Рішення № 139845043, 31.08.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/753/24

Провадження № 2/309/166/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Лук`янової О.В.

за участю секретаря судового засідання Пилип Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», посилаючись на те, що:

-14.09.2020 між позичальником, яким є: ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» був укладений Договір про надання споживчого кредиту №363893, відповідно до якого Кредитодавець надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 30582грн., а Позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 14.09.2022 та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах, визначених умовами Договору кредиту;

-відповідно до умов кредитного договору: відсоткова ставка за договором є фіксованою, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: - за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних); за усі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85% річних;

-товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору кредиту;

-26.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-11/2021, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором про надання споживчого кредиту №363893 від 14.09.2020, укладеним з відповідачем;

-10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором про надання споживчого кредиту №363893 від 14.09.2020, укладеним з відповідачем;

-відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, у зв`язку із чим загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом станом на 09.01.2024, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 60703грн.09коп., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 25838грн.24коп.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 34864грн.85коп.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Договору кредиту 0грн. нараховані 3% річних 0грн.; втрати від інфляції 0грн.,

звернувся до суду із позовом та просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №363893 від 14.09.2020 у розмірі 60703грн.09коп. та судові витрати: 3028грн. витрат по оплаті судового збору та 17000грн. витрат на правову допомогу /а.с.2-4/.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 13 лютого 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження /а.с.45-46/.

04.03.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні /а.с.48-52/.

В обґрунтування відзиву зазначив:

-між ним та ТОВ «Коллект Центр» ніяких угод не укладалося;

-згідно відомостей бюро кредитних історій станом на 22.02.2024 не зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр»;

-його не було письмово повідомлено про зміну кредитора;

-нарахована заборгованість є необґрунтованою. Оскільки він проходив військову службу з 01.03.2022 по 25.04.2023, а тому у вказаний період часу нарахування відсотків за користування кредитом здійснено безпідставно, без урахування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

-оскільки він являється учасником бойових дій, в силу положень п.13 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір», ч.2 ст.22 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з нього не підлягає стягненню судовий збір;

-витрати на правничу допомогу позивача є необґрунтованими.

07.05.2024 представник позивача Мостовенко О.І. подав до суду пояснення на відзив /а.с.61-64/, у яких зазначив, що:

-доводи відповідача вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами;

-відповідач не заперечив факт укладення договору, факт видачі кредитних коштів та порушень своїх зобов`язань;

-відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості;

-відповідач не надав суду альтернативного розрахунку заборгованості;

-неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому кредитору або ж свідчити про прострочення кредитора;

-відповідач не надав доказів того, що договори відступлення прав вимог визнано недійсними, оскаржено.

14.05.2024 на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача на відповідь на відзив /а.с.67-72/, в яких останній заперечив проти позову та зазначив, що:

-позивач не надав доказів переходу до нього прав вимог за кредитним договором, а саме: не надав суду підтвердження сплати ТОВ «Коллект Центр» коштів за відступлення від ТОВ «Вердикт Капітал» прав вимог, а тому відступлення прав вимог є нікчемним;

-відповідачем підтверджено доказами необґрунтованість нарахованого розміру заборгованості, зокрема в частині нарахування відсотків за користування кредитом;

-відомості кредитної історії щодо розміру його боргу відрізняються від розміру заборгованості, вказаному у позові;

-до позову не додано розрахунки заборгованості та первинні документи перерахування коштів.

30.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення /а.с.86-93/, в яких останній заперечив проти тверджень відповідача.

Також, 30.07.2024 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів: актів приймання-передачі реєстру боржників та акту приймання-передачі документації до договору факторингу від 26.11.2021 /а.с.96-110/.

В судових засіданнях 06.11.2024 та 19.05.2025 ОСОБА_1 заперечував проти позову з підстав, викладених ним у заявах по суті справи.

Представник позивача Дорош І.І. в судовому засіданні 19.05.2025 позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. В позові міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом вручення повістки про виклик /а.с.163/.

Інші процесуальні дії /забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження по справі тощо/ у справі не проводилися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити в відсутність представника позивача та відповідача, без фіксування судового процесу.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі заяви-анкети від 14.09.2020, особисто підписаної ОСОБА_1 /а.с.7/, договору про надання споживчого кредиту №363893 від 14.09.2020, укладеного між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 /а.с.5-6/, між сторонами виникли кредитні правовідносини.

За умовами кредитного договору:

-ТОВ «Слон Кредит» надає споживачу ОСОБА_1 кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором /п.1.2. кредитного договору/;

-сума кредиту (загальний розмір) складає 30582грн. Тип кредиту кредит /п.1.3. кредитного договору/;

-строк кредиту: 730 днів, з кінцевим терміном повернення 14.09.2022 (включно). Детальні терміни повернення кредиту визначені в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору /п.1.4. кредитного договору/;

-відсоткова ставка за договором є фіксованою, а розмір відсоткової ставки за кредитом залежить від періоду її встановлення та складає: з дати укладення договору по 14.10.2020 (включно) проценти не нараховуються та не сплачуються; з 15.10.2020 включно й до кінця строку надання кредиту 105% річних /п.1.5. кредитного договору/;

-кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 30582грн. на користь ФОП ОСОБА_2 за товари: двері/вікна, згідно рахунку-фактури №44 від 14.09.2020 /п.2.1. кредитного договору/;

-підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, зокрема, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит», що розміщені на веб-сайті та затверджені наказом №01-КД від 10.03.2020, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується їх неухильно дотримуватись /п.8.8. кредитного договору/.

У силу частини першої статті 638 ЦК України: договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч.3 ст.639 ЦК України: якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Отже, судом встановлено, та ці обставини не спростовані відповідачем, що кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором був укладений відповідно до приписів указаних вище норм закону.

Перерахування первісним кредитором грошових коштів за кредитним договором підтверджується платіжним дорученням №3268 від 14.09.2020, сума 30582грн. /а.с.9/.

За ст.1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.

Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора, відповідач ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов`язання за договором, внаслідок чого його заборгованість за цим договором станом на 26.11.2021 складає 38998грн.97коп, із яких:

-заборгованість за тілом кредиту становить 25838грн.24коп.;

-заборгованість за відсотками становить 13160грн.73коп.

При цьому, відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості, на загальну суму 22131грн./а.с.10/.

26.11.2021 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №26-11/2021, відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором про надання споживчого кредиту №363893 від 14.09.2020, укладеним з відповідачем /а.с.13-15/. Наведені обставини також підтверджуються: платіжним дорученням №306350000 від 19.11.2021, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило на користь ТОВ «Слон Кредит» грошову суму в розмірі 1909032грн. згідно договору факторингу /а.с.15/; реєстром боржників до договору факторингу /а.с.15-17/; витягом з реєстру боржників до договору факторингу /а.с.18/; актом приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу від 26.11.2021 /а.с.101/; актом приймання-передачі документації боржників від 24.12.2021 /а.с.103-109/.

Згідно розрахунку заборгованості кредитора ТОВ «Вердикт Капітал», відповідач ОСОБА_1 не виконував зобов`язання за договором, внаслідок чого його заборгованість за цим договором станом на 10.01.2023 складає 60703грн.09коп, із яких:

-заборгованість за тілом кредиту становить 25838грн.24коп.;

-заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 13160грн.73коп.;

-заборгованість за нарахованими відсотками ТОВ «Вердикт Капітал» 21704грн.12коп. за період з 26.11.2021 по 13.09.2022 (292 дні).

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за договорами кредиту, у т.ч. за договором про надання споживчого кредиту №363893 від 14.09.2020, укладеним з відповідачем, на підставі договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 /а.с.19-21/. Згідно п.5.2. договору: права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді. Згідно п.5.4. договору: з моменту відступлення (передачі) первісним кредитором новому кредитору прав вимоги, новий кредитор є таким, що замінив первісного кредитора у правовідносинах з боржниками, що існують на дату відступлення (передачі) прав вимоги та мають відношення до прав вимоги.

Факт відступлення прав вимоги також підтверджується: актом прийому-передачі реєстру боржників /а.с.21/; реєстром боржників до договору факторингу /а.с.22-23/; витягом з реєстру боржників до договору факторингу /а.с.24/.

Відповідно до положень ст.512, 514, 516 ЦК України: кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Згідно зі ст.1078 ЦК України: предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Суд критично відноситься та відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено факту переходу до нього прав вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки наведені обставини підтверджені належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачем.

Таким чином, судом встановлено факт переходу до позивача прав вимоги до відповідача за кредитним договором.

За змістом статей 526,530 ЦК України: зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст.629 ЦК України: договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно до ст.611 ЦК України: у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредиту ані первісним кредиторам, ані позивачу. При цьому відповідачем не надано власного контррозрахунку заборгованості за кредитним договором, доказів виконання зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд виходить із наступного.

В своєму відзиві відповідачем було зазначено, що він являвся військовослужбовцем у період часу з 01.03.2022 по 25.04.2023, про що надано відповідні документи /а.с.55-56/.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на момент укладення кредитного договору 03.07.2020): військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На момент зарахування відповідача на військову службу ця норма закону була викладена у наступній редакції: військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

У відповідності до положень ст.1 Закону України «Про оборону України»: особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» в постанові від 25.04.2018 у справі №205/1993/17-ц. У постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію». З огляду на зазначене Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.

Також, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Водночас, законодавець чітко передбачив ретроактивну дію ч.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час. Крім того, в прикінцевих положеннях Закону №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

З огляду на зазначене вище, відповідач, як військовослужбовець, звільняється під час дії особливого періоду від сплати нарахованих за кредитним договором процентів за користування кредитом за період їх нарахування з 01.03.2022 по 13.09.2022 (197 днів) в період їх нарахування під час проходження ним військової служби, в розмірі: 14642грн.85коп. /25838,24*105/100/365*197/. Таким чином із загального розрахунку заборгованості підлягає вирахуванню вищевказана сума.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «RuizTorija v. Spain», заява серія A №303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; хоча судді мають можливість, а інколи зобов`язані вчиняти певні дії з власної ініціативи, судді повинні давати відповідь лише на належні доводи, які здатні вплинути на вирішення спору (пункт 39); виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Дотримуючись вищевикладених норм та рекомендацій, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на інші аргументи і доводи сторін у справі, оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 46060грн.24коп., із яких:

-заборгованість за тілом кредиту становить 25838грн.24коп.;

-заборгованість за відсотками в розмірі 20222грн., з яких: заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги за договором про відступлення права вимоги від 10.01.2023 №10-01/2023 13160грн.73коп.; заборгованість за нарахованими відсотками ТОВ «Вердикт Капітал» 7061грн.27коп. за період з 26.11.2021 по 28.02.2022.

Тобто позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.133 ЦПК України: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦК України: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України).

Суд критично оцінює та відхиляє твердження відповідача про те, що з нього не підлягає стягненню судовий збір, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки відповідачем не доведено, що вказана справа пов`язана з порушенням його прав, як учасника бойових дій.

Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України: суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2297грн.58коп. /а.с.1/, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 17000 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст.137 ЦПК витрати: пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Також, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду /копії/: договір про надання правової допомоги; платіжне доручення про оплату наданих послуг; заявку на надання юридичної допомоги; витяг з акту про надання правової допомоги /а.с.35-39/.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні.

Враховуючи категорію складності справи та надані позивачем докази, суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу згідно витягу з акту про надання правової допомоги є завищеним і не ґрунтується на об`єктивних обставинах.

Таким чином, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності (дійсності) адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що ці витрати не є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а тому наявні підстави для зменшення їх розміру до 5000грн..

Отже, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3793гривень90коп., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, ст.11, 205, 207, 509, 526-527, 610-611, 625-626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про судовий збір»,

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА з ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» /місце знаходження: 01133, м.Київ, вулиця Мечнікова, будинок №3, офіс №306, код ЄДРПОУ: 44276926/ до ОСОБА_1 /місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 / про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором №363893 від 14.09.2020 у розмірі 46060грн.24коп., із яких:

-заборгованість за тілом кредиту 25838грн.24коп.;

-заборгованість за відсотками в розмірі 20222грн.00коп.

В іншій частині позовних вимог: про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2022 по 13.09.2022 (197 днів), в розмірі: 14642грн.85коп, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у вигляді: судового збору в розмірі 2297грн.58коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3793грн.90коп.

Решту судового збору в розмірі 730грн.42коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1206грн.10коп. покласти на позивача.

Судове рішення складено 7 вересня 2026 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково до Закарпатського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.