Рішення № 139845508, 10.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6082/26 2/335/3300/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», в особі представника Пархомчука С. В., звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 279873 від 30.03.2026.

В обґрунтування позову зазначено, що 30.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 279873 (далі Кредитний договір або Договір), який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору. За умовами вищезазначеного договору, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надало позичальнику кредит у розмірі 4 000,00 грн. на строк 90 днів з відсотковою ставкою 0,72 % на добу.

19.12.2025 укладений договір № 19122025/1, відповідно до якого ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 279873 від 30.03.2025.

Всупереч умовам вищезазначеного кредитного договору, відповідач свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого станом на день формування позовної заяви заборгованість відповідача складає 7 620,80 грн., у тому числі прострочена заборгованість за основним зобов`язанням 4 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 2 620,80 грн., та послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту на підставі в 1.4 Договору 1 000,00 грн.

Після відступлення прав вимоги за цим договором відповідачем не здійснювалось платежів на погашення заборгованості.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 7 620,80 грн. та судові витрати зі сплати судового збору розміром 2 662,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу розміром 15 500,00 грн.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) учасників справи у судове засідання.

В судові засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 , в судові засідання на розгляд справи двічі не з`явилася. Про дати, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали та судової повістки на адресу реєстрації.

Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомила, відзиву, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд, за наявними у справі доказами, які надані сторонами, у зв`язку з чим, 10.09.2026 судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст. 223, ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах позовних вимог, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

30.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту№ 279873 (далі Кредитний договір або Договір), який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.

Згідно п. 1.1. Договору, ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Тип кредиту кредит.

Відповідно п. 1.2. Договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 27.06.2025. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів. (пункт 1.3. Договору).

Договір укладений в електронний формі та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL2145, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ».

Первісний кредитор належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, а саме надав відповідачу фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн. Факт перерахування грошових коштів відповідачу на суму 4 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в RAIFFEISEN BANK, 30.03.2025 о 23:54 год. з призначенням переказу видача кредиту № 279873 підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід».

Разом із тим, відповідач умови Кредитного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого за кредитним договором № 279873 від 30.03.2025 утворилась заборгованість станом на 20.02.2026 в розмірі 7 620,80 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за основним зобов`язанням - 4 000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 2 620,80 грн., заборгованості за послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту на підставі в 1.4 Договору - 1 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку за кредитним договором № 279873.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до пп. 6, 7, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до чч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов`язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію.

У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

На підставі викладеного законодавство України надає можливість укласти кредитний договір відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем 30.03.2025 кредитний договір № 279873 від 30. 03.2025 не суперечить Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не визнаний на час розгляду справи недійсним.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, зобов`язання підлягає виконанню у вказаний в договорі строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов`язання (неналежне виконання). При цьому, за вимогами статті 611 цього Кодексу, при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

В силу вимог ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач висувала заперечення проти вимог нового кредитора у зобов`язаннях відповідно до статті 518 ЦК України.

Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за договором факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов вказаного кредитного договору, позивачем було направлено вимогу від 20.03.2026 про виконання зобов`язань за кредитним договором. Проте, відповідачем вказана вимога не була задоволена.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, кредит та відсотки у визначені договором строки не повернув, тому в позивача як правонаступника кредитора наявні підстави для стягнення з відповідача на його користь суми вищезазначеної заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 7 620,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України також стягує з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви.

Позивачем до стягнення заявлено також суму витрат на правову допомогу, які позивач поніс при розгляді справи, в розмірі 15 500,00 грн.

У відповідності до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано такі докази: договір № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09.04.2026, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» та Адвокатським бюро «ПАРХОМЧУК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Пахомчука С. В., довіреність від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» від 09.04.2026 на ім`я адвоката Пархомчука С. В., свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019. Також, у позовній заяві представником позивача адвокатом Пархомчуком С. В. зазначено орієнтовний розмір судових витрат ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», понесених на професійну правничу допомогу під час розгляду справи, яка складається з 15 500,00 грн., а саме: зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» та відповідачем в рамках кредитного договору № 279873 від 30.03.2025, тривалістю 0,5 години на суму 1 500,00 грн., складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики, тривалістю 3 години на суму 9 000,00 грн., інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи, тривалістю 1,5 години на суму 4 500,00 грн., канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції на суму 500,00 грн.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16; додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Предметом спору в даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Заявлені витрати на правову допомогу у даній справі на користь адвоката в сумі 15 500,00 грн. є неспіврозмірними зі складністю справи, враховуючи, що її розгляд відбувся у порядку спрощеного позовного провадження, отже в заявленій сумі не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд визнає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 2662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 514, 516, 526, 527, 530, 612, 625, ЦК України, керуючись ст. ст. 6-13, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 279873 від 30.03.2025 в розмірі 7 620,80 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за основним зобов`язанням - 4 000,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами - 2 620,80 грн., заборгованості за послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту на підставі в 1.4 Договору - 1 000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС» судовий збір у сумі 2 662,40 грн., а також витрати на правову допомогу у сумі 4 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕНЕРА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 43561872, місцезнаходження: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров