Рішення № 139843083, 16.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1364/26

Провадження № 2/379/1001/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача Усенко М.І. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 28 270,01 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2018 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94235711000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 100 199,20 грн. на споживчі цілі, шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника, відкритий в банку, до якого випущено платіжну картку.

Відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, а також здійснювати оплату за користування кредитом, у тому числі сплачувати проценти, комісії та інші платежі у строки, порядку та на умовах, визначених договором і правилами, з якими був належним чином ознайомлений та погодився під час укладення договору.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору.

Відповідач, користуючись коштами наданими йому банком, свої зобов`язання своєчасно та у повному обсязі не виконав не вносив платежі на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість 28 270,01 грн.

25.04.2023 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 242 згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 94235711000 від 04.01.2018.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ -КАПІТАЛ» в розмірі 28 270,01 грн. яку позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

04.08.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у разі встановлення судом підстав для її застосування та відмовити у задоволенні позовних вимог, а в разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову - відмовити у стягненні комісії у розмірі 8 015,95 грн.; перевірити правильність розрахунку заборгованості та відмовити у стягненні будь-яких платежів нарахованих після закінчення строку кредитування; відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000, 00 грн., а у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх стягнення зменшити їх розмір, судові витрати покласти на позивача.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026, головуючим суддею у справі визначено суддю Невгада О.В.

21.07.2026 судом, з відділу реєстрації місця проживання управління ЦНАП виконкому Таращанської міської ради, отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 22.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом ) сторін. Судове засідання призначено на 17.08.2026.

Протокольною ухвалою суду від 17.08.2026 судове засідання відкладено до 16.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання в якому підтримав позовні вимоги та просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, 16.09.2026 подав суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі та підтримав, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

Оскільки сторони по справі в судове засідання не з`явились, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Перевіривши та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.01.2018 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 94235711000.

Відповідного до п. 3.3-3.4 договору, кредит надається позичальнику для особистих потреб, в сумі 100 199,20 грн., а саме: 100 000,00 грн. на споживчі цілі; 100,20 грн. на оплату страхового платежу; 99,00 грн. на сплату разової комісії.

Відповідного до п. 3.5 договору позичальник зобов`язується повертати кредит та інші платежі шляхом внесення платежів, відповідно до графіку платежів, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 04.01.2023.

Процентна ставка за кредитом встановлюється в розмірі 55 % річних (п. 4.2. договору).

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору, що підтверджується випискою за кредитним договором за період з 04.01.2018 по 25.04.2023 з якої вбачається, що 05.01.2018 на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 100 199,20 грн.

Відповідач, користуючись коштами наданими йому банком, своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не виконав не вносив платежі на повернення отриманих коштів та сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 28 270,01 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 14 024,72 грн.; заборгованість за відсотками - 6 229,34 грн.; заборгованість за комісією - 8 015,95 грн.

25.04.2023 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 242 згідно якого ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 94235711000 від 04.01.2018.

Відповідно до п. 4.1. Договору факторингу право вимоги за цим договором перейшло до позивача в день підписання акту приймання-передачі права вимоги, який був підписаний 25.04.2023.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 242 від 25.04.2023 сума заборгованості становить 28 270,01 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 14 024,72 грн.; заборгованість за відсотками - 6 229,34 грн.; заборгованість за комісією - 8 015,95 грн.

Відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 22675064 від 08.06.2026.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачем суду не надано.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування.

Отже, всупереч умов кредитного договору відповідачка тривалий час своєчасно не вносить платежів на повернення кредиту, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання.

За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями ст. 611 ЦК Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно зі ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із змісту ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або дострокова зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Як передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 514, ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У спростування зазначених представником позивача доводів позову відповідач будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень до суду не надав, навпаки, відповідач просив застосувати до вимог про стягнення з нього заборгованості позовну давність, що свідчить про відсутність у нього заперечень щодо факту існування боргу, за стягненням якого і звернувся до суду позивач.

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі № 450/1686/17).

Суд враховує, посилання відповідача на те, що позивачем не надано розгорнутого розрахунку суми заборгованості, оскільки розрахунок фактично містить лише підсумкові показники, однак відповідач на власний розсуд розпоряджається своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням процесуальних дій.

Оскільки відповідач не надав суд власних розрахунків, та не спростовував розрахунку позивача, суд погоджується із розрахунком заборгованості за вказаним договором в частині нарахованої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 024, 72 грн. та заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом 6 229,34 грн.

Сума нарахованих відсотків та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним договором.

Про умови договору відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати відсотків за користування кредитним коштами. Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити відсотки, що є платою за користування кредитом, такий останнім не оспорювався, в судовому порядку окремі його положення недійсними не визнавалися.

Таким чином, позивачем доведено наявність заборгованості відповідача за тілом кредиту у розмірі 14 024, 72 грн. та заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом 6 229,34 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 8 015,95 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит,щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, плата за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.202 у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин, обов`язок позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

Виходячи із принципів справедливості та добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги заборонено нормативно-правовими актами.

Умовами укладеного між сторонами договору фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені положення пункту 3.11 кредитного договору № 94235711000 від 04.01.2018 щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту, а відтак, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по оплаті комісії у розмірі 8 015,95 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог, суд виходить з того, що у відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 02.04.2020 ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, п. 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 27.06.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, у період 02.04.2020 до 30.06.2023 строк передбачений ст. 257 ЦК України був продовжений.

Крім того, відповідно до п. 19 перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Після 04.09.2025 року почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким згаданий пункт 19 перехідних положень ЦК України було виключено.

П. 3.5 договору № 94235711000 від 04.01.2018, визначено, що кредит має бути повернутий до 04.01.2023, з відзиву відповідача вбачається, що з 10.08.2021 ним не здійснювались платежі за кредитним договором, тобто закінчення цього строку припало на дію карантину, а тому відповідач прострочив повернення суми кредиту з процентами в період дії зупинки строків позовної давності, відтак цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 04.09.2025.

Таким чином, строк позовної давності позивачем пропущено не було. Отже підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача суд не вбачає.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно з ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн., які підтверджуються: договором про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; детальним описом наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордером на надання правової (правничої) допомоги; довідкою про укладення договору про надання правничої (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.

Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.

Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд уважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому розгляді.

Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо розподілу судового збору.

При зверненні до суду з цим позовом, відповідно до платіжної інструкції № 42779 від 10.07.2026, позивач сплатив судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, позов заявлено на суму 28 270,01 грн., однак задоволенню підлягає 20 254,06 грн., тобто 71,65 %, з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 907,48 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за кредитним договором № 94235711000 від 04.01.2018 у розмірі 20 254 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) гривні 06 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ: 35234236) судовий збір в розмірі 1 907, 48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн., що разом становить 4 907 (чотири тисячі дев`ятсот сім) гривень 48 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 4-й поверх;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 16.09.2026.

Головуючий суддя О.В. НЕВГАД