Рішення № 139844912, 17.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Новікова Ігоря Андрійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором (оферти) № 30.01.2026-100002586 від 30.01.2026 року в сумі 11 532,50 грн, з яких: 3 500,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 4 165,00 грн - сума заборгованості за процентами; 525,00 грн - сума заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 3 342,50 грн - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, а також судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 130,98 грн.

У відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник позивача зазначив, що докази понесення стороною позивача судових витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 30.01.2026-100002586.

Відповідно до умов договору позичальнику первинно було надано кредит у розмірі 2 500,00 грн.

30.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 також було укладено додатковий договір, відповідно до якого за взаємною згодою сторін та за ініціативою позичальника суму кредиту було збільшено до 3 500,00 грн шляхом надання другого траншу у розмірі 1 000,00 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором та додатковим договором виконав належним чином та надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 3 500,00 грн, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших передбачених договором платежів не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 11 532,50 грн.

При цьому відповідачем здійснено часткову сплату за кредитним договором у розмірі 822,50 грн від 15.02.2026 року, яка була врахована позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.

У судове засідання представник позивача не з`явився, згідно матеріалів позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення йому смс-повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у позовній заяві, яке ним було отримано та шляхом напрвлення йому судової повістки, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067269991876 на адресу реєстрації громадянина. Поштове відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «Вручено Відправнику 15.09.2026», відзиву на позовну заяву не подав, доказів на спростування заявлених позовних вимог суду не надав.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.09.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 30.01.2026 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 30.01.2026-100002586.

Відповідно до умов вказаного договору позичальнику первинно надано кредит у розмірі 2 500,00 грн. Дата надання/видачі кредиту - 30.01.2026 року. Строк, на який надається кредит, - 168 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту - 16.07.2026 року.

Продовження строку кредитування, строку виплати кредиту та строку договору не передбачено.

Відповідно до умов договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших семи чергових періодів користування кредитом.

Процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 0,5 % за один день користування кредитом та застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 5 % від суми кредиту та за первинно наданою сумою кредиту дорівнює 125,00 грн.

Крім того, договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 125,00 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

30.01.2026 року між сторонами було укладено додатковий договір, відповідно до умов якого сторони за взаємною згодою та ініціативою позичальника домовились збільшити суму кредиту до 3 500,00 грн.

За умовами додаткового договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику другий транш у розмірі 1 000,00 грн. Дата надання другого траншу - 30.01.2026 року.

У зв`язку зі збільшенням суми кредиту комісію за обслуговування кредитної заборгованості встановлено у розмірі 175,00 грн, яка сплачується у чергові періоди №№ 2-4.

Також додатковим договором передбачено комісію, пов`язану з наданням другого траншу, у розмірі 5 % від суми другого траншу, що становить 50,00 грн.

Строк кредитування після укладення додаткового договору залишився незмінним та становить 168 днів з дати надання першого траншу, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 16.07.2026 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію, якщо така встановлена договором.

Згідно з п. 3.2 Договору кредит надається на придбання товарів, робіт, послуг для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності.

Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4790-72XX-XXXX-7527.

Факт надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 3 500,00 грн підтверджується квитанціями про перерахування коштів від 30.01.2026 року.

Указаний договір та додатковий договір укладено сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитодавцем документи, що складають кредитний договір, підписувались електронним підписом, а Позичальником - за допомогою одноразового ідентифікатора, надісланого у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем під час реєстрації в інформаційній системі Кредитодавця.

Крім того, під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію з використанням Системи BankID Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 15.02.2026 року здійснено частковий платіж на виконання кредитного договору у розмірі 822,50 грн.

Вказаний платіж був врахований кредитодавцем при визначенні розміру заборгованості.

Разом із тим доказів повного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 30.01.2026-100002586 від 30.01.2026 року становить 11 532,50 грн, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 165,00 грн - заборгованість за процентами; 525,00 грн - заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 3 342,50 грн - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Оцінка Суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:

1.Чи було укладено договір з відповідачем?

2.Чи були надані відповідачу кредитні кошти?

3.Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?

Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитний договір та додатковий договір за допомогою одноразового ідентифікатора.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законодавства, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, або аналога власноручного підпису у випадках, установлених законом.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі.

Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається факт укладення 30.01.2026 року ОСОБА_1 Кредитного договору (оферти) № 30.01.2026-100002586 та додаткового договору до нього з ТОВ «Споживчий центр».

Наведене підтверджує укладення кредитного договору та виникнення між сторонами відповідних цивільних прав та обов`язків.

Отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 3 500,00 грн підтверджується наданими позивачем квитанціями про перерахування коштів від 30.01.2026 року. Кредитні кошти було перераховано із використанням реквізитів електронного платіжного засобу відповідача 4790-72XX-XXXX-7527.

Зазначені обставини ОСОБА_1 у порушення статей 12, 81 ЦПК України не спростовано.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним, а також інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр», яке не є банківською установою, не має доступу до виписки з банківського рахунку відповідача та не може самостійно отримати її, оскільки така інформація становить банківську таємницю.

Разом з тим факт видачі кредитних коштів підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема Кредитним договором № 30.01.2026-100002586 від 30.01.2026 року, додатковим договором до нього та квитанціями про перерахування відповідачу кредитних коштів.

Крім того, факт отримання кредитних коштів та існування зобов`язань за кредитним договором підтверджується поведінкою самого відповідача, який 15.02.2026 року здійснив частковий платіж на виконання договору у сумі 822,50 грн.

Вказаний платіж був врахований позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов Кредитного договору № 30.01.2026-100002586 та додаткового договору до нього відповідачу було надано кредитні кошти у загальному розмірі 3 500,00 грн строком на 168 днів, із кінцевою датою повернення кредиту 16.07.2026 року.

Умовами договору встановлено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів користування кредитом та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 11 532,50 грн, яка складається з: 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 165,00 грн - заборгованість за процентами; 525,00 грн - заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості; 3 342,50 грн - відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Доказів погашення вказаної заборгованості за Кредитним договором № 30.01.2026-100002586 від 30.01.2026 року, крім платежу у сумі 822,50 грн від 15.02.2026 року, який врахований позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості, відповідач суду не надав.

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором шляхом надання відповідачу кредитних коштів, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати передбачених договором процентів належним чином не виконав.

Щодо заявленої позивачем до стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

Відповідно до умов Кредитного договору № 30.01.2026-100002586 від 30.01.2026 року та додаткового договору до нього договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Після збільшення суми кредиту додатковим договором розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено у сумі 175,00 грн у відповідних чергових періодах.

Відповідно до умов договору така комісія встановлена за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн, відновлення паролю для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, надання консультаційних та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, а також інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 звернула увагу, що умова кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом не є нікчемною лише в силу її включення до договору та може бути оспорена у встановленому законом порядку.

Матеріали справи не містять доказів визнання відповідних умов кредитного договору та додаткового договору недійсними.

Відповідач будь-яких заперечень щодо правомірності нарахування комісії, її розміру чи умов договору, якими передбачена її сплата, суду не подав.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку непогашений розмір додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 525,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 525,00 грн.

Щодо заявлених до стягнення відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 342,50 грн відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами кредитного договору та додаткового договору передбачено, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000 % річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Разом з тим при вирішенні цієї вимоги суд враховує положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зазначена норма прямо встановлює звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, у період дії воєнного стану.

Та обставина, що кредитний договір № 30.01.2026-100002586 укладено 30.01.2026 року, тобто після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», не усуває дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Виключення пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» не є підставою для незастосування чинного пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, доводи позивача щодо можливості стягнення з відповідача відсотків за ст. 625 ЦК України з огляду на укладення кредитного договору після 24.01.2024 року суд відхиляє.

Оскільки заявлені позивачем 3 342,50 грн є саме відсотками, нарахованими як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України, а відповідне прострочення мало місце у період дії воєнного стану, правові підстави для їх стягнення відсутні.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з ОСОБА_1 3 342,50 грн відсотків, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, слід відмовити.

Отже, із заявленої позивачем заборгованості у загальному розмірі 11 532,50 грн стягненню з відповідача підлягає 8 190,00 грн, з яких: 3 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4 165,00 грн - заборгованість за процентами; 525,00 грн - заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За вимогами ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 8 190,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 190,00 грн із заявлених 11 532,50 грн, що становить 71,02 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 890,75 грн.

Крім того, позивачем понесено витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 130,98 грн, що підтверджується наданими суду доказами.

Вказані витрати безпосередньо пов`язані із вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та відповідно до положень ст. ст. 133, 141 ЦПК України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 93,02 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що представником позивача відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України повідомлено про намір подати докази понесення таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов представника позивача Новікова Ігоря Андрійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) заборгованість за Кредитним договором № 30.01.2026-100002586 від 30.01.2026 року у розмірі 8 190,00 (вісім тисяч сто девяносто) гривень 00 копійок, з яких: 3 500,00 (три тисячі пятсот) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 4 165,00 (чотири тисячі сто шістдесят пять) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами; 525,00 (пятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) судовий збір у розмірі 1 890,75 (одна тисяча вісімсот девяносто) гривень 75 копійок та витрати, повязані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, у розмірі 93,02 (дев`яносто три) гривні 02 копійки.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Бедьо В.І