Постанова № 139846053, 17.09.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3580/26

17 вересня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Ковальська А.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідач Курцеби Н.І. (дистанційно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в режимі відеоконференції справу №564/3580/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з адміністративним позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 21.08.2026 у застосунку «Дія» позивач отримав повідомлення про відкриття щодо останнього виконавчого провадження ВП №81796778 щодо стягнення штрафу в сумі 102000 грн., яке відкрите на підставі постанови Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області від 10.07.2026 №0003725 та на підставі якого мені заблоковано усі рахунки.

Ознайомившись за ідентифікатором у реєстрі виконавчих проваджень з наявними матеріалами виконавчого провадження дізнався, що 10.07.2026 відносно позивача начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області винесено постанову №0003725, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП за фактом невиконання 18.06.2026, о 14 год 45 хв, на 83 км автодороги Р-15 Володимирського району, вимоги уповноваженої посадової особи центрального органу державної влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті про зупинку транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 , що зареєстровано на камеру зовнішнього портативного відеореєстратора АХ 2744000.

Зазначає, що транспортний засіб Volkswagen Crafter, д.н.з. НОМЕР_1 , дійсно 04.06.2026 був зареєстрований за ним, але перебуває у користуванні іншої особи і у вказаний день та час ним керував ОСОБА_2 , житель м.Рівне, а тому позивачу не відомо чому зазначена постанова винесена відносно нього, якщо за змістом ч.2 ст.122-2 КУпАП мова іде про водія, а не про власника.

Також вказує, що не отримував жодного повідомлення про виклик його на розгляд справи, що позбавило його можливості знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, а також позивач не отримував копію спірної постанови.

На підставі наведеного просить: визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Сокола Павла Ігоровича про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725 щодо ОСОБА_1 , закрити провадження у справі та стягнути судові витрати.

Відповідачем подано відзив на позов, який мотивований тим, що 18.06.2026 посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області здійснювалась рейдова перевірка відповідно до направлення №ЕНР 000755 і у вказаний день, близько 14 год. 27 хв. на ділянці автомобільної дороги 83 км Р-15 Володимирського району на території Волинської області під час здійснення рейдової перевірки водій вантажного автомобіля марки Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимог уповноваженої посадової особи про зупинку.

Зазначає, що відеозаписом перевірки підтверджується, що: інспектор перебуваючи на проїзній частині дороги у зоні габаритно-вагового контролю за допомогою сигнального диска подав сигнал зупинки ТЗ та вказав на місце для зупинки; водій проігнорував сигнал інспектора, тим самим не виконав вимогу про зупинку ТЗ; надалі, посадові особи Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області службовим автомобілем наздогнали вказаний автомобіль.

При спілкуванні з інспекторами водій поводився зухвало.

Зазначає, що вказане порушення містить ознаки такого, за яке передбачена відповідальність відповідно до частин 2 статті 122-2 КУпАП, а саме невиконання вимог уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, про зупинку транспортного засобу.

Доповідною запискою від 19.06.2026 №22972/25.1/18-26 старший державний інспектор Андрій Куницький повідомив начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Павла Сокола про описану подію, зазначивши що проводилася відеофіксація порушення.

Відповідно до даних ЄДРТЗ, власником вказаного транспортного засобу є позивач.

Вказує, що відповідно до ст.258 КУпАП, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а відповідно до ст.279-5 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Повідомленням від 22.06.2026 №53451/25.2/24-26 позивача було запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122-2 КУПАП, що був призначений на 10.07.2026 з 08 до 10 год. за адресою: м.Луцьк, вул.Підгаєцька, 3 (4 поверх, 9 кабінет).

Вказане відправлення повернулось відправнику. На розгляд справи 10.07.2026 з 08 по 10 годину ОСОБА_1 не з`явився.

Оскільки в указаний у запрошенні день і час ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, враховуючи обмежені строки накладення адміністративного стягнення, визначені ст.38 КУпАП, та з врахуванням того, що участь особи, що притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справ даної категорії не обов`язкова, то за результатами розгляду справи Управлінням державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову від 10.07.2026 №0003725, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУПАП та накладено штраф у розмірі 51000 грн.

Винесена постанова направлена позивачу з листом від 10.07.2026 №59987/25.1/24-26 рекомендованим листом №R067224713557 з повідомлення, а тому доводи позивача про неналежне повідомлення про розгляд справи та направлення постанови не відповідають дійсності.

Також зазначає, що законодавець чітко визначив відповідальну особу за вчинення порушення, передбаченого ч.2 ст.122-2 КУПАП фізичну особу або керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу належного користувача транспортного засобу.

Посадовими особами Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області при розгляді справи встановлено власника ТЗ Volkswagen, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 .

Будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на момент притягнення позивача до адміністративної відповідальності внесено відомості про іншого, аніж власник, належного користувача транспортного засобу, не надано, а тому вважає, що постанова Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті є законною та такою, що не підлягає скасуванню.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просив їх задоволити.

Представник відповідача Курцеба Н.І., в судовому засіданні заперечила проти заявлених позовних вимог, та пояснила, що спірна постанова є законною, винесена у спосіб, що передбачений законом, а тому відсутні підстави для її скасування. Просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що дійсно 18.06.2026, о 14 год 45 хв, на 83 км автодороги Р-15 Володимирського району він керував транспортним засобом марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 . Показав, що не бачив, що саме йому інспектор подавав вимогу про зупинку, оскільки на дорозі було кілька транспортних засобів, що рухалися, зокрема перед ним їхала «бочка», по зустрічній смузі де стояв інспектор теж їхала фура і неможливо однозначно було визначити, кому саме подавалась така вимога, а тому він поїхав далі. Пізніше його наздогнали інспектори та зупинили, він зупинився не одразу, а у безпечному місці, оскільки їхав з вантажем і не міг зупинитися миттєво, між ними відбулась суперечка щодо підстав та порядку зупинки транспортного засобу. Також на місце зупинки викликалися працівники поліції, однак адмінматеріали не складалися. Також пояснив, що відносно нього складалися матеріали за порушення режиму праці.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, показання свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Так 10.07.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Соколом Павлом Ігоровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №0003725, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУПАП та накладено штраф у розмірі 51000 грн.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУПАП був факт невиконання 18.06.2026, о 14 год 45 хв, на 83 км автодороги Р-15 Володимирського району, під час рейдової перевірки, вимоги уповноваженої посадової особи центрального органу державної влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті про зупинку транспортного засобу марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому судом встановлено, що із наданого відповідачем відеозапису з портативного відеореєстратора вбачається, що особу водія, який керував 18.06.2026, о 14 год 45 хв, на 83 км автодороги Р-15 Володимирського району транспортним засобом марки Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_1 встановлено і ним є ОСОБА_2 .

Більше того, відносно останнього на місці складалися інші матеріали, що також підтвердив безпосередньо ОСОБА_2 , який був допитаний в судовому засіданні у якості свідка

Судом також встановлено, що повідомлення про розгляд справи від 22.06.2026 №53451/25.2/24-26, яким ОСОБА_1 було запрошено на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122-2 КУПАП на 10.07.2026 з 08 до 10 год. за адресою: м.Луцьк, вул.Підгаєцька, 3 (4 поверх, 9 кабінет), повернулось без вручення за закінченням терміну зберігання.

Копія постанови начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Сокола П.І. про накладення адміністративного стягнення №0003725 направлена позивачу 10.07.2026 і також повернулась відповідачу без вручення за закінченням терміну зберігання.

Суд враховує, що оскаржувана постанова мотивована тим, що факт невиконання вимоги посадової особи Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області про зупинку транспортного засобу зафіксовано за допомогою технічних засобів, а відповідальність за вказане правопорушення, з покликанням на ст.14-3 КУпАП, несе фізична особа, за якою зареєстровано цей транспортний засіб.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема, частиною другою статті 122-2 КУпАП, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, несе відповідальна особа фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Аналіз зазначеної правової норми у системному зв`язку з положеннями Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі дає підстави для висновку, що інститут відповідальності власника (належного користувача) транспортного засобу є спеціальним процесуальним механізмом.

Він застосовується виключно у випадках, коли правопорушення зафіксовано дистанційно, а особу фактичного водія (порушника) безпосередньо в момент вчинення або оформлення правопорушення встановити не вдалося. Зазначений правовий режим запроваджує спростовну презумпцію вини власника ТЗ з метою забезпечення невідворотності покарання за відсутності безпосереднього контакту уповноваженого органу з водієм.

Проте, під час судового розгляду було досліджено наданий суду відповідачем відеозапис з нагрудної камери (бодікамери) посадової особи відповідача.

Зі змісту вказаного відеозапису беззаперечно вбачається, що після ймовірного невиконання водієм вимоги про зупинку, посадові особи відповідача наздогнали вказаний транспортний засіб, здійснили його зупинку та безпосередньо на місці події встановили анкетні дані та особу фактичного водія, який керував автомобілем у момент виникнення обставин, що стали підставою для складання матеріалів.

Відповідно до загальних принципів права та положень КУпАП, суб`єктом адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та на автомобільному транспорті за загальним правилом є особа, яка безпосередньо вчинила протиправні дії (водій транспортного засобу).

Запроваджений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації юридичної відповідальності унеможливлює притягнення до відповідальності власника транспортного засобу за наявності достовірних і відомих контролюючому органу відомостей про іншу конкретну особу, яка фактично перебувала за кермом.

Верховний Суд у подібних категоріях справ (наприклад, щодо ст.14-1, 14-2 та 14-3 КУпАП) послідовно зазначає, що у разі, якщо під час розгляду справи чи складання матеріалів встановлено особу, яка фактично перебувала за кермом, відповідальність має нести виключно водій, а не особа, на яку транспортний засіб зареєстрований. Орган владних повноважень не має права вибирати, кого притягнути «зручнішого» власника за спрощеною процедурою чи реального порушника.

Про закладений законодавцем пріоритет відповідальності саме фактичного водія, а не власника транспортного засобу, свідчить також і пряме відсилання у частині першій статті 14-3 КУпАП до процесуального порядку, визначеного статтею 279-7 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 279-7 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, частиною другою статті 122-2 КУпАП, зафіксовано за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, уповноважена посадова особа за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу (тобто власника).

Водночас, системний аналіз положень частин 4 та 5 статті 279-7 КУпАП вказує на те, що процедура притягнення до відповідальності власника ТЗ зупиняється або скасовується, якщо уповноваженому органу стає відома особа фактичного порушника водія. Більше того, положення цієї статті чітко розмежовують два різні правові режими: безперешкодне фіксування правопорушення «в автоматичному режимі» (за відсутності контакту з ТЗ) та правовідносини, що виникають у разі реального реагування на правопорушення безпосередньо під час або відразу після його вчинення.

У даній справі, наздогнавши транспортний засіб та зафіксувавши особу водія за допомогою технічного засобу (бодікамери), посадові особи Укртрансбезпеки фактично вийшли за межі процедури безконтактного/автоматичного виявлення правопорушення, яка є єдиною підставою для застосування ст. 14-3 КУпАП.

Нормативний зв`язок статей 14-3 та 279-7 КУпАП виключає будь-яку альтернативність чи право вибору для контролюючого органу щодо того, кого саме притягати до відповідальності. Презумпція вини власника ТЗ є виключно субсидіарним (допоміжним) інструментом держави, який застосовується тоді і лише тоді, коли особу безпосереднього правопорушника встановити технічно неможливо. Як тільки особу водія встановлено та зафіксовано на технічний засіб (бодікамеру), будь-які правові підстави для покладання відповідальності на позивача як на власника ТЗ, в силу приписів ст. 14-3 та ст. 279-7 КУпАП, повністю нівелюються.

Ураховуючи, що інспектори відповідача безпосередньо на місці зафіксували особу фактичного водія, правовий режим фіксації правопорушень за власником ТЗ, передбачений статтею 14-3 КУпАП, не підлягав застосуванню.

У такому разі відповідач був зобов`язаний здійснити розгляд справи та вирішити питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності саме особи фактичного водія за загальною процедурою.

Винесення постанови стосовно позивача, як власника транспортного засобу, за умови, що особа фактичного керманича була достеменно відома органу владних повноважень (що зафіксовано на технічний засіб самого відповідача), свідчить про грубе порушення процедури розгляду справи, порушення принципу суб`єктного складу правопорушення та протиправне перекладення вини на особу, яка не є суб`єктом цього проступку.

За таких обставин, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122-2 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи зі спорів з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов переконливого висновку, що позивачем доведено протиправність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, а відтак остання підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Відтак, позов ОСОБА_1 піддягає до задоволення у повному обсязі.

Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2026 року було задоволено клопотання позивача та вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №81796778 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725, винесеної начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Соколом Павлом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Відповідно до частини восьмої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання судовим рішенням законної сили. З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, вжиті судом заходи забезпечення позову продовжують дію до дня набрання цим рішенням законної сили.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. за подання самого позову та 998 грн. 40 коп. за подання до суду заяви про забезпечення позову.

Оскільки позовні вимоги підлягають повному задоволенню, а оскаржувана постанова винесена посадовою особою Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.123, 139, 241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволити.

Постанову начальника Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Сокола Павла Ігоровича про накладення адміністративного стягнення №0003725, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУПАП та накладено штраф у розмірі 51000 грн. скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25 серпня 2026 року у вигляді зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП№81796778 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.07.2026 №0003725, винесеної начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Соколом Павлом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122-2 КУпАП зберігають свою дію до набрання цим судовим рішенням законної сили.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2329 грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів (ст.286 КАС України) з дня його проголошення.

Відомості про позивача: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відомості про відповідача: Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, місцезнаходження: вул.Підгаєцька 3, м.Луцьк, Волинська область, 43020, Код ЄДРПОУ: 39816845.

Повне рішення складено 17 вересня 2026 року.

СуддяВ. В. Левчук