Ухвала суду № 139832116, 16.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14690/26

У Х В А Л А

16 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (вул. Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Тернопільській області від 04.05.2026 року № 951050825247 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії та зобов`язати ГУПФ України в Тернопільській області здійснити з 01 серпня 2025 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за вислугу років у розмірі 90% від заробітної плати, зазначеної в довідці Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року та без обмеження її максимального розміру;

зобов`язати ГУПФ України в Одеській області здійснити з 01 серпня 2025 року виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахованої пенсії за вислугу років на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії у розмірі 90% від місячної заробітної плати та без обмеження її максимального розміру та виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією за період з 01 серпня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивачка з 02 січня 2011 року перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Після призначення пенсії відповідач неодноразово здійснював перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ у зв`язку з підвищенням посадових окладів та інших складових заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників на підставі довідок прокуратури Одеської області та рішень судів, зокрема щодо перерахунку пенсії у розмірі 90% місячного заробітку (постанови Приморського районного суду м. Одеси від 14.03.2014 року у справі №522/3666/14-а та від 21.09.2016 року у справі 522/11833/16-а).

28.04.2026 року позивачка звернулася через веб-портал Пенсійного фонду України із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про перерахунок пенсії на підставі довідки №405 від 30.03.2026 року, виданої Одеською обласною прокуратурою, про розмір заробітної плати за нормами чинними на 01.08.2025 року за відповідною (прирівняною) посадою заступника начальника управління, що враховується для перерахунку пенсії. Подану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке за результатами розгляду прийняло рішення № 951050825247 від 04.05.2026 про відмову в перерахунку пенсії. Відмова мотивована тим, що довідка за №405 від 30.03.2026 року про розмір заробітної плати за нормами чинними на 01.08.2025 року не є підставою для перерахунку пенсії з огляду на положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 20.08.2025 (Закон №4571-ІХ), яким визначено, що у 2025 році положення ст. 7 Закону №4059 не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.05.2026 року № 951050825247 про відмову у перерахунку пенсії на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Доводи позову мотивовані тим, що позивачка вже є пенсіонером і отримує пенсію за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України Про прокуратуру, яка призначена у 2011 році, тому до розміру вже призначеної пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні, та є незмінним.

Щодо застосування відповідачем положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 20.08.2025 (Закон №4571), у позові зазначено, що до спірних правовідносин має застосовуватися спеціальний закон Закон України «Про прокуратуру», а не Закон України «Про Державний бюджет на 2025 рік», що підтверджується практикою Верховного Суду щодо незаконності застосування цього Закону до правовідносин щодо пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури та інших осіб, яким призначено пенсію за спеціальними законами (справи №№420/14888/25, 420/428/25, 520/1317/25).

Ухвалою суду від 25.05.2026 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк на усунення недоліків.

28.05.2026 року від представника позивача надійшла заява, якою недоліки позовної заяви було усунуто.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

15.06.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У відзиві відповідач підтвердив, що 28.04.2026 року позивачка звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку пенсії, яку отримує відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №951050825247 від 04.05.2026 про відмову у перерахунку пенсії. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 4571 установлено що у 2025 році положення статті 7 Закону № 4059 не є підставою для перегляду (перерахунку) раніше призначених пенсій прокурорам та видачі органами прокуратури довідок про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується зокрема, для визначення посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, визначається на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31.12.2025 року Таким чином, у січні 2026 року для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не є підставою для перерахунку пенсій.

Також відповідач послався на те, що розмір пенсії працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86 Закону №1697-VII, яка встановлює її в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.

23.06.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

У відзиві зазначено, що Головним управління Пенсійного фонду України у Одеській області не приймалось оскаржуване рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Оскільки компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме цей орган і має завершити процедуру перерахунку(призначення) позивачеві пенсії.

Ознайомившись зі змістом позовних вимог та підстав позову, а також доводами відповідачів, суд дійшов висновку про необхідність витребування доказів по справі.

Предметом спору у зазначеній справі є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 04.05.2026 року № 951050825247 про відмову у перерахунку пенсії на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року.

Як встановлено судом, позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 04.01.2010 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, яку було призначено у розмірі 90% від суми місячного заробітку.

Позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, де перебуває на обліку, із заявою на проведення перерахунку пенсії прокурорам, яка (заява) зареєстрована 28.04.2026 р. за №2803.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №951050825247 від 04.05.2026 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у проведенні перерахунку пенсії згідно поданої заяви №2803 від 28.04.2026 року.

Проте, дослідивши зміст рішення №951050825247 від 04.05.2026 року, суд виявив, що в ньому не міститься посилань на довідку Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року.

Крім того, вказана довідка відсутня у матеріалах справи.

Також сторонами не додано до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії, яка, згідно рішення №951050825247 від 04.05.2026 року, зареєстрована 28.04.2026 р. за №2803 та додатки до цієї заяви.

Як наслідок, у суду відсутні докази для вирішення питання щодо правомірності рішення №951050825247 від 04.05.2026 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії, зокрема на підставі довідки Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року.

З огляду на зазначене, з метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області належним чином засвідчених копій письмових доказів, а саме: заяви ОСОБА_1 від 28.04.2026 року про проведення перерахунку пенсії разом з усіма доданими до неї документами, а також усіх наявних матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від №951050825247 від 04.05.2026 року.

Також суд вважає необхідним зобов`язати позивачку надати до суду копію довідки Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року та поданої заяви від 28.04.2026 року про проведення перерахунку пенсії.

У відповідності з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч. 9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі, зокрема, направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення.

Згідно ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Аналогія закону - це засіб заповнення прогалин у законодавстві, який полягає в застосуванні до нього іншої норми закону, яка регламентує подібні відносини.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 08.06.2022 року по справі № 2-591/11 дійшла висновку, що саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

На думку суду, витребування судом доказів є подібним до направлення судом до іншого суду доручення щодо збирання доказів, у зв`язку із чим, суд вважає доцільним застосування у даному випадку аналогії закону та зупинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 2 ст. 236 КАС України.

Згідно із ч.4 ст.236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне доручити відповідачу надати витребувані документи та зупинити провадження у справі до одержання витребуваних документів.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 14, 72, 79-80, 94, 236, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області належним чином засвідчені копії письмових доказів, а саме: заяви ОСОБА_1 від 28.04.2026 року про проведення перерахунку пенсії разом з усіма доданими до неї документами, а також усіх наявних матеріалів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення від №951050825247 від 04.05.2026 року.

Витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосується предмета спору.

Зобов`язати ОСОБА_1 надати до суду копію довідки Одеської обласної прокуратури №405 від 30 березня 2026 року та поданої заяви від 28.04.2026 року про проведення перерахунку пенсії.

Зобов`язати сторін надати витребувані документи у 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Зупинити провадження у справі № 420/14690/26 до одержання витребуваних документів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала в частині зупинення провадження може бути оскаржена в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Радчук