Ухвала суду № 139843361, 16.09.2026, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/2485/25

Номер провадження 2/530/405/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Ситник О.В., з участю секретаря судового засідання Бедюх Н.І., адвоката Остапенко І.О., адвоката Дроменко Л.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Зіньків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа відділ Служби у справах дітей та сім"ї Зіньківської міської ради Полтавського району і Служба у справах дітей і сім"ї Полтавської міської ради та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа відділ Служби у справах дітей та сім"ї Зіньківської міської ради Полтавського району про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді Ситник О.В. перебуває на розгляді цивільна справа № 530/2485/25 провадження 2/530/405/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа відділ Служби у справах дітей та сім"ї Зіньківської міської ради Полтавського району та Служба у справах дітей і сім"ї Полтавської міської ради і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 особа відділ Служби у справах дітей та сім"ї Зіньківської міської ради Полтавського району про визначення місця проживання дитини.

30.06.2026 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2 адвоката Остапенко І.О. про зупинення провадження, оскільки він перебуває у складі Національної Гвардії України.

Заяву представник мотивує тим, що станом на 30.06.2026р. ОСОБА_2 продовжує нести військову службу, ротації відсутні, а можливість прибути до судового засідання у нього відсутня. Враховуючи, що ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.03.2026р. явку ОСОБА_2 у справі визнано обов`язковою, його фактична неможливість бути присутнім у судовому засіданні у зв`язку з проходженням військової служби є підставою для зупинення провадження у справі.

В підготовчому судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Остапенко І.О. в режимі відео конференції, просила задовольнити клопотання про зупинення провадження в справі з підстав наведених у клопотанні, представник ОСОБА_1 адвокат Дроменко Л.В. заперечувала, просив продовжити розгляд, послалася на постанову Верховного Суду України від 30 червня 2026 року в справі № 699/1569/25, відповідно до якої в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, обов`язкове зупинення провадження в справі, яка стосується конституційного права дитини на утримання, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України характеризується такими рисами: імперативністю (по суті суд позбавлений розсуду); невизначеністю тривалості; відсутністю тесту необхідності та пропорційності. Як наслідок це дозволяє кваліфікувати його як форму надмірного обмеження права на доступ до правосуддя та конституційного права дитини на утримання; ніхто не може бути протиправно обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та отримати остаточне вирішення спору. Зупинення провадження у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України по суті має невизначені часові рамки. Таке зупинення має наслідком непропорційне меті обмеження доступу до правосуддя дитини, яка не може як отримати остаточне судове рішення у спорі, так і захистити право на належне утримання; зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.

Адвокат Остапенко І.О. просила та наполягала на зупиненні провадження в справі, вказала, що в спільної дитини був порушений встановлений спосіб життя, оскільки до розлучення дитина проживала з батьком.

На запитання суду до ОСОБА_3 , чи дійсно дитина проживала лише вдвох з батьком, адвокат зазначила що точною інформацією чи проживала з ними мати ОСОБА_1 не володіє.

На запитання суду до адвоката Дроменко Л.В., з ким проживала дитина до розірвання шлюбу між подружжям, представник відповіла, що дитина до розірвання шлюбу проживала спільно з сторонами, а не з батьком одноособово.

Судом встановлено, що предметом даного позову є визначення місця проживання спільної дитини сторін по справі.

Суд зазначає, що в підготовчому судовому засіданні 27 березня 2026 року представник матері дитини ОСОБА_4 прохала витребувати від відповідача ОСОБА_2 роздрукований електронний військовий обліковий документ сформований за допомогою мобільного застосунку Резерв + або через портал ДІя чи отриманий через ЦНАП станом не пізніше 25 березня 2026 року , а в підготовчому засіданні представник повідомила, що є інформація, що ОСОБА_2 на час проведення засідання ( березень 2026 року) перебував уже на службі . Суд заслухавши пояснення представників сторін по цьому клопотанню прийшов до висновку про відмову у витребуванні цих документів , а за власною ініціативою процесуальною Ухвалою Зіньківського районного суду від 27.03.2026 визнав явку сторони по справі ОСОБА_2 обов`язковою.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 30 червня 2026 року в справі № 699/1569/25, відповідно до якої в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, обов`язкове зупинення провадження в справі, яка стосується конституційного права дитини на утримання, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України характеризується такими рисами: імперативністю (по суті суд позбавлений розсуду); невизначеністю тривалості; відсутністю тесту необхідності та пропорційності. Як наслідок це дозволяє кваліфікувати його як форму надмірного обмеження права на доступ до правосуддя та конституційного права дитини на утримання; ніхто не може бути протиправно обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та отримати остаточне вирішення спору. Зупинення провадження у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України по суті має невизначені часові рамки. Таке зупинення має наслідком непропорційне меті обмеження доступу до правосуддя дитини, яка не може як отримати остаточне судове рішення у спорі, так і захистити право на належне утримання; зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання, суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Потреба в констатації неконституційності пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в частині, яка стосується права дитини на утримання, зумовлена тим, що парламент має запровадити на рівні процесуального закону «гнучкий» механізм, який враховує права та інтереси дитини. Наприклад, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, якщо це не суперечить найкращим інтересам дитини.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що під час вирішення цивільного спору на виконання імперативних приписів, зокрема статті 8 Конституції України, частини шостої статті 10 ЦПК України, цивільний суд, за наявності висновку, що відповідний правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує такий правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

Приписи статей 8, 51, 55, 64 Конституції України дозволяють зробити висновок, що:

якщо законодавець захищає права дитини у мирну годину, то тим більше він має на меті захистити їх під час війни, коли вразливість дитини зростає. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post. По своїй суті конституційне право дитини на утримання належить до тих прав, для яких затримка в їхньому судовому захисті дорівнює «втраті» права. Тому право на утримання потребує негайного судового захисту. Превалювання процесуальної форми над матеріальним правом призводить до ілюзорності правового захисту; право на судовий захист є гарантією реалізації прав і свобод. Стаття 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Також суд зазначає, що процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Частиною 1ст. 251 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для виникнення обов`язку суду зупинити провадження у справі.

Так, п. 6 ч. 1 даної норми процесуального права визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 761/33089/20 (провадження № 61-18470св21), вбачається, що тлумачення пункту 6 частини першоїстатті 251 ЦПК України свідчить, що обов`язкове зупинення провадження у справі можливе за наявності у сукупності таких умов: 1) об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, тобто неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі; 2) пов`язаність справ - пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.

Отже суд приходить до висновку про можливість продовження розгляду справи.

Щодо визнання явки сторони по справі ОСОБА_2 обов`язковою, суд зазначає, що суд самостійно визначає необхідність особистої участі сторони, тому суд приходить до переконання, що оскільки в батька дитини є адвокат, він може повноцінно представляти інтереси клієнта в цій справі на даній стадії.

Ураховуючи вище зазначене, суд вважає за необхідне відмовити у зупиненні провадження у справі та приходить до переконання про необхідність продовження розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 252, 253, 261 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом - адвоката Остапенко Ірини Олександрівни про зупинення провадження в справі відмовити.

Скасувати ухвалу Зіньківського районного суду Полтавської області від 27.03.2026 в частині зобов`язання явки сторони по справі ОСОБА_2 обов`язковою.

Ухвала апеляційному оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

СуддяО. В. Ситник