Постанова № 139834175, 15.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2139/26

Провадження № 3/615/522/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Левченко А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ

22.07.2026 року о 00 год 49 хв в м. Валки, автодорога М-03 429 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Navara, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №725748.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.

Захисник Хараїм О.В. в судовому засіданні просила справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також просить вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, про що подала до суду письмове клопотання.

В обґрунтування клопотання захисник зазначила, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у день та час, зазначений у протоколі. Захисник зазначила, що відеозапис «Тертиченко», довжиною 15 секунд, наявний у матеріалах справи, не містить дійсної позначки дати та часу його створення, тому неможливо встановити коли та ким він був знятий. Більш того, візуально вбачається, що даний відеозапис зроблено на мобільний телефон, що Інструкцією №1026 заборонено. Таким чином, вказані вище обставини виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, протягом усього часу спілкування із працівником патрульної поліції, ОСОБА_1 поводиться врівноважено, адекватно реагує на ситуацію, чітко та логічно відповідає на питання поліцейських, не демонструє жодних візуальних ознак алкогольного сп`яніння, мова у нього не порушена, пальці його рук не тремтять. Отже, наявними в матеріалах справи відеозаписами не підтверджено, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння. Представниками органів поліції не було здійснено дій щодо попереднього огляду водія на стан сп`яніння, тому й підстав, встановлених Інструкцією № 1452/735 від 09.11.2015, для пропонування працівниками поліції особі, що притягається до адміністративної відповідальності, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не було.

Захисник вважає, що та обставина, що працівник поліції інформує ОСОБА_1 , що він має право відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, достеменно усвідомлюючи про наслідки такої відмови, свідчить про провокацію з боку працівників поліції, оскільки особа сприймає такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлює протиправність таких дій. Як убачається з пояснень ОСОБА_1 працівники поліції фактично схиляли його до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння З приводу провокативних дій 10.08.2026 поліцейським адвокатом в інтересах ОСОБА_1 була подана відповідна скарга на дії поліцейських.

Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, а саме виконував наказ пов`язаний із проходженням військової служби, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.

Захисник також посилається на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України та під час зупинки керованого ним транспортного засобу працівниками поліції виконував обов`язки військової служби, тому його огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитися посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, або командиром його військової частини, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до спеціального порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП, а тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 згідно з приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановленим законом.

Щодо наявного у матеріалах справи акту огляду, з матеріалів справи вбачається, що поліцейські не проводили огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а склали відносно ОСОБА_1 протокол за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, тож сторона захисту просить суд визнати наявний в матеріалах справи акт огляду, неналежним та недопустимим доказом.

Щодо направлення водія на огляд до закладу охорони здоров`я, в порушення вказаних вимог Закону та Інструкції №1452/735, в матеріалах справи відсутнє письмове направлення про направлення ОСОБА_1 на огляд до закладу охорони здоров`я, яке б містило його підпис. Вказані обставини, а саме не направлення ОСОБА_1 для проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, свідчать про недотримання встановленого законом порядку огляду

Захисник також зазначає, що матеріалів справи, не містять жодних доказів, які б підтверджували відсторонення особи від керування транспортним засобом, наприклад: акту тимчасового вилучення автомобіля, розписки уповноваженої особи про передачу права керування, розписки особи, яка притягається до відповідальності із зобов`язанням не здійснювати керування транспортним засобом, що свідчить про формальне складення протоколу за ст. 130 КУпАП.

Захисник також звертає увагу, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водія. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 06.06.2024 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій та станом на цей час продовжує боронити нашу державу. При цьому, ОСОБА_1 постійно перебуває на бойових завданнях, що підтверджується довідками в/чА4007 № 2084/3555 від 11.05.2024, в/ч НОМЕР_5 №940/21889 від 02.04.2024, в/ч НОМЕР_3 № 895 від 20.08.2026. Позбавлення ОСОБА_1 як водія в/ч НОМЕР_3 права керування транспортними засобами на 1 рік фактично паралізує не тільки його особисту військову службу, але значно послабить здійснення обороноздатності його підрозділу та евакуації поранених солдат Збройних Сил України та доставки боєприпасів до лінії бойового зіткнення, оскільки ОСОБА_1 буде позбавлений можливості виконувати безпосередні військові обов`язки на лінії бойового зіткнення та обов`язки із захисту Батьківщини згідно вимог ст. 65 Конституції України. З урахуванням зазначеного захисник просить призначити більш м`яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши наявні докази в їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Згідно ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до п. 7 Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров`я)

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені у ході судового розгляду, а саме:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення від 22.07.2026 року серії ЕПР1 № 725748;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого водій відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.07.2026 року, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я КНП «Валківська ЦРЛ»;

- рапортом інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №3 УПП в Харківській області ДПП Єсіна В.О. від 22.07.2026 року;

- довідкою інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Кирюши О., згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував (має) посвідчення водія НОМЕР_6 від 06.03.2012;

- відеозаписами події від 22.07.2026 року, які долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що у справі відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом є необґрунтованими та спростовуються наданими відеозаписами. Суд приймає до уваги, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 не заперечує факту керування автомобілем та його зупинки поліцейськими, та повідомив про те, що їде до місця служби.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість фрагменту відеозпису, який був зроблений працівником поліції за допомогою мобільного телефону, так як внутрішні інструкції Національної поліції регулюють порядок використання нагрудних відеореєстраторів, однак не встановлюють заборони на використання поліцейськими власних мобільних телефонів для відеофіксації подій.

Отже, відеозаписи, які містяться у матеріалах справи, а також інші докази в своїй сукупності, підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що не заперечує сам ОСОБА_1 , а тому суд вважає доведеним факт керування останнім транспортним засобом у вказаний час та у вказаному місці.

Твердження ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 на її думку не мав ніяких ознак алкогольного сп`яніння суд сприймає критично, оскільки визначення ознак сп`яніння належить саме до компетенції поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України. .

В протоколі серії ЕПР1 №725748 від 22.07.2026 вказані ознаки алкогольного сп`яніння виявлені у ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Вказані ознаки на відеозаписі також були озвучені поліцейським ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналізуючи п. 3 Інструкції від 09.11.2015 № 1452/735, можна прийти до висновку, що перелік ознак алкогольного сп`яніння є орієнтовним, а тому не обов`язкова наявність всіх ознак перерахованих в пункті 3.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у п.3 Розділу І Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якого останній відмовився.

Доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутня копія направлення на медичний огляд, яке містить підпис ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки форма такого неправлення не передбачає такої графи, як підпис водія.

Стосовно доводів захисника про передбування ОСОБА_1 у стані крайної необхідності суд зазначає, що сам факт проходження ОСОБА_1 військової служби не свідчить про те, що на момент події він безпосередньо виконував наказ командира або перебував під бойовим розпорядженням.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та міг бути оглянутий на стан сп`яніння тільки відповідно до порядку, встановленого ст. 266-1 КУпАП, також є безпідставними.

Зміст положень ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водій транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень. Отже, для військовослужбовців, які керують транспортним засобом застосовується порядок проходження огляду, передбачений ст. 266 КУпАП, які проводять працівники Національної поліції.

Крім того, слід зазначити про відповідно до вимог частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

З огляду на викладене водій ОСОБА_1 несе адміністративну відповідальність за вчинене адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, на загальних підставах.

Таким чином, на переконання суду, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, ЗУ «Про національну поліцію».

Посилання захисника на те, що після складання матеріалів ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом, не свідчать про невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Інші доводи захисника Хараїм О.В. в клопотанні про закриття, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суддя приходить до переконання про доведеність факту відмови ОСОБА_1 , який керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, що з його боку є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на наведене, суддя приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо доводів захисника про незастосування до ОСОБА_1 покарання у частині позбавлення права керування транспортними засобами суд зазначає, що додаткове адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами застосовується до тих винних осіб, які є водіями в розумінні п. 1.10 ПДР, у всіх випадках і закон не містить виключень у даному випадку.

З урахуванням ступеню та характеру вчиненого правопорушення, який становить підвищену суспільну небезпеку у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є необхідним і достатнім для виховання останнього у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 130, 268, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, Законом України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ

Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф повинен бути сплачений за реквізитами:

отримувач: ГУК Харківськ обл/Харківобл/21081300; код ЄДРПОУ: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок за реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення», справа № 615/2139/26.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, постанова про накладання штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Суддя А.М. Левченко