Рішення № 139838633, 17.09.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 519/2844/25

Номер провадження 2/504/3075/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Вінської Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Коцар А.М.,

за участі:

представника позивача: Катеньова В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Доброслав цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, мотивуючи свої вимоги тим, що КП «Водопостачання та каналізація» створене Южненською міською радою 19 грудня 2001 року для забезпечення населення міста Південне житлово-комунальними послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. З моменту створення позивач безперебійно надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення згідно з діючими тарифами для населення міста Південне, затвердженими Виконавчим комітетом Південнівської міської ради Одеської області.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_1 .

Станом на 23.12.2025 року (за період з 01.01.2024 року по 23.12.2025 року) відповідача утворилась заборгованість за надані підприємством та спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за вищевказаною адресою у сумі 9764,83 грн.

Оскільки співвласники багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин, не надали протокол зборів, яким було вирішено укласти з підприємством колективний договір, то укладається публічний договір приєднання (індивідуальний договір) з кожним з споживачів багатоквартирного будинку.

На офіційному сайті КП «Южводоканал» було оприлюднено текст індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, за посиланням http://vik.yuzhny.com/, який офіційно вступив в силу.

Таким чином, після опублікування тексту договору на сайті КП «Южводоканал», після спливу 30 днів з моменту опублікування, публічний договір вважається укладеним, у тому числі між споживачами багатоквартирного будинку за вказаною адресою та КП «Южводоканал».

Станом на день подачі позову відповідач продовжу користуватись послугами підприємства, заяв про припинення надання послуг не надходило.

В зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги (централізоване водопостачання та водовідведення) у розмірі 11 623,83грн, з яких заборгованість за спожиті послуги 9764,83 грн., інфляційних витрат 1493,46 грн., 3% річних 365,46 грн., а також позивач просить суд стягнути судові витрати, судовий збір у сумі 3328 грн та витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 80 грн.

26.12.2025 року зазначена позовна заява надійшла до Південного міського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025 року справа розподілена на суддю Південного міського суду Одеської області Москаленко І.О.

30.12.2025 року суддею Південного міського суду Одеської області Москаленко І.О відкрито провадження у справі за позовом Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення

09.03.2026 року суддя Москаленко І.О. постановила ухвалу, якою задовільнила самовідвід, вирішила передати справу до канцелярії суду для повторного авторозподілу відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

Згідно розпорядження керівника апарату Південного міського суду Одеської області №15/26 від 13.03.2026 та відповідно до п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду був здійснений повторний автоматизований розподіл справи №5 19/2844/25 (2/519/238/26).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 вищевказана справа розподілена на суддю Південного міського суду Одеської області Лемця С.П.

17.03.2026 року суддя Лемець С.П. постановив ухвалу, якою задовольнив заяву судді Південного міського суду Одеської області Лемця С.П., про самовідвід та вирішив передати справу до канцелярії суду для повторного авторозподілу відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

Згідно розпорядження керівника апарату Південного міського суду Одеської області №17/26 від 23.03.2026 та відповідно до п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду неможливо здійснити повторний автоматизований розподіл справи №519/28445/25 (2/519/238/26), оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 року визначено головуючого суддю Вінську Н.В..

Ухвалою Доброславського районного суду Одеської області від 08.04.2026 прийнято позовну заяву Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" до ОСОБА_1 до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Представник позивача Катеньова В.Д., в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити у повному обсязі

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, надав до суду заяву про відкладення судового розгляду.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься відзив відповідача на пред`явлений до нього позов, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується із вимогами позовної заяви вважає, що після пред`явлення до нього вимог повністю погасив наявну заборгованість. Вказував на необґрунтованість пред`явлених позивачем вимог відсутність доказів наявності у його реальної заборгованості, відсутність належного розрахунку заборгованості яку позивач просить стягнути.

Орім того відповідач ОСОБА_1 надав до суду численні заяви клопотання та пояснення якими, на переконання суду у достатній мірі висловив свою позицію, щодо пред`явленого КП "Водопостачання та каналізація" позову.

Враховуючи викладене суд, відхилив клопотання відповідача про відкладення судового розгляду справи, та ухвалив проводити судовий розгляд за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши відзиви та надані відповідачем докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

ОСОБА_1 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на не рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, та не заперечується відповідачем.

Законом України від 03 грудня 2020 року №1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», який набрав чинності 01 травня 2021 року, до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесено зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"(з урахуванням змін), надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка обирається виключно за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги, а саме: індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У той же час, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Відповідно до п.1 розділу № «Загальні положення» типового індивідуального договору зазначається, що цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток до договору), сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг (п.5 «Загальні положення» типового індивідуального договору).

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту1частини першої статті 20 цього Законуспоживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16).

За змістом ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Також ст. 632 ЦК України передбачає, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Так, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ч. 1 ст.9, ч. 1 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг покладається на власника квартири.

Звертаючись до суду із позовом позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення період з 01.01.2024 року по 23.12.2025 року у сумі 9764,83 грн.

Позивач вказує, що нарахування вартості послуг проводяться на підставі показів лічильника який було встановлено 02.06.2020 р.(вбачається з бухгалтерської довідки наданої позивачем т.2 а.с. 19), які передаються самим відповідачем, проте будь яких доказів наявності на вході у квартиру відповідача лічильника води (водоміра), його опломбування та постановлення на облік суду не надано. Не надано суду також, показів лічильника, фіксації змін показів лічильника у період за який позивачем було нараховано заборгованість.

Крім того, значення лічильника та зміни його показів, як основна підстава для проведення нарахування, не відображені також в наданому суду розрахунку заборгованості.

Окрім того з наданої позивачем бухгалтерської довідки від 12.02.2026 року вбачається, що:

з 02.06.2020.22.10.2021 р. було нараховано за 91 куб.м води 3015,01 грн., дата контрольного зняття показаників 22.10.2021 р. за тарифом по воді - 22,392 грн. по стоках -10,74 грн,

-в 2023 році у травні було нараховано за 14 куб.м ( за період з червня 2022 р. по травень 2023 р.) 581,45 грн. ( тариф по воді 27,084 грн., по стоках 14,448 грн.).

-в січні 2025 р. було нараховано за 9 куб.м води ( з лютого 2024 р. по січень 2025 р.) 442,04 грн. (тариф по воді - 30,66 грн,, по стоках 18,456 грн.),

-в травні 2025 р. нараховано за 14 куб.м 687,62 грн. ( тариф по воді - 30,66 грн, по стоках 18,456 грн.), в липні 2025 р. нараховано за 6 куб.м 294.70 грн.

-в січні 2026 р. за 13 куб.м води (за період з серпня 2025 р по січень 2026 р.) нараховано 1004,64 грн. (тариф по воді - 32,664 грн., тариф по стоках - 44,616 грн.).

- також відповідачем нараховувалась абонентська плата за тарифами 58,20 грн, 48,00 грн., та 56,40 грн. на місять в різні періоди.

Водночас суду не було надано жодних доказів затвердження уповноваженим органом тарифів на послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, доказів їх зміни у вказані періоди; а також доказів встановлення розміру плати за абонентське обслуговування.

Таким чином позивачем належними та допустимими доказами не доведено існування у відповідача заборгованості за надані позивачем послуги з централізованого водопостачання та водовідведення який підтверджує дійсний розмір заборгованості з платежів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 13, 76, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -Керуючись статями 3, 12, 81, 142, 259, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні цивільного позову Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 17.09.2026 року.

Суддя : Вінська Н. В.