Ухвала суду № 139833033, 15.09.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/7698/26

Провадження № 1-кп/0203/2728/2026

УХВАЛА

15 вересня 2026 року м. Дніпро

Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до ЄРДР №42025042000000048 від 28.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду міста Дніпра перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Оскільки 17.09.2026 спливає строк застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів з визначенням альтернативного заходу у виді застави в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у зв`язку з наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисником 03.09.2026 через систему «Електронний суд» подано заперечення щодо продовження застосування стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в яких він просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність доказів в обґрунтування клопотання, адже прокурор, посилаючись на матеріали кримінального провадження, не надав суду жодних фактичних даних, які б підтверджували обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема вчинення злочину групою осіб та повторність. Захист наголошує, що обвинувальний акт у даній редакції не має перспективи обвинувального вироку через невідповідність кваліфікації фактичним обставинам, а відсутність доказів порушує вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, згідно з якою існування обґрунтованої підозри є обов`язковою умовою законності тримання під вартою. Також вказано на недоведеність прокурором жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які б виправдовували такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою. Захист зазначає, що мета запобіжного заходу (забезпечення належної поведінки) може бути досягнута більш м`яким заходом, зокрема цілодобовим домашнім арештом з електронними засобами контролю. Щодо розміру застави, запропонованого прокурором, захист вважає його завідомо непомірним, таким, що порушує конституційні гарантії та правові висновки Конституційного Суду України, оскільки він не враховує майновий стан підозрюваного, його соціальні зв`язки та обов`язок суду мотивувати розмір застави, не допускаючи її перетворення на неможливу альтернативу. З огляду на це, захист просить застосувати до ОСОБА_4 цілодобовий домашній арешт або, у разі визначення застави, встановити її в мінімальному розмірі, передбаченому законом для даного виду злочину, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання. В обґрунтування розміру застави, зазначив, що у ОСОБА_4 в ході обшуку вилучені психотропні, наркотичні речовини у великих розмірах, вартість яких є значною, крім того, незаконна діяльність тривала принаймні чотири місяці.

В судовому засіданні захисник підтримав подані заперечення та просив врахувати їх під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника. Зазначив, що визначений раніше розмір застави є для нього надмірним тягарем, він не має змоги внести її саме в такому розмірі, оскільки його заробітна плата становила орієнтовно 70 000 гривень на місяць, будь-якого рухомого чи нерухомого майна він не має, проживав у орендованій квартирі, використовував особистий автомобіль співмешканки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого, а за результатами розгляду питання про доцільність подальшого тримання під вартою своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Заслухав думку учасників, суд доходить висновку про необхідність продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а отже, усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому в разі доведеності вини, може переховуватися від суду.

Тяжкість можливого покарання сама по собі не може бути достатньою підставою для висновку про існування ризику переховування, однак вона є одним із суттєвих факторів, який підлягає оцінці разом з іншими обставинами. За обставин цього провадження перспектива призначення тривалого строку позбавлення волі об`єктивно збільшує мотивацію особи до ухилення від суду, а тому в сукупності з характером висунутого обвинувачення та незавершеністю судового розгляду такий ризик не втратив своєї актуальності.

Крім того, суду не представлено достатніх стримуючих факторів, здатних гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Зокрема, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, разом з тим, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, офіційно не працював, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб.

Суд не може залишити поза увагою і введення воєнного стану в державі, який на даний час продовжений та збройну агресію проти України.

Обґрунтованими є також твердження прокурора про існування ризику незаконного впливу на свідків. Існування цього ризику, на думку суду, обумовлено, зокрема: - встановленою КПК України процедурою отримання показань. Статтею 23 КПК України передбачена безпосередність дослідження доказів. За загальним правилом суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. За такої умови ризик незаконного впливу на свідків може зберігати свою актуальність до моменту безпосереднього отримання судом показань та їх дослідження; - стадією, на якій перебуває кримінальне провадження.

Обвинуваченому відомі дані учасників кримінального провадження та обставини, щодо яких вони надають показання. З урахуванням характеру інкримінованого діяння, яке вчиняється із застосуванням засобів конспірації, а також зацікавленості обвинуваченого у результатах судового розгляду, можливість впливу на відповідних осіб з метою зміни ними показань, відмови від раніше повідомлених обставин або іншого коригування їх процесуальної поведінки не є абстрактною.

Згідно з встановленим порядком дослідження доказів, наразі суд досліджує письмові докази, свідки під час судового розгляду ще не допитані.

Запобіжний захід за своєю правовою природою має превентивний характер, а тому відсутність реалізації певного ризику в умовах дії відповідних процесуальних обмежень не може автоматично свідчити про відсутність цього ризику у разі їх скасування.Ризик визнається доведеним не за наявності вже реального впливу, а обґрунтованого припущення, що такі дії можуть відбутись.

Також обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше (зокрема, аналогічне) кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За версією сторони обвинувачення, ОСОБА_4 інкримінуються декілька епізодів злочинної діяльності протягом чотирьох місяців. Зазначені обставини на цій стадії не оцінюються судом як установлені факти винуватості ОСОБА_4 , однак характер та послідовність інкримінованих йому діянь враховуються при оцінці ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тому відсутність у ОСОБА_4 попередніх судимостей дійсно є позитивною характеристикою його особи, проте за конкретних обставин цього кримінального провадження не виключає можливості реалізації зазначеного ризику.

Питання про винуватість ОСОБА_4 , правильність кваліфікації діяння прокурором, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак, достовірність кожного окремого доказу, доведеність фактичних обставин кримінального правопорушення та достатність сукупності доказів для ухвалення обвинувального вироку підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Разом з тим, наявні на цій стадії матеріали дають підстави стверджувати про наявність обґрунтованої підозри та інкримінованого обвинувачення та є достатніми для оцінки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, без вирішення питання про його винуватість.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Відтак, рішення суду в даному випадку повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів.

Даних про стан здоров`я ОСОБА_4 , що б унеможливлювали продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано.

ОСОБА_4 майже п`ять місяців перебуває під вартою. Водночас плин часу не має наслідком автоматичне припинення раніше встановлених ризиків. Вирішальним є те, чи зберігають вони реальний характер на момент постановлення відповідної ухвали з огляду на конкретні обставини провадження та особу обвинуваченого.

Аналізуючи наведені обставини, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що встановлені щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу та обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою, а більш м`який запобіжний захід не зможе їм запобігти.

За вищевказаних обставин доводи сторони захисту про можливість застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є непереконливими, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу суд не вбачає.

З урахуванням наведеного, суд доходить до висновку, що на теперішній час, не зникли, а продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть їм запобігти, що підтверджує необхідність продовження відносно ОСОБА_4 строку тримання під вартою.

Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на особу обов`язків та не може бути завідомо непомірним для неї.

Згідно з ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зазначене положення не звільняє суд від обов`язку забезпечити співмірність визначеного розміру застави, однак є обставиною, яка підлягає врахуванню разом із характером злочину та ступенем установлених процесуальних ризиків.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, застава у звичайних межах, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не забезпечить належного стримуючого ефекту, необхідного для запобігання встановленим ризикам, а тому визначення застави понад вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб відповідає передбаченому законом виключному випадку.

Розмір застави не визначається лише шляхом співставлення із щомісячним орієнтовним доходом обвинуваченого, відсутністю рухомого та нерухомого майна, найму житла та використання автомобіля. Разом з тим, представлені суду матеріали не містять вичерпних відомостей про весь майновий стан обвинуваченого, законні та підтверджені джерела його доходів, а також можливість внесення застави заставодавцем.

Враховуючи вимоги КПК України, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин різних груп і видів, з урахуванням характеру та обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, часу його вчинення, та інших обставин, що мають значення, суд вважає необхідним альтернативний запобіжний захід у вигляді застави зменшити та визначити в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що буде цілком достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов`язків, буде достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання судовому розгляду.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України, у разі внесення застави на обвинуваченого слід покласти обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті. У разі невиконання цих обов`язків обвинуваченим відносно нього можуть наступити наслідки, передбачені КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 314,315,372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 листопада 2026 року, включно.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, з дотриманням ч. 5 ст. 182 КПК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити заставу у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з під варти звільнити.

У разі внесення застави, відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання, перебування;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади (відділу ГУ ДМС України за місцем проживання) свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору до відому, начальнику Державної установи «Дніпровської установи виконання покарань №4» - для виконання.

Суддя ОСОБА_1