Рішення № 139834539, 16.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 р. № 520/15793/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб 18 % з суми виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

2. зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

3. визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми, виплаченого ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 200/4806/25.

4. зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 надлишково утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми, нарахованої компенсації втрати частини доходів на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі № 200/4806/25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем на виконання рішення суду у справі №200/4806/25 виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів з утриманням з неї 5% військового збору та 18% податку на доходи з фізичних осіб. Позивач вважає протиправними дії відповідача по утриманню з належних йому сум на виконання рішень суду у справі №200/4806/25 військового збору разом з податком на доходи з фізичних осіб. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що під час сплати коштів на виконання рішення суду у справі №200/4806/25 з даної суми утримано податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір згідно положень Податкового кодексу України. З огляду на викладене відповідач вважає, що вважаємо, що він діяв на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України.

Згідно витягу з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПС України від 15.07.2024 № 383-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби згідно з підпунктом «д» (у зв`язку із звільненням з полону) пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в запас.

Згідно витягу з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПС України від 22.07.2024 №391-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 22.07.2024 року.

Відповідно до інформації відображеній в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення та наданих відповідачами розрахунків слідує, що ОСОБА_1 проходив військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у спірний період: з грудня 2015 року по лютий 2024 року включно - НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ); з березня 2024 року по 22.07.2024 включно - Окремому контрольно-пропускному пункті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі відповідач, ОКПП « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), що підтверджується копіями особистих карток грошового забезпечення за відповідний період.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року у справі №200/4806/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 22.07.2024 року (що виплачена на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі № 200/7303/24) у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 22.07.2024 року (що виплачена на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23.12.2024 року у справі № 200/7303/24) у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

На виконання судового рішення у справі № 200/4806/25, 11.03.2026 року відповідачем здійснено позивачу виплату коштів у розмірі 182396,38 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку Приватбанку.

Згідно розрахунків компенсації втрати частини доходів доданих до листа відповідача від 12.03.2026 року слідує, що відповідач здійснив виплату грошового забезпечення з утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5% та з відрахуванням ПДФО за ставкою 18% від нарахованого доходу.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо безпідставного утримання з нього сум податку на доходи з фізичних осіб та військового збору з донарахованого на виконання рішення суду у справі №200/4806/25 грошового забезпечення, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо утримання податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі Порядок №44).

Згідно з п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Приписами п.п. 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Судом установлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 200/4806/25, 11.03.2026 року відповідачем здійснено позивачу виплату коштів у розмірі 182396,38 грн, із утриманням ПДФО (18%), що підтверджується платіжною інструкцією та розрахунками компенсації втрати частини доходів, наявними у матеріалах справи.

При цьому, у відповідача був наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 200/4806/25.

Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми компенсації відповідач не здійснив.

З огляду на вказане, суд висновує, що здійснюючи розрахунки з позивачем на виконання рішення суду у справі №200/4806/25, відповідач діяв у межах чинного законодавства при відрахуванні з належної до виплати позивачу суми податку на доходи фізичних осіб, отже доводи позивача про безпідставність утримання з виплаченої суми податку на доходи фізичних осіб є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

А тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають .

Разом з тим, суд зазначає, що відповідач повинен був разом з виплатою позивачу грошового забезпечення на виконання рішення суду нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримана з компенсації втрати доходів виплаченої на виконання рішення суду у справі №200/4806/25.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати позивачу грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб (18%), утриманого з суми виплаченої компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

При цьому, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб (18%), утриманого з суми виплаченої компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

Щодо утримання військового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

З огляду на те, що закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Судом установлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі № 200/4806/25, 11.03.2026 року відповідачем здійснено позивачу виплату коштів у розмірі 182396,38 грн, із утриманням з нарахованої суми військового збору за ставкою 5%, що підтверджується платіжною інструкцією та розрахунками компенсації втрати частини доходів, наявними у матеріалах справи.

Однак, до такого доходу позивача, в силу положень Податкового кодексу України, має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої компенсації втрати доходів, є протиправними.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону України від 10.10.2024 року №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.

За таких обставин, відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору з виплаченої суми компенсації втрати частини доходів позивача. При цьому, 1,5% військового збору утримано правомірно.

З огляду на вказане, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 3,5% з суми виплаченої позивачу компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

При цьому, з метою належного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути позивачу надмірно утриманий військовий збір у розмірі 3,5% з суми виплаченої компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Інші аргументи, зазначені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб (18%), утриманого з суми виплаченої компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб (18%), утриманого з суми виплаченої компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

Визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 3,5% з суми виплаченої ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

Зобов`язати Окремий контрольно-пропускний пункт « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України повернути ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір у розмірі 3,5% з суми виплаченої компенсації втрати частини доходів на виконання Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2025 року у справі №200/4806/25.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.09.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Марина Лук`яненко