Рішення № 139833272, 10.09.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/4479/26

Провадження 2/206/2543/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Малихіної В.В.,

за участю секретаря Тимченко Ю.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду міста Дніпра із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 18 січня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 на сходовому майданчику та біля під`їзду вказаного будинку виник конфлікт між ним та його сусідом ОСОБА_2 .. Внаслідок дій ОСОБА_2 йому були нанесені тілесні ушкодження у вигляді: дві забійні рани верхньої губи справа, два садна обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. На конфлікт виїздила поліція відносно ОСОБА_2 було порушено кримінальне провадження обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. 18 січня 2024 року позивач звернувся до приймального відділення КПН «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР» де його оглянули і поставили діагноз: ОСОБА_3 лобної ділянки з підшкірною гематомою. Забій м`яких тканин щічної ділянки, нижньої губи з дефектом слизової ротової порожнини. Рекомендовано: огляд хірурга, холод на місце забоїв, Диклак гель, гепаринові мазь, полоскання хлордексидіном.

На придбання призначених ліків позивач витратив 784,00 грн, що підтверджується касовим чеком ТОВ «Мед-сервіс Днепр», аптека № 26. 19 січня 2026 року позивач звернувся із заявою про проведення експертизи до ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи». Згідно висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 174 від 19.01.2026 року судово-медичний експерт ОСОБА_4 експерт вищої категорії, стаж роботи за фахом з 1979 р., 2 кваліфікаційний клас судового експерта було зроблено висновки, що виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. За проведення ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» експертизи та видачу висновків фахівця позивач сплатив 531,90 грн., що підтверджується касовим повідомленням та квитанцією Приватбанку. 09 лютого 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у справі № 206125/26, провадження № 1-кп/206/233/26 ухвалив вирок, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

З 26.12.2025 року (до зазначеного інциденту) позивач проходив лікування зубів та ясен в ТОВ «Зубний лікар» ОКПО 25014859. Від отриманих тілесних ушкоджень та стресу його хвороба загострилась і затягнулась, що потягло за собою значне збільшення матеріальних затрат на лікування. За стоматологічні послуги ТОВ «Зубний лікар» ним сплачено 7 800,00 грн. На експертизу та лікування позивачем всього витрачено: 784,00 грн, на придбання призначених ліків, що підтверджується касовим чеком; 531,90 грн., за проведення експертизи та видачу висновків фахівця, що підтверджується касовим повідомленням та квитанцією Приватбанку; 7 800,00 грн., за стоматологічні послуги, що підтверджується відповідною квитанцією. Також позивач посилається на ті обставини, що внаслідок дій відповідача йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 10000 грн. Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 9116,00 грн., суму моральної шкоди у розмірі 10000 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

20.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначив, що витрати пов`язані зі стоматологічним лікуванням не підлягають задоволенню оскільки їх було проведено за три тижні до події, при цьому позивачем не було надано належних доказів, що після події у нього виникли нові пошкодження зубів, ясен чи ротової порожнини, які потребували проведення саме того стоматологічного лікування, вартість якого заявлена в позовній заяві. Також витрати пов`язані у зв`язку з проведенням судово-медичної експертизи не є майновою шкодою заподіяною кримінальним правопорушенням. Наданий позивачем консультативний висновок кардіолога не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між подією 18.01.2026 та погіршенням стану його здоров`я. Також зазначив, що витрати на правову допомогу не належно обґрунтовані. Крім того зазначив, що вважає заявлену суму моральної коди не доведеною, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів про спричинення моральної шкоди, а тому просив врахувати зазначені обставини при ухваленні рішення по суті справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримував позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити на підставі викладених обставин.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду заяву, відповідно до якої визнавав позовні вимоги частково, а саме в частині відшкодування витрат на медикаменти у розмірі 784 грн.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

09 лютого 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у справі № 206125/26, провадження № 1-кп/206/233/26 ухвалив вирок, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

Згідно висновку спеціаліста судово-медичного експерта № 174 від 19.01.2026 року у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: дві забійні рани верхньої губи справа та основи щічної ділянки справа, крововиливи верхньої та нижньої губ справа, два садна обличчя, що спричинені від дії не менш двох ударів тупого твердого предмету, можливо рукою нападника, а термін, на який вказує обстежений, тобто 18.01.29026 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень

Відповідно до ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі частини першоїстатті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Із ст. 1166 ЦК України, вбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно дост. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно дост.1192ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п. 2Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до пункту 9постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду і якості, налагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні потерпілому заподіяних збитків грішми, на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну.

Позивач посилається на ті обставини, що діями відповідача йому було спричинено матеріальну шкоду у розмірі 9116,00 що складається з 784,00 грн, - придбання призначених ліків, що підтверджується касовим чеком, 531,90 грн. витрати проведення експертизи та видачу висновків фахівця, що підтверджується касовим повідомленням та квитанцією банку 7 800,00 грн., - стоматологічні послуги, що підтверджується відповідною квитанцією.

Аналізуючи вищенаведені докази суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимог в цій частині з наступних підстав.

Так, позивачем не надано доказів того, що понесені витрати на стоматологічне лікування є наслідком дій відповідача та перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подією, яка відбулася раніше. Не надано доказів того, що у нього виникли нові пошкодження зубів, ясен чи ротової порожнини.

Таким чином судом не встановлено причинно - наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та настанням негативних наслідків для позивача у заподіянні матеріальної шкоди пов`язаними із стоматологічним лікуванням, відтак суд вважає позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 гривень, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною першої статті 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст.12, та81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування завдання моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що він батько двох маленьких дітей і с таким станом мого здоров`я міг померти і залишити їх сиротами. Він довгий час не виходив на вулицю, боявся, що хтось побачить мої рубці на обличчі. Дуже страждав від сильних головних болів, страху, тривоги, не міг спати, комплексував з приводу своєї зовнішності та ін. Такий стан не покидає його до цього часу і це спричиняє йому моральну шкоду. Він вимушений був посилити лікування його основного захворювання, це вплинуло на його психіку, спричинило її розлад.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).

При наявності встановленого факту порушення прав позивача моральна шкода наявна та констатується судом.

Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна і, враховуючи ступінь їх глибини, оскільки вина відповідача в заподіяні факту шкоди повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Між тим розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача, як заподіювача шкоди підлягає стягненню 5 000 грн. моральної шкоди на користь позивача, яка, на думку суду, буде достатньою компенсацією завданих душевних страждань.

За приписами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги; 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, щовідшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 8000 грн.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягають стягненню сума судового збору у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.1166,ст.1167,ст.1187,ст.1194 ЦК України,ст.ст.5,12,13,76,81,89,141,223,259,263 - 265,268,353,354ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення кримінального правопорушення, в розмірі 1315,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Стягнути з Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя В.В. Малихіна