Рішення № 139842562, 17.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7016/26

Провадження № 2/357/5801/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

17 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Ільницька І. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «АСВІО Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

08 квітня 2026 року представник позивача АТ «АСВІО БАНК» адвокат Лисенко Віталій Миколайович засобами поштового зв`язку звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просили стягнути заборгованість за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 000186/2025/РК від 17.01.2025 в розмірі 7633,97 та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн

В обґрунтування позову вказували, що 17.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 000186/2025/РК від 17.01.2025 року. Положеннями Заяви про приєднання визначено, що підписанням цієї заяви Клієнт беззастережно підтверджує, що приймає Публічну. пропозицію АТ «АСВІО БАНК» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО/Договір), яка розміщена на сайті АТ «АСВІО БАНК» www.asviobank.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при акцептуванні ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані Клієнту в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку). Підписавши Заяву про приєднання Відповідач був ознайомлений та підтвердив, що датою укладання Договору є дата зазначена на першій сторінці цієї Заяви. Номер Договору є номер цієї Заяви. За Договором Банк надає Клієнту фінансові послуги з: відкриття та обслуговування поточних (карткових) рахунків, фінансові платіжні послуги, в т.ч. надання споживчого кредиту, розміщення строкового банківського вкладу (у разі додаткового укладення Заяви про розміщення банківського вкладу) або вкладу на вимогу. Підписанням Заяви про приєднання Відповідач крім викладених в ДКБО, надав підтвердження та запевнення про те що він ознайомлений з ДКБО, в тому числі Тарифами Банку, правилами користування платіжними картками та цілком із ними згодний. Відповідачу надано ДКБО як публічну частину Договору в Мобільному застосунку та за посиланням: Публічна пропозиція, а також шляхом розміщення на Вебсайті Банку, зокрема у розділі Про банк / Мобільні банки-партнери / amobank / Умови, та отримав Платіжну картку.

Отже, 17.01.2025 року між АТ «АСВІО БАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір, відповідно до умов якого Відповідачу в межах послуги «Картка ато» було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 із встановленням Кредитного ліміту - 0 (нуль) гривень згідно з умовами ДКБО та надано платіжну карту.

Відповідач не сплатив своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у розрахунку заборгованості за Договором (додається до позову). Таким чином, в порушення умов Договору, а також ст. ст. 509, 526, 629, 1054 ЦК України, Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «АСВІО БАНК» за Договором станом на 07.04.2026 року становить 7 633,97 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту (несанкціонований овердрафт) 4 151,86 грн; прострочена заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом 2 120,15 грн; штраф 1 361,96 грн.

На даний час, Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ «АСВІО БАНК».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28.04.2026 року справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 06 липня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Судове засідання у справі, призначене на 06 липня 2026 року відкладено на 17 вересня 2026 року через неявку відповідача в судове засідання.

В судове засідання 17 вересня 2026 року відповідач повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України - у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.

Згідно з вимогами частини другої статті 247 ЦПК України - фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

17 січня 2025 ОСОБА_1 звернувся до АТ «АСВІО БАНК» із заявою про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 000186/2025/РК. Відповідно до даної заяви просив встановити в межах послуги «КАРТКА АМО» на його поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні, відкритий за цією Заявою, Кредитний ліміт у межах максимального ліміту 200 000,00 (двісті тисяч) гривень та відповідно до рішення, прийнятого уповноваженим органом Банку, згідно з умовами ДКБО. Обов`язковий мінімальний платіж та проценти за користування лімітом розраховуються щомісячно, з урахуванням останнього календарного дня місяця, та виставляється до сплати 01 числа місяця наступного за звітним і вноситься до останнього дня місяця, в якому було виставлено обов`язковий мінімальний платіж. Строк дії Кредитного ліміту складає 12 (дванадцять) місяців з дня надання Кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку, дія Кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із Сторін або підстав для його скорочення у порядку, визначеному ДКБО. Кредитний ліміт може бути змінено з інформуванням Клієнта шляхом направлення PUSH-повідомлення на Фінансовий номер телефону із зазначенням нового розміру Кредитного ліміту (максимальна сума Кредитного ліміту зазначена у ДКБО і на поточну дату складає 200 000,00 грн.). Якщо Клієнт здійснив першу Платіжну операцію після отримання вказаного PUSH-повідомлення, згода Клієнта зі зміною вважається підтвердженою.

Розмір обов`язкового мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування Кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО. Реальна річна процентна ставка складає 58,25*% річних. Розраховано, виходячи з суми використаного ліміту 200 000, 00 грн. за місяць: обов`язковий мінімальний платіж - дорівнює сумі нарахованих процентів, але не менше ніж 100 грн. Процентна ставка для пільгового періоду - 0,0001% річних. Процентна ставка після закінчення пільгового періоду (Стандартна процентна ставка) - 46,8% річних. Процентна ставка на основну суму боргу у разі виникнення прострочення - 93,6% річних. Мінімальні витрати - 0,00 грн. (виходячи з погашання всієї суми заборгованості в пільговому періоді).Загальні витрати - 101 249,48 грн. впродовж 12 місяців.

Заява підписана власноручним підписом позичальника.

Також ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту.

До даного договору позивачем додано публічну пропозицію АТ «АСВІО БАНК» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в редакції, що діє з 31 грудня 2024 року виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 01.10.2025 по 07.04.2026.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «АСВІО БАНК» за кредитним договором від 17.01.2025 року станом на 08.04.2026, загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «АСВІО БАНК» становить 7633,97 гривень, в тому числі: заборгованість за несанкціонованим овердрафтом 4151,86 гривень; заборгованість за відсотками в розмірі становить 2120,15 гривень; заборгованість за штрафом в розмірі становить 1361,96 грн.

При вирішенні справи суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав заяву і отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак умови договору порушив.

Враховуючи викладене, суд вважає, що згідно ст.611 ЦК України підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення коштів, оскільки відповідачем були порушені умови зобов`язання, обумовлені договором.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених у справі обставин, суд вважає, що відповідач, отримавши обумовлену у кредитних договорах суму, належним чином не виконав взяті на себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підтверджується письмовими доказами та підлягає стягненню з позичальника на користь банку.

Відповідач відзив з відповідними доказами із запереченнями проти позову та в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При вирішенні питання щодо стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 3328,00 грн судового збору за подання позову.

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн до матеріалів справи надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 188 від 26.01.2026, укладений між Адвокатом Лисенко Віталієм Миколайовичем та АТ «АСВІО БАНК», Додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги № 188 від 26.01.2026, Акт приймання-передачі правової допомоги по Додатковій угоді № 2 від 01 квітня 2026 року.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 5000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 3328,00 грн та витрати на професійну правову допомогу 3000,00 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 77, 81, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «АСВІО Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АСВІО Банк» заборгованість в сумі 7633,97 грн (сім тисяч шістсот тридцять три грн 97 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АСВІО Банк» судові витрати у справі, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 3328,00 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «АСВІО БАНК», місцезнаходження: 14000, місто Чернігів, вулиця Преображенська, буд. 2. Код ЄДРПОУ: 09809192.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М. М. Бебешко