Рішення № 139834581, 17.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 р. № 520/20508/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.04.2026 року № 204950025518 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 :

не враховану трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 02.02.1985 року;

період роботи в колгоспі з 1989 по 1998 роки на підставі актів опитування свідків від 08.04.2025 року, зазначених в архівних довідках № 01-38/332 від 27.08.2014 року та № 01-31/301 від 26.06.2018 року ім`я свідка ОСОБА_2 та прізвище і по батькові свідка ОСОБА_3 ;

повністю період з 10.07.1990 по 04.05.1993 роки як догляд за дитиною до трьох років та з 05.05.1993 по 14.05.2001 роки, згідно з даними трудових книжок свідків із дати перейменування колгоспу «Хвиля революції»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2026 про призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком із зарахуванням до загального страхового стажу вищезазначених періодів, а саме:

не враховану трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 02.02.1985 року;

період роботи в колгоспі з 1989 по 1998 роки на підставі актів опитування свідків від 08.04.2025 року, зазначених в архівних довідках № 01-38/332 від 27.08.2014 року та № 01-31/301 від 26.06.2018 року ім`я свідка ОСОБА_2 та прізвище і по батькові свідка ОСОБА_3 ;

- повністю період з 10.07.1990 по 04.05.1993 роки як догляд за дитиною до трьох років та з 05.05.1993 по 14.05.2001 роки, згідно з даними трудових книжок свідків із дати перейменування колгоспу «Хвиля революції».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 04.04.2025 ОСОБА_1 виповнилося 60 років.

13.03.2025 позивач уперше звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, до якої надала документи на підтвердження особи та страхового стажу, у тому числі трудову книжку.

За результатами розгляду вказаної заяви рішенням від 21.03.2025 №204950025518 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зокрема, до страхового стажу не було зараховано окремі періоди роботи у колгоспі з огляду на необхідність їх додаткового документального підтвердження.

У подальшому позивач неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення пенсії та подавала додаткові документи на підтвердження спірних періодів роботи.

Зокрема, на підтвердження роботи у колгоспі позивачем було отримано архівну довідку Комунальної установи «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області» від 13.05.2025 №188/01-13, відповідно до якої в документах архівного фонду колгоспу містяться відомості щодо ОСОБА_4 за період з грудня 1983 року по січень 1985 року. У довідці зазначено фактично відпрацьовану кількість вихододнів: у 1983 році - 30, у 1984 році - 292, у 1985 році - 15. Підставою для видачі довідки зазначено розрахункові відомості із заробітної плати колгоспників за 1983-1985 роки.

Архівною довідкою Берестинської районної державної адміністрації Харківської області від 29.09.2025 №07-01-23/13т також підтверджено, що відповідно до рішення засідання правління колгоспу від 12.01.1985 №1 ОСОБА_5 звільнено з членів колгоспу за поданою заявою.

При цьому листом Комунальної установи «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області» від 30.09.2025 №370/01-13 повідомлено, що рішення правління колгоспу про прийняття на роботу у 1983 році ОСОБА_5 в архівному фонді відсутнє, оскільки накази з особового складу у колгоспах не видавалися, а прийняття на роботу та звільнення працівників здійснювалося на підставі рішень засідань правління колгоспу.

У зв`язку з тим, що в архівній довідці від 13.05.2025 №188/01-13 по батькові позивача було зазначено скорочено як « ОСОБА_6 », ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Харкова із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 24.12.2025 встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , архівної довідки від 13.05.2025 №188/01-13, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області».

Після набрання вказаним судовим рішенням законної сили, 16.04.2026 позивач повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та надала документи на підтвердження страхового стажу.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 24.04.2026 №204950025518 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить не менше 32 років, тоді як страховий стаж позивача, визначений пенсійним органом, становить 31 рік 3 місяці 13 днів.

Також у рішенні зазначено, що до загального страхового стажу не враховано трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 від 02.02.1985 з підстав того, що титульна сторінка зазначеної трудової книжки не завірена печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів підприємства, на якому вона вперше заповнювалася. Пенсійним органом зазначено про необхідність надання уточнюючих довідок про періоди роботи, виданих підприємствами на підставі первинних документів, або підтвердження належності трудової книжки заявниці у судовому порядку.

Крім того, пенсійним органом не враховано період роботи позивача у колгоспі з 1989 по 1998 роки на підставі актів опитування свідків від 08.04.2025, оскільки в архівних довідках №01-38/332 від 27.08.2014 та №01-31/301 від 26.06.2018 ім`я свідка ОСОБА_2 , а також прізвище та по батькові свідка ОСОБА_3 не відповідають їх паспортним даним, а записи у трудових книжках свідків про роботу в колгоспі, за висновком пенсійного органу, здійснені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Водночас у рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача частково зараховано період з 10.07.1990 по 04.05.1993 як час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та період з 05.05.1993 по 14.05.2001 відповідно до даних трудових книжок свідків з дати перейменування колгоспу «Хвиля революції».

Не погоджуючись із рішенням від 24.04.2026 №204950025518, позивач звернулася до суду з цим позовом.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що пенсійним органом безпідставно не враховано відомості трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 та інші подані документи на підтвердження страхового стажу. На думку позивача, недоліки оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть покладатися на працівника та бути підставою для позбавлення його права на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

Представник позивача також посилається на те, що факт роботи підтверджується не лише записами трудової книжки, а й архівними документами, актами опитування свідків та рішенням суду про встановлення факту належності позивачу архівної довідки.

Крім того, в обґрунтування позову зазначено, що отримати інші документи на підтвердження окремих періодів роботи позивач не має можливості, оскільки архів, у якому зберігається відповідна документація, знаходиться на території, щодо якої існують обмеження доступу у зв`язку з воєнними діями. На думку позивача, неможливість отримання додаткових документів з незалежних від неї причин не може бути підставою для позбавлення права на пенсійне забезпечення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів на спростування доводів позивача та додаткових пояснень щодо підстав прийняття оскаржуваного рішення до суду не надав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу встановленої законом тривалості.

Як убачається з оскаржуваного рішення, для призначення позивачу пенсії за віком необхідний страховий стаж становить не менше 32 років, тоді як Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області страховий стаж ОСОБА_1 визначено у розмірі 31 рік 3 місяці 13 днів.

Отже, спір у цій справі стосується правомірності неврахування пенсійним органом документів, поданих позивачем на підтвердження окремих періодів трудової діяльності, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного страхового стажу.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), чинна редакція якого передбачає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за її відсутності або за відсутності необхідних записів чи наявності неправильних або неточних записів стаж може підтверджуватися іншими документами, зокрема довідками, виписками, особовими рахунками, відомостями щодо заробітної плати та іншими документами, які містять відомості про періоди роботи.

Аналогічно пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, передбачено подання документів про стаж, визначених Порядком №637.

Таким чином, трудова книжка є основним, проте не єдиним допустимим доказом трудового стажу. У разі виникнення сумнівів щодо окремих записів або оформлення трудової книжки пенсійний орган зобов`язаний оцінити також інші подані особою документи в їх сукупності.

При цьому частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органам Пенсійного фонду надано право вимагати відповідні документи від підприємств, установ, організацій та окремих осіб, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей.

Отже, саме орган, який вирішує питання про призначення пенсії, наділений відповідними повноваженнями для перевірки достовірності та достатності документів про стаж, а сумніви у правильності оформлення окремого документа не звільняють такий орган від необхідності дослідити всю сукупність наявних доказів.

Судом установлено, що однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення стало неврахування трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 від 02.02.1985 з мотивів того, що її титульна сторінка не завірена печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що на титульній сторінці трудової книжки наявний відбиток печатки, хоча такий відбиток є нечітким. Більше того, позивачем на підтвердження відповідних періодів роботи подано також інші документи, які мають самостійне доказове значення.

Так, архівною довідкою Комунальної установи «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області» від 13.05.2025 №188/01-13 підтверджено наявність в архівному фонді колгоспу «Іскра комунізму» відомостей щодо ОСОБА_4 за період з грудня 1983 року по січень 1985 року. При цьому у довідці наведено конкретну кількість фактично відпрацьованих вихододнів, а підставою її видачі зазначено розрахункові відомості із заробітної плати колгоспників за 1983-1985 роки.

Крім того, архівною довідкою Берестинської районної державної адміністрації Харківської області від 29.09.2025 №07-01-23/13т підтверджено, що рішенням засідання правління колгоспу «Іскра комунізму» від 12.01.1985 №1 ОСОБА_5 звільнено з членів колгоспу за поданою заявою.

Листом Комунальної установи «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області» додатково повідомлено, що накази з особового складу у колгоспах не видавалися, а прийняття та звільнення працівників здійснювалося рішеннями правління колгоспу.

Водночас рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 24.12.2025 встановлено факт належності ОСОБА_1 архівної довідки від 13.05.2025 №188/01-13, чим усунуто сумнів щодо того, що наведені в ній відомості стосуються саме позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про страховий стаж позивача відповідач не мав правових підстав обмежитися лише констатацією формального недоліку оформлення титульної сторінки трудової книжки, не надавши належної оцінки зазначеним архівним документам та судовому рішенню в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що формальні неточності у документах про трудову діяльність не можуть бути підставою для позбавлення особи права на пенсію, якщо факт роботи може бути встановлений з інших належних документів. Такий підхід, зокрема, висловлений Верховним Судом у справах №687/975/17, №654/890/17.

Верховний Суд також наголошував на необхідності оцінки фактичного підтвердження трудової діяльності, а не лише формальної правильності оформлення документа.

При цьому суд ураховує, що наявність трудової книжки не є безумовною підставою для зарахування будь-якого зазначеного в ній періоду. Якщо оформлення документа або інші обставини породжують обґрунтовані сумніви, пенсійний орган вправі та зобов`язаний перевірити відповідні відомості з використанням інших доступних джерел доказів.

Відтак, у цій справі визначальним є не формальне твердження про наявність або відсутність печатки, а оцінка всіх документів про трудову діяльність позивача у сукупності.

Щодо періоду роботи позивача в колгоспі з 1989 по 1998 роки суд зазначає наступне.

Оскаржуваним рішенням вказаний період не враховано на підставі актів опитування свідків від 08.04.2025 у зв`язку з тим, що окремі персональні дані свідків, зазначені в архівних довідках, не відповідають їх паспортним даним, а також з огляду на претензії до оформлення трудових книжок самих свідків.

Суд зазначає, що Порядок №637 допускає підтвердження трудового стажу показаннями свідків у випадках, коли відповідні документи не збереглися або їх одержання є неможливим, за умови дотримання встановлених цим Порядком вимог щодо таких свідків.

З матеріалів справи убачається, що органами Пенсійного фонду були опитані два свідки, які повідомили про спільну роботу з позивачем у відповідний період. Водночас наявність розбіжностей у документах свідків потребувала з`ясування причин таких розбіжностей та перевірки того, чи стосуються надані архівні документи саме цих осіб.

Разом з тим, з оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем були вчинені достатні дії для перевірки зазначених обставин, витребувано додаткові документи, з`ясовано походження розбіжностей у персональних даних свідків або встановлено неможливість їх усунення.

Формальне посилання на невідповідність окремих реквізитів без встановлення того, чи унеможливлюють такі розбіжності ідентифікацію конкретної особи та перевірку факту її спільної роботи з позивачем, не може вважатися належним дослідженням наданих доказів.

Водночас суд не вбачає підстав самостійно встановлювати та зараховувати позивачу весь період роботи з 1989 по 1998 роки, оскільки питання щодо достовірності та достатності документів свідків, усунення виявлених у них розбіжностей, а також перевірки документального підтвердження їх власної роботи у відповідні періоди потребує додаткової перевірки уповноваженим органом.

Окремо суд ураховує особливості обчислення стажу роботи членів колгоспу.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, зокрема, робота на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах.

При цьому при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року у випадку, якщо член колгоспу без поважних причин не виконував установленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, при остаточному вирішенні питання щодо зарахування окремих періодів роботи позивача в колгоспі орган Пенсійного фонду повинен у разі наявності відповідних даних дослідити відомості про встановлений мінімум трудової участі та фактично відпрацьований позивачем час.

Так, архівна довідка від 13.05.2025 №188/01-13 містить відомості про фактично відпрацьовані позивачем вихододні за 1983-1985 роки, водночас відомості про встановлений мінімум вихододнів у ній відсутні.

Зазначені обставини також повинні бути належним чином перевірені відповідачем під час повторного розгляду заяви, оскільки суд не може підміняти орган Пенсійного фонду у здійсненні первинного обчислення страхового стажу та встановленні всіх необхідних для такого обчислення фактичних показників.

Щодо вимог позивача про зарахування періоду з 10.07.1990 по 04.05.1993 як часу догляду за дитиною до трьох років та періоду з 05.05.1993 по 14.05.2001 суд зазначає, що зі змісту самого рішення від 24.04.2026 убачається, що зазначені періоди пенсійним органом уже були враховані до страхового стажу позивача відповідно як період догляду за дитиною та за даними трудових книжок свідків з дати перейменування колгоспу.

Відтак підстав для покладення на відповідача обов`язку повторно зарахувати ті періоди, які ним уже враховані при обчисленні страхового стажу, суд не вбачає.

Оцінюючи оскаржуване рішення в цілому, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють рішення суб`єктів владних повноважень, зокрема, на предмет того, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Критерій обґрунтованості передбачає обов`язок суб`єкта владних повноважень урахувати всі обставини, які мають значення для прийняття рішення, та надати належну оцінку поданим особою доказам.

У спірних правовідносинах відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком, не здійснив належної та повної оцінки сукупності поданих документів, не врахував архівні документи, складені на підставі первинної документації, рішення суду про належність позивачу архівної довідки, а також не з`ясував належним чином обставини щодо документів свідків.

Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2026 №204950025518 прийнято без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання про право позивача на пенсію за віком, а тому не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню.

Водночас суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача в частині безпосереднього зобов`язання відповідача зарахувати всі визначені у позовній заяві періоди до страхового стажу та призначити пенсію за віком.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, однак може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи.

Згідно з пунктом 2 частини другої та частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача.

Вирішуючи питання про належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує, що саме на органи Пенсійного фонду законодавством покладено повноваження щодо перевірки документів, обчислення страхового стажу та прийняття рішення щодо призначення пенсії.

У цій справі судом установлено протиправність оскаржуваного рішення у зв`язку з неповнотою перевірки та оцінки поданих позивачем документів, однак остаточне вирішення питання щодо тривалості страхового стажу позивача потребує додаткової перевірки окремих доказів, зокрема документів свідків, а також належного обчислення періодів роботи в колгоспі з урахуванням вимог законодавства щодо трудової участі.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування рішення від 24.04.2026 №204950025518 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Під час повторного розгляду заяви відповідачу належить, зокрема, врахувати, що нечіткість відбитка печатки у трудовій книжці не може бути достатньою підставою для неврахування відповідного стажу; надати оцінку архівним довідкам та документам у сукупності з трудовою книжкою; врахувати рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 24.12.2025 про належність позивачу архівної довідки; перевірити обставини та документи щодо роботи свідків, які підтверджують роботу позивача у 1989-1998 роках, з`ясувати причини виявлених розбіжностей у їх персональних даних та визначити, чи перешкоджають такі розбіжності ідентифікації свідків і підтвердженню їх спільної роботи з позивачем; а також здійснити обчислення стажу роботи позивача у колгоспі відповідно до вимог законодавства, чинного у відповідні періоди.

При цьому вимога позивача про повторний розгляд заяви від 15.04.2026 задоволенню саме у такому формулюванні не підлягає, оскільки матеріалами справи підтверджено звернення позивача із заявою про призначення пенсії 16.04.2026.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ураховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.04.2026 №204950025518 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.04.2026 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1331.20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 вересня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях