Рішення № 139832987, 04.09.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3163/26

Провадження № 2/202/3730/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.,

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року до Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою подальшого оформлення спадкових прав заявника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позиває є єдиною спадкоємицею після смерті її бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . До складу спадкового майна входить квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на підставі свідоцтва про право власності, належить померлим на праві спільної часткової власності.

За життя, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 склали заповіти, якими заповіли ОСОБА_1 уже належне їм майно, зокрема й належні їм частки в квартирі.

Водночас, позивач не була обізнана про належність бабусі ОСОБА_2 нерухомого майна й складення нею заповіту на ім`я позивача. Після смерті матері, позивач звернулась до нотаріуса з метою оформлення спадщини. Однак, позивач отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 , а також через неможливість повноцінного оформлення спадкових прав, оскільки м. Авдіївка Донецької області на той момент перебувало, й дотепер перебуває, під окупацією, що унеможливлювало доступ до спадкового майна та отримання необхідних документів.

За таких обставин, строк для прийняття спадщини пропущено з поважних причин, які пов`язані з необізнаністю про наявність заповіту, об`єктивною неможливістю своєчасного звернення до нотаріуса через воєнну агресію проти України й окупацію території, де знаходиться спадкове майно.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків, який не перевищує десяти днів з дня отримання копії ухвали.

ОСОБА_1 усунула недоліки заяви, зазначені в ухвалі судді від 09.04.2026 року, шляхом подання в новій редакції позовної заяви до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 квітня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито в порядку загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, натомість в матеріалах справи наявна заява позивача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, натомість представник Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. подала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що Авдіївська МВА Покровського району Донецької області, яка у період дії в Україні військового стану здійснює повноваження Авдіївської міської ради, не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами підготовчого засідання, згідно ч. 4 ст. 200, ч. 4 ст. 206 ЦПК України, суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання позову відповідачем за наявності для того законних підстав, якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_3 , та онукою ОСОБА_2 , що підтверджується копіями наступних документів: свідоцтва про народження серії серії НОМЕР_1 , виданого 11.05.1966 року Авдіївським міським бюро РАЦС Донецької області про народження 16 квітня 1966 року ОСОБА_1 , батьки ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ; посвідки про народження серії НОМЕР_2 , виданої 06.10.1941 року бюро РАЦС, про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_5 , батьки ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (мовою оригіналу ОСОБА_7 ); паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 01 квітня 1993 року Виконавчим комітетом Авдіївської міської Ради народних депутатів, на підставі рішення №151 від 29.03.1993 року, посвідчено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності, в рівних частках, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (мовою оригіналу ОСОБА_7 ).

Зворотна сторона даного Свідоцтва про право власності на житло містить реєстраційний напис про те, що квартира, зареєстрована Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на праві приватної власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (мовою оригіналу ОСОБА_7 ), про що 08.04.1993 року зроблено відповідний запис в реєстрову книгу за реєстровим номером 4903. Даний запис закріплений підписом начальника та печаткою БТІ м. Донецька.

30 жовтня 1997 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 30 жовтня 1997 року державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1-1492, за яким ОСОБА_2 заповідає ОСОБА_1 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також 1/2 частина квартири номер десять в будинку тринадцять по АДРЕСА_2 .

30 жовтня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 30 жовтня 1997 року державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1-1493, за яким ОСОБА_3 заповідає ОСОБА_1 , все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також 1/2 частина квартири номер десять в будинку тринадцять по АДРЕСА_2 .

Як зазначає позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 20 грудня 2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис про смерть № 5089.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частки за адресою: АДРЕСА_1 , а після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно 1/2 частка за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

При цьому, згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини, згідно ст. 1220 ЦК України є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Отже, станом на момент смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Як зазначає позивач, особисто із заявами про прийняття спадщини, у встановлений строк, вона не зверталась. Лише після смерті матері ОСОБА_3 , позивач звернулась до нотаріуса з метою оформлення спадщини. Однак, позивач отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 , а також через неможливість повноцінного оформлення спадкових прав, оскільки м. Авдіївка Донецької області на той момент перебувало, й дотепер перебуває, під окупацією, що унеможливлювало доступ до спадкового майна та отримання необхідних документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року N 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі N 643/3049/16-ц (провадження N 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Позивач в обґрунтування поважності пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті бабусі й матері, посилається на необізнаність про наявність заповіту. Крім того, у зв`язку з воєнними діями вона покинула місце мешкання й тривалий час не мала можливості отримати документи, необхідні для оформлення спадкових прав.

Позивачем на підтвердження посилань про її евакуацію з місця проживання в місті Авдіївка, е також знаходиться спадкове майно, надано довідку від 18.05.2023 року № 1205-5002769024 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд приймає до уваги, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє й до теперішнього часу.

Особливості спадкування під час воєнного стану, регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28.02.2022 року № 164. Окрім того, Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження змін до деяких нормативно-правових актів у сфері нотаріату» від 11.03.2022 № 1118/5, що набрав чинності 19.03.2022, були внесені зміни в Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Так, п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Вказані зміни почали діяти з 06.03.2022 р.

Дані щодо наявності у померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , інших спадкоємців, відсутні. За інформацією зі Спадкового реєстру, спадкові справи до майна померлих не відкривались. При цьому, позивач пропустила строк для прийняття спадщини, оскільки спочатку була необізнана про наявність заповітів, а потім через бойові дії та окупацію місця відкриття спадщини міста Авдіївка, була вимушена евакуюватись на постійне місце мешкання до міста Дніпра.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм та оцінюючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд бере до уваги, що позивач дійсно мала об`єктивні перешкоди в зверненні до нотаріальної контори у встановлений законом шестимісячний строк.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).

Представник відповідача зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, що фактично є визнанням відповідачем позову. Як встановлено судом таке визнання позову не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи встановлені судом обставини, те, що відповідач фактично визнав позов, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач є достатніми для визначення їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Таке рішення буде відповідати принципу справедливості, та не порушить прав інших осіб.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.1-2,37,12,13,81,82, 89, 200, 206, 244,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РПОКПП НОМЕР_5 , адреса проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , додатковий строк у три місяці для подання заяв про прийняття спадщини після смерті: бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.М. Мачуський