактично працювала, а її трудові права були порушені. Позивачка ОСОБА_1 стверджує, що у спірний період виконувала роботу на території металобази МСЦ ЧМ-1 у м. Рівне на посаді машиніста крана. У зв`язку з цим просила суд задовольнити заявлені нею позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Жилінська Т.П. зазначила, що позивачка підтримує заявлені позовні вимоги та просила суд врахувати обставини, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Посилаючись на наведені у процесуальних документах доводи, представник позивача просила позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Родько О.А. зазначив, що у ТОВ «АВ Метал Груп» застосовується спрощене оформлення трудових відносин. З урахуванням викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив доводів представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, зокрема у зв`язку з пропуском позивачем строку на звернення до суду.

З письмових матеріалів справи суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, суд встановив, що позивачка має відповідну кваліфікацію для працевлаштування і виконання такого виду роботи у відповідача. Так, відповідно до диплому № НОМЕР_1 виданого позивачці 22 липня 1981 року вбачається, що позивачка закінчила Тернопільське середнє профтехучилище за професією машиніст мостових, козлових та баштових кранів, присвоєно кваліфікацію машиніст мостових, козлових та баштових кранів четвертого розряду.

З трудової книжки (серія НОМЕР_2 ) позивачки суд встановив наявність трудового стажу та відповідних записів, які його підтверджують за здобутою професією машиніст мостового крана . Останнім місцем роботи позивачки було ПАТ "Рембуд" на посаді кранівника. Водночас після звільнення від 31.03.2022 року, перебування на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості (11.04.2022 по 27.11.2022) відсутні записи щодо працевлаштуванняч в тому числі за місцем роботи у відповідача. (а.с. 56 - 58)

Матеріалами справи також підтверджується звернення позивачки після припинення фактичної роботи до органів Пенсійного фонду України для отримання інформації щодо відомостей про її трудову діяльність та страховий стаж.

З відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, наданих позивачкою, вбачається відсутність відомостей про сплату за неї відповідачем єдиного внеску за заявлений позивачкою період роботи.

На підтвердження факту виконання роботи у відповідача позивачкою до матеріалів справи долучено письмові докази, зокрема розрахункові листки, документи щодо звернення до органів Державної служби з питань праці, копії скріншотів щодо комунікації позивачки у групах в застосунках мобільного телефону, копії фото, письмових пояснень свідка, а також аудіозаписи розмов та відеозаписи, здійснені позивачкою під час перебування на робочому місці. (а.с. 10-22)

З копії заяви про звільнення встановлено, що позивач подавала заяву на ім`я директора ТОВ "АВ метал груп" про звільнення за власним бажанням у зв`язку з непорозуміннями в колективі та зняттям премії з 18.07.2025 року. Також позивачка надала копії зображень зразків заяв про звільнення, які їй надсилались для оформлення припинення трудових відносин.

З наданих копій розрахункових листків, які збереглись у позивачки, вбачається наявність відомостей про нарахування їй заробітної плати за окремі місяці спірного періоду. Так, з копій розрахункових листків в яких міститься інформація про позивача як працівника на посаді машиніст крана суд встановив, що позивачці було нараховано за липень 2024 року 1 056 грн 00 коп; за серпень 2024 року - 17 965 грн 91 коп; вересень 2024 року - 5 338 грн 00 коп; жовтень 2024 року - 18 385 грн 87 коп; грудень 2024 року - 18 500 грн 00 коп; лютий 2025 року - 18 962 грн 50 коп та 5 316 грн 00 коп; квітень 2025 року - 7926 грн 00 коп. (а.с. 69 - 70)

Зі скарги позивачки до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 29 липня 2025 року встановлено, що з приводу факту перебування в трудових правовідносинах без укладеного письмового трудового договору позивачка зверталась зі скаргою та вимогами провести перевірку контролюючим органом. (а.с. 59)

Відповіддю Південно-Східного міжрегіонального управління служби з питань праці від 18 серпня 2025 року позивачку як скаржнику з приводу дотримання законодавства з питань праці було поінформовано, що контролюючий орган в умовах воєнного стану перевірку не проводив, надсилав запит до відповідача з питань порушених скаржником у скарзі, роз`яснено права на правничу допомогу та звернення до суду. (а.с. 60-61)

На ТОВ «АВ Метал Груп» у 2024 р. та 2025 р. 2 були наявні дві штатні одиниці посади машиніст крану по Рівненському регіоні, що підтверджено відповіддю Держпраці з наданих відповідачем відповідей та штатних розписів.

При цьому доказів оформлення відповідачем трудових відносин із позивачем ОСОБА_1 шляхом видання наказу про прийняття на роботу та внесення відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб за спірний період суду не надано.

Позивач надала платіжну інструкцію АТ КБ "Приватбанк" від 15.08.2025 року щодо перерахування їй коштів фізичною особою ( ОСОБА_9 ) у розмірі 17 580 грн 50 коп.

З наданих позивачкою відеозаписів убачається її перебування в кабіні мостового крана та виконання відповідних робочих дій. Вказані докази долучені судом до матеріалів справи та досліджені під час судового розгляду.

З скріншотів переписки суд встановив, що комунікація з приводу працевлаштування та виконання посадових обов`язків здійснювалась позивачем з громадянином ОСОБА_7 як керівником філії відповідача. Також вказана особа надсилала позивачці перелік документів обов`язкових при прийняття на роботу (а.с. 85). Суд оглянув фото спеціального одягу АВ Метал груп в який одягалась позивачка під час виконання роботи. (а.с. 86)

Суд також встановив, що копію наказу про звільнення позивачки відповідач до матеріалів справи не долучив.

З фототаблиць поданих відповідачем суд встановив загальний вигляд магазину, орендованої відповідачем території ТОВ "АВ метал груп", зображення входу на територію відповідача зі сторони відповідача, загальний вигляд кабін кранів із входу (а. с. 105-106)

З витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань суд встановив, що керівником ТОВ "АВ метал груп" є Тульчінська Олена Вячеславівна. До видів економічної діяльності відповідача відноситься в тому числі оптова торгівля металами та металевими рудами, механічне оброблення металевих виробів тощо. (а.с. 107-134)

Крім того, суд допитав безпосередньо в судовому засіданні свідка, письмові пояснення якого містяться в матеріалах справи. Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що позивачка ОСОБА_1 його знайома. Зазначив, що приблизно рік тому працював у сусідній організації та не перебував із позивачкою у будь-яких особистих чи трудових відносинах. При цьому неодноразово бачив ОСОБА_1 на території підприємства за виконанням роботи, зокрема під час завантаження та розвантаження металевих конструкцій, а також у кабіні крана. Свідок зазначив, що підприємства, на території яких він працював та де перебувала позивачка, розташовані поруч, фактично на одній території, а відстань між ними становить близько 25 метрів. За його словами, саме на території ТОВ «АВ Метал Груп» знаходилися крани, тоді як інші підприємства мали складські приміщення. Свідок пояснив, що бачив позивачку кожного робочого дня або через день, у зв`язку з чим у нього склалося враження, що вона працювала на відповідному підприємстві. Після оголошення судом змісту наданих ним письмових свідчень свідок підтвердив їх та не заперечував проти викладених у них відомостей. Разом із тим зазначив, що не може достовірно визначити, кому саме належали крани та з яким саме підприємством позивачка перебувала у трудових відносинах. Свідок також пояснив, що на території підприємства постійно перебуває значна кількість працівників та клієнтів, однак позивачку він бачив регулярно під час виконання нею зазначеної роботи.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

У статті 43 Конституції України гарантується право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційні права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ч. 1 статті 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі статтею 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 01 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Водночас суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Подібні правові висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23).

Установлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц (провадження № 61-10916св18); від 01 квітня 2026 року у справі № 570/4554/23 (провадження № 61-498св26).

Суд враховує, що у встановленні факту трудових відносин слід зважати на концепцію прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє втілення у Рекомендаціях Міжнародної організації праці 2006 року № 198 «Про трудові відносини», у яких зазначено, що держави-члени вказаної організації повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах або інших засобах конкретні ознаки існування трудових правовідносин, які можуть включати: той факт, що робота: виконується відповідно до вказівок і під контролем іншої сторони; припускає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства; виконується винятково або головним чином в інтересах іншої особи; повинна виконуватися особисто працівником; виконується відповідно до певного графіка або на робочому місці, що вказується або узгоджується стороною, яка замовила її; має певну тривалість і передбачає певну спадкоємність; вимагає присутності працівника; або передбачає надання інструментів, матеріалів і механізмів стороною, що замовила роботу; періодичну виплату винагороди працівникові; той факт, що дана винагорода є єдиним або основним джерелом доходів працівника; здійснення оплати праці в натуральному виразі шляхом надання працівникові, приміром, харчових продуктів, житла або транспортних засобів; визнання таких прав, як щотижневі вихідні дні й щорічна відпустка; оплата стороною, що замовила виконання роботи, поїздок, що здійснюються працівником у цілях виконання роботи; або те, що працівник не несе фінансового ризику.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 10 червня 2020 року у справі № 298/827/15-ц (провадження № 61-4327св18), від 08 вересня 2023 року у справі № 132/1587/22 (провадження № 61-3162св23), від 18 вересня 2023 року у справі № 754/12104/20-ц (провадження № 61-9060св23).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі № 293/1073/24 наголошує, що встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року фактично та систематично виконувала роботу машиніста крана на території металобази МСЦ ЧМ-1 у м. Рівному, яка пов`язана з діяльністю ТОВ «АВ Метал Груп».

На підтвердження факту виконання роботи позивачкою судом досліджено надані нею письмові докази, розрахункові листки, відомості з Реєстру застрахованих осіб, фото, переписку в мобільному застосунку, письмові показання свідка, аудіозаписи та відеозаписи, а також безпосередньо досліджено показання свідка ОСОБА_2 у судовому засіданні. З наданих суду доказів у сукупності суд приходить до висновку про наявність трудових відносин між позивачем і відповідачем з 23 липня 2024 року та виконання позивачкою трудової функції, пов`язаної з керуванням мостовим краном, до 18 липня 2025 року.

З копій розрахункових листків в яких міститься інформація про позивача ОСОБА_1 як працівника підрозділу Рівненської філії на посаді машиніст крана суд встановив, що за цей період позивачці систематично видавались розрахункові документи. Суд критично оцінює доводи представника відповідача, що розрахункові листи містять інформацію з різними розмірами випла п місяцях і не за кожен місяць, оскільки вони не спростовують факт наявності трудових правовідносин між позивачем і відповідачем.

Також свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що працював у сусідній організації, яка розташована поруч із територією, де перебувала позивачка, та протягом приблизно року неодноразово бачив ОСОБА_1 під час виконання роботи. Свідок зазначив, що бачив позивачку, зокрема, під час здійснення завантажувальних та розвантажувальних робіт, а також у кабіні крана. При цьому свідок пояснив, що підприємства розташовані поруч, відстань між ними становить близько 25 метрів, а крани на відповідній території, за його спостереженнями, використовувало саме ТОВ «АВ Метал Груп». Свідок також зазначив, що бачив позивачку кожного робочого дня або через день. Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «АВ Метал Груп», не є стороною у справі та повідомив обставини, які стали йому відомі безпосередньо з його власних спостережень. Водночас суд оцінює його показання у сукупності з іншими доказами, наданими сторонами.

Судом досліджено відеозаписи, надані позивачкою, на яких зафіксовано її перебування у кабіні мостового крана та виконання нею відповідних робочих дій. Зміст зазначених відеозаписів узгоджується з поясненнями свідка ОСОБА_2 щодо факту перебування позивачки на території підприємства та виконання нею роботи, пов`язаної з використанням крана.

Крім того, матеріали в справі в сукупності підтверджують, що фізична особа ОСОБА_7 є працівником ТОВ "АВ метал груп", тому суд враховує, що письмовими доказами підтверджено проведення листування і комунікації між позивачем і вказаним працівником відповідача щодо працевлаштування, виконання посадових обов`язків, оплату виконання за роботу позивача, звільнення, виплату розрахункових коштів.

Водночас відповідачем не надано суду наказу про прийняття ОСОБА_1 на роботу, трудового договору, відомостей про повідомлення уповноваженого державного органу про її прийняття на роботу або інших документів, які б підтверджували належне оформлення трудових відносин із позивачкою у спірний період.

Відсутність належного оформлення трудових відносин сама по собі не виключає можливості встановлення судом факту їх існування, якщо сукупністю належних та допустимих доказів підтверджується фактичне виконання особою трудової функції та наявність інших характерних ознак трудових відносин.

Оцінюючи надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить із того, що визначальним у даному спорі є не лише наявність чи відсутність наказу про прийняття на роботу, а фактичний характер відносин між сторонами, зокрема встановлення факту особистого виконання позивачкою визначеної трудової функції, регулярності виконання роботи та її фактичного допуску до роботи.

Суд також враховує, що позивачка виконувала роботу машиніста крана протягом тривалого періоду, а відповідач, заперечуючи факт трудових відносин, не надав належних доказів того, що перебування позивачки на території підприємства та виконання нею роботи відбувалися на інших правових підставах.

Отже, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що між ОСОБА_1 та ТОВ «АВ Метал Груп» фактично склалися трудові відносини, у межах яких позивачка особисто виконувала трудову функцію машиніста крана, а відповідач допустив її до виконання роботи без належного оформлення трудового договору у встановленому законом порядку.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення факту трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» у період з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання виплати невиплаченої заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Рівненській області у період з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року без урахування фактично виплаченої заробітної плати, суд зазначає наступне.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум (стаття 116 КЗпП України).

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини 6 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації (крім випадків виконання робіт чи надання послуг за гіг-контрактом у порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"), орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Разом з тим, наведене положення статті 116 КЗпП України регулює порядок проведення розрахунку з працівником при звільненні та не визначає розміру заробітної плати за фактично виконану роботу. Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Статтею 95 КЗпП України встановлено державні гарантії щодо мінімального розміру заробітної плати.

У цій справі судом встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «АВ Метал Груп» у період з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року. Водночас встановлення такого факту саме по собі не дає підстав для визначення належної позивачці заробітної плати виходячи із середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Рівненській області, оскільки розмір заробітної плати працівника визначається умовами трудового договору, системою оплати праці, посадою, режимом роботи, фактично виконаною роботою та іншими обставинами.

Суд бере до уваги, що позовна вимога сформульована як зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату без урахування фактично виплачених сум. Такий спосіб визначення заборгованості не дає можливості встановити фактичний розмір невиплаченої позивачці заробітної плати, оскільки при визначенні заборгованості мають бути враховані всі належні та фактично здійснені виплати за відповідний період.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти заявленої вимоги, не надав суду повного та належного розрахунку заробітної плати позивачки за встановлений судом період, документів щодо режиму її роботи, фактично відпрацьованого часу та нарахувань за весь період трудових відносин. Проте відсутність у відповідача таких доказів не звільняє суд від обов`язку визначити розмір грошових вимог на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про зобов`язання ТОВ «АВ Метал Груп» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Рівненській області у період з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року підтверджена належними та достатніми доказами в частині визначеного позивачкою способу та розміру оплати праці.

З огляду на наведене суд вважає, що позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, оцінюючи доводи сторін та надані ними докази, враховує як твердження позивачки про фактичне виконання нею трудових обов`язків у відповідача, так і заперечення відповідача щодо наявності та належного оформлення трудових відносин, строку звернення до суду, розміру та підстав нарахування заробітної плати. Водночас самі по собі доводи учасників справи не є доказами встановлення відповідних обставин, а підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами, поданими на їх підтвердження. Суд виходить із того, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях. При цьому суд бере до уваги лише ті доводи та обставини, які підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, оціненими судом відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Суд також перевірив доводи відповідача щодо пропуску позивачкою встановленого законом строку звернення до суду та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду з позовом про вирішення трудового спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення у місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

При цьому перебіг строку звернення до суду пов`язується не лише з об`єктивним фактом порушення права, а й з моментом, коли працівник дізнався або за обставинами справи повинен був дізнатися про таке порушення. Вирішуючи питання щодо додержання встановленого статтею 233 КЗпП України строку, суд має встановити характер спірного права, момент його порушення та момент, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про це порушення.

У цій справі позивачка звернулася до суду з вимогою про оформлення трудових відносин, встановлення періоду роботи та пов`язаними з цим вимогами щодо нарахування та виплати заробітної плати. Позивачка посилається на те, що з 23 липня 2024 року була фактично допущена відповідачем до виконання роботи машиніста крана, однак трудові відносини належним чином оформлені не були.

Суд враховує, що за твердженнями позивачки, які підтверджені дослідженими судом доказами, вона фактично виконувала трудові обов`язки та отримувала виплати, що свідчили про фактичне існування трудових відносин. Водночас відповідач не надав позивачці наказу про прийняття на роботу, трудового договору чи інших документів, з яких вона могла б однозначно встановити факт належного або неналежного оформлення трудових відносин саме з відповідачем.

Крім того, копію наказу про звільнення позивачці відповідач не надав, а відомості про відсутність даних щодо її страхового стажу та сплати єдиного внеску за спірний період вона отримала після звернення до органів Пенсійного фонду України у липні 2025 року та відповідей Держпраці. Позов до суду подано після отримання зазначеної інформації та в межах установленого законом строку. За таких обставин суд вважає, що позивачка дізналася про порушення свого права на належне оформлення трудових відносин та сплату страхових внесків після припинення фактичних трудових відносин, а тому доводи відповідача про пропуск строку звернення до суду є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Оскільки заявлені ОСОБА_1 вимоги безпосередньо випливають із трудових правовідносин та стосуються, зокрема, оформлення трудових відносин і виплати заробітної плати, позивачка відповідно до закону звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору, а позовні вимоги підлягають задоволенню, судовий збір, від сплати якого вона звільнена, підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» у дохід держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 4, 10 - 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 352 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» про оформлення трудових відносин у разі виконання працівником роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи задовольнити.

Встановити факт наявності трудових відносин без оформлення трудового договору між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у Рівненській області за період з 23 липня 2024 року по 18 липня 2025 року без урахування фактично виплаченої заробітної плати, нарахувати та сплатити відповідно до законодавства податок на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» у дохід держави судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп», місцезнаходження: вул. Шолом Алейхема, буд. 5, м. Дніпро, 49044, ЄДРПОУ 36441934.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА