Рішення № 139844851, 16.09.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11967/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, матеріали справи за адміністративним позовом представника позивача Прокопенко Оксани Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області, Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.08.2026 поліцейським Паустовським Костянтином Станіславовичем винесено постанову серії ЕНА №7669829, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. Підставою для притягнення стало керування екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER, н.з. НОМЕР_1 , без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки зазначений екскаватор-навантажувач не внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, а зареєстрований у територіальному органі Держпродспоживслужби як дорожньо-будівельна машина. На підтвердження цього позивач посилається на відповідь Головного сервісного центру МВС від 14.08.2026 №31/3019АЗ191052026. За твердженням позивача, такий транспортний засіб не належить до наземних транспортних засобів у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та, відповідно, не підлягає обов`язковому страхуванню за цим Законом.

Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, а постанова винесена без належного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи та достатніх доказів. У зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення позивач вважає, що провадження у справі підлягає закриттю.

Із прохальної частини поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить суд: скасувати постанову серії ЕНА №7669829 від 04.08.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 425,00 грн.; закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

Заяви (клопотання) учасників справи.

26.08.2026 року через систему «Електронний суд» представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що Відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Представник Відповідача зазначає, що 04.08.2026 року Позивач керував екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим, на думку Відповідача, порушив вимоги п. 2.1 ґ ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування своєї позиції Відповідач посилається на положення Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та КУпАП, зазначаючи, що відповідно до п. 1.10 ПДР екскаватор є механічним транспортним засобом, а тому його водій зобов`язаний мати чинний страховий поліс. При цьому Відповідач вказує, що екскаватор рухався автомобільною дорогою загального користування, а факт його експлуатації зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського.

Також представник Відповідача зазначає, що Національна поліція уповноважена розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, а оскаржувана постанова винесена уповноваженим працівником поліції відповідно до вимог КУпАП та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

З огляду на наведене Відповідач вважає доводи Позивача безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувану постанову - законною, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі та розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Для дослідження суду надаються відеозаписи № 1 та № 2, здійснені 04.08.2026 року під час виконання працівниками поліції службових повноважень, на яких зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу, керування ним ОСОБА_1 та перевірки документів, у тому числі наявності страхового поліса.

07.09.2026 року через систему «Електронний суд» представником Позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій Позивач не погоджується з доводами Відповідача та зазначає, що вони не спростовують обставин, викладених у позовній заяві. Представник Позивача наголошує, що поняття «механічний транспортний засіб» у розумінні ПДР та «наземний транспортний засіб» у розумінні спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не є тотожними.

Позивач посилається на відсутність відомостей про екскаватор-навантажувач JCB 3CX SITEMASTER, н.з. НОМЕР_1 , у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, зазначаючи, що він зареєстрований територіальним органом Держпродспоживслужби. На думку Позивача, за таких обставин зазначений екскаватор не є наземним транспортним засобом у розумінні спеціального Закону та не підлягає обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності, а тому відсутність страхового поліса не може бути підставою для притягнення водія до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, Позивач заперечує доводи Відповідача про те, що екскаватор самостійно рухався автомобільною дорогою загального користування, зазначаючи, що він був доставлений до місця виконання робіт спеціальним транспортним засобом - автомобілем VOLVO FM 450 з причепом SDC TRAILERS LTD. Посилання Відповідача на відеозапис із нагрудної камери, на думку Позивача, не підтверджує факту самостійного руху екскаватора автомобільною дорогою.

У зв`язку з наведеним представник Позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, скасувати постанову серії ЕНА №7669829 від 04.08.2026 року, закрити справу про адміністративне правопорушення та стягнути з ГУНП в Закарпатській області судові витрати у розмірі 532,48 грн.

У судове засідання Позивач та його представник не з`явилися, однак представником Позивача подано заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримано в повному обсязі, з огляду на що Позивач просив суд їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданому відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Виходячи з наявних доказів у справі, суд вважає за можливе на підставі ст. 205 КАС України справу вирішувати без участі сторін та підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, з урахуванням заяв сторін про слухання справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.08.2026 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей, передбачених ст. 286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04 серпня 2026 року поліцейським відділення поліції № 1 (м. Перечин) Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержантом поліції Паустовським Костянтином Станіславовичем винесено постанову серії ЕНА № 7669829 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності стало те, що 04.08.2026 року о 23 год. 44 хв. у м. Перечин по вул. Ужанській водій ОСОБА_1 керував екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER, н.з. НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору такого страхування у візуальній формі.

Позивач зазначає, що екскаватор-навантажувач JCB 3CX SITEMASTER, н.з. НОМЕР_1 , не є наземним транспортним засобом у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому не підлягає обов`язковому страхуванню відповідно до положень цього Закону.

Зокрема, Позивач посилається на те, що зазначений екскаватор не внесений до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. На підтвердження цієї обставини до позову долучено відповідь Головного сервісного центру МВС України від 14.08.2026 року № 31/3019АЗ-19105-2026, відповідно до якої відомості про вказаний екскаватор у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні.

Позивач також зазначає, що екскаватор-навантажувач зареєстрований Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області 27.09.2023 року, а його власником є ТзОВ «ГІДРАВЛІК ЦЕНТР». На думку Позивача, така відомча реєстрація не є державною реєстрацією транспортного засобу в органах МВС та не передбачає внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Позивач вказує, що хоча відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху екскаватор може належати до механічних транспортних засобів, саме по собі це не свідчить про виникнення обов`язку щодо укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. На його думку, для застосування положень спеціального Закону необхідно встановити, що відповідний транспортний засіб належить до наземних транспортних засобів у розумінні цього Закону, а однією з визначених ним умов є внесення відомостей про такий транспортний засіб до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Крім того, Позивач посилається на положення ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» та судову практику, зокрема постанови Верховного Суду від 22.08.2019 року та 20.08.2019 року у справі № 295/5514/17, зазначаючи, що трактори, самохідні, дорожньо-будівельні та інші спеціальні машини можуть проходити відомчу реєстрацію в органах Держпродспоживслужби та не підлягати внесенню до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС.

Водночас Позивач заперечує проти доводів Відповідача про те, що екскаватор самостійно рухався автомобільною дорогою загального користування. Зазначає, що екскаватор-навантажувач JCB 3CX SITEMASTER був доставлений до місця виконання робіт спеціальним транспортним засобом - автомобілем VOLVO FM 450, д.н.з. НОМЕР_2 , з причепом SDC TRAILERS LTD, д.н.з. НОМЕР_3 . На думку Позивача, наданий Відповідачем відеозапис із нагрудної камери поліцейського не підтверджує безпосередньо та однозначно факт самостійного руху екскаватора автомобільною дорогою загального користування.

Таким чином, Позивач вважає, що у нього був відсутній передбачений законом обов`язок мати страховий поліс щодо зазначеного екскаватора, а тому відсутність такого поліса не може свідчити про порушення п. 2.1 ґ Правил дорожнього руху та не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У зв`язку з цим Позивач просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 7669829 від 04.08.2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з ГУНП в Закарпатській області судові витрати зі сплати судового збору.

Нормативно-правове обґрунтування.

Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 126 КУпАП у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у встановлений законом спосіб посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, обов`язковою передумовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП у відповідній частині є встановлення не лише факту відсутності у водія страхового поліса, а й того, що транспортний засіб, яким керувала особа, належить до транспортних засобів, щодо яких відповідно до законодавства існує обов`язок укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

При цьому суд враховує, що спірні правовідносини виникли 04 серпня 2026 року, а тому підлягають застосуванню положення Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є чинним з 01 січня 2025 року. Попередній Закон України № 1961-IV на цей момент втратив чинність.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 3720-IX наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це транспортні засоби таких категорій:

автомобілі, мотоцикли (у тому числі моторолери та мотоколяски), мопеди, причепи до автомобілів;

інші транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, вантажу, багажу, пошти та/або обладнані спеціальним устаткуванням/обладнанням, за умови що відомості про такі транспортні засоби внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, передбаченого Законом України «Про дорожній рух».

Отже, законодавче регулювання, чинне на час винесення оскаржуваної постанови, істотно відрізняється від правового регулювання, яке діяло на час розгляду Верховним Судом справи № 295/5514/17 у 2019 році. Зокрема, чинний Закон № 3720-IX прямо пов`язує віднесення інших, крім автомобілів, мотоциклів, мопедів та причепів, транспортних засобів до категорії наземних транспортних засобів для цілей цього Закону з наявністю відомостей про них у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3720-IX на території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів. Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Водночас наведена норма застосовується саме до «транспортних засобів» у значенні, визначеному пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону. Відтак, для покладення на особу обов`язку мати страховий поліс необхідно передусім встановити, що відповідний механізм є наземним транспортним засобом у розумінні спеціального Закону № 3720-IX.

Судом встановлено, що 04 серпня 2026 року о 23 год. 44 хв. у м. Перечин по вул. Ужанській позивач ОСОБА_1 керував екскаватором-навантажувачем JCB 3CX SITEMASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , у зв`язку з чим працівником поліції винесено постанову серії ЕНА № 7669829 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

Судом також встановлено, що зазначений екскаватор-навантажувач зареєстрований Головним управлінням Держпродспоживслужби в Рівненській області 27 вересня 2023 року, а його власником є ТзОВ «ГІДРАВЛІК ЦЕНТР».

Разом з тим, згідно з відповіддю Головного сервісного центру МВС України від 14 серпня 2026 року № 31/3019АЗ-19105-2026 відомості про екскаватор-навантажувач JCB 3CX SITEMASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відсутні.

Зазначена обставина має істотне правове значення для вирішення спору, оскільки за чинною редакцією Закону № 3720-IX саме внесення відомостей до Єдиного державного реєстру транспортних засобів є визначеною законом умовою віднесення «інших транспортних засобів», крім прямо перелічених у законі категорій, до наземних транспортних засобів у розумінні цього Закону.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на те, що сам факт віднесення екскаватора до механічних транспортних засобів відповідно до Правил дорожнього руху автоматично породжує обов`язок щодо укладення договору ОСЦПВ.

Так, відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Правила дорожнього руху також використовують поняття механічного транспортного засобу для цілей регулювання дорожнього руху.

Однак поняття транспортного засобу, яке використовується Правилами дорожнього руху, та спеціальне поняття «наземні транспортні засоби», визначене Законом № 3720-IX для цілей обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не є тотожними за своїм нормативним змістом.

Пункт 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху встановлює обов`язок водія механічного транспортного засобу мати при собі чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Водночас зазначена норма не визначає самостійно коло транспортних засобів, які підлягають обов`язковому страхуванню, а відсилає до законодавства у сфері ОСЦПВ.

Таким чином, пункт 2.1 (ґ) ПДР не може тлумачитися відірвано від положень Закону № 3720-IX та застосовуватися до транспортного засобу, який не відповідає визначенню наземного транспортного засобу, встановленому спеціальним законом.

Відповідно до пункту 2.4 (а) ПДР на вимогу поліцейського водій повинен пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР. Проте право поліцейського вимагати документ не означає існування обов`язку водія мати такий документ у випадку, коли законом не встановлено обов`язку його отримання.

Отже, для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1статті 126 КУпАП відповідач повинен був довести сукупність юридично значимих обставин, а саме: факт керування позивачем транспортним засобом, який належить до наземних транспортних засобів у розумінні Закону № 3720-IX; наявність встановленого законом обов`язку щодо його страхування; відсутність чинного страхового поліса; а також відповідність дій позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Сам факт керування позивачем екскаватором-навантажувачем та відсутність у нього страхового поліса сторонами фактично не заперечуються. Проте відповідачем не доведено ключову для вирішення справи обставину - належність конкретного екскаватора JCB 3CX SITEMASTER до наземних транспортних засобів у розумінні Закону № 3720-IX.

Навпаки, надана позивачем відповідь Головного сервісного центру МВС України підтверджує відсутність відомостей про цей екскаватор у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували зазначену обставину або підтверджували внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру на момент винесення оскаржуваної постанови.

При цьому відомча реєстрація екскаватора територіальним органом Держпродспоживслужби сама по собі не є доказом його реєстрації в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів МВС. Більше того, законодавство про дорожній рух передбачає окремі механізми державної та відомчої реєстрації транспортних засобів, а тому сам факт наявності свідоцтва про відомчу реєстрацію не свідчить про виконання саме тієї умови, яку встановлено пунктом 4 частини першої статті 1 Закону № 3720-IX для «інших транспортних засобів».

Суд також бере до уваги положення статті 34 Закону України «Про дорожній рух», яка регламентує державну та відомчу реєстрацію транспортних засобів. При цьому законодавство передбачає ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, до якого вносяться відомості про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування та підлягають відповідній реєстрації.

Таким чином, за встановлених судом обставин наявність у екскаватора відомчої реєстрації в Держпродспоживслужбі не усуває юридичного значення відсутності відомостей про нього у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, оскільки саме ця обставина має значення для визначення його статусу як наземного транспортного засобу за спеціальним Законом № 3720-IX.

Посилання відповідача на те, що екскаватор є механічним транспортним засобом та рухався автомобільною дорогою загального користування, за таких обставин не є достатнім для висновку про виникнення у позивача обов`язку мати страховий поліс. Навіть якщо виходити з того, що екскаватор є механічним транспортним засобом у розумінні ПДР та брав участь у дорожньому русі, це не звільняє відповідача від обов`язку довести, що він одночасно є наземним транспортним засобом у розумінні спеціального Закону № 3720-IX.

При цьому суд звертає увагу, що наведена позивачем правова позиція Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 295/5514/17 не може бути покладена в основу рішення без урахування зміни законодавства. Вказана справа розглядалася за дії попереднього Закону України № 1961-IV, який втратив чинність з 01 січня 2025 року. Відтак, висновки, зроблені Верховним Судом у 2019 році щодо тракторів, самохідних машин та застосування коригуючих коефіцієнтів, мають значення як орієнтир щодо загальних принципів правозастосування, але не можуть автоматично поширюватися на правовідносини, що виникли у 2026 році за іншого нормативного регулювання.

Разом з тим, незалежно від оцінки наведеного судового прецеденту, висновок про відсутність у позивача складу адміністративного правопорушення ґрунтується безпосередньо на положеннях чинного на момент події Закону № 3720-IX та встановленому судом факту відсутності відомостей про спірний екскаватор у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

З наведених норм випливає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватися лише на припущенні про наявність складу адміністративного правопорушення. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний всебічно з`ясувати всі обставини справи, встановити наявність складу проступку та надати належні й допустимі докази для обґрунтування своїх висновків.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме на відповідача покладався обов`язок довести правомірність постанови серії ЕНА № 7669829 від 04 серпня 2026 року, у тому числі довести, що екскаватор-навантажувач JCB 3CX SITEMASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , є наземним транспортним засобом у розумінні Закону № 3720-IX та що позивач був зобов`язаний мати щодо нього чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Однак такого доказування відповідачем не здійснено.

Надані відповідачем відеозаписи № 1 та № 2 самі по собі не підтверджують обставин, на які посилається відповідач, а саме факту зупинки екскаватора, його керування позивачем та перевірки документів.

Під час перегляду та дослідження судом зазначених відеоматеріалів встановлено, що на них не зафіксовано ані моменту зупинки екскаватора, ані факту його керування саме позивачем, ані проведення щодо позивача перевірки документів. Отже, зміст відеозаписів не підтверджує відповідних доводів відповідача.

Крім того, навіть за умови встановлення зазначених обставин, самі по собі відеозаписи не доводять належності екскаватора до наземних транспортних засобів у розумінні Закону № 3720-IX та, відповідно, не підтверджують виникнення у позивача обов`язку щодо укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВ).

Таким чином, надані відповідачем відеозаписи № 1 та № 2 не можуть вважатися належними та достатніми доказами на підтвердження обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень.

Так само посилання відповідача на положення Закону України «Про Національну поліцію», Правил дорожнього руху та Інструкції, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, не спростовують наведених висновків, оскільки повноваження поліцейського щодо розгляду справ за ч.1 ст. 126 КУпАП не означають автоматичної наявності складу правопорушення у кожному випадку відсутності страхового поліса. Питання про наявність такого складу має вирішуватися з урахуванням конкретних положень спеціального законодавства, яке визначає коло транспортних засобів, що підлягають обов`язковому страхуванню.

Суд також враховує, що презумпція невинуватості у справах про адміністративні правопорушення означає, що всі сумніви щодо доведеності події та складу адміністративного правопорушення, які неможливо усунути належними та допустимими доказами, мають тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд доходить висновку, що сама по собі встановлена відповідачем обставина відсутності у позивача страхового поліса не є достатньою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки відповідачем не доведено, що такий поліс відповідно до чинного на момент події законодавства був обов`язковим саме щодо екскаватора-навантажувача JCB 3CX SITEMASTER, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За відсутності встановленого законом обов`язку позивача мати страховий поліс відсутність такого документа не може розглядатися як порушення пункту 2.1 (ґ) ПДР та, відповідно, не утворює об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 7669829 від 04 серпня 2026 року винесена без належного нормативного та доказового обґрунтування обов`язку позивача мати страховий поліс на екскаватор-навантажувач JCB 3CX SITEMASTER.

Відповідачем не доведено, що зазначений механізм є наземним транспортним засобом у розумінні Закону № 3720-IX, а також не підтверджено наявність у позивача обов`язку укладати договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Крім того, відомості про екскаватор відсутні в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

З урахуванням принципу доведеності «поза розумним сумнівом», сформульованого ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України», суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України, з урахуванням обставин, регламентованих п.п.1-4 ч. 9 цієї ж статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

А тому на користь позивача згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч.1 ст. 126, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284 КУпАП, ЗУ № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов - задоволити.

Постанову інспектора Управління патрульної поліції в Закарпатській області старшого сержанта поліції Паустовського К.С. серії ЕНА №7669829 від 04.08.2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Українина користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І