Рішення № 139842639, 07.09.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/2112/2026

Справа №359/4907/23

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: громадська організація Садівницьке товариство «Дніпровець», ОСОБА_4 про визнання недісними та скасування наказів, договору дарування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

1. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що із 26.12.1997 року його батько ОСОБА_5 є членом СТ «Дніпровець», якому було виділено у користування земельну ділянку площею 0,12 га, яка позначена за №47-48. Згідно державного акту на право приватної власності на землю IV-КВ №047108, 008810 від 26.10.1998 року, виданого на підставі рішення Процівської сільської ради народних депутатів №55 від 22.12.1997 року ОСОБА_5 було передано у власність вказану земельну ділянку. В подальшому відносно вказаної земельної ділянки були внесені відомостей до поземельної книги з присвоєнням їй кадастрового номеру 3220886000:03:002:0912. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2013 року, посвідченого Литвин А.С., приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованого в реєстрі за №1715, власником земельної ділянки є позивач ОСОБА_1 . В 2022 році, під час здійснення робіт зі встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позивачу стало відомо, що розташування належної йому земельної ділянки згідно даних державного земельного кадастру є дещо зміщено відносно фактичних меж на місцевості, в зв`язку з чим на замовлення позивача ТОВ «Геометр груп» було здійснено розроблення відповідної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки. На що було отримано відмову у виправлені помилок від 09.02.2023 року №РВ 3200119162023, згідно з якою вбачається, що існує перетин земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 із земельною ділянкою з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112, площа співпадіння 97,5768%. Після чого позивачем було з`ясовано, що у 2018 році на місці фактичного місцезнаходження його земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 у Державному земельному кадастрі було сформовано іншу ділянку з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112, яку безоплатно передано в приватну власність ОСОБА_6 згідно наказу «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 27.02.2019 року №10-1231/15-19-сг. В подальшому згідно договору дарування земельної ділянки від 26.11.2021 року посвідченого Легким В.В., приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованим в реєстрі за №4005, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112 перейшло до ОСОБА_2 . Таким чином позивач вважає, що його протиправно позбавлено права приватної власності на земельну ділянку, з цієї підстави накази Держгеокадастру у Київській області та договір дарування земельної ділянки є незаконними, недійсними, державна реєстрація земельної ділянки підлягає скасуванню.

В обґрунтування позову позивач вказав, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886000:03:002:0912 та 3220886000:03:002:2112 є ідентичними, що підтверджується відомостями отриманими із правовстановлюючих документів, відомостей державного земельного кадастру, даних ГО СТ «Дніпровець», зокрема щодо фактичного місцезнаходження ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , площі: кожна по 0,12 га, цільове призначення: кожна 01.06 для колективного садівництва, фактичними розмірами двох земельних ділянок та ідентичними суміжниками згідно кадастрових планів: літери від Д до А ділянки позивача 40,00 м фасадна сторона ділянки, відповідає від літери від Є до А ділянки відповідачів 40,01 м фасадна сторона ділянки; літери від А до Б ділянки позивача 30.00 м межує з ділянкою АДРЕСА_2 належала ОСОБА_7 (на даний час власник ОСОБА_8 ), відповідає літери від А до Б ділянки відповідачів 30,00 м, межує з ділянкою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_8 , літери від Б до Г ділянки позивача 40,00 м межує з ділянками № НОМЕР_1 належна ОСОБА_9 та АДРЕСА_3 належна ОСОБА_10 , відповідає літери від Б до Д ділянки відповідачів 40,01 м межує з ділянками № НОМЕР_1 належна ОСОБА_9 та АДРЕСА_3 належна ОСОБА_10 , літери від Г до Д ділянки Позивача 30,00 м межує з ділянкою АДРЕСА_4 належала ОСОБА_11 (на даний час власник ОСОБА_12 ) відповідає літери від Д до Є ділянки відповідачів 30,00 м межує з ділянкою АДРЕСА_4 належала ОСОБА_11 (на даний час власник ОСОБА_12 ). Позивач також звернув увагу, що у правовстановлюючих документах, технічних документаціях, витягах з державного земельного кадастру власників суміжних земельних ділянок, їхні земельні ділянки межують саме із земельною ділянкою, що належала його батьку ОСОБА_5 , а не ОСОБА_3 . В зв`язку з чим вважає що всупереч положенням п. в) і г) абз.1 ст.5, ч.1,5, 6 ст.35 , ч.6, 9 ст.118 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку не із земель державної або комунальної власності, а з земель приватної власності позивача. Також позивач навів ряд недоліків, допущених під час одержання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112, враховуючи які ГУ Держгеокадастру у Київській області не мало правових підстав передавати спірну ділянку у власність, зокрема ОСОБА_3 не приймали у члени ГО СТ «Дніпровець» та їй не виділялась у встановленому порядку у користування земельна ділянка під №47,48. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено із суттєвими порушеннями та підробкою документів, не містить підписів ОСОБА_3 , не підписувалась та не могла бути підписана у відповідній частині власниками суміжних земельних ділянок, так на момент розроблення проекту 2018 рік власник ділянки ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскаржуваним наказом «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 27.02.2019 року №10-1231/15-19-сг передано земельну ділянку у власність ОСОБА_6 , а не ОСОБА_3 на ім`я якої розроблявся проект землеустрою. В зв`язку з чим в супереч ч.2 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором здійснено протиправну реєстрацію права власності на підставі документів, що містить суперечності між заявленими речовими правами та правовстановлюючим документом.

25.07.2023 року до суду надійшов відзив від ГУ Держгеокадастру у Київській області (т.2 а.с 63-73), з проханням відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, оскільки на момент видачі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 07.03.2017 року №10-3762/15-17-сг «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» та наказу від 27.02.2019 №10-1231/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» земельна ділянка з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112 відповідно до програмного забезпечення НКС ДЗК була вільна, таким чином вони були прийняті у відповідності до чинного законодавства на момент їх видачі. Зазначено, що оскільки на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112 зареєстровано право власності 26.11.2021 року за ОСОБА_2 , реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 45300159, за умови задоволення судом вимог позивача, таке рішення суду буде суперечити законодавству та його не можливо буде виконати.

31.07.2023 року до суду був поданий представником відвідача ОСОБА_2 адвокатом Бордаченком О.В. відзив на позовну заяву (т.2. а.с.1-62), яким вказано на безпідставність позовних вимог. Зокрема, зазначено що згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 3220886000:03:002:0912 і 3220886000:03:002:2112 не накладаються між собою, не дотичні між собою і знаходяться на відстані 1,4 1,6 метрів одна від одної, відомості щодо їх розташування не потребують виправлення, на підтвердження чого посилається на відомості із кадастрової карти, відповідь ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 24.07.2023 року №29-10-0.331-6738/2-23, відповідь ТОВ «Виробничий центр ДЗК» від 18.07.2023 року. У відзиві також зазначено, що позов подано до неналежних відповідачів та з пропуском строку позовної давності, так як згідно з Витягу з ДЗК про земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 від 29.11.2022 року технічна документація із землеустрою про формування цієї земельної ділянки була розроблена, ще 15.02.2013 року для ОСОБА_5 , з того часу змін до координат ділянки не відбувалось. Тому коли позивач придбав земельну ділянку у ОСОБА_13 за договором купівлі-продажу від 05.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Литвин А.С., зареєстрованого за №1715, він в силу положень п.1.3, 1.4, 1.9., 3.1.2. даного договору оглянув ділянку особисто та отримав від продавця всю документацію на земельну ділянку. Тому позивач ще до 05.06.2013 року міг і повинен був виявити можливі недоліки щодо місця знаходження земельної ділянки, тому просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності. Представник відповідача ОСОБА_14 також вказав на обрання позивачем неналежних та неефективних способів захисту порушеного права. Крім цього, представник відповідача ОСОБА_14 вказав, що права позивача не порушені, бо його ділянка має призначення для колективного садівництва, але позивач не є членом СТ «Дніпровець». У відзиві зазначається, що правомірна поведінка відповідачів не може бути підставою для їх відповідальності, оскільки ОСОБА_3 у 2011 році отримала у користування земельну ділянку в СТ «Дніпровець» та стала його членом після чого у встановленому порядку набула права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112. В свою чергу, ОСОБА_2 набув право власності на підставі договору із ОСОБА_3 від 26.11.2021 року. Відтак ОСОБА_2 є добросовісним власником цієї земельної ділянки і не може бути позбавлений права власності на своє майно. А обраний спосіб припинення права власності суперечить ст.346 ЦК України та ст.140 ЗК України. Вказує, що видані за підписом ОСОБА_15 , як голови правління ГО СТ «Дніпровець», довідки не відповідають дійсності, містять недостовірну інформацію , а тому не можуть бути доказами у справі.

2. Ставлення учасників справи до пред`явленого позову.

Представник позивача ОСОБА_16 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бордаченко О.В. заперечував проти задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась та про своє ставлення до пред`явленого позову не повідомила. Про час та місце розгляду цивільної справи повідомлялась належним чином.

Представник ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у судове засідання не з`явився, подав клопотання згідно якого просив розглядати справу за відсутності його представника, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник ГО СТ «Дніпровець» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином.

ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.1. а.с.199-200).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2023 року було задоволено клопотання представника позивача адвоката Борщика С.В. та витребувано у ГУ Держгеокадастру у Київській області, належним чином засвідчену копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного садівництва за адресою: СТ «Дніпровець», діл. № НОМЕР_2 , Процівська сільська рада Бориспільського району Київської області, власник: ОСОБА_3 , розроблений ТОВ «Виробничий центр ДЗК» (т.2. ас.82-83).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, (т.2 а.с.90-92) до участі в розгляді цивільної справи залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 лютого 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бордаченка О.В. та витребувано у приватного нотаріуса КМНО Литвин А.С. для огляду у судовому засіданні оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ №047108, виданий на підставі рішення Процівської сільської ради Бориспільського району 26.10.1998 року ОСОБА_5 , який був поданий нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №619 (т.3. а.с.25-26)

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 вересня 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бордаченка О.В. та витребувано в архіві виконавчого комітету Вороньківської сільської ради для огляду у судовому засіданні оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ № 047108, виданий на підставі рішення Процівської сільської ради Бориспільського району 22.12.1997 року ОСОБА_5 (т.3 а.с.150-151)

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 листопада 2024 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бордаченка О.В. та тимчасово вилучено у приватного нотаріуса КМНО Литвин А.С. оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ №047108, виданий на підставі рішення Процівської сільської ради Бориспільського району 26.10.1998 року ОСОБА_5 , який був поданий нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_13 та Хролом А.В., зареєстрований в реєстрі за №619. Вилучення доказів доручено Печерському ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) (т.3. а.с.163-164).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бордаченка О.В. та тимчасово вилучено у приватного нотаріуса КМНО Литвин А.С. оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку серії IV-КВ №047108, виданий на підставі рішення Процівської сільської ради Бориспільського району 26.10.1998 року ОСОБА_5 , який був поданий нотаріусу для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за №1715 (т.3. а.с.178-179).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 січня 2025 року було відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бордаченка О.В. про призначення судової технічної експертизи документа (т.3. а.с.199-201).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 квітня 2025 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті (т.3. а.с.218).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, було відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_16 про часткову зміну предмету позову (т.4 ас.51-54).

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що згідно державного акту на право приватної власності на землю IV-КВ №047108, 008810 від 26.10.1998 року, виданого на підставі рішення Процівської сільської ради народних депутатів №55 від 22.12.1997 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1072 (т.1. .ас.25) ОСОБА_5 , батьку позивача, було передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, що розташована на території СТ «Дніпровець» Бориспільського району, згідно опису меж плану зовнішніх меж земельної ділянки від А до Б межують землі ОСОБА_7 , від Б до В землі ОСОБА_9 , від В до Г землі ОСОБА_17 , від Г до Д землі ОСОБА_11 , від Д до А землі загального користування. За витягом поземельної книги Державного реєстру земель, № ВТ-002620016002012 від 15.08.2012 року вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3220886000:03:002:0912 (т.1 ас.26).

Відповідно до п.2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2013 року посвідченого Литвин А.С., приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованого в реєстрі за №1715 (т.1 а.с.29-30).

Викопіюванням з Генерального плану ГО СТ «Дніпровець» №09/11 від 16.11.2022 року (т.1. а.с.19) встановлено, що земельній ділянці з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 відповідають ділянки під №47, 48.

Відповідно до Технічного завдання на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки (на місцевості) від 29.09.2022 року ТОВ «Геометр Груп» було розроблено технічну документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки ОСОБА_1 для колективного садівництва в ГО СТ «Дніпровець» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області м. Бориспіль 2022 рік (т.1 а.с.32-56)

09.02.2023 року Державним кадастровим реєстратором Бевзюк В.О. відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Київській області було надано ОСОБА_1 відмову у виправленні помилок РВ-3200119162023, в якій зокрема зазначено перетин ділянок з ділянкою 3220886000:03:002:2112; площа співпадає на 97.5768%. (т.1 ас.57), вказана обставина підтверджується також відповіддю на адвокатський запит ОСОБА_16 , наданою ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області 07.04.2023 року за №29-10-0.222-2972/2-23 (т.1 а.с.58-60).

07.03.2017 року наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» №10-3762/15-17-сг ОСОБА_3 наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території СТ «Дніпровець», діл. № НОМЕР_2 Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області орієнтовним розміром земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням - для колективного садівництва (т.1 ас.83).

На підставі завдання на виконання робіт від 03.07.2017 року ТОВ «Виробничий центр ДЗК» було розроблено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного садівництва, місце розташування СТ «Дніпровець», діл № НОМЕР_2 , Процівська сільська рада, Бориспільський район, Київської область, власник ОСОБА_3 , ТОВ «Виробничий центр ДЗК», 2017 р. (т.2 а.с.103-144), вказаний проект розроблено з порушенням, зокрема акт передачі-приймання-передачі межових знаків на зберігання не містить дати його складення та підпису власника ОСОБА_3 , натомість містить підпис власника суміжної ділянки №49 ОСОБА_11 , що згідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1. а.с.149), Список межових знаків, переданих на зберігання та акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель за їх наявності не містить підпису замовника ОСОБА_3 .

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» від 27.02.2019 року №10-1231/15-19-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (п.1); надано ОСОБА_6 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 322088600:03:002:2112) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для колективного садівництва, розташовану на території СТ «Дніпровець», діл. № НОМЕР_2 Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області (т.1 а.с.116)

26.11.2021 року відповідно до п.1 договору дарування земельної ділянки, посвідченого Легким В.В., приватним нотаріусом КМНО, дарувальник ОСОБА_3 подарувала та передала обдаровуваному ОСОБА_2 , а обдарований прийняв у дар від дарувальника земельну ділянку, площею 0,1200 га, кадастровий номер 322088600:03:002:2112, розташовану за адресою: Київська область, Бориспільський район, Процівська сільська рада, СТ «Дніпровець, діл 47-48, цільове призначення: для колективного садівництва (т.1 а.с.63-64). В подальшому право власності було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 , про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 287050316 від 26.11.2021 року (т.1 ас.65).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу НВ-0000996702022 від 27.09.2022 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 322088600:03:002:2112, власником ділянки є ОСОБА_2 , за описом меж до кадастрового плану земельної ділянки вона межує від А до Б зі ОСОБА_8 , від Б до В СТ «Дніпровець», від В до Г ОСОБА_9 , від Г до Д ОСОБА_18 , від Д до Е СТ «Дніпровець» від Е до Є ОСОБА_11 , від Є до А землі загального користування (проїзд) (т.1 а.с.67-68).

В свою чергу, як вбачається із наявних в матеріалах справи правовстановлюючих документів, технічних документацій із землеустрою, витягів з Державного земельного кадастру, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок ОСОБА_7 , ОСОБА_8 земельна ділянка № НОМЕР_3 (т.1 а.с.122-123), ОСОБА_10 земельна ділянка № НОМЕР_4 (т.1 а.с.154,177,179), ОСОБА_11 (т.1 а.с.148), ОСОБА_12 (т.2 а.с.156-166), земельна ділянка № НОМЕР_5 , межують саме із земельною ділянкою, що належала ОСОБА_5 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №2-15/01 від 15.01.2024 року, складеного судовим експертом ТОВ «Українського центру судових експертиз» (т.2 а.с.187-219), встановлено наступне: фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 (які мають незначні невідповідності) частково відповідають межам, що визначені Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для колективного садівництва в ГО СТ «Дніпровець» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, виготовленої ТОВ «Геометр Груп», м. Бориспіль 2022 рік (п.1); межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112, що визначені згідно бази даних ДЗК та координат поворотних точок, які є складовими та визначені Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного садівництва, місце розташування СТ «Дніпровець», діл № НОМЕР_2 , Процівська сільська рада, Бориспільський район, Київської області, власник ОСОБА_3 , ТОВ «Виробничий центр ДЗК», 2017 р накладаються на фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 та на межі вказаної земельної ділянки згідно координат поворотних точок меж ділянки, які є складовими Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для колективного садівництва в ГО СТ «Дніпровець» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, виготовленої ТОВ «Геометр Груп», м. Бориспіль 2022 рік. площа накладення становить 0,1170 га (п.4,5,6 висновку).

Правовідносини, які виникли між сторонами по справі регулюються ЗК України та гл.29 «Захист права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

5. Норми права та судова практика, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до положень ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч.2 ст.1, ч.1 ст.3 ЗК України право власності на землю гарантується. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом в), г) абз.1 ст.5 ЗК України визначено, що земельне законодавство базується на таких принципах: невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення гарантій прав на землю.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно з частинами 1,5,6 ст.35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Приватизація земельної ділянки громадянином членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з ст.84 ЗК України в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ст.80 ЗК України самостійним суб`єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (пункт «г» частини першої статті121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями118-186-1 ЗК України.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з ст.122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з ч.2 ст. 22 Закону України «Про землеустрій» рішення Верховної Ради Автономної республіки Крим, Ради міністрів Автономної республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Відповідно до ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, зокрема й гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно із ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Правилами ч.1 ст.79 ЗК України врегульовано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом правил частин першої - четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки відбувається шляхом визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною тринадцятою згаданої статті земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до ч.10 ст.79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 4)скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За ч.6 ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається винятково з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Для підтвердження наявності обставин накладення земельних ділянок, площі накладень та встановлення за рахунок чиєї земельної ділянки таке накладення має місце, необхідні спеціальні знання у земельній сфері, тобто висновок експерта, відповідна земельно-технічна експертиза, аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 372/2650/17 (провадження № 61-12760св19), від 15 вересня 2021 року у справі № 570/1721/20 (провадження № 61-10072св21), від 13 квітня 2022 року у справі № 738/46/20 (провадження № 61-5944св21), від 19 березня 2025 року у справі № 569/2168/23 (провадження № 61-14290св24).

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно ст.210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства , його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За правилами ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті78 ЦПК України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття80 ЦПК України).

У частині першій статті89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті89 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

Згідно з ч.1 ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що позивачу відповідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.06.2013 року посвідченого Литвин А.С., приватним нотаріусом КМНО, зареєстрованого в реєстрі за №1715, належить на праві власності на земельна ділянка з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912, площею 0,1200 га, що розташовується за адресою: Бориспільський район, Процівська сільська рада, СТ «Дніпровець», цільове призначення: для колективного садівництва. Вказана земельна ділянка первісно належала батьку позивача ОСОБА_5 , згідно державного акту на право приватної власності на землю IV-КВ №047108, 008810 від 26.10.1998 року, виданого на підставі рішення Процівської сільської ради народних депутатів №55 від 22.12.1997 року, акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1072.

Згідно відмови у виправлені помилок РВ-3200119162023 від 09.02.2023 року, наданою державним кадастровим реєстратором Бевзюк В.О. відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Київській області Хролу Є.А. було відмовлено у виправлені помилок, оскільки існує перетин земельної ділянки, належної позивачу, з ділянкою 3220886000:03:002:2112; площа співпадає на 97,5768%.

Разом з тим, як вбачається з висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №2-15/01 від 15.01.2024 року, складеного судовим експертом ТОВ «Український центр судових експертиз» межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112, що визначені згідно бази даних ДЗК та координат поворотних точок, які є складовими та визначені Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного садівництва, місце розташування СТ «Дніпровець», діл № НОМЕР_2 , Процівська сільська рада, Бориспільський район, власник ОСОБА_3 , ТОВ «Виробничий центр ДЗК», 2017 р. накладаються на фактичні межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:0912 та на межі вказаної земельної ділянки згідно координат поворотних точок меж ділянки, які є складовими Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для колективного садівництва в ГО СТ «Дніпровець» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, виготовленої ТОВ «Геометр Груп», м. Бориспіль 2022 рік. Площа накладення становить 0,1170 га (п.4,5,6 висновку).

Про тотожне місце розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3220886000:03:002:0912 та 3220886000:03:002:2112 свідчить також досліджені судом правовстановлюючі документи, технічних документацій із землеустрою, проекти землеустрою, витягів з Державного земельного кадастру, щодо земельних ділянок позивача, відповідачів та суміжними з ними земельними ділянками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 земельна ділянка № НОМЕР_3 , ОСОБА_10 земельна ділянка № НОМЕР_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , земельна ділянка № НОМЕР_5 .

В зв`язку з чим судом встановлено, що всупереч положенням п. в) і г) абз.1 ст.5, ч.1,5, 6 ст.35, ч.6, 9 ст.118, ч.4 ст.122 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Київській області порушено встановлений законом порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність, та фактично передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку не із земель державної або комунальної власності, а з земель приватної власності позивача.

Також судом встановлено, що «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для колективного садівництва, місце розташування СТ «Дніпровець», діл № НОМЕР_2 , Процівська сільська рада, Бориспільський район, Київської область, власник ОСОБА_3 , 2017 р. розроблено ТОВ «Виробничий центр ДЗК» складений з істотними порушеннями, зокрема акт передачі-приймання-передачі межових знаків на зберігання не містить дати його складення та підпису власника ОСОБА_3 , натомість містить підпис власника суміжної ділянки №49 ОСОБА_11 , що згідно свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1. а.с.149), список межових знаків, переданих на зберігання та акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони , санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель за їх наявності не містить підпису замовника ОСОБА_3 .

З огляду це, для відновлення порушених прав позивача накази ГУ Держгеокадастру у Київській області від 07.03.2017 року №10-3762/15-17-сг «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» та від 27.02.2019 року №10-1231/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», згідно яких ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 322088600:03:002:2112, розташовану на території СТ «Дніпровець», діл. № НОМЕР_2 Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області, підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Враховуючи, що ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельної ділянки від 26.11.2021 року, посвідчений Легким В.В, приватним нотаріусом КМНО, зареєстрований в реєстрі за №4005, як особою яка набула право власності на підставі незаконних наказів ГУ Держгеокадастру у Київської області, то такий договір дарування, також підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

У розумінні наведених правил з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення судового рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки обов`язково має відбуватися за умови одночасного визнання, зміни чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Подібні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 686/19656/19, від 03 травня 2022 року у справі № 199/1136/20.

В зв`язку з чим суд приходить до висновку, що для належного відновлення порушеного права позивача, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112 підлягає скасуванню.

6.2. Щодо способу захисту порушеного права позивача.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16. Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними самі такі висновки містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вирішуючи питання щодо визначення правомірного та ефективного способу захисту порушених прав позивача у даній справі суд враховує, що законодавець визначив подвійний правовий режим земельної ділянки: з одного боку, і це є основним, земельна ділянка є частиною земної поверхні в розумінні ст.79 ЗК України, а з іншого - обігоздатною вона стає винятково за умови дотримання приписів ст.79-1 ЗК України.

Зважаючи на спірні правовідносини та конкретні обставини цієї справи, правомірному та ефективному способу захисту відповідають вимоги позову про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером. Водночас, застосування такого способу захисту, як витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння призведе до продовження одночасного існування вже у позивача двох окремих прав власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 322088600:03:002:0912 та 322088600:03:002:2112 щодо однієї земельною ділянкою, як частиною земної поверхні.

Під час вирішення спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та вимог позову установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно більш конкретизованим, ніж закон. Більше того, керуючись правилами ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спосіб захисту цивільних прав чи інтересу має бути ефективним, тобто приводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально (дієво) відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач.

Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту. Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала потреба повторного звернення до суду.

З огляду на це, суд вважає за можливе застосувати передбачений законом спосіб захисту, а саме визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки від 26.11.2021 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., зареєстрований в реєстрі за №4005.

6.3. Щодо пропуску строку позовної давності.

Як встановлено судом 09.02.2023 року Державним кадастровим реєстратором Бевзюк В.О. відділу №2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Київській області було надано ОСОБА_1 відмову у виправлені помилок РВ-3200119162023, в якій зокрема зазначено перетин належної йому земельної ділянки з ділянкою 3220886000:03:002:2112; площа співпадає на 97,5768%. (т.1 а.с.57). Саме з 09.02.2023 року суд вважає, що позивачу стало відомо про наявність порушення його права власності. Викладене свідчить про те, що при зверненні з позовною заявою до суду позивач не пропустив трок позовної давності.

Разом з тим судом критично оцінюються доводи представника відповідача ОСОБА_14 , що позивач ще до 05.06.2013 року міг і повинен був виявити можливі недоліки щодо місця знаходження земельної ділянки, оскільки в силу положень п.1.3, 1.4, 1.9., 3.1.2. договору купівлі-продажу від 05.06.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Литвин А.С., зареєстрованого за №1715, оглянув ділянку особисто та отримав від продавця всю документацію на земельну ділянку. Оскільки для виявлення наявності обставин накладення земельних ділянок, площі накладень та встановлення за рахунок чиєї земельної ділянки таке накладення має місце, необхідні спеціальні знання у земельній сфері, тобто висновок експерта, відповідна земельно-технічна експертиза, тощо.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При пред`явленні позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4294 гривень (т.1 а.с.1). Позов задоволений. З огляду на це, з відповідачів на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі по 1431 гривень з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.41 Конституції України, ст.15, ч.1,2 ст.16, ст.177, ч.1 ст.181, ч.1 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.256, ч.1 ст.257, ч.1 ст.261, ст.321, 330, 387,388 ЦК України, ч.2. ст.1, п.в), г) абз.1 ст.5, ч.1,5,6 ст.35, ч.1 ст.79, ч.1-4 ст.79-1, ст.80, ч.1.ст.81, ст.84, ч.1 ст.116, ч.6 ст.118, ст.122, 125, 126, ч.2, 3 ст.152, ч.1 ст.155 ЗК України, ч.2 ст. 22 ЗУ «Про землеустрій», ч.6 ст.16 ЗУ «Про державний земельний кадастр», п.1 ч.1 ст.2, ч.1 ст.14 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ч.1,3 ст.12, ст.76-80, ч.1,6 ст. 81,ч.1, 3 ст.89 п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 07.03.2017 року №10-3762/15-17-сг «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою».

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.02.2019 року №10-1231/15-19-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Визнати недійсним та скасувати договір дарування земельної ділянки від 26.11.2021 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., зареєстрованого в реєстрі за №4005.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220886000:03:002:2112.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1431 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1431 грн.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області судовий збір в розмірі 1431 грн.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області місцезнаходження за адресою: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, код ЄДРПОУ 39817550.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення 17 вересня 2026 року.

Суддя: В.В. Журавський