Рішення № 139842462, 16.09.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/815/26

Провадження № 2/293/761/2026

16 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Проценко Л. Й.,

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

04.06.2026 директор ТОВ «Юніт капітал» М.Хлопкова, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованості за кредитним договором №00-10217523 від 17.02.2025 в розмірі 16 205,60 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 17.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10217523 на суму 10 000 грн. Відповідач приєднався до умов кредитного договору шляхом ведення одноразового ідентифікатора 12685. На виконання умов договору ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів шляхом безготівкового зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Також позивач зазначає, що 18.09.2025 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 18092025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-10217523 від 17.02.2025.

Вказує, що відповідач не в повному обсязі виконав умови взятого на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась у нього заборгованість в розмірі 20 205,60 грн, яка складається з:

11 599,60 грн. - заборгованості по тілу кредиту;

4 606,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом;

4000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штраф).

Однак позивач не заявляє до стягнення вимогу щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог з відповідача становить 16 205,60 грн. та судові витрати.

ІІ. Рух справи, процедура та позиції сторін

Ухвалою від 09.06.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Перше судове засідання призначив на 11.30 год 28.07.2026. Суд також задовольнив клопотання позивача про витребування доказів (а.с.69, 70-71).

18.06.2026 на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2026 на адресу суду надійшла відповідь АТ «Універсал банк» (а.с.74-79).

28.07.2026 вказана справа не розглядалась у зв`язку з зайнятістю головуючої судді у кримінальному провадженні №279/513/21 (а.с.82).

10.09.2026 вказана справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відрядженні (а.с.85).

16.09.2026 сторони в судове засідання не з`явились. У позовній заяві представник позивача просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач 28.07.2026 подав до суду заяву, в якій вказав, що позов визнає частково в частині тіла кредиту. Просить слухати справу у його відсутності. Крім того, 29.07.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву в якій просить долучити до матеріалів справи довідку про сплату заборгованості ТОВ «Макс кредит» за кредитним договором Додвідка №00-10231163/1 від 19.07.2025 (а.с.81,83-84).

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось

Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

ІІІ.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

17.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №00-10217523, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 10 000 грн. Тип кредиту кредитна лінія безвідклична. Строком дії кредитної лінії 360 календарних днів (а.с. 48-57).

Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п.1.3. цього договору (за виключенням строку кредитування, коли позичальник має право на використання зниженої процентної ставки).

Згідно п.1.5.2 знижена процентна ставка 0,57 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати платежу у встановленому графіком платежів розмірі не пізніше наступного дня за першою періодичною датою платежу, визначеною п.1.4. цього договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування кредитом поспіль, починаючи з першого дня користування кредитом.

Згідно п.1.6. кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту в розмірі 20,00 % суми кредиту, що складає 2000,00 грн.

Орієнтована реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою з урахуванням комісії на дату укладення цього договору становить 3823,26%. Орієнтована реальна річна процентна ставка з урахуванням періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою та з урахуванням комісії на дату укладення цього договору становить 3198,11%.

Орієнтована загальна вартість кредиту за умовами користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою з урахуванням комісії становить 45 840,00 грн. Загальні витрати за кредитом за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою та з урахуванням комісії становить 35 840, 00 грн (а.с.9-13).

ТОВ «Макс кредит» свої зобов`язання за вказаним правочином виконало, надавши відповідачу кредитні кошти, що підтверджується повідомленням АТ «Універсал банк» встановлено, що на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 здійснено зарахування коштів у розмірі 10000,00 грн за період з 17.02.2025 по 22.02.2025 (а.с.74-79).

Згідно Договору факторингу №18092025-МК/ЮнітКапітал, укладеного між ТОВ «Макс кредит» та ТОВ «Юніт Капітал», позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-10217523 до відповідача на загальну суму 20 205,60 грн. грн. (а.с.33-42).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №00-10217523 від 17.02.2025 вбачається, що заборгованість відповідача по тілу кредиту становить 11 599,60 грн; 4 606,00 заборгованість по відсотках та 4000,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (а.с.43).

IV. Законодавство, що підлягає застосуванню, мотиви та оцінка суду

Частиною 1статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеніст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст.1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У п.5, 6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

З аналізу чинного законодавства слідує, що кредитний договір №00-10217523 від 17.02.2024 укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору з первісним позикодавцем ТОВ «Макс кредит», та отримання ним коштів у сумі 10 000,00 грн. про що свідчить його заява про визнання позову в частині тіла кредиту. Проте, в подальшому відповідач подав до суду та просив врахувати довідку видану ТОВ «Макс кредит» від 19.07.2025 №00-10231163/1 про те, що заборгованість перед ТОВ «Макс кредит» за кредитним договором №00-10231163 від 26.02.2025 погашена в повному обсязі (а.с.84).

Дану довідку суд не приймає до уваги, оскільки спір між сторонами по даній справі виник з приводу кредитного договору, укладеного між ТОВ Макс кредит» та ОСОБА_1 від 17.02.2025 №00-10217523. Тобто заборгованість відповідача перед первісним кредитором відсутня по іншому кредитному договору, який не стосується цієї справи.

Суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту в сумі 10 000 грн. та відсотками в розмірі 4606,00 грн.

Що стосується стягнення з відповідача залишку комісії за надання кредиту у розмірі 1599,50 грн, яка згідно розрахунку заборгованості включена до основної суми боргу, на яку, серед іншого, нараховувались відсотки, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Згідно п. 1.6 договору кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 2000,00 грн.

Враховуючи наведене, положення договору про споживчий кредит №00-10217523 від 17.02.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для нарахування відповідачу заборгованості за комісією у розмірі 2000,00 грн., у тому числі 1599,60 грн, які були включені позивачем до основної суми боргу.

Водночас, щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача 4000,00 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що вимога про стягнення із відповідача пені за порушення грошового зобов`язання задоволенню не підлягає.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

За приписами ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище викладене, суд позов задовольняє частково на суму 14 606,00 грн., стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту 10000 грн. та заборгованість за відсотками 4 606,00 грн. В решті позовних вимог відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2399,63 грн (90,13%).

Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями ст.137 ЦПК України.

До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2025, додаткову угоду до договору, акт прийому-передачі наданих послуг, свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю, довіреність, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача 7000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Згідно з ч.2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Разом з тим, суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, суд вважає, що витрати, понесені позивачем на правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень є завищеними та неспівмірними до складності справи та виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають частковому задоволенню в розмірі 3000,00грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 137, 141, 206, 211, 247, 258, 259, 263-265, ст.ст.526, 626, 628, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" 14606 (чотирнадцять тисяч шістсот шість) гривень 00 копійок заборгованості за договором кредитної лінії №00-10217523 від 17.02.2025, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2399 (дві тисячі триста дев`яносто дев`ять) гривень 63 копійки та 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок за надання професійної правничої допомоги.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін у справі:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал",

місце знаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.09.2026.

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО