Рішення № 139834557, 17.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 р. справа № 520/15256/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, військова частина НОМЕР_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 224 312 (двісті двадцять чотири тисячі триста дванадцять) гривень 91 копійку під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що внаслідок самовільного залишення відповідачем військової частини, за результатами проведеного службового розслідування виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди за червень та липень 2022 року, внаслідок чого встановлено переплату грошового забезпечення та додаткової винагороди відповідачу в розмірі 224 312 грн 91 коп., за стягненням якої у судовому порядку звернувся позивач.

Ухвалою суду від 23.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Адміністративний позов направлено на адресу відповідача у відповідності до норм діючого законодавства та доставлено до електронного кабінету представника позивача 29.06.2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа. Також, ухвалу суду від 23.06.2026 року направлено та доставлено до електронного кабінету останнього 29.06.2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Проте, відзиву на позов у встановлений судом строк до канцелярії суду не надходило, причин поважності його неподання відповідачем не повідомлено.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та з 26.02.2021 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , призначений на посаду гранатометника 2 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2022 № 56 (по стройовій частині).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2022 № 84, солдата ОСОБА_1 , гранатометника 2 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти, відповідно до пункту 116 підпункту 15 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 26.03.2022 року у зв`язку із пораненням увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2022 №158, солдата ОСОБА_1 , вважати таким, що 07.06.2022 року вибув на проходження військово-лікарської комісії до ВМКЦ СР м. Дніпро.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2022 №358, солдата ОСОБА_1 , військовослужбовця в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , який з 07.06.2022 року був відправлений для проходження військово-лікарської комісії до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважати таким, що станом на 23.12.2022 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо.

За фактом не з`явлення на службу з лікувального закладу солдата ОСОБА_1 , проведено службове розслідування, в рамках якого встановлено, що Відповідач 07.06.2022 вибув на проходження військово-лікарської комісії до військового клінічного центру АДРЕСА_1 . Станом на 23.12.2022 на телефонні дзвінки не відповідав, та не повернувся до військової частини НОМЕР_1 по теперішній час. Вищевказаними діями солдат ОСОБА_1 , ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 не доповівши про своє місцезнаходження, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 № 1357, солдат ОСОБА_1 , ухиляється від проходження військової служби в умовах в воєнного стану у період з 07.06.2022 по теперішній час. Пунктом 2 зазначеного наказу за порушення військової дисципліни внаслідок нез`явлення з медичного закладу до військової частини у період з 07.06.2022 по теперішній час, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення оголошено сувору догану. Зобов`язано начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 здійснити перевірку нарахованого та виплаченого солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення.

Із наявного в матеріалах справи повідомлення правоохоронним органам про кримінальне правопорушення та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 12.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану ОСОБА_1 .

07.04.2026 за вх. № 7228/р до командування військової частини НОМЕР_1 надійшов рапорт начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про те, що згідно вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 31.12.2023 № 1357 Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення на службу з лікувального закладу, проведено перевірку нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 (колишньому гранатометнику 2 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 ), який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 солдату ОСОБА_1 , в результаті якої було виявлено факти надмірно виплаченого грошового забезпечення за червень та липень 2022 року та додаткової винагороди за червень та липень 2022 року.

На підставі вказаного рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 09.04.2026 виданий наказ № 218 Про призначення службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за червень та липень 2022 року солдату ОСОБА_1 .

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 07.06.2022 вибув на проходження військово-лікарської комісії до військової частини НОМЕР_5 , але до зазначеної військової частини не прибув та не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 . Про те, що сталося з військовослужбовцем та про причини неповернення до розташування військової частини, а також про місце свого дійсного перебування солдат ОСОБА_1 командування військової частини НОМЕР_1 не повідомляв. Вищевказаними діями солдат ОСОБА_1 ввів в оману командування військової частини НОМЕР_1 щодо свого місця перебування, внаслідок чого йому здійснювались надлишкові нарахування та виплати грошового забезпечення протягом часу поки не було встановлено факт його ухилення від виконання обов`язків військової служби.

19.05.2026 командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ №454 (з основної діяльності) Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за червень та липень 2022 року солдату ОСОБА_1 .

Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за червень та липень 2022 року та додаткової винагороди за червень та липень 2022 року.

Згідно довідки від 06.04.2026 № 290 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 224 312 грн 91 коп., зокрема, переплата за червень 2022 року: по грошовому забезпеченню з урахуванням податків 20 126 грн. 85 коп., по додатковій грошовій винагороді 42 000 грн. 00 коп.; переплата за липень 2022 року: по грошовому забезпеченню з урахуванням податків 22 186 грн. 06 коп., по додатковій грошовій винагороді 140 000 грн. 00 коп. Разом переплата за червень та липень 2022 року становить 224 312 грн 91 коп. (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску).

Вказані обставини стали підставою для звернення військовою частиною НОМЕР_1 до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Основним нормативно-правовим актом, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України є Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п. 2 розділу 1 Порядку №260, до складу грошового забезпечення військовослужбовців відносяться щомісячні основні, додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, премія, додаткові винагороди, тощо.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядок № 260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п.12 Порядку №260, військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, у період перебування військовослужбовця на лікуванні за ним зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, згідно з п.15 Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 3 розділу XVІ Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 5 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу XVІ Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячна премія не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану (далі Постанова №168) передбачено, що на період дії воєнного стану особам, які несуть службу в районах ведення бойових дій встановлено виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень, а особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, передбачена додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень з розрахунку на місяць пропорційно часу участі осіб у таких діях та заходах.

Пунктом 2-1 Постанови №168 визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених Постановою №168 визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку № 260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На період подій питання виплати додаткової винагороди регулювалось окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в якому зазначено, що виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини, накази на виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Окрім цього, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Отже, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт самовільного залишення місця служби відповідачем під час дії воєнного стану з 07.06.2022, у зв`язку з чим до ЄРДР внесені відповідні відомості відносно відповідача за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення та додаткову винагороду за червень та липень 2022 року.

Згідно довідки від 06.04.2026 № 290 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 224 312 грн 91 коп., зокрема, переплата за червень 2022 року: по грошовому забезпеченню з урахуванням податків 20 126 грн. 85 коп., по додатковій грошовій винагороді 42 000 грн. 00 коп.; переплата за липень 2022 року: по грошовому забезпеченню з урахуванням податків 22 186 грн. 06 коп., по додатковій грошовій винагороді 140 000 грн. 00 коп.

Доказів добровільного повернення вказаної суми відповідачем матеріали справи не містять.

Отже, суд висновує, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд висновує про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 224 312 (двісті двадцять чотири тисячі триста дванадцять) гривень 91 копійку під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 17.09.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко