Рішення № 139837475, 17.09.2026, Сновський районний суд Чернігівської області (до 25.04.2025 - Щорський районний суд Чернігівської області)

Справа № 749/897/26

Номер провадження 2/749/586/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 вересня 2026 року Сновський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Чигвінцева М.С.

за участю секретаря Михалевич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Сновськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №749/897/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому просило стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 32 659,19 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн та витрати, пов`язані з підготовкою і направленням документів боржнику, у розмірі 381,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та Відповідачем шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаним у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6131589 (Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало Відповідачу кредит у сумі 5300,00 грн строком на 360 днів, а Відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити передбачені Договором комісії в порядку та строки, встановлені Договором і Графіком платежів.

25 листопада 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № ДО-20251125, за яким Позивач набув права вимоги до боржників, у тому числі до Відповідача, за Кредитним договором.

Всупереч умовам Кредитного договору Відповідач зобов`язання з повернення кредиту та сплати комісій не виконала, у зв`язку з чим, за твердженням Позивача, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 32 659,19 грн, яка, за твердженням Позивача, складається з: тіла кредиту 5300,00 грн; комісії за надання кредиту 6977,45 грн; штрафних санкцій за неналежне виконання кредитного зобов`язання 8000,00 грн.

Ухвалою Сновського районного суду Чернігівської області від 09 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при подачі позову просив розглядати справу без його участі, проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, зокрема судом було розміщено (оприлюднено) на вебпорталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №749/897/26 відповідача ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, 17 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про здійснення заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Завданнями цивільного судочинства (ст.2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч.1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Приписами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 04 липня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «МІЛОАН» на вебсайті товариства (https://amigo.com.ua) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 6131589, шляхом надання ТОВ «МІЛОАН» пропозиції (оферти) укласти договір та її прийняття (акцепту) Відповідачем із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом) 461265, підписаним 04.07.2025 о 13:25.

Умовами Кредитного договору № 6131589 та Паспорта споживчого кредиту № 6131589, з якими Відповідач ознайомлена до укладення Договору, погоджено такі істотні умови кредитування:

сума (загальний розмір) кредиту - 5300,00 грн; кредит наданий безготівково шляхом перерахування коштів на банківську платіжну картку НОМЕР_1 , зазначену Відповідачем при оформленні заявки на кредит (п. 1.2, п. 2.1 Договору);

строк кредитування - 360 днів з дати надання кредиту (04.07.2025) за умови виконання Позичальником Графіка платежів (п. 1.3 Договору);

мета кредиту - задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника; будь-яке забезпечення виконання зобов`язання Договором не передбачено;

процентна ставка за користування кредитом - 0,0010 відсотка річних (фіксована), база нарахування - фактична кількість днів у місяці, 365 днів у році (п.п. 1.5.3, 1.5.4 Договору);

комісія за надання кредиту - 787,05 грн, що нараховується одноразово в момент видачі кредиту за ставкою 14,85 відсотка від суми кредиту (п. 1.5.1 Договору);

комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - нараховується за ставкою 14,60 відсотка від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього), встановлених Графіком платежів (п. 1.5.2 Договору);

загальні витрати Позичальника за кредитом (орієнтовно, за весь строк кредитування) - 17810,65 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 23110,65 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1824,10 відсотка річних (розділ 4 Паспорта споживчого кредиту);

пунктом 4.1 Договору передбачено, що в разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати комісій чи інших платежів Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 грн за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні;

пунктом 4.2 Договору Кредитодавцю надано право (не обов`язок) нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, яким Позивач у цій справі не скористався;

пунктом 4.3 Договору встановлено, що сукупна сума неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених п.п. 4.1, 4.2 Договору, не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми одержаного Позичальником кредиту, а якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати - не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

З відомостей зазначених в Анкеті-заявці на кредит, вбачається, що позичальник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_3 , документ, що посвідчує особу: НОМЕР_4 , а також зазначено адреси реєстрації та проживання. Згідно процесу оформлення та розгляду заяви позичальником підписання паспорту кредиту та підписання кредиту здійснено 04.07.2025 аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора.

Судом встановлено, що ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши Відповідачу кредитні кошти в сумі 5 300,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом надавача платіжних послуг.

Відповідач своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала: кредитні кошти у встановлений Договором строк не повернула, комісії не сплатила, доказів погашення заборгованості (повністю або частково) суду не надано.

25 листопада 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № ДО-20251125, за умовами якого ТОВ «МІЛОАН» відступило (передало за плату) ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників до вказаного договору факторингу.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 року, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 6131589 у загальній сумі 20277,45 грн, з яких: 5300,00 грн - сума основного боргу (тіла) за кредитом; 6977,45 грн - сума комісій; 8000,00 грн - сума штрафних санкцій.

Наведена у Витягу з реєстру боржників сума заборгованості узгоджується з наданою Позивачем Відомістю про щоденні нарахування та погашення за Кредитним договором № 6131589, згідно з якою: 04.07.2025 нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 787,05 грн; протягом періоду з 04.08.2025 по 17.11.2025 вісім разів нараховано комісію за обслуговування кредиту по 773,80 грн кожного разу (04.08.2025, 19.08.2025, 03.09.2025, 18.09.2025, 03.10.2025, 18.10.2025, 02.11.2025, 17.11.2025), що разом становить 6 190,40 грн, а разом з комісією за надання кредиту - 6 977,45 грн; а також протягом періоду з 06.08.2025 по 19.11.2025 вісім разів нараховано штраф по 1000,00 грн кожного разу (06.08.2025, 21.08.2025, 05.09.2025, 20.09.2025, 05.10.2025, 20.10.2025, 04.11.2025, 19.11.2025), що разом становить 8 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд: у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зазначено, що кредитний договір, підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора (SMS-коду), є укладеним належним чином, а сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину; у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд наголосив, що без введення одноразового ідентифікатора укладення договору між сторонами було б неможливим.

З огляду на викладене суд вважає встановленим факт укладення між ТОВ «МІЛОАН» та Відповідачем Кредитного договору № 6131589 від 04.07.2025 у належній електронній формі, факт отримання Відповідачем кредитних коштів та факт невиконання нею зобов`язань з повернення кредиту і сплати комісій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 стаття 513 ЦК України).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно частини 2 статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 тощо).

Оскільки судом встановлено факт укладення договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» та факт набуття останнім права вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 6131589, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» є належним кредитором Відповідача та має право на звернення до суду з цим позовом.

Як передбачено статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факту укладення Кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості, доказів погашення заборгованості (повністю чи частково) суду не надано.

Відтак вимоги Позивача про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Судом встановлено, що зазначена Позивачем у прохальній частині позовної заяви сума заборгованості (32 659,19 грн) не відповідає ані сумі складових заборгованості, наведених самим Позивачем у позовній заяві (5 300,00 + 6 977,45 + 8 000,00 = 20 277,45 грн), ані даним Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20251125 від 25.11.2025 року та Відомості про щоденні нарахування і погашення за Кредитним договором, кожні з яких визначають загальну заборгованість Відповідача в розмірі 20277,45 грн.

У постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 зазначено, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

За таких обставин суд виходить із дійсного розміру заборгованості Відповідача за Кредитним договором, що підтверджується наявними у справі доказами та становить 20277,45 грн, з яких: 5300,00 грн - тіло кредиту; 6977,45 грн - комісія за кредитом (787,05 грн - комісія за надання кредиту, 6190,40 грн - комісія за обслуговування кредиту); 8000,00 грн - штрафні санкції.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за Договором кредиту в межах заявлених позивачем вимог, суд не вбачає підстави у їх задоволенні в повному обсязі, з огляду на наступне.

Умовами договору передбачена комісія, пов`язана з наданням кредиту (економічна сутність - плата за надання кредиту) 787,05,00 грн.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта плати за придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання фінансових послуг.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку (іншої фінансової установи), який отримав на те ліцензію, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, то така операція, як моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку (фінансової установи) та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді винагороди за надання кредиту та/або за зміну умов договору є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабшої сторони договору, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Банк чи інша фінансова установа, не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє кредитодавець або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк чи інша фінансова установа, яка надає кредит неповноважні стягувати з позичальника плату (комісію) за його надання та управління кредитом, адже такі дії не становлять окрему фінансову послугу, яку б замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п.29 постанови Верховного Суду у справі № 363/1834/17).

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах № 686/1696/15-ц від 09.12.2020, № 622/1148/13-ц від 09.12.2020, № 236/2227/17-ц від 09.12.2020, № 724/1391/16-ц від 25.11.2020, № 483/2022/17-ц від 11.11.2020 та інших.

Відповідні висновки Верховного Суду стосуються усіх суб`єктів фінансових послуг з надання кредиту (позики).

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство допускає можливість встановлення у договорі споживчого кредиту комісії, пов`язаної з наданням та обслуговуванням кредиту. Водночас правомірність такої комісії залежить від визначення у договорі конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які вона справляється, а також належного погодження таких послуг зі споживачем.

У спірному випадку умовами кредитного договору передбачено сплату комісії за надання кредиту, однак сам договір не містить визначення переліку конкретних послуг, які надавалися позичальнику та за які встановлено відповідну плату. Позивачем також не надано належних і допустимих доказів фактичного надання таких додаткових послуг та погодження їх вартості відповідачем при укладенні договору.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в Кредитному договорі неправомірно визначено сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 787,08 грн. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення нарахованих Позивачем штрафних санкцій у розмірі 8 000,00 грн, суд враховує таке.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася; відповідно до Указу Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року.

Судом встановлено, що весь період нарахування штрафних санкцій за Кредитним договором № 6131589 (з 06.08.2025 по 19.11.2025) припадає на період дії в Україні воєнного стану.

У постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23) зазначено, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошових зобов`язань за договорами позики, кредитними договорами, у тому числі договорами про споживчий кредит, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, які полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що стягнення з Відповідача штрафних санкцій у розмірі 8 000,00 грн, нарахованих за Кредитним договором № 6131589 у період дії в Україні воєнного стану, суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором № 6131589 від 04.07.2025 у розмірі 11 490,40 грн, з яких: 5 300,00 грн - тіло кредиту; 6 190,40 грн - комісія за обслуговування кредиту).

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, у тому числі витрати на поштову кореспонденцію.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги майнового характеру задоволено на 35,18 відсотка (11 490,40: 32 659,19 х 100), а тому понесені та документально підтверджені Позивачем судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн підлягають розподілу за правилами частини першої та пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 936,63 грн (2 662,40 х 35,18% = 936,63 грн).

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірність із ринковими цінами адвокатських послуг. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № ДО-20260202/001 від 02.02.2026, укладеного з адвокатом Богомоловим В.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ЗП001256 від 27.02.2017), витяг з акту № 209 про надання юридичної допомоги на загальну суму 12000,00 грн та відповідний платіжний документ.

Зважаючи на те, що справа є малозначною та розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, представник Позивача участі в розгляді справи не брав, а позовні вимоги задоволено частково, керуючись принципами співмірності, розумності та реальності адвокатських витрат, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України суд дійшов висновку про часткове відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 221,60 грн (12000,00 х 35,18% = 4 221,60 грн).

На підтвердження витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику, у розмірі 381,74 грн Позивачем надано копію додатка до договору про надання послуг з друку, упаковки і розсилки документів, укладеного з ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», акт надання послуг та відповідний платіжний документ. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають частковому відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 134,30 грн (381,74 х 35,18% = 134,30 грн).

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 280,281-283,354 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 516, 526, 551, 598, 599, 610, 611, 612, 615, 625, 629, 638, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) заборгованість за Кредитним договором № 6131589 від 04.07.2025 у розмірі 11 490 (одинадцять тисяч чотириста дев`яносто) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 936 (дев`ятсот тридцять шість) грн 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 221 (чотири тисячі двісті двадцять одна) грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ КОЛЕКТ» (код ЄДРПОУ: 43950742, місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, буд. 30-А, приміщення 321) судові витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів боржнику, в розмірі 134 (сто тридцять чотири) грн 30 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його (проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга поданапротягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду відповідно до ст. 355 ЦПК України або через Сновський районний суд Чернігівської області відповідно до п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Суддя М.С. Чигвінцев