Рішення № 139840593, 17.09.2026, Локачинський районний суд Волинської області

Справа № 931/568/26

Провадження № 2/931/469/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 вересня 2026 року селище Локачі

Локачинський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Безп`ятко О.І.,

з участю секретаря судового засідання Гупалик А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

16 липня 2026 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшов до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21 квітня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 1455017 в електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». На підставі даного договору відповідач отримав кредитні кошти в сумі 10000,00 грн шляхом їх зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 строком на 360 днів із процентною ставкою за користування коштами 2,5% від суми кредиту за кожен день протягом терміну дії договору. В подальшому 18 грудня 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» передало право вимоги за кредитним договором № 1455017 від 21.04.2024 року ТОВ «Ум Факторинг» на підставі договору факторингу № 18.12.24 від 18 грудня 2024 року. Позивач на підставі ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг від 22.11.2023 здійснив перерахунок заборгованості за відсотками, застосувавши ставку 1%. Таким чином, станом на дату звернення до суду, відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, у зв`язку з чим у нього наявне прострочення за договором споживчого кредитування № 1455017 від 21.04.2024 року у розмірі 46000,00 грн, з яких 10000,00 грн сума кредиту, 36000,00 грн заборгованість за відсотками.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованість за договором № 1455017 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 21 квітня 2024 року у розмірі 46000,00 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 17 липня 2026 року відкрито провадження у даній справі, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 12 серпня 2026 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 12 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо рахунку ОСОБА_1 , у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 17 вересня 2026 року.

17 вересня 2026 року від представника позивача через систему «Елктронний суд» надійшли додаткові пояснення, у яких зазначає, що лист АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260819/53667-БТ від 26.08.2026 року містить виписку з банківського рахунку відповідача за період з 21.04.2024 по 24.04.2024 включно, з якої вбачається, що 21.04.2024 року на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 дійсно зарахована сума 10000,00 грн. Звертає увагу, що АТ КБ «ПриватБанк» не зміг ідентифікувати платника переказу 10000,00 гривень на рахунок відповідача з тієї причини, що споживчий кредит видано первісним кредитором через платіжний сервіс ТОВ «Пейтек» за моделлю fraim/P2P, який виступав агентом первісного кредитора та адміністрував кредит. Банківська установа відповідача немає прямого контакту з платником і не бачить джерело коштів позичальника. Однак, не має інших зарахувань у день укладання кредитного договору в розмірі 10000,00 грн, відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк». Крім того, нарахування процентів за користування кредитом здійснено кредитором з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження розміру процентів та інших платежів за споживчими кредитами», який набрав чинності 24.12.2023 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 32 на звороті). Одночасно у позовній заяві заявив клопотання, у якому просить розгляд справи здійснювати за його відсутності та ухвалити заочне рішення у разі неявки відповідача (а.с. 5 на звороті).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, яка повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 34). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв, відзиву на позов від нього не надійшло.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, а також за одночасного існування вищевказаних умов, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 21 квітня 2024 року ОСОБА_1 уклав договір № 1455017 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» з ТОВ «Селфі Кредит» в електронній формі, який було підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С674 (а.с. 10-14).

Крім того, 21 квітня 2024 року відповідач в електронній формі підписав Графік платежів та паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до умов даного договору товариство надає споживачу кредит за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 у сумі 10000,00 грн строком на 365 днів із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1).

Згідно пунктів 1.5.1. та 1.5.2. стандартна процентна ставка становить 2.5% в день та застосовується у межах строку кредиту. Знижена процентна ставка 1.875 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 21.05.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів.

Відповідно до пункту 1.4.1. у споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених за договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ЗУ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто ведення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

Отже, договір про споживчий кредит № 1455017 від 21 квітня 2024 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором С674, який був направлений на номер телефону позичальника, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» 21.04.2024 року ОСОБА_1 було перераховано суму кредиту в розмірі 10000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» № 20250708 від 08.07.2025 року.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь від 26.08.2026 року № 20.1.0.0.0/7- 260819/53667-БТ, до якої додано виписку за договором № б/н за період 21.04.2024-24.04.2024, з яких вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_4 ), на яку 21.04.2024 року було зарахування коштів на суму 10000,00 грн (а.с. 36, 37-38).

Таким чином, ТОВ «Селфі Кредит» повністю виконало свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Відповідно до ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

18 грудня 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Ум Факторинг» укладено договір факторингу № 18/12/24, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступає за плату право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.

Згідно платіжної інструкції № 201 від 19.12.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» перераховано ТОВ «Ум Факторинг» плату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до факторингу №18/12/24 від 18.12.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 46000,00 грн (а.с. 6).

Отже, ТОВ «Ум Факторинг» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1455017 від 21 квітня 2024 року та вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Однак, ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.

Згідно розрахунку позовних вимог за договором № 1455017 від 21.04.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту позичальника ОСОБА_1 вбачається, що в перший день кредитування (21.04.2024 року) позичальнику надано грошові кошти у сумі 10000,00 грн. Вподальшому протягом 360 днів, починаючи з 22.04.2024 року, здійснювалося нарахування процентів у розмірі 1% в день (100 грн) на суму 36000,00 грн (а.с. 46-50).

Правильність наданих товариством розрахунків заборгованості не спростована відповідачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ. У спростування зазначених представником позивача доводів відповідач будь яких доказів не надала.

Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт користування кредитними коштами та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, а також порушує права та законні інтереси кредитодавця у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, стягнувши із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № 1455017 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 21 квітня 2024 року у розмірі 46000,00 грн, що складається 10000,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням та 36000,00 грн заборгованості за відсотками.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі ст. ст. 526, 614, 626, 628, 639, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» заборгованість за договором № 1455017 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 21 квітня 2024 року в розмірі 46000 (сорок шість тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг», адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Майдан Незалежності, 2, офіс 712, код ЄДРПОУ 40274286;

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 17.09.2026 року.

Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко