Вирок № 139843089, 17.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1632/26

Провадження № 1-кп/379/98/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026111290000192, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Верешкі Івацевицького району Брестської області Білорусія, громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , із повною загальною середньою освітою, заміжньої, фізичної особи-підприємця, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,

УСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України, прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно ч.1 ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга є обмеженнями прав на землю, що відрізняються між собою за порядком встановлення, розміром та режимом господарської діяльності, і які потребують нормативного закріплення як обмеження прав власності та прав користування землею. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів.

Відповідно ст. 61 Земельного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, зокрема забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

ОСОБА_5 на початку 2026 року, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, умисно з метою збагачення, всупереч встановленому законом порядку, а саме в порушення вимог преамбули Водного кодексу України, нехтуючи вимогами частини першої статті 58 Земельного Кодексу України та статті 4 Водного кодексу України, згідно з якою, до земель водного фонду належать землі зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, частини першої статті 59 Земельного кодексу України, згідно якої землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, самовільно зайняла земельну ділянку площею 1,4054 га, яка відноситься до земель водного фонду та є охоронною зоною, що розташована поряд із належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 3224484000:03:005:0018, в с. Лука в адміністративних межах Таращанської міської територіальної громади Білоцерківського району Київської області, власником якої є Таращанська міська рада. На вказаній земельній ділянці навесні 2026 року (точної дати під час досудового розслідування не встановлено), провела за допомогою найнятої сільськогосподарської техніки та найнятих осіб обробіток ґрунту прибережної захисної смуги загальною площею 1,4054 га, та здійснила посів сільськогосподарської культури пшениця.

Вказаними діями ОСОБА_5 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 1,4054 га Таращанській міській раді заподіяно майнову шкоду у сумі 6699 гривень 59 копійок (шість тисяч шістсот дев`яносто дев`ять гривень 59 копійок).

Отже, ОСОБА_5 своїми умисними, протиправними діями вчинила самовільне зайняття земельної ділянки в охоронних зонах, тобто нетяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України.

ІІ. Відомості про укладення угоди сторонами кримінального провадження та позиції сторін щодо можливості її затвердження

26.08.2026 між представником потерпілого у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_6 , з однієї сторони, та обвинуваченою ОСОБА_5 , з іншої сторони, укладено угоду про примирення.

Згідно з цією угодою про примирення сторони повністю погодилися з формулюванням обвинуваченням та правовою кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 197-1 КК України. Обвинувачена ОСОБА_5 під час досудового розслідування повністю визнала свою вину в зазначеному діянні.

Згідно умов угоди про примирення обвинувачена зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого в судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні заявила, що обвинуваченою повністю відшкодовано завдані збитки Таращанській міській раді, просила затвердити угоду, та зазначила, що вона цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні беззастережно визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, щиро розкаялась у скоєному та зазначила, що вона розуміє надані їй законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, яке до неї буде застосоване в результаті затвердження угоди про примирення, ствердила про реальну спроможність виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та наполягала на затвердженні угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор висловився про можливість затвердження цієї угоди про примирення та зазначив, що при її укладені дотримано вимоги і правила КПК України та КК України, просив призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, визначене угодою сторін кримінального провадження.

ІІІ. Мотиви суду щодо затвердження угоди про примирення та призначення покарання

Розглядаючи питання в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України про затвердження угоди, суд виходить із наступного.

Частиною 3 ст. 474 КПК України передбачено, що якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до п.п. 1-6 ч.7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє у затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, є нетяжким злочином.

Згідно із ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Отже, у кримінальному провадженні №12026111290000192, відомості про яке внесені до ЄРДР 29.07.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, може бути укладена угода про примирення.

У зв`язку з наведеним, суд має підстави розглянути дане кримінальне провадження відповідно до положень ст. 473 КПК України.

Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди було ініційовано потерпілою у кримінальному провадженні, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з представником потерпілого угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винною, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України. Судом з`ясовано реальну спроможність обвинуваченої виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Також судом встановлено, що умови укладеної сторонами угоди про примирення відповідають вимогам КПК України та КК України, підстави для відмови в затверджені цієї угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Ухвалюючи вирок на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених КК України.

Суд погоджується з наведеними в угоді обставинами, які визначені в обвинувальному акті як пом`якшуючі покарання, та визнає відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 не встановлені.

Оскільки умови угоди про примирення, її форма і зміст відповідають вимогам КПК України та КК України, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронних зонах, що згідно з положеннями ст. 12 КК України відносяться до нетяжкого злочину, вона вперше вчинила кримінальне правопорушення, враховуючи дані про особу винної, її ставлення до скоєного, позитивну характеристику за місцем проживання, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, те, що угода про примирення може бути укладена у цьому провадженні відповідно до ч. 3 ст. 469 КПК України, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про примирення і призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з її звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, дане покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, що створить у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

IV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні відносно обвинуваченої запобіжні заходи не застосовувались, цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати на залучення експерта відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76 КК України, ст.ст. 314, 369-371, 373, 374, 376, 392-395, 474, 475, 532, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 26 серпня 2026 року між представником потерпілого ОСОБА_6 , та обвинуваченою ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12026111290000192, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2026 року.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити їй узгоджене сторонами угоди покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_5 не застосовувати.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

комбайн з написом "СК5М192", №130746, який передано на зберігання ОСОБА_7 залишити ОСОБА_7 ;

трактор з державним номерним знаком НОМЕР_2 та причеп з державним номерним знаком НОМЕР_3 , які передано на зберігання ОСОБА_8 залишити ОСОБА_8 ;

земельну ділянку кадастровий номер 3224484000:03:005:0018 площею 2,0000 га та наявні на ній посіви пшениці залишити власнику;

насип зерна пшениці, розміром 380x280 см., вагою близько 2 тонни, які передано на зберігання ОСОБА_5 залишити ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію повного тексту вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та іншим учасникам судового провадження.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя Таращанського районного суду Київської області ОСОБА_9