Рішення № 139831664, 17.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/9676/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ, відповідач), з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 408/5311-08 від 08.12.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006 на посаді директора у приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі» та період здійснення догляду за ОСОБА_2 , 1938 року народження, як особою яка досягла пенсійного віку, та за висновком закладу охорони здоров`я потребувала постійного стороннього догляду з 12.10.2010 по 15.08.2013;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати з 06.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що позивач відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 07.04.2025 через Фонд соціального страхування Республіки Польща (ZUS) звернулась за призначенням пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №408/5311-08 від 08.12.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що загальний страховий стаж заявниці становить 22 роки 10 днів, з яких 16 років 10 днів стаж, набутий в Україні та 6 років - стаж набутий в Республіці Польща. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006 на посаді директора в приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі», оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Також відповідачем не зараховано до страхового стажу період здійснення догляду ОСОБА_1 за особою з інвалідністю І групи, ОСОБА_2 , 1938 року народження, згідно довідки про отримання допомоги №2280 від 11.07.2025 року виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, вказане підтверджується відповіддю ГУ ПФУ у Львівській області №1300-0903-8/69784 від 30.04.2026 року. Вважає, що вказане рішення є протиправним та порушує право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 18.05.2026 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

20.05.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.05.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

11.06.2026 від відповідача за вх. №9200 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує. Вказав, що на підставі формуляра PL-UA 7 - заяви про призначення пенсії за віком від 08.04.2025 та долучених до неї документів, які надійшли з Фонду соціального страхування Республіки Польща (ZUS), прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (від 08.12.2025 № 408/5311-08), у зв`язку із відсутність необхідного страхового стажу. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього закону за даними, що містяться системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим законом. До страхового стажу не зараховано період роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. В індивідуальних відомостях про застраховану особу, які надаються за періоди, що наявні в Реєстрі застрахованих осіб на ОСОБА_1 по страхувальнику Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради наявна інформація лише за вересень - листопад 2013. Цей період врахований до страхового стажу. Рішення про відмову скеровано на адресу ОСОБА_1 в Республіці Польща листом від 09.12.2025 № 1300-0308-8/165919. Також листом від 08.12.2025 №1300-0308-10/165264 у Фонд соціального страхування Республіки Польща (ZUS) скеровано формуляр UA-PL і копію рішення про відмову в призначенні пенсії за віком. З урахуванням наведеного просив суд відмовити у задоволенні позову.

15.06.2026 від позивача за вх. №51310 надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача пояснив, що ГУ ПФУ у Львівській області, як суб`єкт владних повноважень, використало надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 про призначення їй пенсія, якою як суб`єктом звернення було дотримано усіх встановлених чинним законодавством вимог, тому доцільно визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Львівській області №408/5311-08 від 08.12.2025 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006 року на посаді директора у приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі» та період здійснення догляду за ОСОБА_2 , 1938 року народження, як особою яка досягла пенсійного віку, та за висновком закладу охорони здоров`я потребувала постійного стороннього догляду з 12.10.2010 по 15.08.2013, та зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплачувати з 06.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення. Просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 , відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 07.04.2025 року через Фонд соціального страхування Республіки Польща (ZUS) звернулась за призначенням пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №408/5311-08 від 08.12.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що загальний страховий стаж заявниці становить 22 роки 10 днів, з яких 16 років 10 днів стаж, набутий в Україні та 6 років - стаж набутий в Республіці Польща. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006 на посаді директора в приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі», оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №408/5311-08 від 08.12.2025, вважає його протиправним та необґрунтованим та таким, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення з урахуванням його віку та набутого стажу, тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 4 Закону № 1058 визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Правові відносини між Україною та Республікою Польщею у галузі пенсійного забезпечення регулюються Угодою між Україною та Республікою Польщею про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі - Угода), яка набула чинності 01.01.2014.

Відповідно до ст. 2 Угоди стосовно України Угода застосовується до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується пенсій за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, за вислугу років, призначених відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала: з 23.08.1982 по 14.09.1982 на Хмельницькій фабриці «Інодяг»; навчалася у Хмельницькому технологічному інституті побутового обслуговування з 15.09.1982 по 13.06.1987; з 24.09.1987 по 30.09.1991 працювала на приладному заводі «Нива»; з 04.09.1991 по 25.08.1992 працювала в середній школі №8; з 26.08.1992 по 11.08.1997 працювала в ПТУ №10; з 12.08.1997 по 13.04.1998 працювала у новоствореному ПТУ№10; з 11.05.1998 по 12.10.1998 працювала у приватній фірмі «ЕОС»; з 13.10.1998 по 03.07.2006 працювала в приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі»; з 12.10.2010 по 15.08.2013 позивач здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою про отримання допомоги, виданою Управлінням праці та соціального захисту Хмельницької міської ради №2280 від 11.07.2025; з 04.09.2013 по 25.10.2013 позивач здійснювала догляд за особою з інвалідністю І групи, що підтверджується довідкою про отримання допомоги, виданою Управлінням праці та соціального захисту Хмельницької міської ради №2280 від 11.07.2025.

Згідно наявних записів у трудовій книжці та довідки про здійснення постійного догляду за особою з інвалідність страховий стаж позивачки в Україні станом на 05.05.2025 становить 26 років 7 місяців 2 дні.

У відповідності до довідки про страховий стаж у Польщі формуляр PL-UA 6 позивачка набула 72 місяці 6 днів (6 років 6 днів) страхового стажу у Республіці Польща.

Відповідно до ст. 12 Угоди якщо законодавство однієї Договірної Сторони ставить в залежність набуття, збереження або поновлення права на пенсію від набуття страхового стажу, то компетентна установа цієї Договірної Сторони враховує, у необхідному обсязі, страховий стаж, набутий відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони так, ніби цей страховий стаж набутий відповідно до законодавства, яке вона застосовує, за умови, що цей стаж не співпадає.

Статтею 26 Закону № 1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та за наявності страхового стажу у період з 01.01.2025 по 31.12.2025 не менше 32 років.

У зв`язку із наявність страхового стажу 32 роки 7 місяці 8 днів, позивач відповідно до Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення та Закону № 1058 через Фонд соціального страхування Республіки Польща (ZUS) 07.04.2025 звернулась за призначенням пенсії за віком.

Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №408/5311-08 від 08.12.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначено, що загальний страховий стаж заявниці становить 22 роки 10 днів, з яких 16 років 10 днів стаж, набутий в Україні та 6 років - стаж набутий в Республіці Польща. До страхового стажу не зараховано періоди роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006 на посаді директора в приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі», оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу, необхідного для призначення позивача пенсії періоду роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006, оскільки відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду серед іншого для: підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; обчислення страхових внесків; визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом; визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом; надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464-VІ).

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону № 2464-VІ Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2464-VI Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абз. 2 ч. 3 ст. 16 Закону № 2464-VI).

Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (надалі - Положення № 10-1), відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 4 розділу І "Загальні положення" Положення № 10-1 визначено, що Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 5 розділу І "Загальні положення" Положення № 10-1).

Згідно з п. 1 розділу IV "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення № 10-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, суд враховує, що згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм, обов`язок щодо внесення даних в індивідуальні відомості про застраховану особу та внесення відомостей по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Тому, відповідальність за не внесення індивідуальних відомостей про застраховану особу та несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює таке внесення відомостей та нарахування страхових внесків, їх сплату (утримання) із заробітної плати застрахованої особи.

Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по внесенні індивідуальних відомостей та сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Отже, відсутність в інформаційній базі індивідуальних відомостей та в системі персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за оскаржуваний період для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплату пенсії.

Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належного внесення індивідуальних відомостей та належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду її роботи.

Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а та від 17.07.2019 у справі № 144/669/17.

За змістом вищезазначених норм обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або неповну сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, відтак особа не може нести негативні наслідки невиконання страхувальником своїх обов`язків.

З огляду на це, рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 08.12.2025 №408/5311-08 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

З метою відновлення порушених прав позивача суд вважає, за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006 на посаді директора у приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі».

Що ж стосується неврахування відповідачем до страхового стажу позивачки періоду здійснення нею догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду в період з 12.10.2010 по15.08.2013, то суд зазначає таке.

Закон України №1058-IV набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-ХІІ.

Відповідно до п. "ж" ч. 1 ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Частиною 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а лише за тим, який потребує такого догляду. При цьому, потреба у такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу.

Отже, саме стан здоров`я є тим критерієм, за яким зазначених осіб віднесено до категорії осіб, час догляду за якими зараховується до стажу роботи.

Відсутність підтвердження статусу особи з інвалідністю І групи, статусу дитини-інваліда чи статусу пенсіонера, який за медичним висновком потребує стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними до стажу роботи.

Відповідно до п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 (далі - Порядок № 637) час догляду за особою з інвалідністю І групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю І групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд та їх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.

Пунктом 9 ст. 11 Закону №1058-IV визначено, що до осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, належать, зокрема, один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону №1058-IV платниками єдиного внеску є один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I груди або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. "є" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений пункту 10 Порядку №637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 за №558 "Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги" непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, котрих обслуговують соціальні служби), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

При зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за інвалідом І групи та престарілим до управління Пенсійного фонду України надається довідка управління праці та соціального захисту населення, яка підтверджує отримання щомісячної компенсаційної виплати за яку сплачені страхові внески.

Час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01 січня 2005 року - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.07.2018 у справі № 348/919/17 зауважив, що час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

Вказана позиція Верховного Суду також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Таким чином, слід зробити висновок, що час догляду за особою з інвалідністю І групи, в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01.01.2005 - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

Наявною в матеріалах справи довідкою №2280 від 11.07.2025, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, підтверджується факт здійснення догляду ОСОБА_1 за ОСОБА_2 , 1938 року народження, та отримання допомоги за період з 12.10.2010 по 15.08.2013 та з 04.09.2013 по 25.10.2013 в розмірі 172,05 грн.

Вказана довідка також була направлена відповідачу із адвокатським запитом.

Факт здійснення догляду також підтверджується відповіддю Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради №1909 від 05.05.2026 з додатками. Зокрема, в період з 12.10.2010 по 15.08.2013 ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_2 , як за особою похилого віку, що згідно довідки ЛКК від 16.08.2010 Хмельницької міської поліклініки №1 потребувала постійного стороннього догляду, нездатна до самообслуговування та отримувала компенсацію за догляд за такою особою підтверджується довідкою №2280 від 11.07.2025; з 04.09.2013 по 25.10.2013 ОСОБА_1 здійснювала догляд за ОСОБА_2 , як за особою з інвалідністю І групи підгрупи А, яка згідно довідки МСЕК АВ №0151730 від 29.08.2013 та довідки ЛКК від 20.09.2013 потребувала постійного стороннього догляду довічно.

Однак, відповідачем не зараховано до страхового стажу період здійснення догляду ОСОБА_1 за особою з інвалідністю І групи, ОСОБА_2 , 1938 року народження згідно довідки про отримання допомоги №2280 від 11.07.2025 року виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради, вказане підтверджується відповіддю ГУ ПФУ у Львівській області №1300-0903-8/69784 від 30.04.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено «Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій (далі - Порядок № 22) відповідно до Закону №1058-IV.

Згідно з п. 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із п. 1.9 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідач всупереч п. 10 Порядку №637 не звертався до органів соціального захисту населення за отриманням інформації про отримання (неотримання) позивачкою допомоги/компенсації за догляд за такою особою. У відповідача відсутня інформація про недостовірність наданої позивачкою довідки Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради №2280 від 11.07.2025, тому відповідач безпідставно виключив період догляду із страхового стажу позивачки.

Суд погоджується із доводами позивача проте, що надана ОСОБА_1 довідка № 2280 від 11.07.2025, довідка ЛКК від 16.08.2010 Хмельницької міської поліклініки №1, довідка МСЕК АВ №0151730 від 29.08.2013 та довідка ЛКК Хмельницької міської поліклініки №1 від 20.09.2013 повністю підтверджують час догляду за особою з інвалідністю I групи та особою похилого віку, що потребувала постійного стороннього догляду (з 12.10.2010 по15.08.2013 та з 04.09.2013 по 25.10.2013).

Відтак, з метою захисту порушених прав позивача суд вважає за можливе зобов`язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком період здійснення догляду за ОСОБА_2 , 1938 року народження, як особою яка досягла пенсійного віку, та яка за висновком закладу охорони здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, з 12.10.2010 по 15.08.2013.

Що ж стосується зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області призначити та виплачувати з 06.05.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, то зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення ст. 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21.

Разом з цим, ст. 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань. При цьому суд не обраховує страховий стаж позивача.

Як видно з аналізу норми ст. 26 Закону №1058-IV, умовами для призначення пенсії за віком є досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу.

Оскільки остаточний розмір страхового стажу позивача буде встановлено після зарахування територіальним управлінням Пенсійного фонду України окремих періодів на виконання цього рішення, то вимога в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії є передчасною та задоволенню не підлягає.

Водночас, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.04.2025 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1065,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 408/5311-08 від 08.12.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса місця знаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до страхового стажу для призначення пенсії за віком період роботи з 13.10.1998 по 03.07.2006 на посаді директора у приватному науково-виробничому підприємстві «Шарсі» згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 та період здійснення догляду за ОСОБА_2 , 1938 року народження, як особою яка досягла пенсійного віку, та яка за висновком закладу охорони здоров`я потребувала постійного стороннього догляду, з 12.10.2010 по 15.08.2013.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, адреса місця знаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) від 07.04.2025 про призначення пенсії за віком, з врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ: 13814885, адреса місця знаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.